Г. ЗЕЛЕНЬКО: „НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД”

31 серпня 2022 року відбулося  засідання Президії НАН України. На засіданні із доповіддю „Національне відродження України у повоєнний період” виступила завідувач відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Г. І. Зеленько.

Член-кореспондент НАН України Галина Зеленько

Вона зазначила, що з початком повномасштабного російського вторгнення в Україні відбулося істотне прискорення процесів націєтворення. Те, на що раніше йшли десятиліття, зараз змінюється за місяці чи навіть тижні. Держава Україна виявилася значно міцнішою, ніж здавалося, а національна стійкість, як показала війна, базується у першу чергу на здатності до суспільної самоорганізації. Саме вона й повинна стати основою повоєнного відновлення України.

Сьогодні очевидно, що етап громадянської (політичної) самоідентифікації Україною пройдено. Повномасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року значно нівелювало ті соціально-політичні розмежування, які в Україні завжди породжували кризу ідентичності – мовні, етнічні, регіональні, релігійні, зовнішньополітичні тощо. Трагічні реалії війни сприяли прискоренню формування серед українців певних монадних спільностей, згуртованих навколо таких стійких ідеологем, як сильна нація, сильна держава, єдина державна мова, спільний ворог, захист через інтеграцію до ЄС та НАТО.

Водночас у повоєнній Україні залишаться проблеми системного характеру, які стосуються інституційної спроможності держави, хоча війна продемонструвала й те, що державні інститути виявилися значно стійкішими, ніж багатьом здавалося. Галина Зеленько зауважила, що причини такого успіху потрібно дослідити, публічно зафіксувати та зробити базою для подальшого розвитку та зміцнення цих інститутів.

Також науковиця зазначила, що українському суспільству притаманна багатоманітність і здатність до самоорганізації. Ці якості є підставою для розвитку в Україні консоціальної демократії, побудованої на залученні, а не виключенні різних спільнот до вироблення державної політики з метою інтеграції України у глобальний контекст. Адже на фоні війни й катастрофічного падіння рівня життя, демографічних проблем неминучими буде своєрідний відкат тієї громадянської ідентичності, про яку йшлося вище, а це означатиме появу нових – значно глибших і строкатіших соціально-політичних розмежувань. Тому перед науковими установами соціогуманітарного профілю стоїть завдання зосередити зусилля для наукових досліджень, спрямованих на точну діагностику стану українського суспільства, які враховуватимуть усі складнощі і проблеми, що неминуче постають перед державою в умовах війни і швидкого повоєнного відновлення.

Належну увагу слід приділити дослідженню механізмів інтеграції українського соціуму. В рамках цього напряму доцільно акцентувати на вивченні трансформації ціннісних орієнтацій населення; соціальних чинників демократизації політичної системи України; ліній потенційних соціально-політичних розломів та конфліктів; дослідженні стану розвитку соціального капіталу; інформаційної політики; етнонаціональної політики й етнічних меншин; політичної освіти (громадянської освіти) тощо.

Задля вмонтування України в глобальний контекст очевидно, що необхідне вивчення глобальних трендів і місця України у світі, який змінюється. Пріоритетом мають стати дослідження європейського майбутнього України з огляду на надання Україні статусу кандидата у члени ЄС. Слід звернутися до вивчення регіональних та глобальних процесів у інших частинах світу, які неминуче зачіпають й Україну і які є вкрай епізодичними в Україні. Водночас важливим є вироблення моделі фронтиру для України, щоб не стати країною з економічною і соціальною структурою, повністю залежною від розвитку аграрного сектору і ВПК.