Рябчук М. Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності. – Історичні причини та політичні наслідки.
Рябчук М. Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності. – Історичні причини та політичні наслідки. – К. ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2019. – 252 с.
ISBN 978-966-02-8830-0
Монографія присвячена дослідженню української національної ідентичності у її двох істотно відмінних формах, означених як «українська етнокультурна» («примордіальна») та «українська інституційна» («паспортно-територіальна»). Праця з’ясовує принципові відмінності між цими двома типами української ідентичності і доводить, що вони мають не лише ідеологічний, а й ціннісний характер. Ідентичнісна дихотомія істотно ускладнила процеси посткомуністичної трансформації у 1991-2013 роках і відчутно ослабила українське суспільство й державу перед лицем російської агресії у 2014-му. Процес консолідації української політичної нації, що розпочався в останні роки, все ще далекий від свого успішного завершення. Монографія обґрунтовує необхідність та з’ясовує передумови формування об’єднавчої громадянської ідентичності всіх жителів України.
Завантажити повну версію ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
1.1. Національна ідентичність як термінологічна проблем
1.1.1. Совєтський редукціонізм
1.1.2. Загроза есенціалізації
1.2 Основні інтерпретаційні підходи до національної ідентичності
1.2.1. Ідентичність як соціальна конструкція
1.2.2. Оновлений примордіалізм
1.2.3. Від етносу до нації: еволюціонізм етносимволістів
1.3. Методи дослідження національної ідентичності
1.3.1. Історична контекстуалізація
1.3.2. Контент – і дискурс-аналіз
1.3.3. Ідентичність як ідеологія
1.3.4. Можливості й межі постколоніальних студій
1.3.5. Операціоналізація соціологічних даних
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: ПРОБЛЕМА «ДИХОТОМІЇ»
2.1. Соціологічний вимір національної ідентичності
2.1.1. Показники «сили» і «слабкості»
2.1.2. Показники «єдності» і «відчуженості»
2.1.3. Східнослов’янська надетнічна спільнота
2.2. Формування національної ідентичності: історичний аспект
2.2.1. Нація перед націоналізмом
2.2.2. Феномен малоросійської ідентичності
2.2.3. Винайдена традиція
2.2.4. Від Slavia Orthodoxa до «Русского мира»
2.3. Колоніальна специфіка і її вплив на формування національної ідентичності
2.3.1. Чи була Україна колонією
2.3.2. Радянське націєтворення versus націєруйнування
2.3.3. Специфіка «внутрішнього» колоніалізму
2.3.4. Дискурс домінування
2.3.5. «Альтернативна» ідентичність: порівняльний досвід України та Білорусії
2.3.6. Термінологічна дилема
РОЗДІЛ 3. ІДЕНТИЧНІСНА ДИХОТОМІЯ: ПОЛІТИЧНІ ІМПЛІКАЦІЇ
3.1. Внутрішньополітичний аспект
3.1.1. Розщепленість національної пам’яті та проблема символічної легітимізації держави
3.1.2. Абівалентна мовна політика
3.1.3. Дисфункціональна культура
3.2. Зовнішньополітичний аспект ідентичнісної дихотомії
3.2.1. Просторові маркери національної ідентичності
3.2.2. Українська дихотомія і російський ресентимент
3.2.3. Іншування України в західних дискурсах
3.3. Національна ідентичність і перспективи реформ
3.3.1. Цінності виживання проти цінностей самореалізації
3.3.2. Східноєвропейська спадщина: «залежність від шляху»
3.3.3. «Європейські цінності»: від нормативного визнання до практичного засвоєння
3.3.4. «Західники мимоволі»
3.3.5. Патріотичний консенсус
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА