Публічна лекція «Володимир Вернадський: Людина. Громадянин. Вчений»
У рамках відзначення 100-річчя Національної академії наук України та 155-річчя від дня народження першого президента Української Академії наук (1918–1921) Володимира Івановича Вернадського на запрошення кафедри історії та філософії Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І.
Вернадського перед студентами та професорсько-викладацьким складом закладу з публічною лекцією «Володимир Вернадський: Людина. Громадянин. Вчений» виступила головний науковий співробітник відділу соціально-політичної історії, доктор історичних наук, професор Тетяна Анатоліївна Бевз.
У доповіді зазначалося, що Володимир Іванович Вернадський – найбільший організатор науки і її історик, самобутній філософ і мислитель, геніальний вчений – засновник вітчизняної геохімії і біогеохімії, вчення про біосферу і ноосферу, академік, перший президент Української Академії наук (1918–1921). Універсальний розум, енциклопедичні – природничі і гуманітарні знання і інтереси, особлива увага до всієї минулої історії досягнень людського духу, незвичайна різнобічність власних відкриттів і цілісний підхід до світу домінантними були для В. Вернадського. Володимир Іванович Вернадський – найбільший організатор науки і її історик, самобутній філософ і мислитель, геніальний вчений – засновник вітчизняної геохімії і біогеохімії, вчення про біосферу і ноосферу, академік, перший президент Української Академії наук (1918–1921). Універсальний розум, енциклопедичні – природничі і гуманітарні знання і інтереси, особлива увага до всієї минулої історії досягнень людського духу, незвичайна різнобічність власних відкритів і цілісний підхід до світу домінантними були для В. Вернадського.
Лектор акцентувала свою увагу на проблемі зв’язків В. Вернадського з Україною. Відзначалося, що В. Вернадський, українець за походженням, пов’язаний з Україною безліччю сімейних, родинних, дружніх зв’язків, завжди усвідомлював свою належність до українського народу, підтримував постійні зв’язки з ним. З дитинства він рівною мірою відчував свою належність до української і російської культури, не розділяючи їх. З великою любов’ю В. Вернадський писав про Україну, українську мову, пісню, про українських людей. Йшлося також про коло українських діячів з яким спілкувався, листувався, дискутував В. Вернадський, зокрема, це Михайло Драгоманова, Михайло Грушевський, Микола Василенко, Михайло Павлик, Сергій Подолинський, Симон Петлюра, Наталія Полонська-Василенко, Агатангел Кримський, Світозар Драгоманов. Усі вони володіли однією з найвищих спільних цінностей духовного світу українців, як зазначав В. Вернадський, «любов до України єднала нас».
Доповідь викликала жвавий інтерес, було поставлено цілий ряд питань щодо українськості В. Вернадського, масштабності його постаті у світі, Україні та Росії, його ставлення до більшовицької влади, політики взагалі.
По закінченню лекції відбулася презентація монографії К. Ситника, Т. Бевз «Володимир Вернадський: Людина. Громадянин. Вчений», підготовленої до 100-річчя Національної академії наук України.