Вийшло друком англомовне видання співробітників відділу політичних інститутів і процесів «Crises of Political Development in Ukraine: The Challenges of Post-Soviet State-Building and Ways to Overcome Them» у видавництві Ibidem press у серії «Soviet and Post-soviet Politics and Society” (науковий редактор Галина Зеленько, передмова Олега Рафальського»).

У есеях цього збірника аналізуються кризи політичного розвитку України як складові ширшого синдрому кризи модернізації. Зокрема, статті присвячені кризам ідентичності, легітимності, проникнення, розподілу та участі, а також їхній взаємодії між собою. Такий підхід забезпечує глибше розуміння природи політичних криз в Україні та їхнього впливу на процес демократизації.

Неоінституціональний підхід, покладений в основу цього дослідження, дозволяє розглядати кризи політичного розвитку як системні та хронічні явища. Автори визначають причини кожного типу таких криз, описують їхні особливості в українському контексті та прогнозують подальшу еволюцію. У такий спосіб читачі отримують аналітичний інструментарій для оцінки кризових процесів і потенційних шляхів їхнього подолання.

Книжка вже доступна для замовлення на сайті Columbia University Press за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/

4 грудня 2025 року у Києві відбулася презентація проєкту (kick-off meeting) «Good Governance Practice: European Experience for Ukraine» (Програма ЄС Еразмус+). Проєкт розрахований на три роки і спрямований на поглиблення експертизи здобувачів освіти у галузі юриспруденції та публічного адміністрування відповідно до принципів належного врядування, а також обмінятися досвідом із представниками європейської наукової спільноти.

Координатором Консорціуму є Український державний університет імені Драгоманова, а ІПіЕнД ім. І.Ф. Кураса НАН України є партнером проєкту. Також учасниками Консорціуму Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Бердянський державний педагогічний університет, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, Криворізький національний університет, а також три зарубіжних заклади вищої освіти: Балтійська міжнародна академія (Латвія), Економічний університет у Братиславі (Словаччина), Університет Марії Кюрі-Склодовської (Польща).

Проєкт презентував координатор проєкту, проректор з міжнародних зв’язків, Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, PhD з політології Віталій Сташук. У вступному слові координатор проєкту наголосив не лише на своєчасності та актуальності наукових досліджень у сфері публічної служби в Україні, але й на особливій необхідності врахувати досвід країн ЄС, які змогли успішно адаптувати принципи доброго врядування до норм та практик публічної служби.

ІПіЕнД ім. І.Ф. Кураса НАН України у проєкті представляють кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ростислав Балабан, та PhD з політології, молодший науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ігор Симисенко. Співробітники відзначили, що Інститут надасть усю необхідну наукову та організаційну підтримку задля успішної реалізації проєкту «Good Governance Practice: European Experience for Ukraine».

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейської Комісії. 

На сайті української платформи Forbes опубліковано статтю провідної наукової співробітниці відділу політичних інститутів та процесів Наталія Коненко “Якою має бути зарплата топчиновників?”.

У статті проведено системний аналіз практик винагороди вищих державних посадовців із акцентом на необхідності зосередження уваги не лише на розмірі оплати, а на критеріях її нарахування — результатах та інституційних умовах. Авторка окреслює ризики збільшення винагород без прив’язки до ефективності (зростання нерівності, втрата довіри до інститутів, підвищення корупційних ризиків) та пропонує інституційні заходи — прив’язку до KPI, контрактні механізми, прозорий аудит і публічне звітування — як засоби підвищення відповідальності й прозорості управління.

Повний текст статті за посиланням.

28–29 листопада 2025 року у Львівському національному університеті ім. Івана Франка відбулася міжнародна наукова конференція «Політичні інститути та інституційні взаємодії у часи війни і після: український, європейський і світовий виміри». Подія, присвячена пам’яті відомого українського політолога Юрія Шведи, зібрала дослідників і практиків з більш ніж дев’яти країн світу, включно з Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Латвією та Ізраїлем. 

Також участь у конференції взяли представники провідних українських університетів та аналітичних центрів — КНУ ім. Т. Шевченка, НаУКМА, УжНУ, Острозької академії, Чернівецького й Харківського національних університетів, Волинського національного університету ім. Л. Українки, КНЕУ, Карпатського університету, УКУ, Центру Разумкова та інших інституцій.

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України був представлений провідними науковими співробітниками Наталією Кононенко та Ростиславом Балабаном, які виступили з дослідженнями, присвяченими стану та перспективам розвитку політичних партій в Україні.

У своїй доповіді Ростислав Балабан зупинився на проблемі неможливості формування в Україні класичних європейських партій, зумовленій деформованими умовами політичної конкуренції, слабкістю партійних інституцій та впливом олігархічних мереж. Він наголосив, що в умовах війни структурні проблеми партійної системи лише загострюються: політичні сили залишаються слабко організованими, позбавленими внутрішньої демократії та сталих ідеологічних платформ. 

