МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ „ВІЙНА ЗА УКРАЇНУ: ХХ–ХХІ ст.”

5 травня 2023 р. за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулася Міжнародна науково-практична конференція „Війна за Україну: ХХ–ХХІ ст.”.

В роботі конференції взяв участь і виступив з доповіддю „Концепт гібридної війни: міфи та реальність» в. о. завідувача відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць. У своїй доповіді науковець виокремив ознаки та уявлення про способи ведення гібридної війни, а також проаналізував основні підходи до її визначення. Виходячи з того, що гібридною війною можна вважати різновид ескалації конфліктів, що поєднує застосування державних та недержавних, традиційних та нетрадиційних стратегій, ресурсів, засобів, методів підривної діяльності, механізмів кібервійни з метою досягнення певних політичних цілей, доповідач піддав сумніву твердження, що гібридна війна Російської Федерації проти України почалася у 2014 р.

Акцентовано, що одними із засобів ведення гібридної війни називають протистояння в інформаційному просторі, економічні, торговельні та інші війни, він висловив переконання у тому, що Росія почала гібридну війну проти України вже принаймні з 2004 р. Доповідач наголосив, що гібридна війна РФ проти України може бути завершена виключно після розпаду Російської Федерації, оскільки навіть мирна угода, яка передбачатиме відновлення територіальної цілісності України, не означатиме, що Росія відмовиться від продовження гібридної війни використовуючи засоби економічного, дипломатичного тиску та війну в інформаційному просторі. На переконання Ю. Ніколайця, не відмовиться Росія й від підтримки сепаратистських рухів та терористичної діяльності на теренах України.

Виступає Юрій Ніколаєць

Визначаючи специфіку протистояння в інформаційному просторі, доповідач виокремив такі його особливості: асиметричне поширення інформації та гнучке реагування на результати соцопитувань; інформаційне протиборство не обслуговує фізичне протистояння; дезінформаційні потоки країни-агресора націлені не лише на ворожу аудиторію, а й на споживачів усередині країни; соціальні медіа отримали можливість формувати та змінювати дискурс, пов’язаний із розгортанням бойових дій; централізовані моделі комунікації в умовах прискореного розвитку інформаційного суспільства поступаються соціальним мережам, орієнтованим на індивідуалізацію контенту; інтернет-спілкування та стрімінгові сервіси усунули певні обмеження у подачі інформації, властиві класичним ЗМІ, які отримували ліцензію від держави; посилення впливу інфлюенсерів.

Серед можливих засобів протидії реалізації ворожих інформаційно-психологічних операцій (ІПсО) Ю. О. Ніколаєць виокремив такі: верифікацію інформації та експертних оцінок; координацію зусиль громадянського суспільства та держави у справі виявлення ворожих ІПсО; активізацію зусиль, спрямованих на протидію ворожим агентам впливу; формування виваженої історичної політики; використання програмного забезпечення, здатного виявляти ознаки ворожих ІПсО та забезпечувати аналіз алгоритмів поширення інформації; залучення до штатів органів державного управління і місцевого самоврядування фахівців з інформаційної політики.