Історія
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – науково-дослідна установа, що була утворено рішенням Президії АН України у грудні 1991 року. Перед Інститутом було поставлено завдання поглибленої й всебічної розробки проблем, що набули особливого значення з проголошенням незалежності України й пов’язані з потребами становлення, розвитку та функціонування української державності та громадянського суспільства. Це – історія та сучасний розвиток політичних інститутів і процесів, взаємовпливи політики, політичної культури, етнонаціональних, міжрелігійних та міжконфесійних, регіональних відносин і факторів суспільного життя, вироблення нових парадигм етнонаціонального розвитку, запобігання конфліктності в етнонаціональній сфері, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, розроблення технологій управління в системі політичних і міжетнічних відносин, експертиза законопроєктів, державних і недержавних програм в різних галузях суспільного життя, теоретико-методологічні аспекти політичних та етнополітичних досліджень, упровадження їх результатів.
До 1997 мав назву Інститут національних відносин і політології НАН України. Від початку утворення Інституту до жовтня 2005 його директором був академік НАН України, віцепрезидент НАН України І. Ф. Курас (1939–2005). Після його смерті постановою Президії НАН України Інституту присвоєно його ім’я. У 2006 році директором Інституту був обраний доктор політичних наук Ю. А. Левенець. Після смерті 8 жовтня 2013 р. академіка Ю.А. Левенця виконуючим обов’язки директора Інституту призначено доктора історичних наук, професора О. М. Майбороду. Постановою Президії Національної Академії Наук України від 13.11.2013 року науковим керівником Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України призначено доктора історичних наук, професора Рафальського Олега Олексійовича. З грудня 2014 року Рафальський Олег Олексійович – директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.У складі Інституту працюють відділи: теоретичних та прикладних проблем політології, етнополітології, національних меншин, етноісторичних досліджень, єврейської історії та культури, а також створені при цих відділах дослідні Центри: політичних технологій, історичної політології, вивчення історії Голокосту, етноконфесійних досліджень. Науковці Інституту досягнули вагомих успіхів у теоретико-методологічному обґрунтуванні нового напряму соціогуманітарних наук – етнополітології, розробці об’єктно-предметної зони політології та етнополітології та вдосконаленні понятійно-категоріального апарату цих наук, осмисленні діалектики взаємодії етнічних і політичних, етнічних і регіональних факторів. Досліджувались етнонаціональна специфіка, характер та особливості політичного процесу та політичної культури в минулому й сучасному України, релігійна ситуація і взаємовідносини різних конфесій. Вагомим є внесок у розвиток в Україні наукової юдаїки.
Інститут є ініціатором і координатором науково-дослідних проєктів, які стали свідченням потенціалу вітчизняної політичної науки. Найуспішніші з них: „Політична історія України. ХХ століття” у 6 томах (1999–2002); „Політична енциклопедія” (2011); „Політична наука в Україні. 1991–2016” у 2 томах (2016); серія наукових досліджень етнополітичних процесів в регіонах України: „Крим в етнополітичному вимірі” (2004), „Закарпаття в етнополітичному вимірі” (2008), „Донбас в етнополітичному вимірі” (2014), „Галичина в етнополітичному вимірі” (2017) та ін.
Важливе місце у структурі наукових досліджень Інституту займають науково-дослідні роботи програмно-цільової та конкурсної тематики НАН України, спрямовані насамперед на стимулювання розвитку прикладних досліджень у НАН України. За результатами наукових проєктів підготовлено низку аналітичних доповідей. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України був базовою установою у підготовці національних доповідей: „Національний суверенітет України в умовах глобалізації” (2011), „Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії” (2016), „Україна: шлях до консолідації суспільства” (2017).
Нині у складі Інституту працюють відділи: теорії та історії політичної науки, політичних інститутів та процесів, політичної культури та ідеології, проблем світового політичного розвитку, етнополітології.