Наталія Кононенко присвятила свій виступ внутрішнім дисбалансам у роботі парламенту та уряду, зосередившись на тому, як ці дисбаланси впливають на функціонування політичних партій. Вона підкреслила, що відсутність притаманних парламентсько-президентським республікам компетенцій у парламентських фракцій призводить до просідання якості законотворення, зменшення спроможності до вироблення політики та фактичного підриву ролі партій як носіїв політичної відповідальності. На її думку, саме у цьому криється один із ключових структурних викликів української політики — партії існують номінально, але не виконують своїх класичних функцій, що ускладнює інституційну модернізацію країни.

Протягом двох днів учасники конференції також обговорювали питання цифрової демократії, інституційної спроможності, легітимації влади в умовах війни, трансформації політичних процесів і пошуку моделей, здатних забезпечити стабільність і стійкість демократичних інститутів.

28–29 листопада 2025 року у Луцьку відбулася IV міжнародна наукова конференція “Дослідження польсько-української взаємодії імені Генрика Юзевського та Василя Мудрого“, організована Волинським національним університетом імені Лесі Українки та Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету. До участі у конференції були запрошені головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура та провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, кандидат політичних наук Микола Рябчук. Метою заходу була активізація наукових досліджень щодо напрямів українсько-польської співпраці у ХХ-ХХІ століттях, перспектив українсько-польських взаємин в усіх ключових сферах: безпековій, європейської інтеграції, гуманітарній, соціально-економічній.

Микола Рябчук та Олег Калакура  

Микола Рябчук був модератором вступної та заключної сесій, Олег Калакура  виступив з доповіддю на п’ятій панелі конференції, яка була присвячена польсько-українському діалогу у комуністичний період. Він проаналізував становище польської національної меншини в УРСР у роки постсталінської модернізації комуністичного режиму та його системної кризи. 

Учасники п’ятої панелі конференції разом із заступником Міністра закордонних справ України Олександром Міщенком

17-20 листопада 20205 року в Амстердамі, у Національному Музеї історії Голокосту відбувся міжнародний семінар для викладачів та дослідників історії Другої світової війни та історії Голокосту. Участь в роботі такого міжнародного семінару взяли науковці та освітяни з 44 країн Європи, а також представники дослідницьких організацій зі США. Організатором семінару виступила міжнародна організація Claims Conference (Конференція з матеріальних вимог євреїв до Німеччини).

Від України на цьому форумі виступив на тему «Виклики у дослідженні історії Голокосту під час російської війни проти України » провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У виступі було зазначено, що в Україні вже протягом трьох десятиліть, накопичений значний досвід вивчення, викладання та збереження пам’яті про жертви Голокосту. Дана проблематика, доля українських євреїв в роки нацистських злочинів, є невід’ємною частиною досліджень т а викладання історії Другої світової війни в Україні. Також в Україні наукові та освітні неурядові установи мають багаторічний та продуктивний досвід співпраці з Claims Conference. 

Під час роботи конференції

Програма заходу була присвячена світовому та національному досвіду боротьби зі спотворенням та інверсією Голокосту, а також переосмисленню освіти про Голокост та вшануванню пам’яті про трагедію. Особлива увага була приділена міжнародній співпраці між установами, що займаються питаннями історії Голокосту, представники яких були присутні на конференції.

Анатолій Подольський і Норберт Гінтерляйтнер (Музей «Будинок Анни Франк») 

Завідувач відділу теорії та історії політичної науки Максим Розумний взяв участь у Міжнародній науковій конференції «Історична пам’ять українців як модус формування національної ідентичності в умовах російсько–української війни і нової світової політичної реальності», що відбулася у Львові 12 листопада 2025 р. Конференцію організував Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ за підтримки Національного фонду досліджень України в рамках проєкту «Історична пам’ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації». Куратори наукового заходу – д.і.н. Ірина Орлевич і д.філол.н. Ганна Дидик–Меуш (керівник проєкту).

У конференції взяли участь добре знані дослідники–гуманітарії з України і Польщі. 

Доктор політичних наук Максим Розумний взяв участь у роботі першої секції конференції з доповіддю «Війна за ідентичність: російський виклик і українська відповідь». На секційному засіданні також виступили д.і.н., професор Леонід Зашкільняк (з доповіддю про теоретичні питання сучасної політики пам’яті в Україні),  д.філос.н. Людмила Филипович (тема виступу – релігійна та національна ідентичність у контексті сучасної російсько–української війни), народний депутат України, к.і.н. Володимир В’ятрович (політика національної пам’яті України від 2014 р.), доктор Лукаш Адамський (на тему «Когнітивні упередження, паралогізми та софізми у польсько–українській дискусії про історичну пам’ять»).

