„УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НОВІТНЬОЇ ДОБИ: КОНТРОВЕРСІЙНІ ПИТАННЯ”

З нагоди 30-ї річниці державної незалежності України Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у співпраці з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом історії України НАН України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститутом українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України, Національною спілкою краєзнавців України ініціювали організацію циклу наукових заходів у формі вебдискурсу із загальною назвою „Українське державотворення новітньої доби: контроверсійні питання”. Організатори сподіваються започаткувати фахову дискусію серед науковців з приводу ключових етапів українського державотворення новітнього часу, причин, обставин, характеру їх перебігу, наслідків цих складних процесів як для сьогодення, так і майбутнього українського народу.

У контексті реалізації зазначеного задуму, на 23 березня було заплановано одразу дві події: по-перше, презентацію усього проєкту, під час якої виступили керівники установ-організаторів, і, по-друге, перший із циклу вебдискурсів на тему „Національне державотворення доби Української Центральної Ради”.

В обох частинах активну участь взяли представники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Віцепрезидент НАН України, директор Інституту Олег Рафальський виступив зі вступним словом до учасників циклу наукових заходів, у якому наголосив на важливості плекання історичної пам’яті, яка формує генетичний код нації, який, зрештою, визначає її місце у світовому цивілізаційному просторі. Сьогоднішня державна незалежність України – це плід титанічних зусиль не лише тих кількох поколінь українців, яким пощастило жити у цю добу, а й десятків і навіть сотень поколінь наших предків, які важко, але вперто рухали ідею державної незалежності до її викристалізування.

Олег Рафальський

Член-кореспондент НАН України головний науковий співробітник Інституту Валерій Солдатенко став одним із дискутантів проблеми „Чому УНР доби Української Центральної Ради не перемогла?” в рамках першого вебдискурсу, що відбувся по завершенні презентаційної частини.

Науковець сконцентрував увагу на залученні до аналізу надзвичайно важливого й складного питання творчого спадку активних учасників, керівників Української революції та її перших талановитих, об’єктивних істориків – М. Грушевського, В. Винниченка, Д. Дорошенка, П. Христюка, І. Мазепи, М. Шаповала. Це, зокрема, дає змогу ретроспективно реалістично оцінити ступінь потенційних можливостей нації до результативних революційних дій, готовності політичної еліти ініціювати, очолити суспільні процеси, довести їх до бажаної мети. Багато що залежало від наявності стратегії визвольного руху, програми (політичної платформи), послідовних зусиль щодо їхнього втілення в життя, а також від згуртованості, консолідованості організацій, національних партій, що очолювали процеси повномасштабного й різнобічного відродження нації, першого досвіду національного державотворення. Означені підходи дозволили дати аргументовану відповідь на питання, чому в конкретно-історичних обставинах 1917–1918 років жаданий проєкт не увінчався успіхом: за всіма окресленими параметрами, на жаль, виявилася недозрілість потрібних якостей, кондицій.

Валерій Солдатенко

Отже, попри карантинні обмеження, українські вчені знаходять можливості для налагодження наукової комунікації, особливо коли приводом для дискусій є важливі наукові теми, до яких, безперечно, належить проблема українського державотворення.