13 вересня 2024 року у Варшаві відбулась публічна дискусія на тему „Як впливала політика ІІ Речі Посполитої у 1914-1939 роках на взаємини поляків і українців”.
Дискусія була організована незалежною громадською організацією „КАРТА” („KARTA”). Заснована у 1982 році (після майже восьми років підпільної діяльності), ця структура має головною метою зробити так, щоб історія, минуле стало джерелом порозуміння, інструментом творення громадянської спільноти та підтримання примирення, а не конфронтації. «КАРТА» має великий архів і веде активну публікаторську роботу.
Нинішня дискусія стала першою у циклі запланованих обговорень гострих питань спільної історії поляків та українців.
Модератором дискусії був доктор історії, співробітник Інституту політичних досліджень Польської академії наук Маріуш Зайончковський, а дискутантами – доктор історії, професор Університету в Жешові Ян Пісулінський і головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Дискутанти проаналізували ключові моменти польсько-українських стосунків міжвоєнного періоду, відповіли на запитання присутніх. У дискусії взяв участь і виступив Президент Правління Фундації «КАРТА» Збіґнєв Ґлюза.
Наступну дискусію буде присвячено польсько-українським взаєминам в період Другої світової війни.
Під час дискусії
Учасники дискусії
Зліва направо: Голова Товариства польсько-українського примирення Кароліна Романовська, Юрій Шаповал, Збіґнєв Ґлюза, Маріуш Зайончковський
11 вересня 2024 р. у Києві в агенції Укрінформ відбулася презентація новозаснованої Ради арабських і мусульманських учених України (مجلس العلماء العرب والمسلمين في أوكرانيا). У заході взяв участь член цієї організації доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Павло Гай-Нижник.
Головою Ради є Рашидов Сейфулла Фейзуллайович (кандидат філософських наук, доктор педагогічних наук, професор, професор Ізмаїльського державного гуманітарного університету), заступниками: шейх Абу Алруб Емад (доктор філософії з релігієзнавства, голова Українського центру діалогу та комунікації, голова Українсько-Арабської Ділової Ради) та Туранли Фергад Гардашкан Оглу (доктор історичних наук, професор, професор кафедри загального і слов’янського мовознавства факультету гуманітарних наук Національного університету „Києво-Могилянська академія”).
Рада арабських і мусульманських учених України / مجلس العلماء العرب والمسلمين في أوكرانيا – це неприбуткова громадська організація, яка має на меті об’єднання зусиль та координацію діяльності арабських і мусульманських учених України щодо сприяння рішенню актуальних проблем в галузях культури, освіти та науки; сприяння розвитку науково-культурних взаємовідносин учених України з вченими арабо-мусульманського світу; пожвавлення і надання нового імпульсу відносинам України з мусульманським світом.
Напрямами діяльності „Ради арабських і мусульманських учених України” є: дослідження актуальних проблем з гуманітарних, технічних, природничих, економічних, політичних наук тощо; стажування студентів, науковців у провідних закладах освіти, в тому числі зарубіжних; участь в різноманітних наукових, громадських і культурних заходах; висвітлення діяльності Організації через засоби масової інформації та інтернет-сайти; заснування фонду підтримки та розвитку Організації; видавництво навчальної та наукової; допомога членам Організації, захист їх прав та інтересів; літератури; сприяння розвитку науково-культурних взаємовідносин мусульманської громади України та українців в країнах „Організації Ісламського Співробітництва” й інших країн; організація освітніх, культурних заходів, зокрема у формі семінарів, курсів, конференцій, круглих столів, дискусій тощо для обговорення і вирішення актуальних наукових проблем та підвищення громадянської активності членів Організації.
Необхідність створення цієї організації відповідає нагальній необхідності розвитку наукової співпраці України з арабськими та ісламськими країнами на тлі глобальних викликів. Рада розглядатиме важливі питання у галузях історії, географії, мови, культури, філософії, релігії, медицини, технологій та міжнародних відносин.
Місія Ради вчених також полягає в координації зусиль її членів щодо вирішення актуальних культурних, освітніх та наукових проблем, реалізації актуальних програм відповідно до її статуту. Його діяльність включає організацію, участь у місцевих та міжнародних наукових конференціях, отримання наукових грантів, підготовку та публікацію наукових робіт, підтримку молодих вчених у галузях освіти та академічної мобільності, а також організацію лекцій та семінарів з сучасних наукових та соціальних питань
5 вересня провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук прочитав ключову лекцію на відкритті регіональної конференції IPS (International Parliamentary Scholarship of the German Bundestag) для східноєвропейських випускників німецької урядової програми парламентських стажувань у Бундестагу. Місцем проведення конференції організатори обрали два прикордонні міста – Сучаву та Чернівці (румунський університет ім. Штефана Великого та український ім. Юрія Федьковича), – щоб полегшити, з одного боку, приїзд українським учасникам, а з другого – уможливити іноземцям відвідини України.
У своїй доповіді під назвою „Переформатування світового порядку у ХХІ столітті – виклики для демократії у Центрально-Східній Європі та поза нею” український дослідник підкреслив виняткову важливість українського опору російській агресії та української перемоги (чи, навпаки, поразки) як для майбутнього світового ладу (чи безладу), так і для утвердження демократичних засад у регіоні та світі (чи, навпаки, їх компрометації та занепаду).
