З 13 по 17 серпня 2024 року в Києві відбувся щорічний науково-освітній семінар-школа „Історія Голокосту: вивчення, викладання, пам’ять”, організований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з Меморіалом „Яд Вашем” (Єрусалим). Учасниками семінару-школи були викладачі історії та суспільних дисциплін навчальних закладів з 13 регіонів країни.

На семінарі-школі з лекціями виступили: провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський та завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.

Виступає Анатолій Подольський

Анатолій Подольський у своєму занятті на тему „Актуальність навчання про історію Голокосту під час російсько-української війни” звернув увагу на те, що історики, освітяни в Україні нині, з метою розуміння поведінки і злочинів сучасного російського політичного режиму, під час російської агресії проти України мають порівнювати злочини дикторських режимів та тоталітарних ідеологій минулого століття, зокрема сталінського комунізму та гітлерівського націонал-соціалізму. Компаративні студії допоможуть зрозуміти природу країни-агресора, що зараз протистоїть нам і має на меті знищення нашої державності, української культурної та політичної ідентичності. Очевидно, що ненависть до суверенності України, українофобія путінського злочинного режиму беруть свої витоки з тоталітарних ідеологій сторічної давнини.

Виступає Юрій Ніколаєць

Юрій Ніколаєць у свої лекції „Злочини нацизму, комунізму та рашизму у сучасному науковому та публіцистичному дискурсі” підкреслив, що злочини фашистів та комуністів закорінені в уявленні про колишню велич держави та перспективи реалізації її геополітичних інтересів, а асиметричне поширення інформації сприяє формуванню уявлень про злочини, їх масштаби та наслідки і є передумовою для розробки практик злочинної поведінки майбутнього. Поява сучасного рашизму, як різновиду фашистської ідеології, пов’язана з масштабним економічним відставанням Російської Федерації від провідних країн світу і прагненням її лідерів забезпечити реалізацію певних економічних інтересів через поширення „руского міра” у тому числі й шляхом ведення бойових дій.

Протягом п’яти днів учасники мали можливість взяти участь в лекціях, дискусіях, тренінгах, обговорити різні аспекти історії Голокосту на теренах України та Європи, політику тоталітарних режимів, українсько-єврейські взаємини в міжвоєнний період та під час Голокосту, особливості ідеології нацистського антисемітизму, міждисциплінарні підходи до історії Голокосту, інші геноциди Другої світової війни та сучасності, питання історичної пам’яті, вплив війни росії проти України на дослідження та пам’ять про Голокост, інші актуальні теми.

Учасники семінару-школи

 Докладніше про семінар-школу

Фотогалерея

16 серпня 2024 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України був проведений круглий стіл „Сепаратистські рухи Каталонії та Донбасу: оцінки загроз у контексті сучасного державного будівництва”.

Співорганізаторами заходу виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Центр історичних досліджень „РІПОЛЛЕТ” (Іспанія), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ГС „Інститут стратегічних досліджень та безпеки”.

У роботі круглого столу взяли участь науковці Інституту історії України НАН України, Національної академії Служби безпеки України, Національної академії внутрішніх справ, Державного торговельно-економічного університету, Черкаського національного університету, інших наукових установ та освітніх закладів.

Вітальне слово Олександра Майбороди

З доповідями під час роботи круглого столу виступили Президент Центру історичних досліджень „РІПОЛЛЕТ” (Іспанія), Phd, Едуард Баллестерос („Рух за незалежність Каталонії: траєкторії і дебати про іспанську демократію”), доктор історичних наук, професор, директор Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Лариса Левченко („Спроби створення автономій на Сході України: історичний досвід 1917 та 2014 років”), доктор політичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Василь Козьма („Деградація донецького територіального патріотизму та розвиток сепаратистських рухів: причини та характер”), Директор ГС „Інститут стратегічних досліджень та безпеки”, Phd Павло Лисянський („Зовнішні чинники в організації сепаратистських рухів у Донецькій та Луганській областях у 1990-х–2000-х роках”), доктор історичних наук, професор, завідувач відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Юрій Ніколаєць („Роль медіа в організації сепаратистських рухів на Донбасі у 1990-х–2000-х роках”). Модератором заходу виступив кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Ростислав Балабан.

Під час роботи круглого столу

Учасники круглого столу відзначили принципову відмінність ситуації у Каталонії та на території українського Донбасу. Наголос був зроблений на тому, що сепаратистські рухи Донбасу були організовані за активного сприяння Російської Федерації.

Під час дискусії було відзначено, що більшість етнічно російського населення українського Донбасу не бачила у 2014 році його майбутнє у складі РФ. Більшість жителів Донецької та Луганської областей виступали за збереження цих областей у складі України і висловлювали обурення тим, що українська влада та правоохоронні органи доклали занадто мало зусиль для ліквідації осередків сепаратизму.

Під час обговорення

Дискусію викликав характер дій правоохоронних органів під час проведення незаконного референдуму у Каталонії. Науковці висловили також дещо відмінні погляди щодо перспектив покарання усіх учасників сепаратистського руху на Донбасі.

Засудження викликало поширення окремими політичними силами „помаранчевого табору” на початку 2000-х років тези про „бандитський Донбас”. Навішування ярлика злочинців громадянам цілого регіону, безперечно, перебувало за межами правового поля, але це не зупиняло зацікавлених у поширенні відповідної інформації.

Науковці зійшлися на думці, що перспективна реінтеграція регіону буде ускладнена, оскільки багато його жителів взяли безпосередню участь у бойових діях проти України у складі незаконних збройних формувань та Збройних сил РФ. Згоди вдалося досягти й у питанні недоцільності післявоєнного відновлення зруйнованих монофункціональних поселень Донбасу.