Дискусія про актуальні питання політики національної ідентичності в умовах російсько-української війни була продовжена в наступних секційних засіданнях, присвячених різним вимірам історичної пам’яті та інтерпретаціям історичного минулого в народній пам’яті, офіційних наративах та наукових дискурсах.

За підсумками конференція планується видати збірник матеріалів. Реалізація проєкту «Історична пам’ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації» триватиме у 2026 р.

Співробітники Інституту – завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук Юрій НІКОЛАЄЦЬ та науковий співробітник відділу етнополітології, кандидат історичних наук Олексій ЛЯШЕНКО – взяли участь у роботі міжнародної науково-практичної конференції «Війна Росії проти України: від гібридних форм до геноцидних практик», що відбулася 12 листопада 2025 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. У роботі конференції були виділені такі тематичні секції: форми та методи підривної діяльності РФ на теренах України 1991-2025; інформаційно-психологічні операції РФ проти України; церковно-релігійний вимір гібридної війни РФ проти України; зовнішньополітичні практики гібридної війни РФ проти України; російський кінематограф та музика, як інструмент гібридної війни; геноцидні практики російсько-української війни.

У своїй доповіді Юрій НІКОЛАЄЦЬ відзначив, що відмінності у оцінках громадянами України діяльності певних політичних сил чи політиків топ рівня, історичного минулого чи окремих  історичних постатей, у визначенні перспектив економічного розвитку країни, її зовнішньополітичного курсу чи вирішенні «мовного питання» не спричинили збройного протистояння на теренах держави. Порівняно високий рівень толерантності українського суспільства виявився одним із помітних соціально-культурних надбань і важливим чинників, який сприяв розв’язанню існуючих проблем виключно мирним шляхом із використанням діалогу.

Доповідає Юрій Ніколаєць

Втягнення українських громадян у бойові дії по різні сторони лінії фронту спричинили виключно дії Російської Федерації, спрямовані на досягнення її зовнішньополітичних цілей. Спроба реалізації російськими спецслужбами проєкту «русская вєсна» показала, що абсолютна більшість громадян України виступила проти руйнування держави та розв’язування війни. Громадяни України прагнули забезпечувати зростання власного добробуту завдяки економічній діяльності за можливості самостійно розпоряджатися результатами своєї праці. Вони високо цінували сім’ю і свободу та переважно негативно ставилися до спроб дестабілізувати ситуацію у державі. 

Серед прихильників «русского міра» переважали ті, хто прагнув зміцнення економічних зв’язків із РФ будучи зацікавленим у розвитку вітчизняних підприємств, чия економічна діяльність була орієнтована на російський ринок, а також ті, хто виявляв ностальгію за СРСР і був переконаний, що Росія зможе відновити радянську систему соціального захисту населення. Підтримували проголошення так званих «ДНР» та «ЛНР» і ті, хто розраховували на можливість ухилитися від виплати кредитів, податків та виконання зобов’язань за чинним українським законодавством. 

Сучасна російсько-українська війна спричинила появу на українських землях тимчасово окупованих територій, де вплив російського соціально-культурного середовища суттєво збільшився. Водночас війна призвела до певного зменшення, але не ліквідації, такого впливу на підконтрольній уряду України території. 

Спроби влади обмежити вплив в Україні російського соціально-культурного середовища впродовж локального періоду війни загалом не забезпечили бажаного результату. Помітне обмеження такого впливу на підконтрольних уряду України територіях мало місце на початку повномасштабного воєнного вторгнення РФ. У цей час зростаюча кількість громадян, які у спілкуванні використовували як російську, так і українську мови, намагалися не розмовляти російською, демонструючи у такий спосіб своє ставлення до агресора. Водночас багато українських утікачів від війни продовжували й за кордоном використовувати російську мову для спілкування між собою, що було досить помітним для іноземців і  викликало у них сумніви у можливості України повністю вийти з-під впливу російського соціально-культурного середовища. 

Олексій ЛЯШЕНКО підкреслив, що загроза з боку РФ має дуалістичну природу й поділяється на «російську» та «русскую». «Російська» загроза національним цінностям України – це цілеспрямована й методична діяльність державного апарату РФ або державна політика «рашизму». «Русская» загроза – це, по суті, езистенційна «війна за душі» переважно у форматі концепту «русского міра». Їхня мета одна – знищення України як держави та українців як нації. Тому часто ці дві загрози реалізуються узгоджено. Але кожна має свої цілі і методи їх досягнення. Русско-російська загроза для національних цінностей України є екзистенційною. Особливо слід виокремити критичність русско-російської загрози таким цінностям, як ідентичність (етнокультурна і національно-громадянська), державність і суверенітет (особливо територіальний). Суспільний консенсус щодо непорушності статусу незалежної держави та загальне усвідомлення мешканцями країни своєї ідентичності є фундаментальними національними цінностями. Згуртованість суспільства у цих питаннях є дієвим чинником стримування зовнішніх агресивних планів інших країн, оскільки значно посилює здатність держави протистояти внутрішнім і зовнішнім безпековим загрозам. І навпаки – відсутність суспільного консенсусу щодо непорушності статусу незалежної держави, її територіальної цілісності та стійкої національно-державної (громадянської) ідентичності провокує агресію з боку інших країн. політична практика «рашизму» та ідеологічний концепт «русского міра» становлять цілком конкретну загрозу для практично кожної з національних цінностей України. Не завжди ці загрози однаковою мірою проявлені: на ТОТ є всі підстави говорити про їхню тотальну кризу, тоді як на неокупованій частині загрози варіюють від ризиків у тилових регіонах до кризи у прифронтових.