Виступає Микола Рябчук
Того ж дня український учений взяв участь у панельній дискусії з депутатом німецького парламенту від Партії зелених Робіном Вагенером та послом України в Румунії Ігорем Прокопчуком на тему „Демократії в Центральній та Східній Європі – результати їх розвитку з 1989-1991 рр. та стабільність сьогодні”. У своєму виступі д-р Рябчук підкреслив важливість ліберальної складової у справжній демократії, нехтування якою часто призводить до охлократії та популізму.
23 серпня 2024 р. завідувачка відділу політичних інститутів та процесів член-кореспондент НАН України Галина Зеленько виступила з науковою доповіддю „Інституційна спроможність України в умовах війни” на засіданні Президії Національної академії наук України.
У доповіді Г. І. Зеленько представила результати трирічного дослідження відділу політичних інститутів та процесів.
Для аналізу інституційної спроможності держави було використано індекси SIGMA та Worldwide Governance Indicators, Fragile State Index та ін.
У своєму виступі Г. І. Зеленько зазначила, що індекси інституційної спроможності держави в Україні почали знижуватися ще до великої війни у 2021 р. Тоді як регрес за часи війни незначний, що у поєднанні з суспільною самоорганізацією пояснює чому Україна вистояла у перші роки війни.
Засідання Президії НАН України
Але здебільшого у своєму виступі Г. І. Зеленько зупинилася на аналізі „пасток неспроможності”. Вони, за висновком дослідниці, закладені в Україні на формально-інституційному рівні, а саме – телеологічний (орієнтовний) конституціоналізм передбачає ухвалення процесуальних законів, які б давали можливість виконувати норми конституції. Проте в Україні вони або не приймалися, або приймалися з великим запізненням (Закон про Кабмін, про Імпічмент Президента, про Регламент ВРУ були ухвалені більше, ніж через 10 років, тоді як законів про Президента України, Верховну Раду України взагалі немає).
Зрештою в Україні абсолютно розбалансована система публічної влади, зокрема недосформований механізм стримувань і противаг. А якщо є правовий вакуум – він заповнюється неправовими практиками.
Виступає Галина Зеленько
В Україні в кінці 1990-х – на початку 2000-х років в основному завершився процес первинного нагромадження капіталу завдяки моделі ваучерної приватизації. Як наслідок, в Україні сформувалися ФПГ і Україна отримала феномен „capture state”. Далі логіка політичного процесу була підпорядкована збереженню статус-кво ФПГ, які виявилися фактичним джерелом влади у державі, а не народ, як зазвичай вважається. Неможливість впливати у конвенційний спосіб на владу (через неробочі інструменти політичної участі) й спричиняв майдани.
Зрештою зараз основні «пастки неспроможності» такі:
– абсолютно розірваний уряд (проблема подвійного підпорядкування) і деструктивний вотум недовіри, який означає, що навіть поставивши уряду двійку, його не можна автоматично відправити у відставку;
– напівакцептований уряд (уряд працює без програми, що абсолютний нонсенс для європейської практики), а значить немає документа, за яким парламент може оцінити результативність роботи уряду;
– відсутність урегульованого статусу парламентської опозиції і неврегульованість діяльності парламентської коаліції, що спричиняє парламентську корупцію й депутатські групи „на продаж”;
– умовна дія імперативного мандату, а звідси неможливість покарання депутатів за відвертий колабораціонізм, діяльність, що становить загрозу національній безпеці. Адже немає процедури на такі випадки.
– відсутність норми про обовʼязкову партійну приналежність міністра, що розмиває політичну відповідальність правлячої коаліції;
– відсутність норми про звіт міністрів перед парламентом у разі їх звільнення, що нівелює політичну відповідальність і кабміну, і парламенту;
– деструктивний вотум недовіри уряду, коли, визнання роботи уряду незадовільною, не означає його автоматичну відставку, а відтак урядові кризи через тривалу процедуру формування урядів, запрограмовані автоматично;
– абсолютно неефективний інститут політичних партій – тобто по суті нема кому виконувати функцію посередництва між суспільством і владою.
Як наслідок, повна неспроможність інституту політичної відповідальності загалом. А тому з такою системою організації влади Україна не зможе ні повноцінно рухатися в бік ЄС, бо система організації влади вступить у протиріччя зі стандартами та практиками ЄС; ні підтримувати належний рівень легітимності і спроможності влади задля ведення війни проти РФ.
12–15 серпня 2024 року в Університетському коледжі Дубліна (University College Dublin (Ірландія) відбулася щорічна Генеральна конференція Європейського консорціуму політичних досліджень (ECPR).
Щорічна Генеральна конференція ECPR є значною науковою подією, спрямованою на розвиток досліджень у всіх напрямах політичної науки. Завдяки широкому охопленню та інклюзивному підходу, вона надає можливість науковцям з різних континентів і країн зібратися разом та представити й обговорити результати їхньої дослідницької роботи.
Європейський консорціум політичних досліджень (ECPR) є незалежною науковою асоціацією, заснованою в 1970 році. Ініціаторами створення Консорціуму були Жан Блондель і Стейн Роккан. Спільно з Пітером де Яносі з Фонду Форда та іншими європейськими науковцями, вони розробили й утілили концепцію „Європейського консорціуму з розвитку політичної науки” (European Consortium for the Promotion of Political Science). Засновниками ECPR виступили дванадцять європейських університетів. Нині ECPR налічує 350 інституційних членів з майже 50 країн світу. До складу організації входять провідні університети, десятки тисяч науковців, студентів, які займаються дослідженнями та викладанням політичних наук.