Учасники круглого столу

5 серпня 2024 року відбулася онлайн презентація наукового проєкту „Биківня, Бабин Яр, Буча — між масакрою та пам’яттю про неї”. Проєкт буде зосереджено на дослідженнях про злочини комунізму, нацизму і рашизму в Україні.

Під час презентації нового дослідницького проєкту виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі науковець наголосив, що сьогодні важливо не тільки порівняння злочинів трьох диктаторських режимів, але й пояснення їх природи, за яких обставин виникає реальна можливість для здійснення масових вбивств та їх виправдання. У цьому проєкті показано, що можна і варто порівнювати два тоталітарні режими XX ст., не применшуючи пам’яті про жоден з них, а також варто аналізувати рашизм у контексті комунізму і нацизму.  А. Подольський також зосередився на історичному контексті злочинів нацистів у Бабиному Яру під час Другої світової війни та німецької окупації України.

Під час події було презентовано сайт, на якому у форматі розповідей про три місця пам’яті у Києві та на його околицях – про поховання у Биківні, Бабиному Яру і Бучі – розкрито злочини трьох окупаційних режимів на території України: комунізму, нацизму, рашизму. Спершу сайт буде доступний українською мовою, незабаром з’являться версії англійською та німецькою мовами.

Під час презентації проєкту також виступили:

Антон Дробович, кандидат філософських наук, Голова Українського інституту національної пам’яті, Ігор Конколевський, професор, директор Центру історичних досліджень Польської академії наук у Берліні, Роман Подкур, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України, голова Національної комісії з реабілітації, Лариса Якубова, докторка історичних наук, завідувачка відділу історії України 20-30 років ХХ ст. Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, Ірина Озаринська, художниця, перформерка, авторка Мовчазної книги «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм», Світлана Ляховець, авторка ідеї й координаторка проєкту, голова ГО Світарта, Тетяна Шептицька, кандидатка філологічних наук, заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Ігор Бартків, начальник Архівного відділу Бучанської міської ради.

Модерувала дискусію Надія Гончаренко, старший науковий співробітник Інституту культурології НАМ України.

Під час дискусії 

Під час дискусії були обговорювалися наступні питання:

• переосмислення тоталітарних режимів у європейській культурі пам’яті, зокрема – включення до неї злочинів комунізму і рашизму;
• сприйняття комунізму, нацизму і рашизму через призму гуманістичних цінностей;
• висвітлення та засудження злочинів, вчинених нацистським і комуністичним тоталітарними режимами в Україні, а також злочинів їхніх спадкоємців – рашистів;
• непокараність зла, як запорука його відтворення у більших масштабах;
• імена та обличчя вбивць, які думали, що залишаться прихованими;
• емпатію до жертв, незалежно від давності скоєних проти них злочинів.
  Проєкт реалізується ГО Svitarta за підтримки EVZ Foundation

Партнери проєкту:

• Український інститут національної пам’яті
• Zentrum für Historische Forschung Berlin
• Lietuvos istorijos institutas
• Галузевий архів Служби безпеки України
• Меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
• Національний історико-меморіальний заповідник „Бабин Яр”
• Архівний відділ Бучанської міської ради

Докладніше про проєкт

Відео презентації проєкту

Відділ політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Асоціація політичних наук України провели дослідження „Інструменти легітимації влади в період дії режиму воєнного стану”. Метою дослідження є виокремлення та аналіз інструментів, які можуть застосовуватися (відповідно до чинного законодавства) для підтримки довіри до вітчизняних політичних інститутів за умов „протермінованої” (під час дії режиму воєнного стану) електоральної легітимації з метою збереження демократії в Україні. Під „легітимним демократичним політичним режимом” ми розуміємо систему з високим рівнем підтримки та визнання громадянами діяльності владних структур (парламенту, президента, уряду, органів місцевого самоврядування), що гарантує максимальне дотримання законів та демократичних процедур, імплементація яких не обмежена відповідним законом про запровадження воєнного стану в Україні.

До наукових завдань дослідження можна віднести:

• Розроблено матрицю чинників, що формують загальну легітимність інститутів публічної влади. Використано підхід до оцінки рівня легітимності в демократіях М. Стивена Везерфорда, який було доповнено авторами даного дослідження з урахуванням українського контексту
• Виокремлено базові інструменти легітимації таких інститутів, як президент (10 інструментів), парламент (11 інструментів), уряд (11 інструментів), органи місцевого самоврядування (12 інструментів), застосування яких не обмежується правовим режимом воєнного стану в Україні
• Визначено рівень розуміння експертами важливості та застосування виокремлених інструментів легітимації кожного з досліджуваних інститутів, імплементація яких здатна підтримувати розвиток української політичної системи в напрямку демократії навіть в умовах повномасштабної агресії РФ проти України. Метод – онлайн-опитування експертів у період з 12 травня по 15 червня 2024 року. До опитування долучився 261 експерт, з яких 76% є науковцями (політологи, правники, соціологи, економісти, фахівці з державного управління)
• Зафіксовано розриви, відповідно до бачення експертів, між важливістю інструментів та рівнем їх імплементації
• Для кожного інституту встановлено усереднені рівні важливості та застосування інструментів легітимації (згідно з експертними оцінками), кластеризовані в наступні тематичні групи: „нормативно-правові”, „практично-інструментальні” та „комунікативні” (відповідно до підходу Р. Амоссі)
• Запропоновано широкий вибір інструментів, комплексне запровадження яких спроможне вдосконалити систему управління та практики міжінституційних взаємин у країні в умовах війни, а також після поновлення електоральних процедур.