Виступає Олексій Ляшенко

Практичні переваги розрізнення «російських» і «русскіх» загроз полягають, по-перше, в уникненні безрезультатної боротьби з епістемологічною невизначеністю без розуміння звідки й яка загроза походить. По-друге, уможливлює створення «матриці впливів» . По-третє, дає можливість більш ефективно формувати комплексну національну безпекову стратегію. По-четверте, забезпечує ефективніше управління ризиками.

Учасники конференції дійшли спільної думки, що загроза з боку Російської Федерації для України буде збережена й після завершення / припинення бойових дій і буде існувати допоки РФ буде спроможна вести активні бойові дії керуючись імперськими амбіціями. У таких умовах Україна має забезпечувати реалізацію політики формування і зміцнення національно-громадянської ідентичності та забезпечувати підтримку боєздатності Збройних сил на високому рівні. 

Учасники конференції

Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Павло Гай-Нижник виступив на пленарному засіданні XХVІIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Могилянські читання–2025: досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти», яка відбулася у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили (м. Миколаїв).

У своїй доповіді «Старі ідеологеми нової команди Трампа: геополітичний ґрунт проросійських мага-наративів» П. Гай-Нижник розкрив питання:

• чи запозичила нова адміністрація США (Д. Трампа) певні ідеологеми саме В. Путіна чи вони влучно збігаються у певних точках дотику і є спільно й окремішньо суголосними водночас;
• яким є глибше ідеологічно-теоретичне коріння світогляду Дональда Трампа, що впливає на його практичну діяльність й обумовлює таким чином основний формат зовнішньої політики Сполучених Штатів;
• у чому полягають суть і логіка зовнішньополітичної доктрини США за другого президентства Д.Трампа;
• якими основні фракції в Республіканській партії та в оточенні президента США, що впливають на визначення т.зв. доктрини Трампа і зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки

П. Гай-Нижник також зауважив, що на зміну нещодавніх двополярному і однополярному світам промайне вихор багатополярності й в хаосі його дегуманізованої поліцентричності вже видніється привид новітньої доби – імпера-полюсності (impera-центризму) чи імперадівідного світу – розподіленого між володарюючими світом. Проте не кожний хаотичний період закінчується новим порядком. У низці випадків старий порядок має шанси встояти й адаптуватися до нової дійсності і до нових змін, не зруйнувавши достеменно свої головні основи, а натомість більшою чи меншою мірою відкорегувавши певні правила і засади, й тим самим зберегти свої визначальні/фундаментальні ментальні засади. Утім, навіть не завдавши руйнівного внутрішнього і зовнішнього удару старому ладу, хаос однак використовується акторами в сучасному світі як головний засіб для встановлення нового порядку та просування нових цінностей.

Відтак менш вагові гравці, які були вичавлені поза межі столу суб’єктності чи й взагалі не допущені до гральної зали, аби не перетворитися на дрейфуючі квазісуверенні об’єкти або ж на геобільярдні кулі для розіграшу геополітичних партій, муситимуть входити в нові альянси, аби уникнути власної невагомості та спробувати не допустити дисбалансу не лише військових, а й природничо-ресурсних, енергетично-кліматичних, торговельно-виробничих, науково-технічних та політико-дипломатичних сил тощо. Адже, якщо ви не за столом – то цілком вірогідно можете опинитися в меню тих, хто при ньому.

Проте й ці альянси мають бути спроможними здійснити квантовий стрибок у своєму оформленні і поступу, аби здобути гідний поваги, достойний світ (діґнусцентричний/діґнусполярний світ) й не бути розчавленими і поглинутими майбуттям. Й від цього поступу й залежатиме дилема майбуття: impera-центричність чи dignus-центричність світу (imperacentric world vs dignuscentric world). Новий порядок може запанувати не лише як результат руйнівної війни чи тріумфу тотального хаосу, а й як наслідок постконфліктного компромісу чи погодження позицій і поступок у приборканні керованого хаосу з метою недопущення світової руїни.

