ХV УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ЗУСТРІЧІ „ВІЙНА: НОВІ ВИКЛИКИ, ЗАГРОЗИ ТА МОЖЛИВОСТІ”

22–23 вересня 2022 р. у м. Яремче відбулися ХV українсько-польські зустрічі. Це – єдиний в Україні регулярний науковий форум, який вже 15 рік поспіль збирає разом для обміну думками українських і польських експертів, дипломатів та науковців.

Цьогорічна тема спілкування: „Україна та Республіка Польща в умовах критичної глобальної турбулентності: нові виклики, загрози та можливості”. Організаторами Форуму виступили Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Студії східноєвропейських досліджень Варшавського університету, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Директор Інституту, член-кореспондент НАН України Олег Рафальський, який виступив з промовою, зазначив, що за 15 років українсько-польські зустрічі у м. Яремче заклали фундамент для тісної та взаємовигідної наукової співпраці. Він також нагадав, що цього року виповнилось 30 років з дня підписання Договору про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Польщею та Україною. Отже, ще з початку 1990-х рр. ніхто – ні у Варшаві, ні у Києві – не мав сумнівів, що єдино правильний шлях для Польщі та України – це стратегічне партнерство обох країн. Тому Польща першою у світі визнала незалежність України, виявивши солідарність з державою, яка тільки починала свій шлях до свободи та демократії. Польща першою простягнула руку допомоги від початку повномасштабної війни Росії проти України.

Говорячи про перспективи двосторонніх українсько-польських відносин, Олег Рафальський зазначив, що вони ще тривалий час детермінуватимуться російською воєнною агресією. Оскільки у своїй зовнішній політиці Росія мислить категоріями ХХ століття, коли міць країни визначається територією, природними ресурсами і зброєю, а не соціальним капіталом і технологіями, що характерно для розвинених демократій, метою цієї війни є не тільки підпорядкування тих країн, які колись належали до Радянського Союзу, скільки формування зони впливу, завдяки якій і буде сформована та сама міць Росії як аргумент для незахідного світу задля так званого «розвороту на Схід», говорячи мовою російських ідеологів. Тому, як не прикро, це звучить, відмітив Олег Рафальський, і Україна, і Польща, в даному випадку, для Росії є інструментом посилення власного впливу у світі, у тій ілюзорній системі світопорядку, який Росія задумала сформувати. Тобто свідоме формування того, що знову ж таки російські ідеологи називають „антиросією” є нічим іншим як аргументом для внутрішнього вжитку – для російського населення, з метою його мобілізації на тривалу і затяжну війну, метою якої є переформатування усієї системи міжнародних відносин. Відтак цей цивілізаційний конфлікт матиме довготривалі наслідки, а також вимагатиме подальшого згуртування українсько-польських зусиль задля протистояння Росії та задля повоєнного відновлення України.

В роботі конференції взяли участь науковці Інституту: член-кореспондент НАН України Галина Зеленько, доктор політичних наук Марія Кармазіна, доктор історичних наук Тетяна Бевз, доктор політичних наук Олег Калакура.