14 травня — День памʼяті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, коли ми вшановуємо героїзм і людяність тих, хто, ризикуючи власним життям, рятував єврейські родини від нацистських переслідувань. В цей день, 14 травня 2025 року, провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський дав розлоге інтерв’ю Радіо Культура.

“Якщо нацисти знаходили у тебе єврейську родину, то з тобою не розмовляли, тебе в концтабір не кидали. Убивали не тільки тебе, але й усю твою сім’ю”, – розповідає Анатолій Подольський. За даними ізраїльського меморіалу Яд Вашем, Україна є четвертою у світі державою за кількістю Праведників народів світу (людей, які рятували євреїв під час Голокосту).

Також А. Подольський наголосив, що памʼять про ту війну і про тих людей набуває особливого смислу в контексті злочинів російських окупантів, які вони чинять на українській землі нині. Вона допомагає нам сьогодні боротися з ворогом, який використовує проти України не лише танки і гармати, але й спотворену картину нашого минулого. Колись український історик Орест Субтельний, порівнюючи український та єврейські народи, зазначав, що основною їхньою спільною рисою є те, що вони були бездержавними багато століть. Під час Другої світової ані євреї, ані українці не мали своєї власної держави, що обернулося для обох народів страшною трагедією.

Вшанування Праведників — це не лише акт історичної справедливості, але й моральний обов’язок суспільства. Ці історії демонструють, як людяність і співчуття можуть перемагати навіть у найтемніші часи. Повний текст та аудіозапис розмови з А. Подольським.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни”.

Монографія містить аналіз стану єдності українського суспільства на основі концептуалізації феномену солідарності, у т. ч. у його суспільно-політичному прояві. Розглянуто значення суспільно-політичної солідарності для національної стійкості країни, оцінено її рівень в умовах національних випробувань, в т. ч. залежно від розвитку воєнної ситуації.

Проаналізовано роль таких факторів солідаризації українців, як діяльність державно-політичних інститутів, національної еліти, організацій громадянського суспільства, народної самоорганізації. Розглянуто значення колективної історичної пам’яті для політичної консолідації українського населення.

Днями у видавництві «ФОЛІО» вийшла друком книга головного наукового співробітника нашого інституту, доктора історичних наук, професора Юрія Шаповала «Микола Хвильовий». Видання присвячене письменнику й публіцисту Миколі Хвильовому (1893–1933). Авторська розвідка, унікальні документи й матеріали показують драму, породжену життям митця «під прицілом» партійних і чекістських органів.

Обкладинка книги Ю. Шаповала.

Кожна його книжка викликала суспільний резонанс і реакцію влади, з якою він вів своєрідну гру. Людина неприборканого темпераменту, він не хотів виконувати «соціальні замовлення», накинені згори, наважився на критику політики лідерів російського більшовизму щодо України. Комуністичні спецслужби вважали Миколу Хвильового «українським шовіністом», постійно стежили за письменником і готували його фізичне знищення. Передбачаючи те, що може трапитись з ним, Хвильовий покінчив життя самогубством 13 травня 1933 року.

Оголошення про вечір.

13 травня 2025 року у київському Будинку кіно відбувся велелюдний вечір під назвою «Хвилеріз. Національна історія в контексті трагедії Українського Ренесансу. До річниці смерті Миколи Хвильового». Модерував на вечорі кінознавець, кінокритик, сценарист Сергій Тримбач. Академік НАН України Микола Жулинський зробив доповідь про життя і творчість М.Хвильового.

Під час обговорення. Зліва направо:  Микола Жулинський, Юрій Шаповал, Сергій Тримбач.

Юрій Шаповал представив не лише свою книгу, а й документальний фільм, який він (в якості співавтора сценарію і ведучого) зробив ще у 2009 році разом з режисеркою Іриною Шатохіною. Перегляд стрічки викликав великий інтерес присутніх.

Юрій Шаповал і голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк.

15 травня 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбулась презентація аналітичної доповіді «Росія в стилі мілітарі», яка була підготовлена у рамка проєкту «Суспільно-політичні трансформації в РФ: ризики для Європи та світу» ГО «Інститут трансформації Північної Євразії», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Модерувала захід наша колега – д. політ. н., проф., завідувачка відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько.