Один із шляхів підготовки до хаосу – створення ситуації, в якій «держава-жертва» («цивілізація-жертва») починає грати на «чужому» полі за чужими правилами. Водночас рішуча протидія щодо розпалювачів «конфлікту», без чого «хаос» не вибухне руйнівним ефектом та твердість акторів щодо неприйняття ультиматуму «компромісу» цілком здатні зберегти оновлене і сталіше status quo.

У цих тектонічних зламах сьогодення й в новітній боротьбі, що розгорілася на земній кулі, й загартовуються нові мечі та орала майбутнього світового порядку і вже почитає формуватися багатовимірна матриця нової ери історії людства.

Відео доповіді П.Гай-Нижника «Старі ідеологеми нової команди Трампа: геополітичний ґрунт проросійських мага-наративів» можна переглянути тут:

Старі ідеологеми нової команди Трампа: геополітичний ґрунт проросійських мага-наративів (Гай-Нижник)

8 листопада 2025 року в Ягеллонському університеті (м. Краків, Республіка Польща) відбувся черговий семінар у межах польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи».

У заході взяла участь делегація Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у складі: заступниці директора, проф. Галини Зеленько, пров. н.с. Тетяни Ляшенко, Ростислава Балабана, Наталії Кононенко та с.н.с. Світлани Ситник.

Роботу семінару відкрив обмін думками з паном Богуславом Соніком, колишнім депутатом польського Сейму та Європейського парламенту. Під час дискусії було окреслено ключові етапи демократичних перетворень у Польщі — від становлення руху «Солідарність» до глибокої реформи місцевого самоврядування. Особливу увагу учасники приділили ролі територіальних громад як важливому чиннику сучасного розвитку Польської держави.

У другій частині семінару відбулася зустріч з депутатом Сейму Республіки Польща паном Рафалом Комаревичем. Основний акцент його виступу було зроблено на співвідношенні повноважень між центральною та місцевою владою, а також на необхідності розбудови ефективних механізмів координації між різними рівнями управління. Під час обговорення порушено питання політизації управлінських рішень, впливу лобістських груп та ризиків для послідовного виконання публічних політик.

Семінар став важливою складовою реалізації спільного дослідницького проєкту та сприяв поглибленню фахового діалогу щодо можливостей адаптації європейського досвіду задля зміцнення інституційної спроможності публічної влади в Україні.

7 листопада 2025 року в межах навчального візиту польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи» відбулася зустріч учасників проєкту з представником офісу Польського омбудсмена (Rzecznik Praw Obywatelskich).

У зустрічі взяли участь співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – заступниця директора д.політ.н. Галина Зеленько, провідні наукові співробітники Ростислав Балабан і Наталія Кононенко та старша наукова співробітниця Світлана Ситник.

Представник Офісу пан Матей Крук ознайомив делегацію з ключовими напрямами роботи Польського омбудсмена та наголосив, що діяльність установи спрямована на забезпечення ефективного дотримання верховенства права й основних прав і свобод людини. Особливу увагу офіс приділяє питанням захисту прав меншин, забезпеченню доступу до правосуддя, а також контролю за дотриманням термінів досудового слідства.

Пан Крук підкреслив активну співпрацю омбудсмена з громадськими організаціями у сфері моніторингу та реагування на потенційні порушення прав людини. Важливою ділянкою роботи є також контроль за виконанням Польщею положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та розгляд випадків дискримінації за ознакою ідентичності. Ці зобов’язання закріплені у спеціальному законодавстві, ухваленому після вступу Польщі до Європейського Союзу.

Під час сесії запитань і відповідей учасники обговорили механізми захисту прав українців у Польщі, взаємодію Польського омбудсмена з Європейським омбудсменом, а також особливості роботи інституції до та після вступу Польщі до ЄС.

Зустріч стала важливою складовою програми навчального візиту та сприяла поглибленню українсько-польського наукового співробітництва у сфері дослідження політичних інститутів і практик захисту прав людини.

6 листопада 2025 року у Парижі відбулася Міжнародна конференція «Ukraine and the World: Ukrainian Science in France», організована спільно з Посольством України у Франції та провідними французькими науковими інституціями. Захід став платформою для представлення сучасних українських досліджень у гуманітарній, соціальній та природничій сферах.

Серед учасників конференції виступила Оксана Зорич, співробітниця Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

У доповіді під назвою «National Consolidation in the Ukrainian Information Space: Between Social Integration and Symbolic Power» дослідниця представила результати свого дослідження, присвяченого ролі комунікації у процесах національної консолідації під час війни.

