ДЕСЯТИЙ СЕМІНАР ПРОЄКТУ «ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ В ДІЇ» ВІДБУВСЯ У ВАРШАВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
9 квітня 2026 р. відбувся десятий науковий семінар, присвячений проблематиці стійкості системи захисту прав людини та функціонування громадянського суспільства в Польщі та Україні в рамках проєкту «Державний устрій в дії», який фінансується Міністерством освіти і науки Республіки Польща.
Під час семінару було представлено три наукові доповіді.
Стійкість системи захисту прав людини в Польщі
Проф. Моніка Флорчак-Вантор (Ягеллонський університет) представила тезу, згідно з якою система захисту прав людини в Польщі не зазнала краху, а пройшла процес трансформації. Вона звернулася до теоретичних підходів до конституційної стійкості, зокрема до концепції Крістофа Ґрабенвартера, який визначає стійкість як здатність конституції та конституційних інституцій переживати та реагувати на кризи й загрози демократії, верховенству права та незалежності судової влади. Також було згадано позицію Андраша Якоба, відповідно до якої конституційна стійкість означає здатність системи протистояти спробам порушення її основних елементів і залежить не лише від нормативної конструкції, але й від політичного та соціального контексту.
У подальшій частині виступу доповідачка проаналізувала наслідки кризи Конституційного трибуналу, що призвела до перенесення основного тягаря захисту прав людини на загальні суди та Верховний суд. У результаті система захисту функціонує нині менш узгоджено та менш передбачувано, ніж у класичній конституційній моделі. Було підкреслено, що хоча компенсаторні механізми дозволяють підтримувати певний рівень захисту, їх тривале застосування не може вважатися достатнім рішенням.
У дискусії після доповіді звернули увагу, зокрема, на масштаб конституційної кризи та її наслідки для функціонування державних інституцій. Було підкреслено, що навіть криза однієї ключової інституції може мати системний характер, а довготривала ефективність системи вимагає відновлення базових конституційних гарантій.
Громадянське суспільство в Польщі
Друга доповідь, виголошена Ришардом Баліцьким (Познанський університет), була присвячена розвитку та функціонуванню громадянського суспільства в Польщі. Доповідач підкреслив, що його розвиток відбувався в специфічних історичних умовах, відмінних від досвіду країн Західної Європи. Особливу роль відіграв суспільний рух «Солідарність», який у 1980-х роках об’єднав мільйони громадян.
Громадянське суспільство було представлене як сфера активності між індивідом і державою, що охоплює різноманітні форми самоорганізації. У доповіді також розглянуто правові основи його функціонування. Хоча Конституція Польщі прямо не використовує цей термін, його елементи присутні, зокрема, у принципі субсидіарності. Важливу роль відіграють також закон про доступ до публічної інформації та регулювання місцевого самоврядування. Підкреслено, що громадські організації можуть бути партнером держави, але водночас виконують контрольну й критичну функцію. Проблеми виникають тоді, коли влада ототожнює себе з державою та сприймає критику як прояв нелояльності.
У дискусії порушено питання фінансування організацій, їх прозорості та рівня суспільної довіри. Зазначено значення механізмів, таких як передача 1,5% податку на користь громадських організацій. Також обговорювалися питання волонтерства та ступінь інституціоналізації громадянського суспільства в Польщі й Україні.
Громадянське суспільство, медіа та соціальні партнери в Україні в умовах війни
Третю доповідь виголосила пров. н. сп. нашого інституту Тетяна Ляшенко, зосередившись на функціонуванні громадянського суспільства в Україні в умовах війни. Вона звернула увагу на високий рівень довіри до волонтерів, який зберігається з 2014 року і перевищує довіру до благодійних організацій. Волонтерство було визначене як ключовий елемент функціонування громадянського суспільства під час війни.
Також підкреслено роль медіа, які виконують як контрольну, так і мобілізаційну функцію, впливаючи на формування громадської думки. Водночас зазначено обмеження медіаплюралізму в умовах воєнного стану та домінування централізованого інформаційного мовлення, зокрема телемарафону «Єдині новини».
У дискусії обговорювали перспективи розвитку громадянського суспільства після війни, включно з ризиком «втоми» активістів. Водночас українські експерти висловили думку, що волонтерський рух залишатиметься важливим елементом суспільного життя. Також порушено питання меж свободи медіа та рівня довіри до різних джерел інформації. Також від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у семінарі взяли участь заступниця директора з наукової роботи, професор Галина Зеленько та співробітники відділу політичних інститутів і процесів, кандидати політичних наук Наталія Кононенко, доцент Світлана Ситник, Ростислав Балабан, Світлана Брехаря та Ігор Симисенко.
Семінар підтвердив важливість спільного аналізу інституційних механізмів захисту прав людини та громадянської активності для ефективного функціонування обох держав. Спільним висновком стало те, що стійкість політичних систем залежить не лише від формально-правових рішень, але й від соціальних, культурних та інституційних чинників. Водночас тривале функціонування в умовах кризи не може замінити стабільно діючі інституції правової держави.