Генеральна конференція ECPR 2024 року, зібрала понад 2500 учасників у University College Dublin (Ірландія) та на онлайн-платформі Генеральної конференції ECPR. Цього року працювала 61 секція та близько 500 панелей, на яких обговорювалися найактуальніші проблеми політичної науки.
Другий рік поспіль учасником Генеральної конференції ECPR є Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Цього року дослідження науковців Інституту представлені на секції „Міжнародна міграція: політичні стратегії та політичний процес”. Модерували роботу панелі „Захист та інтеграція, або повернення до країни походження нових хвиль біженців: ризики та можливості” вчені відділу етнополітології нашого Інституту: Анастасія Дегтеренко – провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент (голова панелі), Олексій Ляшенко – науковий співробітник, кандидат історичних наук (співголова панелі), Людмила Мазука – старший науковий співробітник, кандидат історичних наук (модераторка дискусій) та Олег Калакура – головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор (модератор дискусій).
Панель „Захист та інтеграція, або повернення до країни походження нових хвиль біженців: ризики та можливості” відбулася 13 серпня онлайн на платформі Генеральної конференції ECPR в Університетському коледжі Дубліна.
Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України були представлені такі доповіді:
- „Культурний сегмент збереження ідентичності українських біженців від війни в етнополітиці України”, доповідач – Олег Калакура;
- „Захист та інклюзія нових хвиль біженців від війни: ризики та можливості”, доповідач – Анастасія Дегтеренко;
- „Державний устрій та етнополітична стійкість України: історична ретроспектива та політичні наслідки”, доповідач – Олексій Ляшенко;
- „Асиміляція чи повернення: як забезпечити дітям свободу вибору”, доповідач – Людмила Мазука.
В березні 2024 року ECPR запросив міжнародну наукову спільноту до обговорення проблем міжнародної міграції в Університеті Люнебургу (Німеччина). Для роботи спільної сесії семінарів 25–28 березня 2024 року було запрошено 450 науковців з різних країн.
Під час роботи семінару „Привабливі держави, бажані мігранти: вивчення політики сприяння імміграції” в рамках спільної сесії семінарів ECPR в Університеті Люнебургу в Німеччині з 25 по 28 березня 2024 року було презентовано наукове дослідження провідної наукової співробітниці Інституту, кандидата політичних наук, доцента Анастасії Дегтеренко „Українські «бажані» іммігранти, на яких спрямована державна підтримка в ЄС: ризики, можливості та перспективи”. Дослідження було проведено в рамках наукового спільного проєкту та за фінансової підтримки
З 13 по 17 серпня 2024 року в Києві відбувся щорічний науково-освітній семінар-школа „Історія Голокосту: вивчення, викладання, пам’ять”, організований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з Меморіалом „Яд Вашем” (Єрусалим). Учасниками семінару-школи були викладачі історії та суспільних дисциплін навчальних закладів з 13 регіонів країни.
На семінарі-школі з лекціями виступили: провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський та завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.
Виступає Анатолій Подольський
Анатолій Подольський у своєму занятті на тему „Актуальність навчання про історію Голокосту під час російсько-української війни” звернув увагу на те, що історики, освітяни в Україні нині, з метою розуміння поведінки і злочинів сучасного російського політичного режиму, під час російської агресії проти України мають порівнювати злочини дикторських режимів та тоталітарних ідеологій минулого століття, зокрема сталінського комунізму та гітлерівського націонал-соціалізму. Компаративні студії допоможуть зрозуміти природу країни-агресора, що зараз протистоїть нам і має на меті знищення нашої державності, української культурної та політичної ідентичності. Очевидно, що ненависть до суверенності України, українофобія путінського злочинного режиму беруть свої витоки з тоталітарних ідеологій сторічної давнини.
Виступає Юрій Ніколаєць
Юрій Ніколаєць у свої лекції „Злочини нацизму, комунізму та рашизму у сучасному науковому та публіцистичному дискурсі” підкреслив, що злочини фашистів та комуністів закорінені в уявленні про колишню велич держави та перспективи реалізації її геополітичних інтересів, а асиметричне поширення інформації сприяє формуванню уявлень про злочини, їх масштаби та наслідки і є передумовою для розробки практик злочинної поведінки майбутнього. Поява сучасного рашизму, як різновиду фашистської ідеології, пов’язана з масштабним економічним відставанням Російської Федерації від провідних країн світу і прагненням її лідерів забезпечити реалізацію певних економічних інтересів через поширення „руского міра” у тому числі й шляхом ведення бойових дій.
Протягом п’яти днів учасники мали можливість взяти участь в лекціях, дискусіях, тренінгах, обговорити різні аспекти історії Голокосту на теренах України та Європи, політику тоталітарних режимів, українсько-єврейські взаємини в міжвоєнний період та під час Голокосту, особливості ідеології нацистського антисемітизму, міждисциплінарні підходи до історії Голокосту, інші геноциди Другої світової війни та сучасності, питання історичної пам’яті, вплив війни росії проти України на дослідження та пам’ять про Голокост, інші актуальні теми.
Учасники семінару-школи
16 серпня 2024 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України був проведений круглий стіл „Сепаратистські рухи Каталонії та Донбасу: оцінки загроз у контексті сучасного державного будівництва”.
