Кармазіна Марія Степанівна
Головний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор.
Народилася 6 травня 1959 року. Закінчила (1985; з відзнакою) історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова); докторантуру Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (1999).
У березні 1989 року здобула ступінь кандидата історичних наук (науковий керівник – доктор історичних наук, професор С. В. Кульчицький); у травні 1999 року – ступінь доктора політичних наук (науковий консультант – доктор історичних наук, професор Ю. І. Шаповал).
У 2002–2003 рр. здобула вчені звання професора кафедри філософських та соціальних наук та старшого наукового співробітника зі спеціальності „Політичні інститути та процеси”.
Упродовж 1985–2002 рр. працювала у Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького, Інституті історії партії (при ЦК Компартії України), Київському національному торговельно-економічному університеті, пройшовши шлях від лаборанта, науково-допоміжного співробітника, завідувачки кабінету до старшого викладача, доцента і, зрештою, професора кафедри.
З 2002 р. працює в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України: у 2002–2008 рр. обіймала посаду головного наукового співробітника відділу соціально-політичної історії, упродовж 2008–2010 рр. – посаду головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки; з кінця 2010 року очолювала відділ соціально-політичної історії, з 2022 року – головний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів.
Є фахівцем із сучасних політичних процесів в Україні та української інтелектуальної історії ХІХ – ХХІ століть; одна із засновників, у структурі вітчизняної політичної науки, таких субдисциплін як партологія та політичний регіоналізм, та, відповідно – розробник методологічних підходів до дослідження політичних партій, регіональних політичних режимів, ідентичностей, еліт в Україні.
Одна з ініціаторів, редакторів та авторів фундаментальних наукових проєктів – шеститомника „Політична історія України” (2002–2003), видання „Політична енциклопедія” (2011), „Політична наука в Україні” (2016); одна з авторів низки національних доповідей НАН України, зокрема: „Національний суверенітет України в умовах глобалізації” (2011), „Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії” (2016); керівник та учасниця низки цільових наукових проєктів НАН України: „Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою” (2015); „Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації” (2015); „Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991–2014 рр.)” (2016) та ін.
Роботу в Інституті суміщає з викладацькою – з 1999 року працює професором кафедри політології Національного університету „Києво-Могилянська академія” (викладає авторський курс „Логіка та методологія наукових досліджень”).
Заслужений діяч науки і техніки України (2010). Нагороджена Грамотою Верховної Ради України „За заслуги перед Українським народом” (2013); грамотою Міністерства оборони України „за високий професіоналізм” (2009); грамотою начальника Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України „за багаторічну просвітницьку діяльність у Збройних Силах України та вагомий особистий внесок у військово-патріотичне виховання молоді” (2011). Відзначена подякою Міністра оборони України „За вагомий особистий внесок у справу розвитку Збройних Сил України” (2013); подякою Міністерства оборони України „за зразкове виконання обов’язків, професіоналізм, старанність” (2016).
Нагороджена почесною грамотою Президії Національної академії наук України „за багатолітню плідну наукову і педагогічну працю, вагомі творчі здобутки у дослідженні процесів національної державності та особистий внесок у розвиток вітчизняної політичної науки” (2009); відзнакою Національної академії наук України „За наукові досягнення” (2019); грамотою начальника Воєнно-дипломатичної академії імені Євгенія Березняка про занесення прізвища М. Кармазіної до Книги пошани Воєнно-дипломатичної академії імені Євгенія Березняка” (2019).
Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (2002—2022) та член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії у Воєнно-дипломатичній академії імені Євгенія Березняка Міністерства оборони України. Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (з 2022).
У 2002–2006 рр. – член експертної комісії ВАК України (галузь – політичні науки).
Автор та ведуча програм на українському радіо: „Українська державність: біля витоків ідеї” (листопад 1998 — січень 1999 рр.) та програми, присвяченої Лесі Українці (2003).
Член громадської організації „Українська академія політичних наук” (з 2004 року – член-кореспондент, з 2010 року – академік). Науковий керівник та консультант 8 захищених докторських та кандидатських дисертацій.
Автор понад 300 наукових праць, зокрема близько 20 монографій та брошур, з яких 7 – індивідуальні.
Коло наукових інтересів: методологія пізнання; політичні інститути та політичний регіоналізм в Україні; політична історія та історія політичної думки в Україні у ХІХ–ХХІ ст.; геополітичні процеси.
Ідентифікатор в міжнародному реєстрі ORCID