Укр | Рус | Eng

 

Новини

Круглий стіл «Міжцивілізаційні діалоги: глобальні і регіональні рівні»

09-06-2017 20:07

Круглий стіл

«Міжцивілізаційні діалоги: глобальні і регіональні рівні»

8 червня 2017 року в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл «Міжцивілізаційні діалоги: глобальні і регіональні рівні».

У роботі наукового заходу взяли участь вітчизняні науковці – політологи, історики, соціологи, філософи. Програма круглого столу.

Відкриваючи роботу круглого столу, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України д. і. н., професор, член-кореспондент НАН України О. О. Рафальський поінформував присутніх, що ініціатором заходу є очолюваний членом-кореспондентом НАН України д.філос. н., професором М. І. Михальченком відділ теорії та історії політичної науки, а також про те, що заявлена тема круглого столу пов’язана з науково-дослідною тематикою відділу: «Зміна цивілізаційної парадигми політичного розвитку України: теоретико-методологічний характер».

О. О. Рафальський

О. О. Рафальський

Одним з полюсів концептуального розуміння заявленої проблеми є те, що цивілізації несумісні і діалог між ними неможливий. Інша позиція полягає у тому, що міжцивілізаційний діалог не просто можливий, але самоочевидний. О. О. Рафальський відзначив важливість 56-тої резолюції Асамблеї ООН, яка, власне й увела в обіг поняття «міжцивілізаційного діалогу», хоча на думку багатьох дослідників, попри свою знаковість, є неконкретною і декларативною. Наприкінці свого вступного слова директор Інституту висловив сподівання, що під час «круглого столу» співробітникам Інституту і гостям вдасться наблизитися до концептуалізації проблеми міжцивілізаційного діалогу, а остаточні висновки зазначених наукових позицій будуть відображені у науковій продукції, що з’явиться за результатами виконання науково-дослідної роботи.

У доповіді д. філос. н., професора, члена-кореспондента НАН України М. І. Михальченка охарактеризовано цивілізаційний аналіз як засіб політичного пізнання. На думку вченого, не варто думати, що він є заміною теорії суспільно-економічної формації. Цивілізаційний підхід став універсальним і дає можливість проаналізувати цивілізації на глобальному і регіональному рівнях, зокрема, теорія цивілізацій придатна для аналізу мінливої ситуації в Європі, у багатьох регіонах якої (Каталонія, Шотландії) і навіть державах (Великобританія) панують відцентрові сили. Процеси європейської реінтеграції посилюються також ізоляціоністичною політикою Д.Трампа, з одного боку, та страхом багатьох країн-членів ЄС перед новим гегемонізмом в Європі об’єднаної Німеччини. Наслідком цих процесів стало певне завмирання ліберально-демократичних цінностей в Європі і посилення радикальних, зокрема, націоналістичних настроїв. Але навіть за цих умов міжцивілізаційний діалог триватиме, хоча не завжди у позитивних конотаціях,  адже навіть війна і конфлікт – специфічні форми діалогу. Усе сказане не заперечує необхідності європейської інтеграції України, лише завдяки якій можливий перехід країни на новий якісний етап розвитку.

М. І. Михальченко

М. І. Михальченко

У своєму виступі, д. політ. н., професор М. С. Кармазіна наголосила, що оголошена тема круглого столу є дуже ємкою і складною. У контексті ж заявленої теми виступу «Міжцивілізаційні комунікації: способи, інструменти, актори» доповідач привернула увагу до двох книг: перша – «Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника, що вийшла друком у видавництві «Старого Лева» у 2016 р., в якій йдеться про виродження людського в людині, тобто про те, куди прямує людська цивілізація; друга – «Знання: як відбудувати цивілізацію після катаклізму» Льюїса Райана Дартнелла, що побачила світ на початку 2014 р. у Британії, і у якій автор прагне далекоглядно знайти відповіді на питання, як вибраній (тій, що вдасться вижити) частині людства жити далі. Ця книга – своєрідна енциклопедію виживання. Аналіз та роздуми щодо наведених праць, наголошує М.C. Кармазіна, ще раз підводять до усвідомлення того, що розуміння концепту «цивілізація» сьогодні дуже різниться. Є проблема в критеріях цього розуміння. Щодо терміна «діалог», то тут також є проблема якості, тобто способу його введення. А отже, діалог у сучасному світі – це швидше евфемізм. Тому краще вести мову про способи комунікації. Адже нині швидше практикується діалог через вибудовування стін (Китайська стіна, Берлінська стіна тощо). В сучасних способах комунікації застосовуються і відповідні інструменти: тероризм, гібридні війни тощо, наслідком чого є згортання суверенітету країн. У своєму виступі М. С. Кармазіна навела перелік міжнародних ЗМК, які акцентують увагу на цих інструментах, що часто є брудними, антидемократичними, підживлюючи антисемітизм та інші негативні настрої. Понад те, така комунікація супроводжується навіюванням страху та розбрату. Інструментами таких комунікативних практик стають як художні фільми, так і дитячі мультфільми. На завершення доповідачка зазначила, що нині ми всі живемо у складний час, де доброзичливий діалог є швидше винятком, аніж правилом.

