Публічна лекція Миколи Рябчука: «Залежність від шляху і коридор можливостей. Чи має шанс Україна вирватися з патримоніальної парадигми?»

У Київському офісі програми ім. Фулбрайта відбулася анонсована публічна лекція старшого наукового співробітника відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України Миколи Рябчука «Залежність від шляху і коридор можливостей.

Чи має шанс Україна вирватися з патримоніальної парадигми?» Це був своєрідний “рімейк” його недавньої лекції на подібну тему у Краматорську, в Донбаській національній академії архітектури та будівництва, організованій так само за сприяння Київського офісу Інституту Кеннана та Програми ім. Фулбрайта в Україні. http://www.donnaba.edu.ua/academy/news/267-zustrich-u-donnaba-z-mykoloiu-riabchukom


Микола Рябчук

Відшовхуючись від популярної на Заході теорії “залежності від шляху” (path-dependence), представленій зокрема у книжці Роберта Патнема “Становлення демократії” (український переклад – 2001 р.), доповідач стверджував, що сьогоднішні українські проблеми істотно зумовлені специфічною культурно-цивілізаційною спадщиною – надто сильним “орієнтальним” (російським) впливом і надто слабким, хоча й відчутним впливом “окцидентальним”. Україна великою мірою перейняла західну традицію обмеження абсолютної влади та взаємовідповідальності між правителями і підданими. Водночас, розвиваючись в останні століття у рамках “східної” парадигми, Україна не змогла сформувати належний рівень суспільної взаємодовіри і солідарності, необхідний для накопичення позитивного соціального капіталу та творення ефективних формальних інституцій на противагу панівним неформальним. Українці, на відміну від росіян, прийняли західну демократію, але, подібно до росіян, не засвоїли західних інституцій і процедур, через що демократія в Україні залишається переважно дисфункціональною.

Зміна політичної культури відбувається значно повільніше, ніж зміна тих чи інших інституцій, а проте саме інституційні зміни поступово, в гомеопатичних дозах, сприяють формуванню нової політичної культури. А тому інституційні зміни конче потрібні, хоча їхні наслідки не будуть швидкими, ані цілком очевидними. “Залежність від шляху”, вважає Микола Рябчук, не означає приреченості. Кожне суспільство може змінитися – модернізувати свою культуру, свою економіку, свою політичну систему. Просто декому треба для цього більше часу і значно більше зусиль.