Співорганізаторами заходу виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Центр історичних досліджень „РІПОЛЛЕТ” (Іспанія), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ГС „Інститут стратегічних досліджень та безпеки”.
У роботі круглого столу взяли участь науковці Інституту історії України НАН України, Національної академії Служби безпеки України, Національної академії внутрішніх справ, Державного торговельно-економічного університету, Черкаського національного університету, інших наукових установ та освітніх закладів.
Вітальне слово Олександра Майбороди
З доповідями під час роботи круглого столу виступили Президент Центру історичних досліджень „РІПОЛЛЕТ” (Іспанія), Phd, Едуард Баллестерос („Рух за незалежність Каталонії: траєкторії і дебати про іспанську демократію”), доктор історичних наук, професор, директор Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Лариса Левченко („Спроби створення автономій на Сході України: історичний досвід 1917 та 2014 років”), доктор політичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Василь Козьма („Деградація донецького територіального патріотизму та розвиток сепаратистських рухів: причини та характер”), Директор ГС „Інститут стратегічних досліджень та безпеки”, Phd Павло Лисянський („Зовнішні чинники в організації сепаратистських рухів у Донецькій та Луганській областях у 1990-х–2000-х роках”), доктор історичних наук, професор, завідувач відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Юрій Ніколаєць („Роль медіа в організації сепаратистських рухів на Донбасі у 1990-х–2000-х роках”). Модератором заходу виступив кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Ростислав Балабан.
Під час роботи круглого столу
Учасники круглого столу відзначили принципову відмінність ситуації у Каталонії та на території українського Донбасу. Наголос був зроблений на тому, що сепаратистські рухи Донбасу були організовані за активного сприяння Російської Федерації.
Під час дискусії було відзначено, що більшість етнічно російського населення українського Донбасу не бачила у 2014 році його майбутнє у складі РФ. Більшість жителів Донецької та Луганської областей виступали за збереження цих областей у складі України і висловлювали обурення тим, що українська влада та правоохоронні органи доклали занадто мало зусиль для ліквідації осередків сепаратизму.
Під час обговорення
Дискусію викликав характер дій правоохоронних органів під час проведення незаконного референдуму у Каталонії. Науковці висловили також дещо відмінні погляди щодо перспектив покарання усіх учасників сепаратистського руху на Донбасі.
Засудження викликало поширення окремими політичними силами „помаранчевого табору” на початку 2000-х років тези про „бандитський Донбас”. Навішування ярлика злочинців громадянам цілого регіону, безперечно, перебувало за межами правового поля, але це не зупиняло зацікавлених у поширенні відповідної інформації.
Науковці зійшлися на думці, що перспективна реінтеграція регіону буде ускладнена, оскільки багато його жителів взяли безпосередню участь у бойових діях проти України у складі незаконних збройних формувань та Збройних сил РФ. Згоди вдалося досягти й у питанні недоцільності післявоєнного відновлення зруйнованих монофункціональних поселень Донбасу.
Учасники круглого столу
5 серпня 2024 року відбулася онлайн презентація наукового проєкту „Биківня, Бабин Яр, Буча — між масакрою та пам’яттю про неї”. Проєкт буде зосереджено на дослідженнях про злочини комунізму, нацизму і рашизму в Україні.
Під час презентації нового дослідницького проєкту виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі науковець наголосив, що сьогодні важливо не тільки порівняння злочинів трьох диктаторських режимів, але й пояснення їх природи, за яких обставин виникає реальна можливість для здійснення масових вбивств та їх виправдання. У цьому проєкті показано, що можна і варто порівнювати два тоталітарні режими XX ст., не применшуючи пам’яті про жоден з них, а також варто аналізувати рашизм у контексті комунізму і нацизму. А. Подольський також зосередився на історичному контексті злочинів нацистів у Бабиному Яру під час Другої світової війни та німецької окупації України.
Під час події було презентовано сайт, на якому у форматі розповідей про три місця пам’яті у Києві та на його околицях – про поховання у Биківні, Бабиному Яру і Бучі – розкрито злочини трьох окупаційних режимів на території України: комунізму, нацизму, рашизму. Спершу сайт буде доступний українською мовою, незабаром з’являться версії англійською та німецькою мовами.
Під час презентації проєкту також виступили:
Антон Дробович, кандидат філософських наук, Голова Українського інституту національної пам’яті, Ігор Конколевський, професор, директор Центру історичних досліджень Польської академії наук у Берліні, Роман Подкур, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України, голова Національної комісії з реабілітації, Лариса Якубова, докторка історичних наук, завідувачка відділу історії України 20-30 років ХХ ст. Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, Ірина Озаринська, художниця, перформерка, авторка Мовчазної книги «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм», Світлана Ляховець, авторка ідеї й координаторка проєкту, голова ГО Світарта, Тетяна Шептицька, кандидатка філологічних наук, заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Ігор Бартків, начальник Архівного відділу Бучанської міської ради.
Модерувала дискусію Надія Гончаренко, старший науковий співробітник Інституту культурології НАМ України.
