30 РОКІВ СПІВПРАЦІ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ

30 років тому Республіка Польща першою визнала державну незалежність України. З цієї нагоди 9 грудня 2021 р. Представництво Польської академії наук у Києві та Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України організували круглий стіл «30 років співпраці Польщі та України».

Польську сторону під час цього заходу представляли Матеуш Бялас (Mateusz Białas) – в.о. директора Представництва ПАН у Києві, Ґжегож Мотика (Grzegorz Motyka) – директор Інституту політичних досліджень ПАН, Агніешка Ціанціара (Agnieszka K. Cianciara) – політолог, експерт з питань політики ЄС, доктор політичних наук, професор Інституту політичних студій ПАН, Павел Коваль (Paweł Kowal) – політолог, історик, публіцист, професор Інституту політичних досліджень ПАН, депутат польського Сейму.

З українського боку учасниками заходу були Олег Рафальський – віцепрезидент НАН України, директор ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, Олександр Майборода  – член-кореспондент НАН України, заступник директора ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, Олег Калакура – доктор політичних наук, головний науковий співробітник ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, Юрій Шаповал – доктор історичних наук, головний науковий співробітник ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, співробітники ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса та інші науковці (програма круглого столу).

Учасники круглого столу

Вітаючи учасників і гостей наукового заходу, Олег Рафальський і Матеуш Бялас наголосили, що співпраця України і Польщі у всіх сферах – політичній, безпековій, економічній, культурній, освітній, науковій – є вкрай важливим елементом солідарності наших народів.

Олександр Майборода зробив наголос на тих напрямах співпраці між Україною і Польщею, які, на його думку, можуть бути фокусом спільної уваги. Зокрема, важливою темою досліджень могла б стати проблема формування української етнічної ідентичності у складі Речі Посполитої, яка фактично стала державним лоном українського етногенезу. Так само потребує подальшого вивчення історія співпраці тих українських і польських суспільних сил, які діяли заради відродження своїх держав. Актуальною також є проблема залежності економічного прогресу від функціонування політичної системи та діяльності правлячого класу. Україні й Польщі доведеться докласти великих спільних зусиль, щоб відстояти принципи демократичного права, а з іншого боку, не дозволити використовувати ці принципи для створення хаосу у міжнародних відносинах. О. Майборода наголосив на важливості культурних обмінів, маючи на увазі класичну й сучасну літератури, обміни концертними програмами, виставками, спільне створення культурного продукту. Взаємний обмін культурними зразками може суттєво зміцнити слов’янську солідарність у її традиційно демократичній формулі. Доповідач наголосив на тому, що про перспективи українсько-польського співробітництва доводиться говорити у дуже тривожний час. Україні важлива будь-яка підтримка з боку найближчих європейських сусідів, у першу чергу, з боку польського народу, чий історичний приклад здобуття національної свободи став вирішальною умовою його успішного розвитку.

Зліва направо: Матеуш Бялас, Олег Рафальський, Олександр Майборода

 Павел Коваль констатував, що західна орієнтація України виступає гарантом безпеки Польщі. Саме тому Польща – основний природний союзник проєвропейської України. Віддаючи належне іншим країнам Східного партнерства – Молдові та Грузії, Павел Коваль відверто визнав, що саме Україна займає одне з домінуючих місць у польській зовнішній політиці. Як депутат польського парламенту, а в минулому – Європарламенту, доповідач зазначив, що лобіювання євроінтеграції України завжди наштовхувалося на опір Росії, тому необхідно замислюватися про можливі гібридні форми інтеграції України до Євросоюзу, зокрема часткове членство, яке у першу чергу забезпечить економічну співпрацю сторін.

Павел Коваль

Олег Калакура наголосив, що окупаційно-гібридна війна Російської Федерації проти України має й антипольське спрямування, яке базується на імперській парадигмі «спільного ворога», виклав ретроспективний погляд на періодизацію новітніх українсько-польських відносин, окреслив знакові досягнення українсько-польської співпраці у соціогуманітарній та інших сферах, відзначив важливість опанування українцями польського досвіду консолідації суспільства, успішних реформ та орієнтації на європейські стандарти. Підкреслювалось, що тільки спільними зусиллями Україна та Польща зможуть протистояти збройній, соціокультурній та інформаційній агресії з боку Росії, а для цього необхідно розширити контакти й співпрацю інтелектуалів, продовжити науковий і культурно-мистецький діалог, подолати негативні нашарування у свідомості, успадковані міфи та стереотипи в оцінках та трактуванні минулого. Тільки поглиблення політики стратегічного партнерства, що базується на цивілізаційному виборі України й Польщі, взаєморозумінні, забезпеченні спільних інтересів, деміфологізації так званих «важких тем» історії, захист інтересів і прав українців у Польщі та поляків в Україні, може стати новим стимулом для українсько-польської співпраці та протистояння російській експансії.

Олег Калакура

Доповідь Агніешки Ціанціари значною мірою перегукувалася з міркуваннями її польського колеги. Пані професор зазначала, що склалося стереотипне уявлення про Польщу як «адвоката» України у Євросоюзі. Але останніми роками ситуація змінилася, – здебільшого через внутрішні проблеми Євросоюзу, що супроводжуються охолодженням стосунків Польщі з Німеччиною і Францією, з одного боку, і «підняттям ставок» Росією, з другого. За цих обставин виникає питання, чи потребує Україна подальшої адвокації Польщі? На думку доповідачки, Польщі у боротьбі за європерспективи України варто залучати якомога ширше коло європейських країн. Усвідомлюючи складність цих перспектив, Агніешка Ціанціара вважає доцільним використання тактик «нога у двері» і «малих кроків», які б дали змогу поступового руху України до Європи.

Агніешка Ціанціара і Юрій Шаповал

Юрій Шаповал у своєму виступі зупинився на ключових моментах життя та діяльності журналіста й науковця Богдана Осадчука (1920–2011). Сімдесят років він прожив у Берліні, тут закінчив університет, тут став відомим як журналіст «Александер Кораб». Під цим псевдонімом його десятиліттями знали читачі німецьких газет і найстарішого швейцарського часопису «Neue Zürcher Zeitung». Професор Ю. Шаповал проаналізував значущість зусиль Богдана Осадчука для зміцнення польсько-українських відносин у 1950–2000 рр., в першу чергу його співпрацю з Єжи Ґедройцем, директором Літературного інституту, головним редактором емігрантського журналу «Культура», що видавався у Франції в 1947–2000 рр. У доповіді було підкреслено, що без цих двох осіб не можна собі уявити польсько-українське єднання. Вони будували його, коли ще не було ні вільної Польщі, ані вільної України. Доповідач спирався на недоступні раніше архівні документи, оприлюднив маловідомі чи взагалі незнані факти.

Ґжегож Мотика

Ґжегож Мотика підсумовуючи захід, зазначив, що сьогоднішня дискусія є демонстрацією спільної й плідної співпраці науковців Польщі й України. «Чи має Україна майбутнє у Європейському Союзі?». Ще 20 років тому важко було відповісти на це запитання. Нині ж, – це важким, але реальний сценарій. Цього б не могло статися без постійних контактів культурної та наукової еліти обидвох країн, якій вдалося здолати чимало, в першу чергу – історичних, суперечностей, знайти точки дотику і ретранслювати ці компроміси своїм суспільствам.