Шаповал Юрій Іванович
Головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки, доктор історичних наук, професор.
Народився 30 липня 1953 року. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (1975), там само – аспірантуру (1978). Науковий ступінь кандидата історичних наук присуджено у 1978 році, доктора історичних наук – у 1994 році. Вчене звання професора кафедри історії та культури України присвоєно в 2000 році.
З 1991 року працював в Інституті національних відносин і політології АН України (нині – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України) на посадах ученого секретаря, керівника Центру історичної політології, завідувача відділу етнополітології. У 1997–2000 рр. завідував відділом Інституту української археографії і джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. Протягом 2012–2015 рр. очолював Державну наукову установу „Енциклопедичне видавництво”.
З 2015 року – на посаді головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Член вченої ради Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Член наукової ради журналу „Політичні дослідження”, член редакційних колегій „Українського історичного журналу”, часопису „Критика”, журналів „Kyiv-Mohyla Humanities Journal”, „Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв”, „З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ”, наукового вісника „Гілея”.
У 1990–2000 роках працював, як запрошений дослідник, у наукових установах Канади, Німеччини, Польщі, США, Франції.
Член Українського історичного товариства США (1994), академік Української академії політичних наук (2007), академік Академії вищої школи України (2014).
Член спільної українсько-польської робочої групи з підготовки багатотомного видання „Польща та Україна у 30–40-х роках ХХ століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб” (з 1996 року). Член колегії Українського інституту національної пам’яті (з 2015 року). Член Німецько-української комісії істориків (з 2015 року). Голова української частини Українсько-польського форуму істориків (з 2015 року). У 2003–2012 роках був головою журі Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії.
Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Лауреат премії імені Миколи Костомарова Національної академії наук України (1996), лауреат премії Служби безпеки України (1996, 1997), лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (США) за наукові праці з історії України (2002), лауреат Всеукраїнського щорічного конкурсу засобів масової інформації „Золоте перо” – найвища нагорода в галузі журналістики (2002), лауреат премії журналу „Сучасність” та Ліги українських меценатів (2004), лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2008).
Підготував 8 кандидатів наук і 7 докторів наук.
Автор понад 800 публікацій. Друкувався в Австрії, Аргентині, Великобританії, Італії, Канаді, Латвії, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії.
Коло наукових інтересів: політична історія та історія політичної думки в Україні у ХІХ–ХХІ ст.; політика пам’яті та процес декомунізації в сучасній Україні, історія комуністичної тоталітарної системи в Україні; Голодомор в Україні; історична біографістика; механізм і методи діяльності комуністичної спецслужби в Україні; біографії чекістів; польсько-українські взаємини у 1930–1940 роках ХХ століття; комуністична репресивно-каральна система та український націоналістичний рух; аналіз шкільних підручників з історії.
Ідентифікатор в міжнародному реєстрі ORCID