Під час дискусії
Під час дискусії були обговорювалися наступні питання:
- переосмислення тоталітарних режимів у європейській культурі пам’яті, зокрема – включення до неї злочинів комунізму і рашизму;
- сприйняття комунізму, нацизму і рашизму через призму гуманістичних цінностей;
- висвітлення та засудження злочинів, вчинених нацистським і комуністичним тоталітарними режимами в Україні, а також злочинів їхніх спадкоємців – рашистів;
- непокараність зла, як запорука його відтворення у більших масштабах;
- імена та обличчя вбивць, які думали, що залишаться прихованими;
- емпатію до жертв, незалежно від давності скоєних проти них злочинів.
Проєкт реалізується ГО Svitarta за підтримки EVZ Foundation
Партнери проєкту:
- Український інститут національної пам’яті
- Zentrum für Historische Forschung Berlin
- Lietuvos istorijos institutas
- Галузевий архів Служби безпеки України
- Меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
- Національний історико-меморіальний заповідник „Бабин Яр”
- Архівний відділ Бучанської міської ради
Відділ політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Асоціація політичних наук України провели дослідження „Інструменти легітимації влади в період дії режиму воєнного стану”. Метою дослідження є виокремлення та аналіз інструментів, які можуть застосовуватися (відповідно до чинного законодавства) для підтримки довіри до вітчизняних політичних інститутів за умов „протермінованої” (під час дії режиму воєнного стану) електоральної легітимації з метою збереження демократії в Україні. Під „легітимним демократичним політичним режимом” ми розуміємо систему з високим рівнем підтримки та визнання громадянами діяльності владних структур (парламенту, президента, уряду, органів місцевого самоврядування), що гарантує максимальне дотримання законів та демократичних процедур, імплементація яких не обмежена відповідним законом про запровадження воєнного стану в Україні.
До наукових завдань дослідження можна віднести:
- Розроблено матрицю чинників, що формують загальну легітимність інститутів публічної влади. Використано підхід до оцінки рівня легітимності в демократіях М. Стивена Везерфорда, який було доповнено авторами даного дослідження з урахуванням українського контексту
- Виокремлено базові інструменти легітимації таких інститутів, як президент (10 інструментів), парламент (11 інструментів), уряд (11 інструментів), органи місцевого самоврядування (12 інструментів), застосування яких не обмежується правовим режимом воєнного стану в Україні
- Визначено рівень розуміння експертами важливості та застосування виокремлених інструментів легітимації кожного з досліджуваних інститутів, імплементація яких здатна підтримувати розвиток української політичної системи в напрямку демократії навіть в умовах повномасштабної агресії РФ проти України. Метод – онлайн-опитування експертів у період з 12 травня по 15 червня 2024 року. До опитування долучився 261 експерт, з яких 76% є науковцями (політологи, правники, соціологи, економісти, фахівці з державного управління)
- Зафіксовано розриви, відповідно до бачення експертів, між важливістю інструментів та рівнем їх імплементації
- Для кожного інституту встановлено усереднені рівні важливості та застосування інструментів легітимації (згідно з експертними оцінками), кластеризовані в наступні тематичні групи: „нормативно-правові”, „практично-інструментальні” та „комунікативні” (відповідно до підходу Р. Амоссі)
- Запропоновано широкий вибір інструментів, комплексне запровадження яких спроможне вдосконалити систему управління та практики міжінституційних взаємин у країні в умовах війни, а також після поновлення електоральних процедур.
Серед базових висновків дослідження:
- Надважливими ознаками легітимного сучасного владного інституту в Україні є довіра до нього громадян, його здатність гарантувати безпеку та реальна ефективність, здійснювана в межах Конституції (згідно з оцінками експертів)
- Надважливими інструментами легітимації інституту президента під час дії воєнного стану є розробка політики національної безпеки, ведення зовнішньополітичної діяльності та гарантування дотримання Конституції. Максимально важливими практиками, вважають експерти, для легітимації парламенту є чітке і прозоре дотримання ним законотворчих процедур, формування уряду та здійснення парламентського контролю щодо нього, а також демонстрація депутатської доброчесності. Топ-інструментами легітимації уряду (з позиції важливості) є довіра до нього міжнародних партнерів, його зрозуміла публічна комунікація та реалізація відповідальність Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою. Щодо органів місцевого самоврядування (далі – ОМС), то для їхньої легітимації, згідно з оцінками експертів, дуже важливими є такі інструменти, як справедливе використання ОМС місцевих бюджетів, комунікація з територіальними громадами та ефективне вирішення місцевих питань/проблем
- Більшість виокремлених інструментів легітимації для всіх інститутів були класифіковані експертами як „скоріше важливі” та „дуже важливі” у той час, як їхнє застосування парламентом, урядом та ОМС в умовах повномасштабної війни було визнано експертами переважно нерегулярним. Найменший (але все ж доволі великий) розрив в оцінках експертами важливості інструментів легітимації та їхнім застосуванням на практиці у інституту президента
- Верховна Рада України серед кластерізованих інструментів легітимації застосовує, вважають експерти, передусім інструменти практичної групи. У той час, як найбільш важливими, за оцінками експертів, для утримання легітимності парламентом сьогодні є інструменти нормативно-правової групи. Для підтримки високого рівня легітимації інститутів уряду та президента, за оцінками експертів, максимально важливими є інструменти практичної групи. Інструменти цієї ж групи, на думку експертів, є такими, що частіше інших застосовуються КМУ та Президентом. Проблемою такого „співпадіння” є наявність великих розривів між оцінками важливості та застосування інструментів (особливо в урядовому кейсі).