З доповіддю виступила кандидат історичних наук, член правління ГО „Інститут трансформації Північної Євразії Ірина Павленко. У своїй промові авторка наголосила, що збройна агресія Росії проти України стала наслідком широко спектру внутрішніх перетворень в РФ, в основі яких лежала ідея імперського відродження. А початок широкомасштабної агресії Росії проти України у 2022 році та, у першу чергу, невдача із реалізацією початкового плану швидкого захоплення сусідньої країни, внаслідок чого «Спеціальна воєнна операція» переросла у тривалу війну високої інтенсивності, що, у свою чергу, спровокувало ще більшу концентрацію політичного режиму в РФ, набуття ним тоталітарних ознак, нового перерозподілу економічних ресурсів.

Говорячи про систему ухвалення рішень – тобто політичне управління Росією, дослідниця наголосила на тому, що, на її думку, ніяких «Веж Кремля» не існує і ніколи не існувало. Більше того, тривала популярність даної теорії вельми негативно позначилася на адекватності аналізу та розуміння Росії і завдала чимало шкоди. Що стосується санкцій та методів впливу, які погіршують економічну ситуацію саме у Москві, то тут, на думку Ірини Павленко, найбільш корисною може стати стратегія «тисячі порізів» – дрібних регіональних бунтів. Тобто, соціальні пожежі мають спалахувати саме у регіонах, носити масовий і постійний характер, забираючи в режиму сили, увагу та ресурси на вирішення регіональних проблем.

В обговоренні доповіді взяли участь співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України к.політ.н., пров. н.с. Ростислав Балабан, д. політ. н., проф., головний н. с. Василь Козьма, д. іст. н., проф., зав. відділу політичної культури та ідеології Юрій Ніколаєць, а також представники інших науково-аналітичних установ – Андрій Магера, Юлія Каждобіна, Володимир Горбач, Володимир Нагірний, Валерій Димов та ін.

12 травня 2025 року на запрошення кафедри публічної політики Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в рамках дисципліни «Конфліктологія» (для студентів-заочників) відбулася гостьова лекція «Конфлікт у добу когнітивних війн: агонізм як модель демократичного спротиву» головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту Тетяни Бевз.

У центрі уваги – концепція агоністичної демократії як інтелектуальної відповіді на загрози політичної поляризації, популізму та маніпуляцій свідомістю.

Т. Бевз зазначила, що сучасний світ занурений у хвилі гібридних та когнітивних війн, де боротьба за вплив відбувається не лише на полях битв, а у головах громадян. Когнітивна війна – це стратегія впливу, яка використовує інформаційні технології, фейки, маніпуляції та емоційне навантаження для зміни поведінки, уявлень і рішень населення. У цьому середовищі традиційна політика змінюється: зростає поляризація, дегуманізація опонентів і недовіра до інституцій. У цьому контексті концепція агонізму, запропонована Шанталь Муфф, набуває нового змісту. Вона дає змогу осмислити політичний конфлікт не як загрозу стабільності, а як норму демократичного співіснування, де політичні суперники визнають право один одного на існування. У добу когнітивних війн, агоністична демократія – не лише політична теорія, а стратегія виживання відкритого суспільства.
 

У лекції для аналізу було використано три кейси України: 1) дискусії про мову, декомунізацію, ідентичність; 2) парламентські баталії: ритуалізація конфлікту чи загроза демократії?; 3) політика пам’яті: боротьба за наративи та ідентичність. Усі три кейси демонструють, що Україна має потенціал для агоністичної демократії, проте часто цей потенціал стримується спокусою до антагонізму, делегітимації, або інституційної слабкості.

Добірка зарубіжних кейсів (Brexit – Велика Британія: конфлікт ідентичностей; Чилі – Конституційний референдум (2019–2022): агоністична трансформація: США – рух Black Lives Matter (BLM); Франція – рух “жовтих жилетів”; США, 2016–2020: втручання у вибори через Facebook, Twitter, бот-мережі (російська «фабрика тролів», IRA)) Індія – дебати навколо Закону про громадянство (CAA) ), які були використанні в лекції, ілюструють конфлікт як норму політичного життя в дусі агоністичної демократії, а також демонструють, як когнітивні війни можуть трансформувати політичний дискурс у демократичних суспільствах.

Підсумовуючи, лекторка наголосила, що майбутнє демократії залежить від здатності мислити критично і сперечатися відповідально. У світі, де когнітивні війни стали частиною гібридної агресії, агонізм – це не лише модель політичного устрою, а й стратегія виживання демократичних суспільств.

