КРУГЛИЙ СТІЛ „ІСТОРІЯ В НАС І МИ В ІСТОРІЇ: ПСИХОЛОГІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ”

19 жовтня 2022 р. в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України в межах наукового спецпроєкту „Україна: Консолідація. Солідарність. Єдність” відбувся VI круглий стіл „Історія в нас і ми в історії: психологія історичної пам’яті”.

Організаторами заходу виступили: Інститут соціальної та політичної психології НАПН України та Асоціація політичних психологів.

У роботі круглого столу взяли участь та виступили співробітники відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Тетяна Бевз та доктор політичних наук, провідний науковий співробітник В’ячеслав Яремчук.

У доповіді на тему „Концепт «єдності» у політичному дискурсі сьогодення” Тетяна Бевз наголосила на беззаперечній актуальності концепту „єдність”/„згуртованість” у політичному і науковому дискурсі сьогодення. Акцентувала на тому, що згуртованість суспільства зосереджується навколо ідей (йдеться насамперед про ідею національного самовизначення, ідею незалежності країни); зазначила, що це – поєднання кількох складових: ідентичності, довіри, взаємодії та доступності; згуртованість, ступінь інтеграції суспільства, „єдність” розглядаються як синоніми; а „згуртованість” – показник готовності до спільної дії, здатності суспільства чи спільноти до спільної дії, зокрема, – в умовах викликів та загроз.

У політичному дискурсі, зазначила доповідачка, про „єдність”/„згуртованість” йдеться як про: 1) „єдність” як чинник, який об’єднав суспільство; 2) „єдність” як чинник, який об’єднав суспільство і владу; 3) „єдність” як чинник, який об’єднав українців в усьому світі; 4) „єдність” як чинник, який об’єднав Європу в умовах російсько-української війни; 5) „єдність” як чинник, який об’єднав світ.

Аналізуючи осмислення концепту „єдність” в сучасних умовах, доповідачка виокремила кілька аспектів його розуміння і трактування: 1) одним з важливих чинників забезпечення єдності суспільства є розбудова збройних сил; 2) єдність громадян у готовності до спільного захисту держави під час воєнної агресії; 3) єдність і готовність дати відсіч агресору – це наша сила і запорука збереження української державності; 4) ми єдині у прагненні справедливого миру, добробуту для України, а відтак, – і для кожного з нас, для прийдешніх поколінь; 5) українці – єдині: „ми одностайні у помислах, згуртовані ментально й фізично. Українці – сильна й одвічна нація”; 6) ми – єдина країна, єдиний народ, єдина нація; 7) „Президент України став джерелом натхнення і мотиватором для всієї країни”; 8) „Україна набуває очевидної, хоч і тяжко вистражданої суб’єктності, а відтак здобуває нарешті право розпоряджатися своєю долею”; 9) „українці вже роблять те, що треба. Вони організували своє суспільство – зокрема, громадянське – на допомогу збройним силам, створили волонтерський рух, громадянський активізм”; 10) „наша нація як ніколи згуртована. У нас тепер спільні мрії, ідеї та мета”; 11) „саме єдність /згуртованість у найскладніший для країни час є магічним кодом української нації, що надає їй сили та незламності”.

Підсумовуючи, доповідачка зазначила, що сьогодні національна єдність – це наш спільний свідомий вибір, який вибороли й захищаємо нині; єдність – це підґрунтя наших успіхів, запорука сильної, незалежної держави й відновлення її територіальної цілісності; концепт „єдність” – це національна ідея єдиної й неподільної України, основа протистояння ворогу, основа нашої стійкості та взаємопідтримки, основа стосунків між владою, громадянами та громадянським суспільством. Наше завдання: зберегти єдність візії на розвиток України після перемоги!

У доповіді на тему  „Українське суспільство в умовах російсько-української війни: консолідація в ім’я перемоги” В’ячеслав Яремчук зазначив, що широкомасштабне російське вторгнення 2022 року, яке несло загрозу існуванню держави та української нації, розпочало для України новий відлік часу, стало для українського суспільства справжнім історичним тестом, перевіркою його здатності захистити Батьківщину, своє право на життя. Аргументовано було доведено, що у консолідації українського суспільства, мобілізації його зусиль перед небезпечним викликом, вирішальну роль відіграла низка чинників, серед них – утвердження засад ідеї та цінності української соборної держави, історична пам’ять, усвідомлення унікальності української нації, традиції національно-визвольного і самостійно-державницького процесу, нейтралізація ворожої пропаганди, що мало інтегруючий вплив на суспільство у його боротьбі за суверенність і територіальну цілісність країни.

Доповідач наголосив на тому, що в під час повоєнної відбудови необхідним буде продовження курсу реформ та європейської інтеграції, акцентував на важливості подальшого збереження високого рівня суспільної консолідації.

Відбулася змістовна дискусія, присвячена дослідженню феномену історичної нарації та її впливу на національну самосвідомість українців.