- Навіть перехід до ретельної імплементації інструментів легітимації діючих інститутів не має нівелювати необхідність вдосконалення законодавства, що регламентує інституційний дизайн політичної системи України, який потребує змін. Підготовка до редизайну політичної системи країни має активно відбуватися на рівні наукової та експертної дискусії під час дії правового режиму воєнного стану.
ХХ щорічна Варшавська східноєвропейська конференція (WEEC) з загальною темою „Як протидіяти Росії: український опір і західна спільнота” відбулася 1–3 липня у Центрі східноєвропейських досліджень Варшавського університету.
Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук, який є також членом програмної ради WEEC, виступив модератором на одній із дискусійних панелей, присвяченій протидії російській дезінформації й пропаганді („Мас-медіа під тиском”) та взяв участь у підсумковій подіумній дискусії „Майбутнє України: стійкість, стабільність, європейська інтеграція”.
З-поміж усіх незліченних проблем, які Україна повинна розв’язати для успішної відбудови та подальшого розвитку, головною, на думку вченого, є нерозв’язана досі проблема правової держави – суворого дотримання законів і процедур і відмови від свавільного й вибіркового застосування права, до якого тою чи тою мірою були схильні всі українські уряди. Без розв’язання цієї ключової проблеми, наголосив науковець, неможливо розв’язати всі інші. Адже від якості судових, правоохоронних та антикорупційних органів залежить не лише економічний розвиток, зокрема інвестиції; від цього залежить також довіра громадян до держави, до інституцій, а відтак і соціальна стабільність та стійкість стосовно зовнішніх пропагандистських маніпуляцій.
Під час дискусії
Редакція журналу „Політичні дослідження” оголошує приймання рукописів статей для публікації в черговому номері часопису (№ 2 (8)’ 2024).
Рукописи статей прийматимуться до 1 жовтня 2024 року.
Вихід друком – до 30 листопада 2024 року.
Засновник видання – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Журнал виходить друком двічі на рік.
Статті публікуються на безоплатній та безгонорарній основі.
Тематичне спрямування журналу представлене такими рубриками:
- Теорія та історія політичної науки.
- Політична філософія.
- Політичні інститути та процеси.
- Політична соціологія.
- Політична культура та ідеологія.
- Політична психологія.
- Проблеми світового політичного розвитку.
- Основи національної безпеки держави.
- Етнополітологія та етнодержавознавство.
Журнал включено до переліку наукових фахових видань України з політичних наук, спеціальність 052 – „політологія”, категорія „Б” (наказ Міністерства освіти і науки України від 07.04.2022 р. № 320), представлено у міжнародних наукометричних базах даних, репозитаріях та пошукових системах:
– бібліографічна база даних цитувань Crossref;
– міжнародний каталог журналів відкритого доступу Directory of Open Access Journals (DOAJ);
– міжнародна наукометрична база даних Index Copernicus International;
– європейський індекс академічних журналів з гуманітарних та соціальних наук (HSS);
– система вільного доступу та індексації наукових публікацій Google Scholar.
Повний текст видання розміщується на платформі „Наукова періодика України” Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Примірники журналу безоплатно надсилаються у всі обласні універсальні наукові бібліотеки України, у бібліотеки ЗВО державної форми власності, де здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю 052 „Політологія”
Електронна адреса редакції: editor_ipiend@ukr.net
13–14 червня провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Микола Рябчук узяв участь у дводенній Міжнародній конференції „Мовні ідеології у пострадянських країнах – радянська спадщина і нові тенденції” у Гіссенському університеті (Німеччина).
У своїй доповіді під назвою „”Мова наших захисників”: (де)легітимізація російської мови під час війни” він окреслив мовну ситуацію як досить амбівалентну з огляду на загальну амбівалентність українського пострадянського суспільства та вкрай непослідовну чи недостатньо системну політику українських урядів.
Доповідає Микола Рябчук
Російське вторгнення 2014 року і, особливо, тотальна війна, розпочата РФ проти України у 2022 році, хоч і не покінчили остаточно з цією амбівалентністю, проте суттєво її зменшили. „Російськомовна” ідеологія, схоже, остаточно програла протистояння з „україномовною”, але так звана „центристська” ідеологія (у термінах В. Кулика), – яка всіляко применшує важливість мовного питання і фактично підтримує постколоніальний статус-кво, все ще має певну популярність в українському суспільстві й в майбутньому цілком здатна конкурувати з „україномовною” ідеологією. Російська мова, хоч і делегітимізована та остракізована у публічному вжитку як мова держави-агресора, у приватному вжитку парадоксальним чином ре-легітимізується в як „мова наших захисників”, тобто – мова справді дуже багатьох російськомовних патріотів України, які захищають свою країну від російської агресії. За умови чіткого розмежування публічної та приватної сфер і суворого дотримання офіційного використання української мови, „мирне співіснування” офіційної мови із багатьма „приватними” виглядає цілком можливим, хоча нечіткість меж між публічною і приватною (регламентованою і нерегламентованою) сферами здатна викликати подеколи певні непорозуміння.
Микола Рябчук серед учасників конференції
27 червня 2024 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл-презентація результатів наукового дослідження „Адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни”.