Активна дискусія, велика кількість запитань до лектора та схвальні відгуки з боку учасників засвідчили значний інтерес до порушеної теми як серед викладачів, так і студентської аудиторії.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію Проєкту стратегії адаптивних змін політичного поля України в умовах повоєнної відбудови.

Проєкт стратегії підготовлений за підсумками виконаного у 2024 р. в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України цільового наукового проєкту «Адаптивні зміни політичного поля України в умовах повоєнної відбудови» No ДР 0123U100899 за бюджетною програмою КПКВК 6541230.

У документі охоплено коло найбільш актуальних питань, що їх доведеться вирішувати в Україні під час відбудови – інституційних змін у політичній системі країни, взаємовідносини влади і суспільства, інтеграція політичного поля України у глобальний простір.

Якщо ви аналізуєте причини часткового успіху реформ в Україні та шукаєте алгоритми розірвання “замкненого кола” неефективності державних інститутів, запрошуємо вас приєднатися до презентації монографії “Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло”, яка стала результатом трирічного дослідження науковців відділу політичних інститутів та процесів.

У монографії проаналізовано ключові “пастки інституційної спроможності” України та сформульовано практичні рекомендації щодо подолання дисфункцій у системі органів публічної влади.

Презентація відбудеться 5 червня, о 11:00, в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (змішаний формат).

Реєстрація за посиланням: bit.ly/4k8Xa8f

«Розуміння України воєнного часу» – так називалася міжнародна конференція, що відбулася 25 квітня в Університеті Джорджа Вашингтона, де у вступній сесії на тему “Українська ідентичність та культура вдома і за кордоном” взяв участь д-р Микола Рябчук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

У своїй презентації учений проаналізував зміни в українській культурі останніх десятиліть, що забезпечили її трансформацію у публічному сприйнятті з носія й охоронця національної традиції в рушія і втілення європейської модерності. У квітні д-р Рябчук також прочитав серію гостьових лекцій про сьогоднішню Україну в чотирьох американських університетах – Пенсильванському, Берклі, Університеті штату Індіана у Блумінгтоні та Університеті Вашингтона в Сіетлі.

В усіх своїх виступах Микола Рябчук підкреслював актуальну потребу розвінчування російських імперських наративів, які все ще проникають у тексти й свідомість американських авторів і політиків.

(більше…)

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Політична безпека України: проблема стабілізації політичного поля країни. Прогнозна оцінка, механізми забезпечення”. 

(більше…)

5 травня 2025 року в онлайн-форматі відбувся чергоовий  Регіональний діалог політологічних асоціацій. У заході взяли участь представники 14 національних і регіональних політологічних асоціацій Європи.

Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України та Асоціації політичних наук України (АПНУ) в обговоренні взяла участь д.політ.н., професор Галина Зеленько.

Серед тем цьогорічного Діалогу:

• Штучний інтелект: учасники обговорили, як ШІ змінює викладання і наукову діяльність у галузі політології. Було порушено питання адаптації дослідницьких практик, використання алгоритмів для аналізу політичних процесів і виклики, пов’язані з етичними стандартами у застосуванні цифрових інструментів.
• Академічна свобода: розглядалися наслідки політичної поляризації, неліберальних тенденцій та авторитаризму для національних політологічних спільнот. Учасники поділилися досвідом захисту автономії наукових установ, реагування на політичний тиск і підтримки незалежності досліджень.

У Діалозі взяли участь представники асоціацій політичної науки Бельгії, Хорватії, Данії, Фінляндії, Грузії, Угорщини, Італії, Польщі, Сербії, Словаччини, Швейцарії,  Туреччини, України, Великої Британії та Північної асоціації політичної науки.

Діалог засвідчив високий рівень зацікавленості академічної спільноти у спільному реагуванні на трансформації в освітньо-науковій сфері та необхідність міжнародної солідарності в захисті професійних стандартів.

(більше…)

24–26 квітня 2025 року Виконувачка обов’язків наукового співробітника відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України Альона Гурківська взяла участь у 16-й науковій конференції з балтійських студій у Європі (CBSE) «Шляхи, що зближуються: Балтія між Сходом і Заходом». Захід було організовано Центром геополітики Університету Кембриджа, Асоціацією сприяння розвитку балтійських досліджень та іншими партнерами у місті Кембридж, Велика Британія.

