КРУГЛИЙ СТІЛ „АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ”

28 липня 2023 р. на базі Національної академії Служби безпеки України був проведений круглий стіл „Актуальні питання захисту національної державності в сучасних умовах”. Співорганізаторами заходу виступили Служба безпеки України та Центр захисту національної державності. Основними тематичними напрямами круглого столу бали визначені: Служба безпеки України як головний суб’єкт захисту національної державності; правові підстави взаємодії Департаменту та регіональних підрозділів захисту національної державності Служби безпеки України з іншими суб’єктами сектору безпеки, органами влади й управління з питань захисту національної державності; особливості розслідування злочинів, пов’язаних із посяганнями на державний суверенітет, конституційний лад, територіальну цілісність, та інформаційну безпеку України в умовах запровадження правового режиму воєнного стану; іноземний та національний досвід протидії спеціальним інформаційним операціям на підставі аналізу відкритих джерел інформації тощо. У роботі круглого столу взяли участь в.о. завідувача відділу політичної культури та ідеології Інституту, доктор історичних наук Юрій Ніколаєць та провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів, кандидат політичних наук Ростислав Балабан.

Юрій Ніколаєць

У своїй доповіді Юрій Ніколаєць відзначив, що поява та розвиток інформаційного суспільства зробили можливим різке посилення впливу засобів масової комунікації на розгортання та перебіг міждержавних конфліктів. У сучасних умовах засоби масової комунікації стали важливим елементом ведення гібридної війни. Аналіз інформаційного простору України дозволяє стверджувати, що інформаційна війна Російської Федерації проти України почалася відразу після розпаду СРСР і була націлена проти становлення та розвитку Української державності. Інформаційно-психологічні спецоперації були спрямовані на відновлення союзної держави із центром у Москві, дискредитацію процесу українського державотворення та можливостей українських політиків брати участь в ефективному управлінні державою, провокування міжетнічної та міжрегіональної ворожнечі, формування регіональної ідентичності, дискредитацію правоохоронних та судових органів, поширення в українському суспільстві негативного ставлення до служби у Збройних Силах України.

Засоби масової комунікації були використані для формування сепаратистських настроїв, іредентизму у ряді українських регіонів. З цією метою поширювали повідомлення про так званий «галицький сепаратизм», розвиток політичного русинства, «споконвічну належність Криму та Донбасу до Росії». У Криму та на Донбасі тривалий час у розповсюдженні антиукраїнських меседжів брали участь місцеві засоби масової інформації, які діяли цілком легально. Антиукраїнські твердження були присутні навіть у передвиборчих програмах порівняно великої кількості кандидатів у народні депутати, програмних документах окремих громадських об’єднань. Тривала відсутність виваженої державної інформаційної політики зробила можливим формування антидержавницьких настроїв в українському суспільстві. Особливо це було помітним серед населення Півдня та Сходу України. Антиукраїнська інформаційна кампанія Російської Федерації активізувалася на початку ХХІ ст. в умовах передвиборчої боротьби в Україні та Помаранчевої революції й набула чітко визначених антидержавницьких рис уже під час, коли Президентом України був В. Ющенко. Саме тоді були сформовані тези про „існування двох Україн” „поширення фашизму і неонацизму” в Україні та „розвиток України як західного проєкту ″антиросії″”. З часом інформаційна війна стала однією із найважливіших складових російсько-української війни, на початку якої ворогу вдалося тимчасово окупувати Крим та частину Донбасу. Сучасна позиція провідних гравців на світовій політичній арені буде сприяти збереженню на політичній карті світу Російської Федерації у певному „оновленому” вигляді. На найближчу перспективу відсутні й передумови дезінтеграції РФ унаслідок різкого погіршення економічної ситуації у цій країні. Тому слід враховувати, що укладена із Російською Федерацією угода про завершення війни/спеціальної воєнної операції не буде означати відмови російської сторони від продовження гібридної війни проти України у форматі інформаційної війни, економічних та торговельних воєн, політичного тиску та війни у кіберпросторі тощо. І навіть перспективний вступ України до НАТО не може стати гарантією відмови РФ від продовження гібридної війни проти України.

Ростислав Балабан

Ростислав Балабан у своєму виступі підкреслив, що успіхи ЗСУ, СБУ, розвідки, волонтерів, оптимістичний суспільний настрій і консолідація, все те що сьогодні наповнює суть державності, забезпечує її легітимність і стійкість – можуть бути нівельовані корупцією. Війна Росії проти України виявила, що державний апарат управління, правоохоронні й судові органи насичені агентами РФ, завданням яких стало знищення державності України. На серпень 2022 р. рух „Чесно” декларував, що 348 політиків стали зрадниками. Проблемою для України стало масштабне поширення корупції. Корупційні схеми не припинили свого існування навіть в умовах війни, коли з’явилися нові засоби для збагачення корумпованих топчиновників. В України збереглися можливості для отримання неправомірної вигоди внаслідок недосконалої конкуренції та розкрадання власності в особливо великих розмірах. На жаль, фіксуються й непоодинокі факти розкрадання гуманітарної допомоги, яка надходить до нашої держави з боку іноземних партнерів. Зростанню довіри до держави, яке мало місце в умовах повномасштабного вторгнення РФ, загрожує поширення інформації про корупцію у владних структурах різного рівня. Протидія поширенню корупції не призводить до її ліквідації як явища. Навпаки, певні корупційні дії встають все більш привабливими для громадян. Водночас організація відсічі агресору породила нові творчі ініціативи, літературу, гумор, появу нових виконавців, частина яких перебувають у зоні бойових дій, що може свідчить про культурний феномен відродження та є важливою складовою державотворення. Корупція виявилася сталою інституцією, яка несе загрозу економічній конкурентоздатності держави та існуванню державності загалом. Не дивлячись на наявність восьми антикорупційних органів та окремих прикладів затримання корупціонерів, протидія корупції не стала системною. Принципово важливо, щоб боротьба з корупцією не стала знищенням опонентів, політичної опозиції, механізмом рейдерства, що має високу ймовірність. Для забезпечення більш успішної протидії корупції СБУ має сама пройти реформування, оскільки не уникла проблем, притаманних державній системі. Подолання корупції є важливим системним кроком захисту національної держави України. Наслідками стануть підвищення рівня обороноздатності, прискорення економічного розвитку, зростання довіри до владних інституцій, формування комфортного середовища для суспільства.