У вступному слові директор Інституту, віцепрезидент НАН України, доктор історичних наук, професор, академік НАН України Олег Рафальський наголосив на актуальності досліджуваної проблеми та результатів дослідження, яке містить детальний аналіз змін, що відбуваються у політичному полі України під впливом розв’язаної Росією війни. Акцентовано на важливості здійсненого науковцями політологічного аналізу діяльності ключових інститутів політичної системи: у режимі її функціонування, в інститутах парламентаризму, президентства, виконавчої та судової гілок влади. Важливим дослідницьким напрямом є й аналіз сучасних суспільно-політичних процесів, пошук. Зазначені та інші питання становлять коло політологічних сюжетів, які є предметом проведеного аналізу, результати якого викладено на сторінках колективної монографії.
Виступає Олег Рафальський
В продовження презентації завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько зазначила, що авторський колектив зосередив увагу на ключових аспектах політичних змін в Україні викликаних умовами воєнного стану – на функціональних змінах у політичній системі країни, на нових форматах взаємовідносин влади та суспільства, на новаціях у реалізації євроатлантичного курсу Української держави. Предметною сферою аналізу змін у країні є функціонування політичних і владних інститутів, характер політичного правління відповідно до активізації суспільних процесів у духовній, культурній, етнополітичній сферах, пошук шляхів інтеграції України у світовий демократичний простір.
Під час роботи круглого столу
У ході проведення круглого столу виконавці проєкту виступили з короткими презентаціями своїх розділів:
– „Трансформація політичного режиму в Україні під час повномасштабної російської збройної агресії” (Галина Зеленько, завідувачка відділу, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України);
– „Проблема інституційної спроможності парламенту під час війни” (Віталій Перевезій, вчений секретар Інституту, кандидат історичних наук, доцент);
– „Структурно-функціональні зміни виконавчої влади” (Світлана Ситник, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент);
– „Політичні аспекти змін у судовій гілці влади України” (Світлана Брехаря, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук);
– „Морально-психологічна єдність українців у відсічі російській збройній агресії” (Юрій Шайгородський, заступник директора Інституту, доктор політичних наук, професор);
– „Управлінські механізми запобігання політичному радикалізму і зміцнення політичного консенсусу” (Наталія Кононенко, провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук);
– „Етнополітика під час війни” (Віктор Котигоренко, завідувач відділу, доктор політичних наук, професор);
– „Війна і кристалізація євроатлантичного вектора України” (Олександр Майборода, заступник директора Інституту, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України);
– „Механізми народної дипломатії у формуванні міжнародної підтримки України” (Леонід Кияниця, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук);
– „Сек’юритизація суспільно-політичного простору України перед лицем збройної агресії” (Максим Кияк, старший науковий співробітник, кандидат філософських наук).
У роботі круглого столу взяли участь та виступили науковці нашого Інституту: головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор Василь Козьма, провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук Ростислав Балабан, провідний науковий співробітник, кандидат історичних наук Анатолій Подольський, провідний науковий співробітник, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук Ірина Овчар, та ін. До обговорення тематики дослідження долучилися понад 30 гостей в режимі онлайн. Серед них – співробітники наукових установ, викладачі закладів вищої освіти, представники медіа та громадських організацій.
Повний текст монографії „Адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни”
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України оголошує конкурс на навчання здобувачів вищої освіти для здобуття ступеня доктора філософії (3-й освітній рівень) за спеціальністю 052 – політологія.
Приймання документів проводиться з 1 липня до 10 вересня 2024 року.
Оформлені відповідно до вимог документи подавати до кабінету 210 (або 203).
Телефони Приймальної комісії: +38 (044) 285-70-49, +38 (044) 285-53-80 або +38 (073) 487-65-87 (Леонтьєв Іван Олегович).
Інформацію щодо вступу та навчання в аспірантурі можна також уточнити електронною поштою за адресою i.leontief@gmail.com
З умовами вступу можна ознайомитися в розділі сайту Аспірантура
20 червня 2024 року відбувся круглий стіл „Україна – Угорщина: сучасний стан та перспективи міждержавних відносин”, організований Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. До підготовки та проведення заходу також долучилися: Національний інститут стратегічних досліджень, Ужгородський національний університет, Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України, Центр Разумкова, Асоціація політичних наук України, Українська академія політичних наук.
Метою заходу було позбавлене політичної упередженості науково-експертне оцінювання сучасного стану та шляхів зміцнення стратегічного партнерства між Україною та Угорщиною в умовах та після російсько-української війни.
Фахова дискусія розгорнулася довкола етнополітичних аспектів українсько-угорських міждержавних відносин, питань тимчасового захисту українських утікачів від війни, економічного та військово-технічного співробітництва двох країн, а також – ролі українсько-угорських відносин у забезпеченні безпеки на європейському континенті.
До учасників круглого столу звернувся директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, академік НАН України Олег Рафальський. Він акцентував на важливості й актуальності заходу, наголосивши, що питання сучасних взаємовідносин двох сусідніх держав потребують глибокого наукового аналізу, адже їх стратегічне партнерство є неминучим, а в перспективі буде розвиватися у рамках Європейського Союзу та спільних безпекових структур.
Олег Рафальський
Про здобутки й проблеми етнополітичного вектора міждержавної співпраці говорив голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський.
Віктор Єленський
Президент Центру Разумкова, шеф-редактор журналу „Національна безпека і оборона” Юрій Якименко виокремив найактуальніші, на його погляд, питання, які потребують відповідей та які спрямовані на забезпечення національних інтересів обох країни, європейської та глобальної безпеки.
