Круглий стіл «Історико-культурний та науковий потенціал Півдня та Сходу України в умовах окупації та воєнних дій: загрози, втрати, перспективи збереження та відновлення».
12 листопада 2015 р. за спільною організацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України та Інституту історії НАН України відбувся круглий стіл «Історико-культурний та науковий потенціал Півдня та Сходу України в умовах окупації та воєнних дій: загрози, втрати, перспективи збереження та відновлення».
З вступним словом виступили директори закладів-співорганізаторів, член-кореспондент НАН України Олег Рафальський і академік НАН України Валерій Смолій, перший заступник міністра культури України Ігор Ліховий.
В центрі уваги дослідників, серед яких історики, археологи, архівісти, музеєзнавці, експерти з політичної науки постали проблеми, безпрецедентні як для українського суспільства й суспільствознавства, так і, до певної міри, Євроспільноти. Виклики, на які довелося відповідати спільноті українських гуманітаріїв, виявилися надзвичайно складними, часто на перетині фахових, юридичних, часом дипломатичних (як у випадку т.зв. «скіфського золота») проблем. Відповідно, у відкритому горизонті ситуації фокус уваги був зосереджений, насамперед, на виявленні «больових точок», постановці питань і пошуку підходів до їх розв’язання, які очевидно можуть бути лише комплексними і потребують спільних зусиль науковців, урядових органів і, безумовно, всієї спільноти громадян, що передбачає найперше широку просвітительську роботу.
Валерій Смолій відзначив, що кількість музеїв, які опинилися на окупованій території Криму і Донбасу, обчислюється десятками, а число музейних предметів перевищує мільйон; кількість архівів, вимірюючи стандартними архівними полицями, сягає 110 тис. метрів. Доля цієї спадщини на разі постає достовірно невідомою і негарантованою.
Ігор Ліховий, звернув увагу на сьогоднішню в цілому драматичну ситуацію з охороною пам’яток в Україні (зокрема з огляду на рівень обліку) як привід для реформування. Навіть в переговорах з партнерами з Ради Європи українська сторона виявляється не готовою з точки зору належного забезпечення документальної бази. Процес змін зачіпає тут цілий комплекс заходів: від внесення необхідних змін до ряду законів щодо охорони спадщини і до подолання інерції місцевої влади у ставленні до пам’яток за «залишковим» принципом.
Заступниця начальника управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України Ярослава Ващенко повідомила про заходи (в т.ч. на рівні змін у законодавстві), які здійснюються щодо посилення захисту культурних цінностей, музейних та історичних пам’яток на тимчасово окупованих територіях.
Сергій Кот, керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії НАН України, навівши статистичні дані щодо пам’яток на територіях Криму і Донбасу, які виявилися на території тимчасової окупації, приділив увагу складностям, які виникають при співробітництві України з міжнародними організаціями у справі забезпечення їх захисту, в т.ч. на грунті відповідних конвенцій, через неузгодженість термінології, зокрема таких понять, як «анексія», «окупація»; навів приклади, як належна документальна база дозволяє вирішувати питання права належності, в т.ч. шедеврів живопису, у спірних питаннях.
Гліб Івакін, заступник директора Інституту археології НАН України, привернув увагу до долі співробітників археологічних та інших закладів, що опікуються збереженням пам’яток, які лишаються на території Криму і зв’язок з якими утруднений; до того, що поводження нової влади щодо таких пам’яток, як Херсонес, помітно змінило ставлення багатьох проросійськи налаштованих колег; водночас повідомив про співробітництво з відомими російськими гуманітаріями у протидії заходам «інформаційної війни», що дегуманізують відносини між двома суспільствами.
Надія Буценко, головний науковий співробітник Державного архіву Донецької області, з точністю архівіста дала уявлення про поступовий занепад мирного порядку на території обласного центру, а далі того, як це позначилося на архівній справі, зокрема на долі архівів місцевих органів влади і трудових архівів. Проблемою стала в т.ч. комунікація з представниками держустанов щодо вивезення архівів з території бойових дій. В результаті архівну систему України виявилося розірвано навпіл: частина фондів залишилася на окупованій території. Масовим проявом наслідків цього стала неможливість для багатьох громадян України отримати довідку для пенсії: коли необхідні для цього документи знаходяться на території т.зв. «ДНР-ЛНР», навіть у випадку її надходження, вона видається за підписами й печаткою відповідного керівництва, що не визнається Україною. Питанням залишається зберігання архівних фондів, вивезених з окупованої території, неподалік від місця проведення бойових дій (близько 20 км), що залишаються чутними.
Олена Титова, директор Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, у своєму виступі окреслила емпіричну базу того, що в цілому вийшло поза межі української відповідальності у сфері збереження історико-культурної спадщини внаслідок відторгнення території Криму і частково Донбасу; зокрема внаслідок неконтрольованого використання т.зв. «гумконвоїв».
Людмила Строкова, завідувачка Музею історичних коштовностей України, зосередилася у своєму виступі на ситуації навколо т.зв. «скіфського золота» з кримських музеїв і його поверненні з Нідерландів; на перспективу вона відзначила необхідність в подальшому посилити пункти, які стосуються арбітражу і форс-мажорних обставин у документах, які обумовлюють співпрацю в сфері культурних обмінів.
Галина Солоіденко, старший науковий співробітник Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, торкнулася проблеми бібліотечних фондів (не лише державних, але й окремих дослідницьких установ) на території анексованого Криму і частинах Донбасу, які не контролюються Україною, відзначивши зокрема проблему відсутності повного реєстру на момент втрати.
Наріман Сейтягяєв, науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України, говорячи про потенціал спільноти кримсько-татарських науковців, які залишаються на півострові, виділив зокрема такі напрями його реалізації, як створення майданчиків для міжнародного співробітництва і надання Україною грантів дослідникам або посередництва в отриманні міжнародних.
Ірина Дрига, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України, в повідомленні про заходи по збереженню етнокультурної ідентичності урумів та турок-месхетинців в умовах прифронтової зони АТО, розказала про динаміку зміни настроїв серед членів спільнот (що ставали часом панічними); долучення уряду Туреччини до вивезення з небезпечної території родин турок-месхетинців; про те, що в запиті спільноти урумів до Києва критичним є відновлення довіри до української влади.
В центрі виступу Маргарити Араджіоні, провідного наукового співробітника Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України, постали проблеми каталогізації історичної й культурної спадщини грецької спільноти, що зберігалася в музеях Криму і Донбасу (більша частина її залишалася на момент втрати Україною контролю над територіями не каталогізованою). На сьогодні гострою проблемою лишається збереження фондів у закладах, які перебувають на лінії бойових зіткнень.
Ірина Боярчук, заступниця директора департаменту – начальниця відділу Укрдержархіву, торкнулась проблеми збереження архівних документів на тимчасово окупованих територіях України, а також тих, що знаходяться в зоні ризику, зокрема в аспекті їх евакуації і співробітництва з міжнародними організаціями щодо збереження.