МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ «ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ВЗАЄМОДІЇ У ЧАСИ ВІЙНИ І ПІСЛЯ» У ЛЬВІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМ. І. ФРАНКА

28–29 листопада 2025 року у Львівському національному університеті ім. Івана Франка відбулася міжнародна наукова конференція «Політичні інститути та інституційні взаємодії у часи війни і після: український, європейський і світовий виміри». Подія, присвячена пам’яті відомого українського політолога Юрія Шведи, зібрала дослідників і практиків з більш ніж дев’яти країн світу, включно з Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Латвією та Ізраїлем. 

Також участь у конференції взяли представники провідних українських університетів та аналітичних центрів — КНУ ім. Т. Шевченка, НаУКМА, УжНУ, Острозької академії, Чернівецького й Харківського національних університетів, Волинського національного університету ім. Л. Українки, КНЕУ, Карпатського університету, УКУ, Центру Разумкова та інших інституцій.

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України був представлений провідними науковими співробітниками Наталією Кононенко та Ростиславом Балабаном, які виступили з дослідженнями, присвяченими стану та перспективам розвитку політичних партій в Україні.

У своїй доповіді Ростислав Балабан зупинився на проблемі неможливості формування в Україні класичних європейських партій, зумовленій деформованими умовами політичної конкуренції, слабкістю партійних інституцій та впливом олігархічних мереж. Він наголосив, що в умовах війни структурні проблеми партійної системи лише загострюються: політичні сили залишаються слабко організованими, позбавленими внутрішньої демократії та сталих ідеологічних платформ. 

Наталія Кононенко присвятила свій виступ внутрішнім дисбалансам у роботі парламенту та уряду, зосередившись на тому, як ці дисбаланси впливають на функціонування політичних партій. Вона підкреслила, що відсутність притаманних парламентсько-президентським республікам компетенцій у парламентських фракцій призводить до просідання якості законотворення, зменшення спроможності до вироблення політики та фактичного підриву ролі партій як носіїв політичної відповідальності. На її думку, саме у цьому криється один із ключових структурних викликів української політики — партії існують номінально, але не виконують своїх класичних функцій, що ускладнює інституційну модернізацію країни.

Протягом двох днів учасники конференції також обговорювали питання цифрової демократії, інституційної спроможності, легітимації влади в умовах війни, трансформації політичних процесів і пошуку моделей, здатних забезпечити стабільність і стійкість демократичних інститутів.