Оксана Зорич зазначила, що український інформаційний простір у воєнний період функціонує як ключовий механізм соціальної інтеграції. Комунікація в цьому контексті виступає не лише інструментом обміну інформацією, а й способом відтворення символічних меж спільноти. Формування національної єдності відбувається через узгодження смислів і практик взаємодії в цифровому середовищі, а не через централізоване управління. Таким чином, український досвід демонструє перехід від ієрархічних моделей символічної влади до мережевих форм колективного значення, що забезпечують гнучку, адаптивну стійкість суспільства під час війни.

Дводенний захід організувала Українська наукова діаспора у Франції за підтримки Посольства України у Франції та Міністерства освіти і науки України з нагоди проведення Днів української науки у Франції.

6 листопада 2025 року у Варшавському університеті відбулося чергове засідання в межах спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи», який реалізується за участю співробітників відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Темою семінару стало обговорення питань поділу та рівноваги влад.

З українського боку з доповіддю «Зворотний вплив системи стримувань і противаг на функціонування політичних інститутів в Україні» виступила проф. Галина Зеленько. У доповіді було проаналізовано умови формування української системи стримувань і противаг, вплив процесів первинного нагромадження капіталу, особливості нормотворення під час дії перехідних положень конституції (1996–1999 рр.).

Авторка окреслила циклічний характер конституційних змін і продемонструвала, що українська система стримувань і противаг набуває реверсивної динаміки, що зумовлює інституційну нестійкість. Унаслідок цього в Україні формується циклічна модель інституційної рівноваги, де зворотний вплив системи стримувань і противаг проявляється через адаптацію політичних інститутів до змін конституційного дизайну, а часті зміни не дають можливість сформуватися усталеним політичним практикам, а системі стримувань і противаг виконувати притаманні їй функції. Зокрема, широку дискусію викликала озвучена дослідницею проблема неможливості виконання системою стримувань і противаг класичної стабілізуючої функції  в умовах нестабільного балансу влад, частих конституційних змін, партизації державних інститутів та високої політичної конфліктності. 

Другу доповідь представив д-р Міхал Містигач, який проаналізував зміни в польській конституційній моделі протягом 2015–2023 рр., зокрема кризу між виконавчою та судовою владою та наслідки ерозії принципу верховенства права. Вчений проаналізував і визначив порушення системної практики, що призвели до ерозії верховенства права, що зрештою призвело до визнання польської конституційної демократії дефектною у 2023 році. Зокрема доповідач зупинився на кризі між виконавчою та судовою владою, принципом сепарації влади. При цьому М. Містигач наголосив, що діджіталізація є важливим фактором у демократизації усіх гілок влади, підкресливши, що Україна досягла більших успіхів у цифровізації. 

У підсумку учасники проєкту дійшли висновку про необхідність розроблення нової форми суспільного договору, що відповідав би сучасним викликам і забезпечував стабільний баланс владних інтересів.

Від Інституту у семінарі також взяли участь провідні наукові співробітники Тетяна Ляшенко, Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та старший науковий співробітник, доц. Світлана Ситник. З польського боку у семінарі взяли участь проф. Ришард Баліцький (Вроцлавський університет), проф. Ярослав Фліс (Ягеллонський університет), проф. Антоній Камінський (Інститут політичних наук ПАН), проф. Агнєшка Дудзінська (Варшавський університет) та ін.

4 листопада 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся експертний семінар «Прозорість і довіра: як реформувати державну службу без втрати легітимності», організований низкою громадських організацій – Professional Government Association (PGA), Коаліцією «Реанімаційний пакет реформ» (РПР), Центром політико-правових реформ (ЦППР), Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ), Vox Ukraine та Асоціацією політичних наук України (АПНУ). Захід став майданчиком для професійного діалогу між урядовими структурами, науковою спільнотою, громадянським суспільством та міжнародними партнерами щодо оновлення системи публічної служби.

Учасники обговорили три ключові напрями майбутньої реформи: скасування довічного статусу політично значущих осіб (PEP), модернізацію фінансового декларування та приведення системи оплати праці державних службовців до ринкових стандартів. Представники урядових інституцій – Наталія Козловська (Секретаріат Кабінету Міністрів України), Олександр Гладун (НАЗК) та Кирило Клименко (Рахункова палата) наголосили на необхідності узгодження антикорупційних, бюджетних і управлінських рішень у межах підготовки нової Стратегії реформування державного управління (2026–2030). Вони визнали, що державна служба потребує оновлення системи оплати праці, але це має відбуватися синхронно з інституційним зміцненням самої служби.

Представники громадянського суспільства – Артем Шаіпов (PGA), Тарас Шевченко (ЦЕДЕМ) та Гліб Вишлінський (Центр економічної стратегії, ЦЕС) закликали уникати спрощення реформи через надмірний антикорупційний ухил. Вони наголосили, що реформа має спиратися на доказову політику та враховувати суспільне сприйняття справедливості. Зокрема, А. Шаіпов закликав до проведення емпіричних досліджень щодо довіри до інституцій, а Т. Шевченко попередив про ризики «антикорупційного максималізму», який може підірвати мотивацію державних службовців. Вишлінський підкреслив, що зростання заробітних плат у державному секторі є передумовою ефективності реформи, а не її наслідком.

