Круглий стіл на тему «Політичний радикалізм в сучасній Україні»

16 червня 2016 р. в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл на тему «Політичний радикалізм в сучасній Україні».

• В рамках заходу його учасники акцентували увагу на наступних проблемах:
• соціальна база політичного радикалізму в Україні (за матеріалами соціологічного дослідження В. Нахмановича «Феномен «Свободи»
• природа політичного радикалізму
• політичний радикалізм і демократія
• перспективи політичного радикалізму в українському суспільстві.

Відкриваючи «круглий стіл» заступник директора Інституту, доктор історичних наук Олександр Майборода наголосив, що політичний радикалізм – складне  та багатогранне явище, яке мало специфічні вияви у різні історичні періоди та у різних політичних системах. Приводом до організації «круглого столу» стало видання монографічного дослідження Віталія Нахмановича «Феномен «Свободи», в якому автор намагається пояснити несподівані для багатьох експертів результати цієї радикальної політичної сили під час парламентських виборів 2012 р. О. Майборода надав слово автору книги.

Олександр Майборода

Віталій Нахманович повідомив, що вказаний проект був здійснений на замовлення та за кошти Конгресу національних громад України після парламентських виборів 2012 р. Приводом для дослідження стали побоювання представників національних меншин України, зокрема українського єврейства зростанням радикальних націоналістичних настроїв в українському суспільстві, свідченням чому став неочікуваний для багатьох результат, з яким завершились вибори для партії «Свобода (близько 10% голосів).

Звертаючись до методології дослідження В. Нахманович зазначив, що у роботі поєднано авторські анкети і методологія зі сталими соціологічними методиками Київського міжнародного інституту соціології (КМІСу), який, власне, й здійснював телефонне опитування.

Віталій Нахманович

Ідея роботи полягала у дослідженні позиції виборців, їх само ідентифікації, цивілізаційних цінностей, бачення ними оптимальних моделей державної політики  здебільшого у гуманітарній сфері (мова, релігія, історія тощо).

Дослідження показало, що у 2012 р. за партію «Свобода» голосували здебільшого жителі великих міст, з вищою освітою, що працюють за наймом, україномовні, належні до «національних» церков. Одночасно ці люди відзначалися незадоволеністю власним становищем: матеріальним, соціокультурним, політичним та висловлювали обурення надмірним впливом в українському суспільстві росіян або російськоорієнтованих українців. Від виборців «Батьківщини» цей електорат відрізнявся більшою схильністю до радикальних дій. Крім того ці люди мали антикомуністичні погляди.

В. Нахманович відзначив надзвичайну диверсифікованість електорату «Свободи» під час виборів 2012 р. Соціологічне опитування свідчить, що лише 7% тих, хто віддав свої голоси партії були «типовими свободівцями», що від вибоів до виборів голосували за неї; близько 30% становили «розчаровані націонал-ліберали»; близько 60% – нерадикальні націоналісти; решта – «просто незадоволені».

Дослідження також показало регіональне зміщення політичних настроїв. Підтримка «Свободи» зменшилась у її традиційних ореолах Західної України, натомість значно виросла в усіх інших регіонах, в першу чергу на Київщині.

Завершуючи свій виступ В. Нахманович відзначив універсальність роботи, яка може стати моделлю дослідження як суспільних електоральних настроїв в цілому, так і електоральної бази різних політичних сил.

Детально з тезами виступу Віталія Нахмановича можна ознайомитися тут

Завідувач відділу соціально-політичної історії, доктор політичних наук Марія Кармазіна розповіла, що очолюваний нею колектив здійснив кілька ґрунтовних досліджень з партологічної тематики. Вона особисто та її співробітники мають значний досвід роботи  в архівах Міністерства юстиції України, відомства яке формально іституціоналізує політичні партії. Вчений зазначила, що документи свідчать про диверсифіковане ставлення влади до політичних сил, що наштовхує на думку про технологічний характер  деяких з них. Тому в українській політичній реальності  не завжди варто буквально сприймати ті сигнали, які політичні сили та лідери посилають суспільству.

Марія Кармазіна

Завідувач відділу етнополітології, доктор політичних наук Віктор Войналович у своєму виступі відзначив актуальність дослідження та обговорення у науковому й експертному середовищі проблем радикальних настроїв у сучасному українському суспільстві. У цьому контексті дискусія «круглого столу» «Політичний радикалізм в сучасній Україні» має як практичне, так і наукове значення. Дослідження В. Нахмановича «Феномен «Свободи». Виборці радикальних націоналістів у дзеркалі соціології» безпосередньо стосується означеної проблеми і є авторською спробою її аналізу. Проведена значна робота щодо узагальнення значного масиву соціологічних даних, які стали підставою, емпіричною базою для авторських суджень і висновків. Водночас, на думку В. Войналовича, важко говорити про належний рівень їх обґрунтованості та аргументованості, оскільки виникає низка запитань щодо методології та методики соціологічного опитування (масив вибірки, похибка тощо). Не завжди можна погодитись з авторським тлумаченням ряду понять і категорій. Попри згадане, дослідження є цікавим, провокує дискусію і, безумовно, не залишиться поза увагою наукової спільноти.

Віктор Войналович

Головний науковий співробітник відділу етнополітології Володимир Кулик наголосив на проблематичності поширеного тлумачення успіху “Свободи” на виборах 2012 року як вияву радикального націоналізму. На його думку, науковці мають емпірично з’ясовувати, скільки в цьому успіхові було радикального націоналізму, а скільки – загального політичного радикалізму, тобто якою мірою електоральна підтримка “Свободи” зумовлювалася її наголосом на “національному питанні”, а якою – обіцянкою безкомпромісно боротися з режимом Януковича. Крім того, Кулик висловився за розуміння націоналізму як пріоритету гаданих національних інтересів, які не обов’язково зводяться до етнокультурних проблем. На йому думку, якщо націоналізм виборців “Свободи” не конче був етнічно екслюзивним: частина виборців підтримували цю партію в сподіванні на радикальне обстоювання національних інтересів усього українського народу, котрі для них охоплювали не тільки мовно-культурну українізацію, а й демократизацію та європеїзацію.