Серед базових висновків дослідження:

• Надважливими ознаками легітимного сучасного владного інституту в Україні є довіра до нього громадян, його здатність гарантувати безпеку та реальна ефективність, здійснювана в межах Конституції (згідно з оцінками експертів)
• Надважливими інструментами легітимації інституту президента під час дії воєнного стану є розробка політики національної безпеки, ведення зовнішньополітичної діяльності та гарантування дотримання Конституції. Максимально важливими практиками, вважають експерти, для легітимації парламенту є чітке і прозоре дотримання ним законотворчих процедур, формування уряду та здійснення парламентського контролю щодо нього, а також демонстрація депутатської доброчесності. Топ-інструментами легітимації уряду (з позиції важливості) є довіра до нього міжнародних партнерів, його зрозуміла публічна комунікація та реалізація відповідальність Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою. Щодо органів місцевого самоврядування (далі – ОМС), то для їхньої легітимації, згідно з оцінками експертів, дуже важливими є такі інструменти, як справедливе використання ОМС місцевих бюджетів, комунікація з територіальними громадами та ефективне вирішення місцевих питань/проблем
• Більшість виокремлених інструментів легітимації для всіх інститутів були класифіковані експертами як „скоріше важливі” та „дуже важливі” у той час, як їхнє застосування парламентом, урядом та ОМС в умовах повномасштабної війни було визнано експертами переважно нерегулярним. Найменший (але все ж доволі великий) розрив в оцінках експертами важливості інструментів легітимації та їхнім застосуванням на практиці у інституту президента
• Верховна Рада України серед кластерізованих інструментів легітимації застосовує, вважають експерти, передусім інструменти практичної групи. У той час, як найбільш важливими, за оцінками експертів, для утримання легітимності парламентом сьогодні є інструменти нормативно-правової групи. Для підтримки високого рівня легітимації інститутів уряду та президента, за оцінками експертів, максимально важливими є інструменти практичної групи. Інструменти цієї ж групи, на думку експертів, є такими, що частіше інших застосовуються КМУ та Президентом. Проблемою такого „співпадіння” є наявність великих розривів між оцінками важливості та застосування інструментів (особливо в урядовому кейсі).
• Навіть перехід до ретельної імплементації інструментів легітимації діючих інститутів не має нівелювати необхідність вдосконалення законодавства, що регламентує інституційний дизайн політичної системи України, який потребує змін. Підготовка до редизайну політичної системи країни має активно відбуватися на рівні наукової та експертної дискусії під час дії правового режиму воєнного стану.

Результати дослідження

ХХ щорічна Варшавська східноєвропейська конференція (WEEC) з загальною темою „Як протидіяти Росії: український опір і західна спільнота” відбулася 1–3 липня у Центрі східноєвропейських досліджень Варшавського університету.

Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук, який є також членом програмної ради WEEC, виступив модератором на одній із дискусійних панелей, присвяченій протидії російській дезінформації й пропаганді („Мас-медіа під тиском”) та взяв участь у підсумковій подіумній дискусії „Майбутнє України: стійкість, стабільність, європейська інтеграція”.

З-поміж усіх незліченних проблем, які Україна повинна розв’язати для успішної відбудови та подальшого розвитку, головною, на думку вченого, є нерозв’язана досі проблема правової держави – суворого дотримання законів і процедур і відмови від свавільного й вибіркового застосування права, до якого тою чи тою мірою були схильні всі українські уряди. Без розв’язання цієї ключової проблеми, наголосив науковець, неможливо розв’язати всі інші. Адже від якості судових, правоохоронних та антикорупційних органів залежить не лише економічний розвиток, зокрема інвестиції; від цього залежить також довіра громадян до держави, до інституцій, а відтак і соціальна стабільність та стійкість стосовно зовнішніх пропагандистських маніпуляцій.

Під час дискусії

Програма заходу

13–14 червня провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Микола Рябчук узяв участь у дводенній Міжнародній конференції „Мовні ідеології у пострадянських країнах – радянська спадщина і нові тенденції” у Гіссенському університеті (Німеччина).

У своїй доповіді під назвою „”Мова наших захисників”: (де)легітимізація російської мови під час війни” він окреслив мовну ситуацію як досить амбівалентну з огляду на загальну амбівалентність українського пострадянського суспільства та вкрай непослідовну чи недостатньо системну політику українських урядів.

Доповідає Микола Рябчук

Російське вторгнення 2014 року і, особливо, тотальна війна, розпочата РФ проти України у 2022 році, хоч і не покінчили остаточно з цією амбівалентністю, проте суттєво її зменшили. „Російськомовна” ідеологія, схоже, остаточно програла протистояння з „україномовною”, але так звана „центристська” ідеологія (у термінах В. Кулика), – яка всіляко применшує важливість мовного питання і фактично підтримує постколоніальний статус-кво, все ще має певну популярність в українському суспільстві й в майбутньому цілком здатна конкурувати з „україномовною” ідеологією. Російська мова, хоч і делегітимізована та остракізована у публічному вжитку як мова держави-агресора, у приватному вжитку парадоксальним чином ре-легітимізується в як „мова наших захисників”, тобто – мова справді дуже багатьох російськомовних патріотів України, які захищають свою країну від російської агресії. За умови чіткого розмежування публічної та приватної сфер і суворого дотримання офіційного використання української мови, „мирне співіснування” офіційної мови із багатьма „приватними” виглядає цілком можливим, хоча нечіткість меж між публічною і приватною (регламентованою і нерегламентованою) сферами здатна викликати подеколи певні непорозуміння.

Микола Рябчук серед учасників конференції

Програма конференції

27 червня 2024 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл-презентація результатів наукового дослідження „Адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни”.