М. С. Кармазіна (ліворуч) і Т. А. Бевз (праворуч)

М. С. Кармазіна (ліворуч) і Т. А. Бевз (праворуч)

Заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України д. і. н., професор О. М. Майборода наголосив на тому, що концепт «міжцивілізаційного діалогу» є метафоричним, оскільки цивілізація не є світовим суб’єктом, на відміну від національних держав, яким притаманні певні цивілізаційні ознаки. Відповідно, «міжцивілізаційним діалогом» є обмін між державами аргументами щодо переваг тих цивілізацій, до яких вони належать.

Найпоширенішим, на думку науковця, є виокремлення цивілізаційних просторів за релігійним критерієм. Разом з тим, існує класифікація цивілізацій за господарським критерієм – аграрні, мисливські, скотарські, збиральницькі і т. д. Оскільки цивілізація асоціюється з більш високим рівнем виробничого укладу і культурного життя, то поєднання обох критеріїв зосереджується на питанні про ставлення релігії до розвитку продуктивних сил, а відтак до науково-технічних знань.

У цьому сенсі діалог, приміром, між Україною та Росією полягає у питанні про вибір того цивілізаційного простору, де органічно поєднані морально-етичні цінності, які виростали з релігійної системи, та науково-технологічна динаміка. Для України таким просторовим орієнтиром є Європейський Союз і Євроатлантичний альянс у цілому. Що ж до так званої євразійської цивілізації, якою Росія намагається звабити Україну, то у ній домінує російська ментальність, яка є роздвоєною: для неї Європа є, з одного боку, взірцем, а з другого боку – ворогом, чим утворюється розщепленість російської національної свідомості.

О. М. Майборода

О. М. Майборода

У продовження дискусії, д. політ. н., професор Ю. Ж. Шайгородський озвучив тезу стосовно того, що в соціальних науках термін «діалог» традиційно сприймається як форма позитивної взаємодії, як виключно конструктивне явище. Насправді ж, маємо визнати, що діалог, як форма взаємодії, має й інші форми. Адже війна й тероризм – це також своєрідна форма діалогу. Отже, діалог може бути як конструктивним, так і деструктивним. Ми маємо вирізняти й розрізняти форми діалогу, передусім, – за його ціннісними й мотиваційно-смисловими складовими. Очевидно, зазначив науковець, характерною ознакою діалогу є його цілезумовленість.

Ю. Ж. Шайгородський

Ю. Ж. Шайгородський

Генеральний директор Всеукраїнської соціологічної служби, к. філос. н. Б. Ф. Сагалаков вказав на наявність рудиментів феодалізму у політичній системі України. Науковець зазначає, що в Україні немає демократичних традицій, тому не аналізувати політичну систему до розвитку України, як держави, неможливо. Радянський Союз мав суто азійсько-феодальну систему. Щоб зрозуміти, у якій цивілізації ми живемо, варто показати свою судову систему, адже судова гілка влади є найважливішою – це говорить про рудимент феодалізму, що залишається в Україні. Варто згадати реформу, яка відбувається у Прокуратурі (вичистили все більш-менш демократичне). Таким самим шляхом рухається судова реформа. Для виходу із феодальної політичної системи необхідні вибори, суддів обирати лише двічі, і то з терміном на 2 роки, бо інакше ми не вийдемо з того феодального наслідку, що виходить з пострадянського простору. Чим рішучіше будемо змінювати політичну систему, тим швидше прийдемо до Європи, європейської цивілізації.

Б. Ф. Сагалаков

Б. Ф. Сагалаков

Д. і. н., старший науковий співробітник І. В. Туров у своєму виступі зупинився на питанні впливу єврейських та ісламських релігійних рухів на розвиток ізраїльсько-арабських взаємин. У довготривалому арабо-ізраїльскому конфлікті важливу роль відіграють релігійні рухи. Як носії найбільш консервативних засад власних цивілізацій, вони декларують відданість цінностям минулого, які, на перший погляд, унеможливлюють досягнення компромісу. Проте факти свідчать про наявність у релігійних громадах конфліктуючих сторін потужних угруповань, діяльність яких сприяє конструктивній співпраці обох цивілізацій та досягненню тривалого миру між ними.