Володимир Кулик

Науковий співробітник відділу етнополітології Олена Кривицька зазначила, що В. Нахмановича цілком доречно ставить завдання з’ясувати, чи свідчать результати голосування за ВО «Свобода» під час парламентських виборів 2012 р. про зростання ксенофобії та радикалізму в українському суспільстві. На думку науковця, результат «Свободи» зумовило кілька факторів: по-перше, «Свобода» вирізняється на тлі інших партій не тільки вже самим фактом чіткого декларування своєї праворадикальної ідеології, а й вірністю цим поглядам протягом всього періоду існування партії; по-друге, можна припустити, що у виборчій кампанії 2012 р. саме «Свобода» стала альтернативою для тих виборців, які розчарувалися в так званому помаранчевому таборі політичних сил; по-третє, голосуванню за партію «Свобода» посприяло ухваленням мовного закону. Сааме загроза усунення української мови навіть зі сфери офіційного та ділового спілкування в певних регіонах призвела до різкого зростання підтримки партії «Свобода» серед української інтелігенції, яка завжди традиційно дотримувалася поміркованих, а не радикальних поглядів. а думку О. Кривицької,  загальної тенденції до правої радикалізації в українському суспільстві немає , а результат ВО «Свобода» на виборах 2012 р. не тотожний кількості радикально налаштованих українців.

Олена Кривицька

Керівник Центру єврейської історії і культури, кандидат історичних наук Анатолій Подольський зазначив кардинальні зміни ідентифікаційних установок української молоді, ровесниці незалежності України. Її націоналізм, за словами вченого, не має ксенофобського характеру, а опирається на власний життєвий досвід отриманий в результаті боротьби за власні права та свободу в горнилі двох революцій та війни на Донбасі.

Анатолій Подольський

Науковий співробітник відділу національних меншин Олексій Ляшенко відзначив ґрунтовність і фаховість роботи як соціологічного дослідження. Позитивним моментом, на його думку, є те, що детально описана методологія дослідження, що включає дизайн, зміст і структуру анкети і систему індексів, а також, що вельми важливо – додатки із анкетою і шкалами індексів. Підсумовуючи свій виступ, науковець констатував високий фаховий рівень соціологічної складової дослідження, яка може стати важливою емпіричною базою для інших розробок. Чи дійсно у роботі розкрито портрет виборців «Свободи» є питанням дискусіійним, насамперед внаслідок ситуативності більшої частини виборців цієї партії, крім того, щоб більш повно змалювати цей портрет потрібен аналіз даних у динаміці.

Олексій  Ляшенко

Провідний науковий співробітник відділу національних меншин Наталія Кочан звернула увагу на те, що феномен «Свободи» цікавий не як приклад т. зв. радикальної партії, а як приклад високо професійної політичної технології партії влади зі створення так званої «радикальної» і так званої «альтернативи» та мобілізації протестного електорату довкола керованої «опозиції» задля недопущення постання реальної опозиції. Радикальний елемент у «Свободі» задовго до виборів 2012 р. перетік – після іміджевої зміни назви партії з соціал-націоналістичної на «Свободу» – до «Патріота України», а з початком війни на Донбасі до військового формування «Азов», а звідти – до Громадянського корпусу «Азов». Ось там сьогодні присутні «системні радикали», які становлять реальний виклик і владі, і громадянському суспільству, і демократичному вектору розвитку країни.

З точки зору професійного інтересу доповідача, який спрямований на дослідження проблеми взаємодії релігії та політики, її зацікавили дві цифри в аналізованому соціологічному дослідженні:

1. Високий рівень декларованої релігійності та атеїзму/невіри в лавах виборців Компартії та Партії регіонів, а також доволі низький рівень асоціювання цих виборців з УПЦ МП. Це вкотре доводить інструментальне ставлення цих політичних сил до релігії та церкви.
2. Лише виборці «Свободи» ідентифікували себе з неоязичницькою релігійною організацією РУНвіра. В цілому серед виборців «Свободи» рівень самоідентифікації з РУНвірою – 1%, а серед «постійного ядра» – 4%. Гіпотеза: очевидно десь у межах ± 4% коливається кількість радикалізованого виборця «Свободи», оскільки саме у середовищі радикальних націоналістів домінують неоязичнцькі погляди, що змикаються з неонацистськими, расистськими.

Наталія Кочан

Закриваючи захід, Олександр Майборода відзначив актуальність виконаного В. Р. Нахмановичем соціологічного проекту, результати якого дають цінний матеріал для наукової концептуалізації феномену політичного радикалізму, пропонують нові підходи до його вивчення; підкреслив, що зібрані соціологічні дані не можуть бути поясненням усіх без винятку форм і проявів політичного радикалізму, котрий має надалі вивчатися представниками усіх галузей суспільствознавства.

Вчений переконаний, що ключовим питанням є не феномен “Свободи” як такої, а феномен підтримки радикальних гасел з боку частини населення. Успіх “Свободи” на парламентських виборах 2012 р. відбивав сподівання багатьох людей на прихід політичної сили, здатної кардинально змінити ситуацію в суспільно-політичних відносинах, і яка має для цього відповідну рішучість. Безумовно, такі сподівання не зникнуть у найближчому майбутньому, що зберігатиме актуальність вивчення радикальних політичних рухів.