ОНЛАЙН-МІСТ „ДОРОГА ДО АКТУ ЗЛУКИ”

Напередодні Дня Соборності України, 21 січня 2022 року відбувся  масштабний науковий захід у формі онлайн-мосту під назвою „Дорога до Акту Злуки”. Одним зі співорганізаторів заходу, присвяченого визначній події, виступив Інститут політичних і етнонаціональних досліджень  ім. І. Ф. Кураса НАН України (програма наукового заходу).

Захід поєднував урочисту і наукову частини. Під час першої, слово мали керівники установ-співорганізаторів онлайн-мосту.

У своєму виступі, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень  імені І. Ф. Кураса НАН України, віцепрезидент  НАН України О. О. Рафальський наголосив, що урочисте прийняття велелюдним віче на Софійському майдані 22 січня 1919 року Акта Злуки – одна з визначних віх української історії. У тривалій боротьбі українського народу за утворення національної держави ідея соборності завжди виступала фундаментальним інтеграційним чинником. Оцінюючи ці події в нинішніх умовах, необхідно підкреслити їх історичну детермінованість, опертя на споконвічну мрію українства про незалежну і соборну державу. Зрештою, це був породжений революційною боротьбою вияв волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідчення могутнього потягу до формування політичної нації. Нереалізованість Акта Злуки не може перекреслити його історичної та ідейно-політичної значущості. Адже це був приклад усвідомленого об’єднавчого руху, цивілізованого, не експансіоністського збирання етнічних територій, гілок нації в єдиній суверенній державі.

Оцінюючи тогочасні події в контексті сучасності, О. Рафальський підкреслив їх історичну детермінованість та актуальність ідеї соборності, а також – необхідність дослідницького освоєння цієї надзвичайно важливої тематики.

Олег Рафальський під час наукового онлайн-заходу

У науковій дискусії „Українська соборність: парадигма революційної доби” взяв участь і виступив з доповіддю „Українська революція і чинники формування концепції національного соборництва” головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України В. Ф. Солдатенко.

Доповідач наголосив на тому, що лідери Української революції передусім М. Грушевський, В. Винниченко, їхні колеги по Центральній Раді, здійснюючи курс на відродження національної державності, уже з весни 1917 р. на основі послідовного застосування етнографічного принципу, обґрунтували наближені (загальні) контури меж України. Переконливими, зазначив доповідач,  визнавалися аргументи для включення до складу новоутворення територій дев’яти тогочасних губерній, а також частин Галичини й Буковини, Холмщини й Підляшшя, низки районів у прикордонній зоні, де чисельність українського населення перевищувала 50 %. Попри наявність серйозних складнощів переговорного процесу,  ІІІ Універсалом Центральної Ради (7 листопада 1917 р.) були чітко зафіксовані природні, прораховані кордони проголошеної Української Народної Республіки.

Валерій Солдатенко під час наукового онлайн-заходу

Доповідач зупинився також на аналізі роботи делегації УНР на Брестській мирній конференції та звернув увагу на те, що у відчайдушній боротьбі з грандами європейської дипломатії вдалося відстояти справедливі національні інтереси,  й це відкривало хороші перспективи для поетапного втілення в життя концепції української соборності. Однак уряди Центральних держав відмовилися виконувати досягнуті домовленості й повністю анулювали їх під час гетьманату. Окупаційні сили перешкодили здійсненню задумів П. Скоропадського щодо приєднання до України Кубані та Криму силовими (щоправда, переважно сумнівними, малоперспективними) методами.

У своїй доповіді В. Солдатенко схарактеризував діяльність політичної еліти західноукраїнського регіону в умовах розпаду Австро-Угорщини й запровадження власної державності в листопаді 1918 – січні 1919 рр., розробці пропозицій щодо об’єднання УНР і ЗУНР, який був покладений в основу Акту соборності 22 січня 1919 р. Попри те, що  погодженому з політичним проводом наддніпрянців проєкту (концепції) через цілу низку причин не судилося здійснитися, дослідження тогочасного періоду української історії залишається актуальним науковим завданням.

Учасники наукового зібрання заслухали низку інших ґрунтовних доповідей, присвячених соборницькому руху як чиннику національної ідентифікації українців.

Символічний відеоміст єдності об’єднав науковців усіх регіонів України – в заході взяли участь понад 50 провідних вчених – істориків та політологів.