20 КВІТНЯ 2019 Р. НА 87-МУ РОЦІ ЖИТТЯ ПОМЕРЛА ЛАРИСА ПАНАСІВНА НАГОРНА

20 квітня 2019 р. на 87-му році життя померла Лариса Панасівна Нагорна, видатний учений, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.

Прощання відбудеться 24 квітня о 14-00 в ритуальній залі похоронного дому «Омега» за адресою м. Київ, вул. Івана Федорова, 33.

Лариса Панасівна Нагорна народилася 14 червня 1932 р. в м. Києві у родині службовця. З 1940 р. навчалася у середній школі № 33 м. Києва, а влітку 1941 р. разом з батьками евакуювалася в с. Балтай, Балтайського району Саратовської області. Повернувшись у травні 1944 р. до Києва, продовжила навчання у СШ № 33, яку закінчила у 1950 р. Того ж року стала студенткою історичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, після закінчення якого у 1955 р. була рекомендована до аспірантури по кафедрі історії УРСР.

По закінченню аспірантури у 1958 р. працювала викладачем кафедри історії УРСР,  з серпня 1959 р. – редактором, а згодом заступником головного редактора Політвидаву України. У1962 р. захистила дисертацію на здобуття ученого ступеня кандидата історичних наук.

З березня 1963 р. працювала в Інституті історії партії ЦК Компартії України – старшим науковим співробітником, з вересня 1977 р. – завідуючою сектором історії партії, з серпня 1988 р. – завідуючою сектором перекладів. У 1975 р. захистила дисертацію на здобуття ученого ступеня доктора історичних наук.

Після реорганізації Інституту історії партії в Інститут політичних досліджень наприкінці 1980-х рр. працювала завідуючою сектором. З утворенням Інституту національних відносин і політології АН України (1991 р.) обіймала посаду провідного наукового співробітника відділу зарубіжної етнополітології, а впродовж 2000-2014 рр. – головного наукового співробітника відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.

Новий, особливо плідний етап наукової діяльності Лариси Панасівни розпочався з проголошенням незалежності України. Вона стала одним з фундаторів української політичної науки в цілому та етнополітології зокрема, автором понад 300 друкованих праць з історії, політології, етнополітології, науковим керівником і консультантом низки кандидатів і докторів наук, членом редколегій багатьох фундаментальних наукових праць і періодичних видань.

Монографічні дослідження Лариси Панасівни Нагорної, зокрема, «Національна ідентичність в Україні» (2002 р.), «Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики» (2005 р.), «Регіональна ідентичність: український контекст» (2008 р.), «Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань» (2011 р.), «Історична пам’ять: теорія, дискурси, рефлексія» (2012 р.), «Історична культура: концепт, інформаційний ресурс, рефлексивний потенціал» (2014 р.) стали новим словом в українській етнополітичній науці, викликали особливу зацікавленість і дискусії у наукових колах, мали вагоме значення для збагачення фундаментальних наукових знань.

Лариса Панасівна разом з колегами активно долучалася до розробки пропозицій і рекомендацій органам влади щодо підготовки і впровадження в життя законопроектів, що регулюють надзвичайно складну сферу етнополітичних відносин в сучасній Україні.

Інтелектуальний потенціал, плідна творча праця і виключна наукова коректність Лариси Панасівни Нагорної будуть слугувати взірцем для багатьох нинішніх і майбутніх поколінь дослідників.