ХІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України»

5-6 жовтня 2017 року у Запоріжжі Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса  та Запорізький національний технічний університет при сприянні Міністерства освіти і науки України, Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізького обласного краєзнавчого музею провели традиційну ХІІ Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України». Захід відбувся у приміщенні Запорізького національного технічного університету.

Окрім співробітників Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України в конференції взяли участь представники наукових осередків Запоріжжя, Дніпропетровщини, Київщини, Львівщини, Миколаївщини, Одещини та Херсонщини.


Учасники конференції

На захід прибула делегація Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України у складі  доктора історичних наук, професора, провідного наукового співробітника відділу національних меншин Юрія Ніколайця, кандидата політичних наук, старшого наукового співробітника відділу теоретичних і прикладних проблем політології Ростислава Балабана, кандидата історичних наук, наукового співробітника відділу національних меншин Олексія Ляшенка, та кандидата історичних наук, молодшого наукового співробітника відділу етнополітології Світлани Набок.


Юрій Ніколаєць, Сергій Бєліков (ректор ЗНТУ), Микола Дєдков (декан Гуманітарного факультету ЗНТУ)

Під час заходу Юрій Ніколаєць презентував найновіші наукові здобутки  Інституту, зокрема, двотомну колективну монографію «Політична наука в Україні. 1991-2016»; національну доповідь «Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії»; колективні монографії «Цивілізаційний крах Переяславського проекту (Україна і Московія: історія співіснування та ворожнечі)»; «Українська культура: цивілізаційний вимір»; «Донбас в етнополітичному вимірі» тощо. Крім того, присутнім було презентоване довідкове видання «25 років Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України», в якому представлено основні підсумки роботи Інституту за 25 років його існування. Всі дослідження науковців інституту у кількох примірниках було передано до бібліотеки Запорізького національного технічного університету.

У науковій доповіді  «Національні меншини Півдня України в роки Другої світової війни» Юрій Ніколаєць артикулював увагу на наступних тезах:

  • Друга світова війна спричинила породжене крайніми проявами шовінізму масове знищення представників певних етнічних груп поза межами бойових дій.
  • У роки Другої світової війни найбільшими були зміни  етносоціального складу населення Криму.
  • Загальна кількість депортованих впродовж 1941–1945 рр. німців дозволяє порівнювати масштаби трагедії німецького населення України із депортацією кримських татар 1944 р.
  • Масштаби участі кримських татар у добровольчих формуваннях, що діяли на боці Німеччини, дозволяють порівнювати їх спротив із масштабами спротиву УПА. Окупаційна політика щодо ромів, не маючи на початковому етапі війни проти СРСР ідеологічно окреслених форм (на відміну від «єврейського питання»), зазнавала істотних трансформацій в ході бойових дій.
  • Ставлення південноукраїнського населення до винищення євреїв та ромів було неоднозначним: від виразного осуду до безпосередньої участі у екзекуціях.
  • Чим більше затягувалася війна, тим більше ставав відчутним на її фоні новий оберт застарілої війни громадянської – стихійний протест проти більшовизму, у якому брали участь представники національних меншин.
  • У роки Другої світової війни міжетнічні відносини використовувалися для формування образу ворога, ескалації джерел напруги, що призводило до взаємного винищення представників різних етнічних груп, формування стійкого взаємного неприйняття.


Ю.О. Ніколаєць презентує колективну монографію «Донбас в етнополітичному вимірі»


… «Крим в етнополітичному вимірі»


…  «Українська культура: цивілізаційний вимір» та «Ментальний вимір української цивілізації»


… двотомне видання «Політична наука в Україні»


…Національну доповідь «Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення та стратегія дій»

У своєму виступі Ростислав Балабан відзначив, що так зване «національне питання» актуальне для всіх державно-політичних систем. Як США вважались великим котлом, в якому «варились» нації і очікувалась поява нового народу, так і в СРСР ось-ось повинен був постати новий «радянський народ». Але очікування ні в першому, ні в другому випадку не виправдались. Доповідач наголосив, що різні держави використовують різні політичні підходи у цій сфері. Радянський Союз намагався поєднувати два інструменти національної політики – жорстке придушення національних рухів, з одного боку, та пропаганду «братерських» відносин усіх народів, що перебували у його складі, з іншого.          Сучасне російське керівництво у свій спосіб намагається вирішити «національну проблему», застосовуючи диференційний підхід: від жорсткого придушення навіть натяків на національні прагнення окремих народів, до передачі регіонально-національним елітам повної влади над ввіреними територіями в обмін на  лояльність. У країнах західної демократії все ще зберігається тренд на мультикультурний розвиток, превалювання громадянської ідентичності над національною. Криза цього тренду сьогодні проявляється не лише у країнах Центрально-Східної Єввропи (Польщі, Угорщині), але й у державах стабільної демократії, де все більший вплив здобувають ультраправі політичні сили.


Виступає Олексій Ляшенко

У доповіді на тему «Громадянська самоідентифікація населення Півдня України» Олексій Ляшенко відзначив, що

  1. Загальний вектор культурно-цивілізаційних відмінностей регіонів України спрямований із Заходу на Схід. Південь України є самодостатнім макрорегіоном України, який займає проміжне становище між Центром та Сходом (дещо ближче до Сходу).
  2. Переважаючими ідентичностями населення Півдня України є національно державна та локальна. Динаміка відповідей в цілому співпадає.
  3. Особливістю Півдня України є дещо виразніші, ніж по країні в цілому, локальна та регіональна ідентичності, а також залишкова «радянська».
  4. Одним із проявів цього є також переважання згоди із твердженням про те, що українці і росіяни є одним народом, при тому що переважна більшість мешканців регіону ідентифікують себе українцями.
  5. Слід також виділити Крим, як особливу складову південного макрорегіону. Зокрема, для автономії у більшій мірі, ніж по макрорегіону вцілому притаманна регіональна самоідентифікація населення. На жаль, наразі ми не маємо змоги відслідковувати реальні зміни, що відбуваються на окупованому півострові.


Доповідає Світлана Набок

Світлана Набок відзначила, що історична пам’ять, втілена, у термінології П’єра Нора, у її матеріальній формі: пам’ятників та монументів, є частиною оточення сучасної людини та впливає на формування сприйняття дійсності, відбиває, а почасти і формує, суспільні цінності та установки, в тому числі етнонаціональні. У її доповіді йшлося про пам’ятники (монументи), право яких перебувати в межах публічного простору наразі «анульовано» (зокрема, на підставі Закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” та політики декомунізації). Такі пам’ятники були або повністю демонтовані, або приховані чи деіменовані. На місці демонтованих пам’ятників нині постають нові символи. У доповіді на окремих прикладах репрезентовано, якими є основні тенденції у відборі символів, що їм надали перевагу громади, встановлюючи нові пам’ятники на місці знесених комуністичних ідолів. Окрема увага приділена питанням перспектив  переартикуляції (зміни символічного значення) тих з «анульованих» пам’ятників, що не підпадають під дію означеного Закону, та ролі громадянського суспільства у цьому процесі і основним тенденціям трансформацій, що їх зазнають символічні значення місць, де розташовувалися «анульовані» пам’ятники.

Учасники конференції дійшли консенсунсу у питанні про необхідність плідної співпраці університетських і академічних вчених та представників центральної і місцевої влади, з метою вироблення дієвих та ефективних рішень у сфері державної етнонаціональної політики з метою консолідації українського суспільства та недопущення появи нових вогнищ міжнаціонального та міжрелігійного протистояння.