CBSE 2025 стала найбільшою конференцією за всю історію проведення заходів Асоціації, об’єднавши понад пів тисячі науковців та практиків у сфері державної політики. Учасники обговорювали сучасні тенденції та виклики для Балтійського регіону в умовах геополітичної турбулентності, підкреслюючи важливість багатосторонніх і міждисциплінарних підходів. Особливу увагу було приділено посиленню ролі регіону після російського повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.

У межах конференції Альона Гурківська презентувала доповідь «Розбудова резильєнтності в умовах інформаційної війни» (Developing Resilience in Information Warfare).

Виступає Альона Гурківська.

На основі проведеного аналізу державної інформаційної політики України у 2014–2022 рр. доповідачка виокремила принципи побудови стійкості, які можуть бути релевантними також для країн Балтійського регіону.

Серед основних принципів, які були висвітлені:

• підвищення якості публічного дискурсу для зміцнення соціальної єдності;
• заміна політики «єдиного голосу» відкритим діалогом;
• розвиток партнерства із заінтересованими сторонами (стейкголдерами);
• горизонтальна міжвідомча співпраця;
• доказова та адаптивна розробка інформаційної політики з обов’язковою фазою оцінювання (evaluation) та встановленими показниками ефективності;
• відкритість уряду як ознака сили в умовах інформаційної війни.

На сайті Інституту (в розділі «Наші видання») розміщено електронну версію монографії «Інституційна спроможність неурядового сектору в Україні».

У монографії проаналізовано підходи до визначення та меж функціонування неурядового (третього) сектору, що дало змогу обґрунтувати зміст цього феномену для українських реалій. Установлено, що про рівень інституціоналізації неурядового сектору свідчить рівень його інституційної спроможності, характер якої витікає з визначення ролі та функцій сектору і відображається на ефективності його роботи. Зміст інституційної спроможності є комплексним і багатоаспектним, тож предметне дослідження неурядового сектору потребувало виокремлення вимірюваних показників, сукупність яких повною мірою характеризує явище.

Для науковців, представників органів державної влади та неурядового сектору, а також громадянського суспільства загалом.

(більше…)

25 квітня 2025 р. на базі Запорізького національного університету відбулася XV Міжнародна науково-практична конференція “Соціальне прогнозування та проєктування майбутнього країни: людська суб’єктність vs штучний інтелект у миротворенні та повоєнному відновленні України”.

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України став одним зі співорганізаторів заходу.

У програмі конференції – доповіді й виступи науковців відділу етнополітології Інституту:

• Віктор Котигоренко – про феномен соціальної резильєнтності в його українському вимірі у контексті викликів, пов’язаних із розвитком штучного інтелекту;

• Олег Калакура – про спричинене повномасштабною агресією Росії загострення суперечностей етнокультурного розвитку України, подолання стереотипів, успадкованих від тривалого перебування України у складі Російської та Радянської імперій, наслідків колоніального мислення, зросійщення та комунізації суспільства;

• Анастасія Дегтеренко – про синергію інструментів етнополітичного менеджменту та штучного інтелекту в розбудові повоєнної архітектури миру в Україні;

• Олексій Ляшенко – про актуальність досвіду Франції, Італії, Фінляндії та Польщі щодо реформування їх державного устрою, зокрема адміністративно-територіального поділу, для розроблення принципів повоєнної реорганізації України.

У фокусі дискусії учасників заходу перебували питання важливості застосування можливостей штучного інтелекту для прогнозування й проєктування майбутнього повоєнної України, а також запобігання ризикам і загрозам, пов’язаним з використанням цих можливостей із деструктивними цілями.

Матеріали конференції готуються до друку.

22 квітня 2025 року у Центрі Разумкова відбулося експертне обговорення на тему «Зміст та форми політичної освіти ветеранів війни». Захід був організований у межах проєкту «Впровадження механізмів політичної освіти ветеранів війни як шлях підвищення демократичної стійкості України», який реалізується Центром Разумкова за підтримки Представництва Фонду Ганнса Зайделя в Україні.

У ході заходу були презентовані результати експертного опитування, проведеного Центром Разумкова у період з 20 березня по 10 квітня 2025 року, та обговорені такі питання:

• актуальність політичної освіти для ветеранів на сучасному етапі;
• цільові аудиторії та їхні потреби у політичній освіті;
• оптимальні форми, методи та завдання навчання ветеранів;
• інституції, які можуть забезпечувати політичну освіту для ветеранів.