Д. і. н., професор В. М. Ткаченко особливу увагу зосередив на необхідності концептуалізації ключових понять з проблем, що окреслені темою круглого столу. Адже цивілізація – це діалог, але, виходить, що і тероризм, і війна – це також діалог. Отож, ми втрачаємо критерії. Діалог вимагає бажання дізнатися про позицію іншого. Хто тоді є суб’єктом діалогу? Одні доповідачі говорять, що це цивілізація, інші – що це держава. Що ж тоді є вихідною позицією? Найкраще про це висловився І. Валлерстайн, відомий своїм світ-системним підходом. А отже, щоб структурувати світ, повинні бути загальні правила гри. В іншому разі діалогу не буде.

В. М. Ткаченко

В. М. Ткаченко

Д. і. н., професор Т. А. Бевз зазначила, що дуже часто під гаслом «діалогу цивілізацій» у сучасному «гібридному світі» криються інтереси тих чи інших суб’єктів, як відкриті, так і латентні. Загалом, певною тенденцією в останні десятиліття стає те, що міжцивілізаційні діалоги як на глобальному, так і регіональному рівні намагаються здійснювати окремі політики, часто всупереч інтересам держави, чи без її відома заключаючи одноосібно/персоніфіковано угоди, договори, стаючи членами міжнародних організацій. Навіть втративши державні посади, окремі політики продовжують залишатися впливовими гравцями у міжнародній політиці, використовуючи свій вплив для користі, насамперед, свого регіону, здійснюючи плідний міжцивілізаційний діалог. Показовим у цьому відношенні є приклад О. Вілкула, який завдяки особистим зв'язкам домігся відкриття представництва Асамблеї європейських регіонів у Кривому Розі і включення міста до цієї організації, на засіданні Виконавчого комітету Асамблеї Європейських регіонів у березні 2017 р. в Лондоні був призначений офіційним представником організації в Україні. Власне, йдеться про діалог як форму інтерсуб'єктної комунікативної взаємодії, спрямованої на виявлення взаємних інтересів. Є й інший приклад.  Так 1 липня 2016 р. у Берліні близький друг В. Путіна В. Якунін очолив інститут «Діалог цивілізацій», який став центром пропаганди Кремля у Західній Європі. За цих обставин одним із завдань української наукової та громадянської спільноти є викриття фактів інструменталізації кремлівськими пропагандистами позитивних   гуманістичних гасел, у тому числі закликів до діалогу цивілізацій.

Д. філос. н. З. Ф. Самчук також акцентував свою увагу на проблемі визначення предмета та концепту заявленої теми круглого столу з точки зору нормативної теорії. Йдеться про те, що кожен з цих концептів досить широкий, розлогий, а окремі позиції несумісні. Цей шлях неконструктивний. Інший підхід передбачає виокремлення певного сегмента для викладення думки. Для розв’язання заявленої дослідницької проблеми, на переконання З. Ф. Самчука, цілком прийнятним є застосування аксіологічного підходу, який включає інші в їхній ієрархічній послідовності, внаслідок чого домінуючим стане мистецтво взаємодоповнення.

Д. соц. н., професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. І. Судаков зазначив, що порушена проблема «круглого столу» не може зводитися до системи побажань (куди інтегруватись Україні: в Європу чи Азію). Тут варто звернути увагу на функціональність цієї проблеми (функціональність довіра/недовіра до органів влади; соціальної поляризації, корупції, війни тощо).

В. І. Судаков

В. І. Судаков

А. О. Ручка, д. філос. н., професор, зазначив, що потрібно більш ґрунтовно розповідати про цінності сьогоднішнім студентам, більше звертатися до емпіричного знання з цього питання. У нашій країні вчиться багато іноземців. Про європейські цінності ми знаємо, а про азіатські цінності напевне краще зможуть розказати вони. Тому вартий уваги студентський діалог..

А. О. Ручка

А. О. Ручка

Учасниками круглого столу висловлена низка пропозицій стосовно теми, що була винесена на обговорення.

На завершення роботи круглого столу, д. філос. н., професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу теорії та історії політичної науки М. І. Михальченко відзначив високий рівень дискусії, окреслив перспективи подальшої роботи над проблемами глобальних і регіональних рівнів міжцивілізаційного діалогу.

Учасники «круглого столу»

Учасники «круглого столу»

На головну сторінку Карта сайту Контакти