Російсько-українська війна і націоналізація церковно-релігійного символічного простору: контекстуалізація, проблематизація, інтерпретація

Переслідування радянським режимом українських національних церков Рафаел Лемкін називав це актом геноциду — таким самим, як і нацистський Голокост. Знищення української ідентичності — громадянської, етнокультурної, релігійно-церковної — залишається однією з цілей війни, яку веде проти України Російська Федерація — спадкоємиця найгірших практик Радянського Союзу.

На прикладі подій, що розгорталися упродовж останніх десятиліть довкола релігійних пам’яток національної історії та культури — Києво-Печерської, Почаївської, Святогірської лавр, а також символічного фантома Десятинної церкви — Кочан Н. І. проаналізував політику РФ із втримання України в орбіті російських неоімперських інтересів ("русского міра"). Йдеться, зокрема, про політичну інструменталізацію Української православної церкви (Московського патріархату), використання релігії як засобу унеможливлення реальної суверенізації України, блокування її євроінтеграційного поступу, запобігання дерусифікації та українізації її символічного історико-культурного релігійного простору.

Етнополітичні аспекти динаміки цього простору досліджено також на прикладі діяльності Румунської православної церкви, яка намагається відновити свою юрисдикцію на українських територіях Буковини та Бессарабії.

Для спеціалістів у галузі гуманітаристики, (етно)політології, соціальних дисциплін.

ЗМІСТ

Розділ 1. Києво-Печерська лавра: конфлікт ідентичностей

Розділ 2. Почаївська лавра: глухий кут самоідентифікації

Розділ 3. Святогірська лавра: ідентичність ad hoc

Розділ 4. Проєкт "Десятинна церква": глобальні екстремуми

Розділ 5. Локальні екстремуми