Згідно результатів дослідження, 77% опитаних експертів вважають, що політична освіта ветеранів війни в Україні поки що перебуває в зародковому стані, здійснюється не системно і не регулярно. Найважливішими завданнями, які мають виконувати курси політичної освіти ветеранів, на думку експертів, є навчання та набуття навичок критичного мислення, оцінки суспільно-політичних подій, конструктивного розв’язання проблем; формування навичок участі в політичній і громадській діяльності; формування навичок протидії зловживанням влади.

У обговоренні взяли участь науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Так, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України  Галина Зеленько висловила думку щодо доцільності розвитку регіональних центрів політичної освіти ветеранів на базі університетів та громадських організацій, адже самі ці установи мають належне кадрове забезпечення. Ростислав Балабан, кандидат політичних наук, підкреслив важливість поліваріантності підходів до політичного навчання ветеранів. Адже потреби долучитися до участі у політичному житті у представників ветеранської спільноти різні, то й освітні пропозиції мають бути підлаштовані під ці потреби. Наталія Кононенко, кандидат політичних наук, яка, спираючись на свій дворічний досвід волонтерства, наголосила на необхідності насамперед мотивації ветеранів до участі в політичних процесах, особливо на місцевому рівні.

Подія відбулася у “змішаному” форматі (офлайн та онлайн), що дозволило залучити до діалогу широке коло експертів, представників громадянського суспільства та ветеранських організацій.

Саме таку назву мало наукове зібрання, що відбулося 24-25 квітня 2025 року у Коледжі святого Антонія Оксфордського університету (Великобританія). На семінарі було представлено проєкт, метою якого є дослідження останнього голодомор в радянській та європейській історії, який забрав життя близько одного мільйона людей у ​​1946-47 роках, особливо в Україні та Молдові.

В СРСР приховували інформацію про голод 1946/47 років. Цей «голод переможців», як його називають, залишається недостатньо вивченим в англомовних наукових дослідженнях та відносно занедбаним у російських та українських наукових дослідженнях (особливо у порівнянні з Голодомором 1932/33 років). Представлений проєкт спирається на архівні джерела з усього колишнього радянського простору, насамперед з України та Молдови. Вчені прагнуть дослідити взаємодію численних факторів у розумінні причинно-наслідкових зв’язків, тривалості, смертності та його ширших наслідків, які тривали ще десятиліттями після цього.

Під час роботи семінару.

Серед доповідачів – старший викладач російської/радянської та східноєвропейської історії Австралійського національного університету Філіп Славеські, який він виголосив доповідь («Причини, хід та наслідки останнього радянського голоду 1946/47 років. Професор Мельбурнського університету (Австралія) Стівен Віткрофт обрав для свого виступу таку тему: «Голод 1946/47 років у ширшій перспективі історії російських та радянських голодоморів 1891-1947 років». В роботі семінару взяв участь головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал. Він виголосив доповідь «Лазар Каганович і голод в Україні: порівняння 1932/33 та 1946/47 років».

Філіп Славеські, Стівен Віткрофт, Юрій Шаповал.

В роботі семінару взяв участь головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал. Він виголосив доповідь «Лазар Каганович і голод в Україні: порівняння 1932/33 та 1946/47 років».

Під час виступу професора Кормака О’Града.

На робочий семінар в якості дискутантів були запрошені авторитетні вчені: почесний професор економіки Університетського коледжу Дубліна (Ірландія), провідний міжнародний експерт з порівняльної історії голодоморів Кормак О’Града і почесний професор радянської історії в Університеті Східного Лондона (Великобританія), один з провідних істориків пізнього сталінізму Дон Філцер. Організатором і модератором семінару був доцент кафедри радянської історії, Коледжу Святого Антонія Оксфордського університету Збіґнєв Войновський.

Юрій Шаповал і Збіґнєв Войновський.

24–25 квітня 2025 року в Колегіумі Полонікумі Познанського університету та Університету Віадріна відбулася міжнародна наукова конференція «Політичні партії і партійні системи: еволюція в країнах Центрально-Східної Європи». Захід був організований Польською асоціацією політичної науки у співпраці з Міжнародною асоціацією політичної науки та об’єднав провідних науковців із Польщі, Німеччини, Португалії, Іспанії, Франції, Великої Британії, Греції, Італії, Молдови та країн Балтії.