У вступному слові директор Інституту, віцепрезидент НАН України, доктор історичних наук, професор, академік НАН України Олег Рафальський  наголосив на актуальності досліджуваної проблеми та результатів дослідження, яке містить детальний аналіз змін, що відбуваються у політичному полі України під впливом розв’язаної Росією війни. Акцентовано на важливості здійсненого науковцями політологічного аналізу діяльності ключових інститутів політичної системи: у режимі її функціонування, в інститутах парламентаризму, президентства, виконавчої та судової гілок влади. Важливим дослідницьким напрямом є й аналіз сучасних суспільно-політичних процесів, пошук. Зазначені та інші питання становлять коло політологічних сюжетів, які є предметом проведеного аналізу, результати якого викладено на сторінках колективної монографії.

Виступає Олег Рафальський

В продовження презентації завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько  зазначила, що  авторський колектив зосередив увагу на ключових аспектах політичних змін в Україні викликаних умовами воєнного стану – на функціональних змінах у політичній системі країни, на нових форматах взаємовідносин влади та суспільства, на новаціях у реалізації євроатлантичного курсу Української держави. Предметною сферою аналізу змін у країні є функціонування політичних і владних інститутів, характер політичного правління відповідно до активізації суспільних процесів у духовній, культурній, етнополітичній сферах, пошук шляхів інтеграції України у світовий демократичний простір.

Під час роботи круглого столу

У ході проведення круглого столу виконавці проєкту виступили з короткими презентаціями своїх розділів:

– „Трансформація політичного режиму в Україні під час повномасштабної російської збройної агресії” (Галина Зеленько, завідувачка відділу, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України);

– „Проблема інституційної спроможності парламенту під час війни” (Віталій Перевезій, вчений секретар Інституту, кандидат історичних наук, доцент);

– „Структурно-функціональні зміни виконавчої влади” (Світлана Ситник, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент);

– „Політичні аспекти змін у судовій гілці влади України”  (Світлана Брехаря, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук);

– „Морально-психологічна єдність українців у відсічі російській збройній агресії” (Юрій Шайгородський, заступник директора Інституту, доктор політичних наук, професор);

– „Управлінські механізми запобігання політичному радикалізму і зміцнення політичного консенсусу” (Наталія Кононенко, провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук);

– „Етнополітика під час війни” (Віктор Котигоренко, завідувач відділу, доктор політичних наук, професор);

– „Війна і кристалізація євроатлантичного вектора України” (Олександр Майборода, заступник директора Інституту, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України);

– „Механізми народної дипломатії у формуванні міжнародної підтримки України” (Леонід Кияниця, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук);

– „Сек’юритизація суспільно-політичного простору України перед лицем збройної агресії” (Максим Кияк, старший науковий співробітник, кандидат філософських наук).

У роботі круглого столу взяли участь та виступили науковці нашого Інституту: головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор Василь Козьма, провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук Ростислав Балабан, провідний науковий співробітник, кандидат історичних наук Анатолій Подольський, провідний науковий співробітник, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук Ірина Овчар, та ін. До обговорення тематики дослідження долучилися понад 30 гостей в режимі онлайн. Серед них – співробітники наукових установ, викладачі закладів вищої освіти, представники медіа та громадських організацій.

Повний текст монографії „Адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни”

20 червня 2024 року відбувся круглий стіл „Україна – Угорщина: сучасний стан та перспективи міждержавних відносин”, організований Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. До підготовки та проведення заходу також долучилися: Національний інститут стратегічних досліджень, Ужгородський національний університет, Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України, Центр Разумкова, Асоціація політичних наук України, Українська академія політичних наук.

Метою заходу було позбавлене політичної упередженості науково-експертне оцінювання сучасного стану та шляхів зміцнення стратегічного партнерства між Україною та Угорщиною в умовах та після російсько-української війни.

Фахова дискусія розгорнулася довкола етнополітичних аспектів українсько-угорських міждержавних відносин, питань тимчасового захисту українських утікачів від війни, економічного та військово-технічного співробітництва двох країн, а також – ролі українсько-угорських відносин у забезпеченні безпеки на європейському континенті.

До учасників круглого столу звернувся директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, академік НАН України Олег Рафальський. Він акцентував на важливості й актуальності заходу, наголосивши, що питання сучасних взаємовідносин двох сусідніх держав потребують глибокого наукового аналізу, адже їх стратегічне партнерство є неминучим, а в перспективі буде розвиватися у рамках Європейського Союзу та спільних безпекових структур.

Олег Рафальський

Про здобутки й проблеми етнополітичного вектора міждержавної співпраці говорив голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський.

Віктор Єленський

Президент Центру Разумкова, шеф-редактор журналу „Національна безпека і оборона” Юрій Якименко виокремив найактуальніші, на його погляд, питання, які потребують відповідей та які спрямовані на забезпечення національних інтересів обох країни, європейської та глобальної безпеки.

Юрій Якименко

Участь у дискусії взяли науковці, які працювали в конференц-залі Інституту, а також вчені, які долучилися онлайн. Серед учасників – співробітники установ-організаторів заходу, а також – науковці інших дослідницьких центрів України та Угорщини.

Чілла Фединець

Угорську сторону безпосередньо в Києві представляла доктор філософії, старший співробітник Центру суспільних наук Угорської дослідницької мережі Чілла Фединець, онлайн – доцент кафедри економіки та менеджменту Університету Яноша Кодоланьї (Будапешт) Ботонд Ґеза Калман. Дискусія привернула увагу уповноваженого Міністра закордонних справ Угорщини з питань розвитку політики добросусідства, голови угорської делегації Змішаної угорсько-української комісії з питань забезпечення прав національних меншин Ференца Колмара.

Під час дискусії

Зацікавленість дискусією виявили також працівники апарату Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, зокрема, Міністерства закордонних справ.

Наукові оцінки, висновки та пропозиції знайдуть своє висвітлення у збірнику матеріалів круглого столу та будуть спрямовані профільним інституціям державної влади.

