ПРЕЗЕНТАЦІЯ МОНОГРАФІЇ У ПРОСТОРІ «ЦІННОСТІ»

27 серпня у затишному приміщенні Простору «Цінності» відбулася презентація монографії Павла Гай-Нижника «Сенсові ідеологеми В.Путіна: наративи ціннісних маніпуляцій та casus belli геополітики і геостратегії РФ» (Київ: Саміт-книга, 2025. 440 с.).

У книзі висвітлено хронологію використання і динаміку сенсових навантажень наративу «однополярність», «двополярність» і «багатополярність» (поліцентричність) у риториці та промовах В.Путіна і Д.Медведєва в часі обіймання ними посади президента Російської Федерації. Виокремлено комбінацію дефініцій «однополярність» і «поліцентричність» світу в ідеологемі нової архітектури глобальної безпеки, що застосовувалася В.Путіним для просування геостратегічних цілей РФ і початку її протистояння з т.зв. колективним Заходом. Простежено та проаналізовано сенси й цілі зовнішньополітичної риторики В.Путіна стосовно архітектури світової безпеки в контексті геополітичної тактики РФ щодо втілення своєї гранд-стратегії змін важелів впливів у світі та експансії на міжнародній арені.

Виокремлено комбінацію дефініцій „нацизм” і „неонацизм” у штучно створеній псевдоісторичній і псевдополітологічній ідеологемі відродження неонацизму в Україні. Виявлено трансформацію негативного спрямування наративу „неонацизм” в особистій риториці В.Путіна. Встановлено, що В.Путін цілеспрямовано намагався надати наративу „неонацизм” більш широкого глобального політичного обширу, переспрямовуючи його у дискредитацію й обвинувачення не лише на Україну чи країни Балтії (в контексті відтворення неоімперії СРСР на пострадянському просторі), а й на держави Заходу (членів ЄС та НАТО), які нібито спонукають до відродження нацизму.

Узагальнено, що пропагандистська ідеологема і наратив „неонацизму” започатковані В.Путіним з метою відволікання уваги від базових неофашистських засад власної диктаторської системи рашизму в РФ, які поступово ставали стрижнем його концепту спотвореного образу не лише України, а й західних демократій.
Проаналізовано цивілізаційні виклики, що постали перед Україною та світом, їх особливості і закономірності. Висвітлено і проаналізовано засади та послідовність політики “демілітаризації” України в контексті протистояння РФ з НАТО та руйнування світового порядку. Висвітлено основні засади (імперативи) ідеології рашизму як провідної концептуальної домінанти повномасштабної агресії РФ супроти України та вказано на виміри інформаційних, міжнародних, торговельно-економічних, воєнно-політичних складових руйнації глобальної сталості й поширення планетарного хаосу.

Виявлено і встановлено намагання В.Путіна цілеспрямовано дискредитувати місце та роль демократичного світу у безпековій системі планети в контексті відтворення неоімперії на пострадянському просторі та намагання встановлення нової конфігурації світового порядку. Висвітлено геостратегію Кремля в Європі та Азії, Північній і Південній Америках, Африці та Глобальному Півдні, проаналізовано геоекономічні плани Москви з рамках АТЕС, ЄврАзЕС, ШОС і БРІКС, а також геополітичні зв’язки Російської Федерації з Північною Кореєю, Іраном, Індією, Китаєм тощо.

Відмічено, що основною ціллю просування наративу «поліцентричності» було виправдання та обґрунтування агресії проти України й протистояння РФ із Заходом загалом й зокрема з НАТО. Узагальнено, що риторика і політика РФ були логічним продовженням оголошеної В.Путіним нової холодної війни Заходу (ЄС і НАТО) і започаткувала новий етап глобальної дійсності у далекоглядній гранд-стратегії РФ щодо зміни важелів геополітичного впливу на євразійському просторі та в руйнуванні усталеної системи світової безпеки.

З поміж численних гостей з відгуками про книгу виступили: дипломат, Міністр закордонних справ України (2007–2009). Надзвичайний і повноважний посол України Володимир Огризко, доктор політичних наук, народний депутат України IV–VIII скликань, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань (2005), заступник голови Верховної Ради України (2007 та 2008–2012) Микола Томенко, дипломат, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Кіпр (два терміни: 2003–2007 та 2012–2019), ректор Дипломатичної академії України при МЗС України (1996–2003, 2007–2012) Борис Гуменюк, дипломат, Надзвичайний та Повноважний Посол. 1-й секретар Постійного Представництва УРСР при ООН (1978–1985), радник, начальник відділу міжнародних економічних відносин, начальник відділу міжнародних організацій Міністерства закордонних справ України (1985–1992),Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині (1992–1997), начальник Управління країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького та Середнього Сходу та Африки П’ятого територіального Управління МЗС України (1997–2000), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Південно-Африканській Республіці (2000–2003), а також за сумісництвом у Мозамбік, Намібії, Замбії, Зімбабве (2002–2003), консультант МЗС України (2005–2007), радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (2007–2012) Ігор Турянський, кандидат філологічних наук, дипломат, письменник. Надзвичайний та Повноважний Посол України. Виконувач обов’язків начальника відділу Управління кадрами МЗС України (1993), перший секретар Посольства України в Болгарії (1994–1998), завідувач відділом Балканських країн Третього територіального управління МЗС України (1998–2000), керівник Дипломатичної Місії України в Республіці Македонія (2000–2001), радник Посольства України в Словацькій Республіці (2001–2003), начальник Третього територіального управління МЗС України (2003–2004), керівник Дипломатичної Місії України в Боснії та Герцеговині (2004–2005), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Македонії (2005–2009), заступник директора Департаменту інформаційної політики, Посол з особливих доручень / начальник Управління технічного забезпечення МЗС України (2009–2011), генеральний консул Генерального консульства України в місті Ростов-на-Дону (2011–2018), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Болгарія (2018–2022) Віталій Москаленко, доктор наук з державного управління, кандидат юридичних наук. Голова Народного Руху України (2012–2017), міністр регіонального розвитку і будівництва України (2007–2010), народний депутат України 5-го та 6-го скликань. 1998–2002 – Львівський міський голова, президент Національної академії державного управління при Президентові України (2016–2023) Василь Куйбіда, голова правління Всеукраїнського об’єднання «Платформа громадських ініціатив», голова міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності», засновниця Всеукраїнського жіночого молитовного сніданку, Посольство України в Латвійській Республіці (помічник керівника торговельно-економічної місії, помічник посла України) (2003–2005), Посольство України в США за місцем довготривалого закордонного відрядження чоловіка (1999–2002) Наталія Федорчук, організатор проєктів культурної дипломатії в 21 країні світу, дизайнер, президент національного галузевого партнерства у легкій промисловості моди Fashion Globus Ukraine, радник міністра освіти і науки України (2016–2022), дизайнер одягу IM GOLDA (2006–2022), віце-президент Холдингової компанії EMV в енергетиці (1998–2008) Голда Виноградська, доктор історичних наук, член Ради арабських і мусульманських учених України Ферхад Туранли та інші.