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України представляла завідувачка відділу політичних інститутів і процесів, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько. У своїй доповіді «Як партійна система впливає на інституційну спроможність держави (український випадок)» проф. Зеленько презентувала результати дослідження інституційної спроможності органів державної влади України в умовах війни. У виступі було проаналізовано етапи становлення партійної системи України, вплив посткомуністичної спадщини, наслідки ваучерної приватизації для інституціоналізації політичних партій, а також роль виборчої системи й конституційної моделі організації влади у формуванні специфіки розвитку політичних партій.

Особливу увагу було приділено впливу процесів європейської інтеграції на країни Центрально-Східної Європи та Україну після 2014 року, реформам у сфері децентралізації, антикорупційної політики та змінам у ціннісних орієнтаціях суспільства. Також було окреслено можливості неелекторальних механізмів легітимації влади в умовах воєнного стану, коли проведення виборів стало неможливим через окупацію територій та постійні загрози безпеці.

Галина Зеленько наголосила, що попри виклики повномасштабної війни, рівень підтримки демократії в Україні залишається високим, а зростання інституційної довіри та активність громадянського суспільства свідчать про значний потенціал для подальшої демократичної трансформації у повоєнний період.

(більше…)

На сайті Інституту в розділі “Наші видання“ розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни”

Аналітична доповідь підготовлена виходячи із прийнятої в науці концептуалізації феномену солідарності, у т.ч. у його суспільно-політичному прояві. Розглянуто значення суспільно-політичної солідарності для національної стійкості країни, оцінено її рівень в умовах національних випробувань, у т.ч. залежно від розвитку воєнної ситуації. Проаналізовано роль таких факторів солідаризації українців, як діяльність державно-політичних інститутів, національної еліти, організацій громадянського суспільства, народної самоорганізації. Розглянуто значення колективної історичної пам’яті для політичної консолідації українського населення.

Аналітична доповідь підготовлена за результатами виконання науково-дослідної роботи “Суспільно-політична солідарність українців в умовах війни” (державний реєстраційний номер 0124U003403).

Оголошується конкурс на заміщення вакантної посади старшого наукового співробітника (кандидат наук) відділу проблем світового політичного розвитку.

Тривалість конкурсу – місяць з дня оголошення.

Документи надсилати на адресу ↓

Відділ кадрів. Інститут  політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, вул. генерала Алмазова, 8, м. Київ, 01011 Довідки за телефоном: +38 (044) 285-70-49.

Житловою площею Інститут не забезпечує.

На сайті Інституту в розділі “Наші видання” розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Пастки інституційної спроможності у системі державної влади в Україні”.

Аналітична доповідь присвячена огляду інституційної спроможності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. За результатами дослідження, використовуючи численні індекси та індикатори, аналізу законодавства, даних соціологічних опитувань і статистичних даних, авторами сформульовано «пастки інституційної спроможності» у системі державної влади в Україні, які спричиняють недосформованість системи стримувань і противаг і, як наслідок, деградацію інституту політичної відповідальності, соціальних ліфтів, не сприяють посилення довіри до держави з боку суспільства.

Розрахована на політиків, науковців у галузі державного управління, політології, права та соціології; державних службовців та представників місцевого самоврядування, зацікавлених у підвищенні ефективності управління; експертів та аналітиків, які займаються реформами державної служби, студентів та аспірантів, усіх, хто цікавиться проблематикою розвитку органів влади в Україні.

На сайті Інституту (в розділі «Наші видання») розміщено електронну версію монографії «Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло».

Монографія присвячена дослідженню інституційної спроможності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. У роботі на основі використання численних індексів та індикаторів, аналізу законодавства, даних соціологічних опитувань і статистичних даних проаналізовано якість виконання органами державної влади їх функцій, що формує собою інституційну спроможність держави. У роботі проаналізовано динаміку зміни інституційної спроможності органів державної влади в Україні, їх детермінованість соціально економічними і суспільно-політичними процесами, зокрема російською військовою агресією. У монографії проаналізовано результати реформи органів центральної влади та реформи децентралізації, зʼясовано їх вплив на посилення інституційної спроможності і резильєнтності держави.