Програма круглого столу

Телевізійний сюжет про науковий захід (програма новин „Подробиці”)

20–22 червня 2024 року відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Трансформаційні процеси соціально-гуманітарної освіти сучасної України в умовах війни: виклики, проблеми та перспективи”, яка об’єднала 188 науковців з України, Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини та США. Організатором конференції виступив Соціально-гуманітарний факультет Західноукраїнського національного університету. Співорганізаторами – вісім закордонних закладів вищої освіти.

Членом наукового комітету конференції була доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз – головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту. Вона виступила на пленарному засіданні з доповіддю „Ідентичність та стійкість українського суспільства в умовах війни: динаміка, впливи і перспективи”.

Виступає Тетяна Бевз

Доповідачка зазначила, що з початком повномасштабної війни, спричиненої збройною агресією Росії, національна ідентичність українців стала важливим джерелом суспільної стійкості. Екзистенційна загроза сприяла зміцненню почуття громадянської належності серед різних етнічних, мовних та регіональних груп. Україна продемонструвала стійкість, оскільки її громадяни, сили оборони, уряд та мешканці окупованих міст і сіл об’єдналися проти вторгнення. Ця стійкість виростає з попередньо сформованого сильного національного самосприйняття, де належність до Батьківщини переважає над етнічними чи мовними відмінностями. Мова, історія та культура є ключовими маркерами ідентичності. А ще – стійкість українського народу. Українці довели, що вони стресостійка нація. Стійкість українців у війні з РФ надихає увесь світ.

Під час роботи конференції

Ініціатива представників українського громадянського суспільства „Національна платформа стійкості і згуртованості”, зазначила доповідачка, визначила п’ять чинників, які лежать в основі української стійкості: самоорганізація у всіх її виглядах; самооборона; соціальна згуртованість; цінності – внутрішня свобода і людська гідність, як червоні лінії, які не можна переступати – і тотальний креатив, інновації.

Тетяна Бевз наголосила, що стійкість проявляється у 1) спільній меті – перемоги у війні; 2) вірі у Перемогу (впевненість у ній є незмінною); 3) системі цінностей, яка спрямована на збереження гідного життя (81% українців зазначили, що найбільша цінність для них – життя, 79% – гідність); 4) потужна мережа підтримки у спільноті; 5) довірі до влади; 6) повазі до своєї культури та культури інших; 6) у вмінні впоратися з життєвими викликами (в умовах війни українці навчаються, шукають нові шляхи підтримки власного бізнесу, будують плани); 7) зміні мовних уподобань (українці відмовляються від російської на користь української мови як символу опору); 8) демократії та свободі. Подальший розвиток демократії є важливим чинником формули стійкості.

Доповідь викликала жвавий інтерес учасників заходу, та отримала багато схвальних відгуків.

Програма конференції

20 червня 2024 року в Західноукраїнському національному університеті (м. Тернопіль) розпочав роботу Перший Міжнародний фінансовий форум „Модерні фінанси: глобальні виклики і сучасні тренди”. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса виступив одним зі співорганізаторів цього масштабного наукового зібрання, участь у якому бере широке коло вітчизняних та зарубіжних експертів, представники органів влади,  наукової та освітянської спільноти, загалом понад сто учасників з України та багатьох країн Європи.

З вітальним словом до учасників форуму звернувся віцепрезидент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса, академік НАН України Олег Рафальський. Привітавши учасників форуму від імені Президії НАН України та колективу Інституту, він зазначив, що організатори заходу насамперед ставили перед собою завдання налагодити комунікацію між представниками наукового середовища та бізнесу, органів державної влади і банківського сектору. Якість дискусії, її багатовимірність залежатиме від плюралізму поглядів, які будуть у ній представлені. Тому участь у форумі політологів, які серед іншого, досліджують  інституційну спроможність державних інституцій і політик, які ними здійснюються, зокрема у фінансово-економічному секторі, не є випадковою.

Олег Рафальський

Олег Рафальський висловив впевненість, що започаткування такого дискусійного майданчика – це вагомий внесок науковців і практиків фінансової сфери у якість української політики, і, зрештою, – у політичну стабільність в державі.

Під час роботи Форуму

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – зазначив О. Рафальський – має за честь бути з-поміж засновників цього форуму.

Програма заходу

12–13 червня 2024 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Міжнародний науково-методичний семінар „Історія геноцидів в Україні: вивчення досвіду та виклики сучасності”.

Організаторами заходу виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Український центр вивчення історії Голокосту та Меморіал Шоа (Memorial de la Shoah) в Парижі.

Метою заходу була фахова дискусія українських і французьких науковців і освітян з проблематики дослідження і викладання історії Голокосту та інших геноцидів ХХ століття. Наскільки є важливою пам’ять про геноциди минулого для розуміння та осмислення подій сучасної російської агресії та війни проти України.

Директор Інституту, академік НАН України, доктор історичних наук Олег Рафальський привітав учасників семінару і підкреслив важливість дослідження історії злочинів тоталітарних режимів минулого століття заради розуміння природи сучасного диктаторського російського режиму, який веде війну проти України.

Модераторами наукового семінару були провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський і керівник Освітнього департаменту Меморіалу Шоа в Парижі Бруно Бойє.

Анатолій Подольський та  Бруно Бойє

Учасниками дводенного заходу стали дослідники, викладачі історії та суспільних дисциплін середніх шкіл та закладів вищої освіти України. Для 25 учасників організатори підготували насичену програму. Протягом двох днів на семінарі відбувались заняття, лекції та практикуми, присвячені історії та пам’яті про геноциди на теренах України.