Академічна та експертна спільнота – Олена Суший (Інститут соціальної і політичної психології НАПН), Галина Зеленько, Світлана Ситник, Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та Юрій Ніколаєць (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, члени Асоціації політичних наук України) наголосили, що успішність реформ вимірюється рівнем суспільної довіри, а не лише адміністративними змінами. Вони підкреслили необхідність повернення в політичні практики політичної відповідальності, відкритої комунікації з громадянами та інституційної послідовності. Людмила Южва (NDI) звернула увагу на значення комунікаційної складової у формуванні довіри до процесів реформування.

Європейські організації були представлені Угісом Сіксом, керівником проєкту EU4PAR, який наголосив на тому, що ЄС послідовно наполягає на важливості дотримання принципу ризик-орієнтованості та міжнародних стандартів прозорості в оцінці діяльності державної служби, а також на необхідності балансу між відкритістю даних і захистом приватності державних службовців .

Дискусія показала: український дискурс про реформу державної служби поступово виходить за межі технократичного підходу і набуває рис ціннісного пошуку балансу між контролем, довірою та професійністю. Учасники семінару погодилися, що оновлення державної служби має спиратися на прозорість, доказовість і політичну відповідальність. Реформа, яка зберігає легітимність, повинна стати публічним договором довіри між державою, суспільством і міжнародними партнерами.

30 жовтня в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл на тему: «Хто формує українську ідентичність в умовах російсько-української війни».

Його співорганізаторами виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Львівський національний університет ім. І. Франка та ГО «Центр реформ та місцевого розвитку», представник якого Богдан БЕВЗ став модератором заходу.

Зібрання відкрив заступник директора ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Олександр Майборода.

Зліва направо: Юрій Ніколаєць, Олександр Майборода, Богдан Бевза

Робота круглого столу була організована у форматі двох сесій: «Суб’єкти формування української ідентичності у сфері культурної та регіональної політики» та «Суб’єкти формування української ідентичності у сфері освіти та молодіжної політики». Жваву дискусію викликали доповіді заступника керівника управління гуманітарної безпеки та людського розвитку служби з питань соціальної та гуманітарної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України Артема ГОЛОБОКОВА, професора кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету ім. І. Франка, доктора політичних наук Ігоря ВДОВИЧИНА, доктора історичних наук, провідного наукового співробітника відділу політичної культури та ідеології ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса Павла ГАЙ-НИЖНИКА, аспіранта відділу політичної культури та ідеології ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса Ігоря ЦИГВІНЦЕВА. В обговоренні активну участь взяли завідувач відділу етнополітології ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, доктор політичних наук, професор Віктор КОТИГОРЕНКО та завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій НІКОЛАЄЦЬ.

Виступає Артем ГОЛОБОКОВ

Учасники круглого столу висловили певні зауваження до тлумачення понять «українська громадянська ідентичність» та «українська національна ідентичність» у Законі України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», а також стурбованість через можливі ризики, пов’язані із запровадженням в Україні множинного громадянства та можливістю залучення до процесу відбудови зруйнованих під час російсько-української війни виробничих потужностей порівняно великої кількості зовнішніх трудових мігрантів. Було відзначено, що у платформізованій публічній сфері війна функціонує як механізм виробництва легітимності, де архітектура видимості та жанрові конвенції визначають не лише обсяг, а й тип довіри – і саме тому подальше обговорення має рухатися від оцінки окремих акторів до політик прозорості, модерації та медіаграмотнісних інтервенцій, здатних розірвати «короткі ланцюжки» маніпулятивної легітимації. Був зроблений наголос, що у сучасних умовах надмірний акцент на необхідності підвищення рівня медіаграмотності громадян не повинен відтіняти потребу у підвищенні рівня масових комунікацій.

У центрі Павло Гай-Нижник

Доповідає Ігор Цигвінцев

Пори досить гостру дискусію, що точилася під час заходу, його позитивні результати не викликають сумніву. Круглий стіл став майданчиком, де свої позиції з приводу контраверсійного законодавства, що регулює сферу формування національної ідентичності, висловили представники державних інституцій громадянського суспільства та наукової спільноти.

Науковці Інституту взяли активну участь у роботі XV Міжнародної науково-практичної конференції «Південь України в умовах глобальних соціокультурних трансформацій: питання культурної, етнорелігійної, етнічної та національно-громадянської ідентичності», що відбулася 2–3 жовтня 2025 року на базі Запорізької політехніки. Від 1995 року ця конференція утвердилася як авторитетний майданчик для обміну досвідом і налагодження наукових зв’язків між університетськими й академічними науковцями, музейними інституціями та національно-культурними спільнотами.

