КРУГЛИЙ СТІЛ „УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПАМ’ЯТЬ ПРО ГОЛОКОСТ: СПАДЩИНА ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ”
27 січня 2025 року, з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, в м. Києві відбувся ХVІІІ щорічний круглий стіл „Українське суспільство і пам’ять про Голокост: спадщина та сучасні виклики”. Організаторами круглого столу виступили Український центр вивчення історії Голокосту (УЦВІГ), Goethe-Institut в Україні та програма House of Europe.
Цього року захід був присвячений 80-річчю звільнення в’язнів колишнього нацистського концтабору „Аушвіц-Біркенау”. Крім того, 2025 рік маркує 80-ті роковини завершення Другої світової війни, 80-ті роковини створення ООН, 30-ті роковини геноциду в Сребрениці, 11 років війни росії проти України. Здатність або нездатність робити висновки з історії, зберігати спадщину та вшановувати пам’ять про жертви Голокосту сьогодні, а також різні підходи до пам’яті були в центрі обговорень цьогорічних доповідачок, доповідачів та всіх, хто взяв участь у роботі круглого столу.
На відкритті з вітальним словом виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі А. Подольський підкреслив важливість пам’яті про Голокост та захисту єврейської спадщини саме сьогодні, під час повномасштабної фази війни росії проти України, втрати життів та тотальних руйнувань. Також згадав про складнощі та виклики пам’ятання про війну під час війни.
Виступає Анатолій Подольський
В рамках сесії „Пам’ять, спадщина, музеї” (модераторка, наукова співробітниця Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Анастасія Гайдукевич-Качуро) говорилося про тривалий та складний процес формування різних ідей та підходів до створення можливого музею Бабиного Яру (доповідач, провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва Віталій Нахманович), різних акторів цього процесу, різні концепції, різницю та конфлікти між ними, зазначалося про важливі параметри, котрі мали б бути враховані в майбутньому, коли суспільний консенсус все ж призведе до створення такого закладу. Згодом, учасницям та учасникам було запропоновано два приклади музеїв, які вшановують пам’ять жертв геноциду: Національного музею Голодомору-геноциду в Києві (доповідачка, к.і.н., Генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак) та Музею геноциду „Територія пам’яті” в Одесі (доповідач, кандидат юридичних наук, заступник директора Музею Тимур Короткий). Промовці зосередилися на концепціях музеїв, шляху до їх створення та конкретних умов, які зробили це можливим; окреслили ключові елементи концепції обох музеїв та наголосили на змінах і актуальності своєї роботи в умовах воєнних дій та повномасштабного вторгнення росії. На завершення сесії було запропоновано кейс проєкту „Стежками пам’яті” (доповідач, координатор міжнародного проєкту „Стежками пам’яті”, Дюссельдорфська єврейська громада, м. Дюссельдорф Матіас Ріхтер), як приклад міждисциплінарного та міжкультурного підходів до вшанування пам’яті й роботі зі спадщиною. Цей проєкт зосередився на використанні різних, подекуди неочікуваних, інструментів (виставки, кіно, театр, музеї, традиційна та інформальна освіта, графічні повісті тощо) та досвіді їх використання у міжкультурному (переважно німецько-українсько-єврейському) середовищі.
Під час роботи круглого столу відбулося представлення двох публічних культурних проєктів у сфері пам’яті про Голокост та єврейську спадщину: виставки „Українсько-єврейське століття. Фото та історії від 1920-х до 2024 року” Інституту Centropa (представлено засновником Інституту Едвардом Сероттою) та серії аудіоуроків про Голокост в рамках проєкту «Вчимося вухами» (представили автори, викладачі історії Леся Юрчишин та Олександр Воронюк). Обидва проєкти викликали жвавий інтерес як практичні кейси роботи, котрі можна максимально швидко адаптувати й застосовувати в різних умовах.
Під час роботи сесії „Освіта та вшанування пам’яті”
Сесія „Освіта та вшанування пам’яті” (модераторка, співробітниця УЦВІГ Ольга Лімонова) позначилася трьома доповідями про різні аспекти навчання про історію Голокосту. Вона почалася розмовою про різні форми й методи роботи з підлітками, а також про зріз загального психічного стану молодих людей в умовах трьох років повномасштабної війни на досвіді ГО „Освітній центр “Простір толерантності”” (доповідачка, директорка ГО Освітній центр „Простір толерантності” Анна Ленчовська). Продовженням сесії став перехід на вищу школу. Тут було презентовано результати робочої групи викладачів закладів вищої освіти зі створення посібника із викладання історії Голокосту у вищій школі, а також принципові виклики з цим пов’язані (доповідачка, координаторка освітніх програм УЦВІГу, програмна директорка Української асоціації юдаїки Надія Уфімцева). Згодом, розглянули один з прикладів дієвої університетської навчальної програми, а саме Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки при Інституті сходознавства ім. Агатангела Кримського НАН України (доповідачка, директорка Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки Олена Заславська) – згадали виклики, з якими стикається програма, а також способи ці виклики долати.
Учасники круглого столу