Теми лекцій, що були представлені під час роботи семінару

• Пам’ять про Голокост сьогодні. Історичні паралелі, актуальність комеморації.
• Множинність злочинів проти людяності. Сучасна кваліфікація.
• Страждання і памʼять після Голокосту: що не так із «ніколи знову»?
• Множинність реакцій місцевих неєвреїв на Голокост.
• Методи, підходи, виклики до навчання про історію Голокосту та геноциду.
• Як використовувати фотографії Голокосту під час навчального процесу.
• Музей воєнного дитинства. Актуальність контексту для сучасної України

Учасники семінару 

Лекторами на семінарі були українські та французькі науковці: Тома Шопар, Олександр Воронюк, Паскаль Захарі, Леся Гасиджак, Віржинія Сансіко, Світлана Осіпчук

Програма семінару

Фотогалерея семінару

Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Микола Рябчук 27 травня 2024 року взяв участь у подіумній дискусії „Імперіалізм та ідентичність” у рамках дводенної міжнародної конференції „Поза межами західного колоніалізму”. Науковий захід організовано Європейським університетом у Флоренції.

У своїй доповіді Микола Рябчук відзначив характерне для багатьох дослідників нерозуміння колоніальної суті українсько-російських відносин, які й справді не були позначені расовими відмінностями між обома народами, а отже й не містили класичної для колоніалізму расової дискримінації однієї групи іншою. Проте, доводив дослідник, вони містили значну частку дискурсивного та соціального супрематизму (зверхності), заснованого на нібито культурній вищості урбанізованих росіян над переважно сільськими українцями.

Європейський університет у Флоренції

Замість „традиційного” соціального виключення на расовому ґрунті, українці в російській імперії піддавалися насильницькому соціальному включенню в домінантну групу ціною відмови від своєї окремої (української) ідентичності, своєї буцімто нижчої, меншовартісної мови й культури, і таким чином перетворювалися з „чорних” на „білих”, тобто на росіян. Ця специфічна „інклюзивність” Російської імперії великою мірою ігнорувалася міжнародними експертами, й тому столітнє колоніальне домінування росіян над українцями залишалося недооціненим. Сьогодні, коли репресивний, геноцидний характер цього домінування оприявнився повною мірою, українсько-російські відносини слід нарешті як слід переосмислити з деколоніальної перспективи, з метою вироблення більш адекватної політики щодо обох країн.

Програма конференції

У стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі 13–14 червня 2024 року відбулася міжнародна науково-практична конференція „Національна стійкість держав в умовах глобальної безпекової турбулентності”. Співорганізатором наукового заходу був Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Участь у роботі міжнародної конференції взяли науковці нашого Інституту. Серед них: доктор політичних наук, професор Олег Калакура, кандидати історичних наук Олексій Ляшенко та Валерій Новородовський, доктор політичних наук, професор Василь Козьма, кандидати політичних наук Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та Ірина Овчар.

Під час роботи конференції

Під час пленарного засідання зі своїми доповідями виступили Олег Калакура, Олексій Ляшенко та Ростислав Балабан.

Співробітники Інституту серед учасників наукового заходу

Ключові тези конференції були озвучені вітчизняними та закордонними учасниками пленарного засідання.

Матеріали міжнародної конференції будуть опубліковані в онлайн-збірнику за підсумками роботи науково-практичного заходу.

Програма міжнародної науково-практичної конференції

14 червня 2024 р. відбувся черговий регіональний онлайн-діалог Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA) на тему „Обмін кращими практиками професійної комунікації та роботи з молоддю у національних асоціаціях”.

На заході виступив Президент IPSA професор Пабло Оньяте. Він нагадав про рішення IPSA від квітня 2020 р. щодо заснування формату віртуальних зустрічей задля налагодження зв’язку з колективними членами IPSA, обміну досвіду та обговорення регіональних проблем на рівні президентів та/або віцепрезидентів (виконавчих директорів/генеральних секретарів) колективних членів.

Наразі участь у таких регіональних групах беруть участь 58 національних асоціацій. Участь Російської Асоціації політичної науки у всіх заходах IPSA призупинена на невизначений термін у звʼязку з російською військовою агресією проти України. Регіональні групи нараховують максимум 17 учасників, що уможливлює оптимальне спілкування та обмін думками. З 2023 р. регіональні семінари-діалоги стали регулярним підкомітетом IPSA, який у 2023–2025 рр. очолює Емілія Палонен (Президентка асоціації політичних наук Фінляндії).

У ході регіонального діалогу у складі другої групи, куди входить АПНУ, взяли участь керівники національних асоціацій Бельгії, Хорватії,  Данії, Фінляндії, Грузії, Угорщини, Італії, Польщі, Сербії, Словаччини, Швейцарії, Туреччини, Великої Британії та Регіональна (Північна) асоціація політичних наук.

Під час заходу обговорювалися методи залучення молоді до діяльності національних асоціацій; публікаційна активність національних асоціацій; практики поширення інформації та діяльність асоціацій щодо оцифрування, викладення матеріалів у відкритий доступ (це є тенденцією останніх років); видання інформаційних бюлетенів; діяльність через соціальні мережі та створення тематичних сторінок у соціальних мережах; роль аудіовізуальної комунікації у національних асоціаціях.

Під час засідання

Від Асоціації політичних наук України участь у науковому заході взяла перший віцепрезидент АПНУ, завідувачка відділу політичних інститутів і процесів, професор Галина Зеленько. Вона поінформувала колег про новини АПНУ, зокрема про черговий зʼїзд АПНУ, який відбувся у січні 2024 р., про проблеми в діяльності асоціації, зумовлені повномасштабним російським воєнним вторгненням, про оновлення членства в Асоціації та про форми роботи, які запроваджує асоціація після оновлення. Це стосується розробки сайту асоціації, створення бази даних експертів-політологів, наукових досліджень під егідою АПНУ, проведення спільних з університетами та дослідницькими установами наукових заходів, публікаційної активності, розвитку діяльності у соціальних мережах.