Цьогорічна наукова подія зібрала істориків, соціологів, філософів, філологів, політологів і краєзнавців, які представили результати власних досліджень і обговорили актуальні питання етнокультурних процесів, національної ідентичності, мовної та культурної політики України в умовах війни та глобальних трансформацій. 

Із вітальним словом до учасників виступив заступник директора з наукової роботи ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода. На пленарних засіданнях виступили провідні українські та іноземні науковці, серед яких співробітники Інституту: Юрій Ніколаєць, Тетяна Бевз, Анатолій Подольський, Наталія Кочан, Анастасія Дегтеренко та Олексій Ляшенко.

Конференція вкотре об’єднала провідних українських і зарубіжних науковців, експертів та дослідників, які обговорили історичні, культурні та соціальні аспекти розвитку України, роль етнічних і національних спільнот у сучасному суспільстві та перспективи збереження культурної спадщини.

Відеозапис конфереції

Фотогалерея конференції

27 жовтня 2025 р. у митрополичих палатах Софіївського собору у Києві відбулося урочисне вручення дипломів лауреатам Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року – 2025». У номінації «Історико-політологічна література» першість й відповідний диплом лауреата здобув провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник за трилогію «Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух».

Всеукраїнська літературно-мистецька премія «Київська книга року» — це престижна щорічна відзнака, заснована Київською міською державною адміністрацією з метою підтримки вітчизняних авторів, видавців і популяризації українського слова. Премією відзначаються найкращі книжкові видання, створені у столиці або пов’язані з нею тематично, художньо чи науково. Лауреатів визначають у кількох номінаціях — від художньої та дитячої літератури до історико-політологічних, мистецьких та краєзнавчих досліджень.

У Берліні вийшла друком книга головного наукового співробітника нашого інституту, доктора історичних наук, професора Юрія Шаповала «Богдан Осадчук. Життя в триалозі». Видання було ініційоване Центром історичних досліджень Польської академії наук у Берліні і є частиною серії «Україна-Польща-Німеччина. Трикутник діалогу».

Книга містить текст німецькою, польською і українською мовами. Це закономірно, адже дослідження присвячено  Богдану Осадчуку (1920-2011), журналісту і вченому, професору Вільного університет Берліна. Народжений в Коломиї, Осадчук 70 років прожив у Берліні. Завдяки володінню польською, німецькою і українською мовами (він розмовляв і писав ними вільно), він став «людиною пограниччя», яка своїми публікаціями і виступами єднала Польщу, Німеччину і Україну. Німецькою він він створив багато важливих текстів, які друкувалися в найвпливовіших часописах Західної Німеччини та Швейцарії. Його наукова та журналістська творчість як визнаного аналітика подій у країнах «соціалістичного табору» і Радянського Союзу в період холодної війни увійшла до канону радянології і в багатьох аспектах залишається актуальною до сьогодні. Завдяки багаторічній співпраці з Єжи Ґедройцем, директора Літературного інституту в Мезон-Ляффіт (Франція) і редактора журналу «Kultura», Осадчук зробив величезний внесок у справу польсько-українського порозуміння і примирення.

Вперше книга була представлена у Варшаві у вересні поточного року під час роботи ІІІ Міжнародного конґресу дослідників історії Литви, Польщі, України і Білорусі. Тоді Ю. Шаповал зробив доповіді «Люди, які нас обʼєднують» і «Інтелектуальна спадщина Єжи Ґєдройца: що актуально сьогодні», в яких йшлося про значення діяльності Богдана Осадчука. Під час обговорення директор Центру історичних досліджень Польської академії наук у Берліні професор Ігор Конколевський висловив сподівання, що книга Ю. Шаповала «знайде ширше коло читачів у Польщі, Україні та Німеччині, а також буде використана з дидактичною метою – створення навчальних матеріалів для викладання історії XX століття через біографічну розповідь про найважливіших піонерів діалогу та примирення в Європі – людей, які заради кращого співіснування сусідніх суспільств і народів вчили себе та інших, як на основі наукового аналізу та діалогу описати й подолати зло, яке у XX столітті породило багато травм і драм».

27 жовтня 2025 року Ю. Шаповал виступив на колоквіумі, організованому Інститутом східноєвропейської історії і країнознавства Тюбінґенського університету з науковою доповіддю про значення інтелектуальної спадщини Богдана Осадчука для Німеччини, а також для сучасної Польщі і України.

Передмова — Олег Рафальський

Наукова редакція — Галина Зеленько. 

 

У виданні проаналізовано природу та динаміку криз політичного розвитку в Україні (криза легітимності, криза участі, криза проникнення, криза розподілу та криза участі), їхні структурні причини та можливі інституційні механізми подолання.

Електронна версії книги доступна для замовлення за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/