Наступний раунд регіональних діалогів IPSA відбудеться у січні 2025 р.

Міжнародна наукова конференція під назвою „Депортації у Радянському Союзі: історія, травма і памʼять”  відбулася 6 червня 2024 року у Варшаві (Польща). Її організаторами були Інститут політичних наук Польської академії наук і Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського.

Директори цих установ професор Ґжеґож Мотика і доктор політичних наук Ернест Вицішкевич привітали учасників і підкреслили важливість продовження дослідження болючих проблем минулого, які в сучасній Росії замовчуються.

Крім польських і українських науковців для участі в конференції були запрошені дослідники з Латвії, Вірменії, Грузії, Казахстану, Молдови, Узбекистану, Киргизії, а також напевно найавторитетніший дослідник радянських депортацій Павєл Полян, який нині мешкає в Німеччині.

Конференція відкрилась вступною доповіддю професора Войцеха Матерського, який проаналізував історію виникнення і здійснення депортацій у європейських та інших країнах. На трьох засіданнях були обговорені питання, повʼязані з депортаціями Центральній і Східній Європі, на Кавказі. Йшлося також про Центральну Азію як місце, де знаходились депортовані.

Під час роботи конференції (Фото Ю. Шаповала)

В рамках конференції було організовано дискусію щодо малодосліджених аспектів депортацій. В цій дискусії взяв участь головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.

Дискусія щодо малодосліджених аспектів депортацій
Зліва направо:професор Ґжеґож Грицюк (Польща), професор Грануш Харатʼян (Вірменія), професор Зіябек Кабульдінов (Казахстан), Павєл Полян (Німеччина), Юрій Шаповал (Україна)

 31 травня 2024 року в рамках програмної частини 12-го Міжнародного фестивалю „Книжковий Арсенал” в Києві відбулася презентація книги „Набої для розстрілу. (Ненько моя, ненько…)”. Праця була написана у 1974–1977 роках кінорежисером, письменником, дисидентом Гелієм Снєгірьовим (1925–1978). Вона була двічі видана за кордоном (у 1977–1978 і у 1983 роках). В Україні перше видання зʼявилося у 1990 році. Книга розповідає про показовий процес „Спілки визволення України” („СВУ”), що відбувся у Харкові навесні 1930 року і став прологом для планового нищення представників української інтелігенції.

У київському видавництві „КОМОРА” було підготовлено нове видання, яке має дві передмови: академіка Івана Дзюби й кінознавця Сергія Тримбача. Науковим редактором книги є  головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал. Він підготував коментарі та примітки, а також розлогу післямову. Вона базована на раніше секретних матеріалах радянських спецслужб, що стосуються біографії Гелія Снєгірьова і невідомих йому аспектів підготовки, перебігу і наслідків справи „СВУ”. Разом із Сергієм Тримбачем і Юрієм Шаповалом нову книгу на презентації, яку модерувала співробітниця видавництва „КОМОРА” Анастасія Затворницька, представляли письменниця Оксана Забужко і журналіст Олександр Зінченко.

Під час презентації.
Зліва направо: Анастасія Затворницька, Сергій Тримбач,  Оксана Забужко, Юрій Шаповал, Олександр Зінченко

28 травня в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбулася робоча нарада за участю представників наукових установ співвиконавців цільового міждисциплінарного проєкту „Солідаризація українського суспільства в умовах війни та перспективи збереження і відтворення солідарного соціального потенціалу у повоєнному розвитку країни”  (2024–2025 рр.).

Участь в нараді взяли: директор  Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, академік НАН України Олег Рафальський,  заступники директора Інституту Олександр Майборода та Юрій Шайгородський, учений секретар Віталій Перевезій; директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, академік Валерій Геєць та завідувачка відділу соціально-економічних проблем праці Вікторія Близнюк; директор Інституту соціології НАН України,  член-кореспондент НАН України Євген Головаха та головний науковий співробітник Інституту Віктор Степаненко.

Метою наради була координація дій установ в процесі реалізації наукового проєкту, який спрямований на дослідження феномену солідаризації українського суспільства в один із найбільш критичних моментів української історії – в період російсько-української війни. Учасники зустрічі погодилися, що у процесі дослідження варто акцентувати не лише на аналізі проявів надзвичайно високого рівня солідарності, який був характерним для українського суспільства на початкових фазах війни, але й на визначенні чинників, які впливають на суспільну солідаризацію в нинішніх умовах, на викликах та загрозах цьому процесові.

Академік Валерій Геєць наголосив, що науковці повинні проявити свої прогностичні вміння і вже зараз описати потенційні лінії розколів, здатні  порушити суспільну єдність. Член-кореспондент НАН України Євген Головаха, погодившись зі своїм колегою-економістом, як приклад, що підтверджує його гіпотезу навів той факт, що соціологи у своїх опитуваннях уже зараз спостерігають розходження позицій представників різних вікових груп стосовно шляхів розвитку сучасних процесів.

Під час наради

Підсумовуючи дискусію, академік Олег Рафальський зазначив, що робоча зустріч засвідчила наявність цілого комплексу проблем, які є вкрай актуальними для розв’язання в рамках наукового проєкту. Наголосив, що попри фундаментальну спрямованість, дослідження має важливе прикладне значення, тому за результатами проєкту необхідно підготувати серію аналітичних матеріалів, які сприятимуть ухваленню виважених державних рішень.

24 травня 2024 року в Національному музеї історії України у Другій світовій війні  відбулася ІІ науково-практична конференція „Війна за Україну: ХХ – ХХІ ст.”.

Директор музею, кандидат історичних наук Юрій Савчук у вступному слові підкреслив важливість реалістичного висвітлення місця і ролі українців в часи не лише Другої світової війни, а й необхідність вивчення історії боротьби проти російської агресії, розпочатої ще у 2014 році й масштабованої у лютому 2022 року. На пленарному засіданні, яке модерував завідувач відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук,  професор Олександр Лисенко, було заслухано чотири доповіді.

Серед доповідачів – майор збройних сил України, доктор історичних наук, професор Іван Патриляк. Він виголосив доповідь на тему „Оборона Півдня України: прорахунки і звитяга”. Завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Валерій Томазов зупинився на проблемах збереження матеріальної та нематеріальної культури надазовських греків в умовах російсько-української війни.

В роботі конференції взяли участь науковці нашого Інституту. Завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць у доповіді „Використання соціальних мереж у сучасній російсько-українській інформаційній війні” відзначив, що серед причин зростання популярності соціальних мереж як джерела інформації можна назвати зручність та швидкість передачі медіафайлів, відсутність політичної цензури та можливість формування індивідуального інформаційного поля. Водночас доповідач підкреслив вразливість соціальних мереж за умов поширення ворожих інформаційно-психологічних спецоперацій, можливості маніпуляцій у соцмережах із контентом та його джерелами.

Зліва направо: Юрій Шаповал, Іван Патриляк, Юрій Савчук, Олександр Лисенко, Валерій Томазов, Юрій Ніколаєць

Головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал проаналізував оцінки початкового етапу Другої світової війни, що їх давав кінорежисер і письменник Олександр Довженко. Доповідь була базована на раніше секретних матеріалах радянських спецслужб. Матеріали перманентного стеження за Довженком яскраво підкреслюють його нонконформістські настрої й переживання, додають чимало нових штрихів до змалювання реалістичного портрета батька українського кінематографа в добу воєнних пертурбацій.

Конференція транслювалася і була записана для представлення у соціальних мережах

У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького презентовано трилогію доктора історичних наук, провідного наукового співробітника відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Павла Гай-Нижника „Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух”.

Трилогія розповідає про ідеологію та теорію українського націонал-консерватизму. Три томи книги об’єднують теорію та ідеологію українського консерватизму не лише в історичному, але й політологічному контекстах.

Наразі презентовано першу книгу трилогії, яка хронологічно охоплює період від 1900 до 1936 років. У ній розглянуто та проаналізовано становлення теоретичних та ідеологічних основ українського націонал-консерватизму, зокрема в концепціях В. Липинського та М. Міхновського, розроблених ними у часи до відродження Української Державності наприкінці 1917-го – початку 1918-го року. Висвітлено програмові засади та діяльність Української Демократично-Хліборобської Партії (УДХП) та Української Народної Громади (УНГ). Зокрема йдеться про державно-політичні позицію та діяльність гетьмана всієї України П. Скоропадського, В. Липинського, М. Міхновського, Д. Донцова, С. Шемета, В. Андрієвського та інших. Розкрито підстави і перебіг створення та діяльності Українського Союзу Хліборобів-Державників (УСХД), проаналізовано ідеологію націонал-консерватизму, теорію трудової монархїі та класократії В. Липинського. Розглянуто діяльність та політико-світоглядні позиції П. Скоропадського, Н. Кочубея, О. Назарука, О. Скорописа-Йолтуховського, А. Мотрезора, М. Тимофіїва, С. Шемета, В. Кучабського та інших. Висвітлено причинно-наслідкові аспекти конфлікту між В. Липинським і П. Скоропадським, що призвели до розколу в УСХД і створення Братства Українських Класократів-Монархістів, Гетьманців (БУКМГ). Відстежено та проаналізовано формування і діяльність українських консервативних, класократичних і монархічних організацій в Європі, Північній і Південній Америках, Азії та Австралії, що становили складові частини світового Гетьманського Руху.

Презентація першої книги трилогії  у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького

„Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух” – історико-політологічна трилогія, в якій висвітлюються та аналізуються розвиток ідеології українського націонал-консерватизму та його теоретичні засади від початку ХХ ст. і до початку ХХІ ст. Зокрема розглянуто розвиток українського консерватизму як різновиду суспільно-політичної думки, моделі побудови Української Держави, її політичної та економічної системи тощо, засади українського націонал-консерватизму, теорії класократії та концепції трудової монархії, а також перебіг зародження й діяльності Гетьманського Руху в еміграції.

Під час презентації

Праця насичена витягами з програмних документів, праць і промов теоретиків, ідеологів та провідних діячів українського націонал-консерватизму і Гетьманського Руху. До наукового обігу введено численні, раніше маловідомі і невідомі джерела історико-політологічного характеру, зокрема з документальної бази радянських, німецьких, польських, американських, британських тощо спецслужб у поєднанні з документальними матеріалами українських політичних партій та організацій, що стосувалися українського державотворення, національно-визвольного фронту, націонал-консервативного політикуму та світового Гетьманського Руху. Простежено, висвітлено та проаналізовано політичну діяльність консервативно-гетьманських організацій як в контексті загальноукраїнського політикуму та його національно-визвольних змагань, так і з огляду на геополітичне і внутрішньополітичне становище в Європі та у світі.

Перша книга трилогії побачила світ у 2023 році у київському видавництві „Саміт-книга” (Київ : Саміт-книга, 2023, 544 с.) і стала однією з переможців рейтингу „Книга року – 2023» в номінації „Софія” (політологія/соціологія/культурологія). За всіма категоріями оцінювалося майже 700 видань за 58 експертними анкетами.

На виконання рішення вченої ради Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України від 23.01.2024 р. (протокол № 1) наказом директора від 28.03.2024 № 20 упроваджено застосування у видавничій діяльності Інституту міжнародного стилю цитування та оформлення бібліографічних посилань (APA Style).

APA style. Рекомендації із застосування : Методичний посібник