Юрій Якименко
Участь у дискусії взяли науковці, які працювали в конференц-залі Інституту, а також вчені, які долучилися онлайн. Серед учасників – співробітники установ-організаторів заходу, а також – науковці інших дослідницьких центрів України та Угорщини.
Чілла Фединець
Угорську сторону безпосередньо в Києві представляла доктор філософії, старший співробітник Центру суспільних наук Угорської дослідницької мережі Чілла Фединець, онлайн – доцент кафедри економіки та менеджменту Університету Яноша Кодоланьї (Будапешт) Ботонд Ґеза Калман. Дискусія привернула увагу уповноваженого Міністра закордонних справ Угорщини з питань розвитку політики добросусідства, голови угорської делегації Змішаної угорсько-української комісії з питань забезпечення прав національних меншин Ференца Колмара.
Під час дискусії
Зацікавленість дискусією виявили також працівники апарату Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, зокрема, Міністерства закордонних справ.
Наукові оцінки, висновки та пропозиції знайдуть своє висвітлення у збірнику матеріалів круглого столу та будуть спрямовані профільним інституціям державної влади.
Телевізійний сюжет про науковий захід (програма новин „Подробиці”)
20–22 червня 2024 року відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Трансформаційні процеси соціально-гуманітарної освіти сучасної України в умовах війни: виклики, проблеми та перспективи”, яка об’єднала 188 науковців з України, Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини та США. Організатором конференції виступив Соціально-гуманітарний факультет Західноукраїнського національного університету. Співорганізаторами – вісім закордонних закладів вищої освіти.
Членом наукового комітету конференції була доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз – головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту. Вона виступила на пленарному засіданні з доповіддю „Ідентичність та стійкість українського суспільства в умовах війни: динаміка, впливи і перспективи”.
Виступає Тетяна Бевз
Доповідачка зазначила, що з початком повномасштабної війни, спричиненої збройною агресією Росії, національна ідентичність українців стала важливим джерелом суспільної стійкості. Екзистенційна загроза сприяла зміцненню почуття громадянської належності серед різних етнічних, мовних та регіональних груп. Україна продемонструвала стійкість, оскільки її громадяни, сили оборони, уряд та мешканці окупованих міст і сіл об’єдналися проти вторгнення. Ця стійкість виростає з попередньо сформованого сильного національного самосприйняття, де належність до Батьківщини переважає над етнічними чи мовними відмінностями. Мова, історія та культура є ключовими маркерами ідентичності. А ще – стійкість українського народу. Українці довели, що вони стресостійка нація. Стійкість українців у війні з РФ надихає увесь світ.
Під час роботи конференції
Ініціатива представників українського громадянського суспільства „Національна платформа стійкості і згуртованості”, зазначила доповідачка, визначила п’ять чинників, які лежать в основі української стійкості: самоорганізація у всіх її виглядах; самооборона; соціальна згуртованість; цінності – внутрішня свобода і людська гідність, як червоні лінії, які не можна переступати – і тотальний креатив, інновації.
Тетяна Бевз наголосила, що стійкість проявляється у 1) спільній меті – перемоги у війні; 2) вірі у Перемогу (впевненість у ній є незмінною); 3) системі цінностей, яка спрямована на збереження гідного життя (81% українців зазначили, що найбільша цінність для них – життя, 79% – гідність); 4) потужна мережа підтримки у спільноті; 5) довірі до влади; 6) повазі до своєї культури та культури інших; 6) у вмінні впоратися з життєвими викликами (в умовах війни українці навчаються, шукають нові шляхи підтримки власного бізнесу, будують плани); 7) зміні мовних уподобань (українці відмовляються від російської на користь української мови як символу опору); 8) демократії та свободі. Подальший розвиток демократії є важливим чинником формули стійкості.
Доповідь викликала жвавий інтерес учасників заходу, та отримала багато схвальних відгуків.
20 червня 2024 року в Західноукраїнському національному університеті (м. Тернопіль) розпочав роботу Перший Міжнародний фінансовий форум „Модерні фінанси: глобальні виклики і сучасні тренди”. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса виступив одним зі співорганізаторів цього масштабного наукового зібрання, участь у якому бере широке коло вітчизняних та зарубіжних експертів, представники органів влади, наукової та освітянської спільноти, загалом понад сто учасників з України та багатьох країн Європи.
З вітальним словом до учасників форуму звернувся віцепрезидент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса, академік НАН України Олег Рафальський. Привітавши учасників форуму від імені Президії НАН України та колективу Інституту, він зазначив, що організатори заходу насамперед ставили перед собою завдання налагодити комунікацію між представниками наукового середовища та бізнесу, органів державної влади і банківського сектору. Якість дискусії, її багатовимірність залежатиме від плюралізму поглядів, які будуть у ній представлені. Тому участь у форумі політологів, які серед іншого, досліджують інституційну спроможність державних інституцій і політик, які ними здійснюються, зокрема у фінансово-економічному секторі, не є випадковою.
Олег Рафальський
Олег Рафальський висловив впевненість, що започаткування такого дискусійного майданчика – це вагомий внесок науковців і практиків фінансової сфери у якість української політики, і, зрештою, – у політичну стабільність в державі.
Під час роботи Форуму
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – зазначив О. Рафальський – має за честь бути з-поміж засновників цього форуму.
12–13 червня 2024 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Міжнародний науково-методичний семінар „Історія геноцидів в Україні: вивчення досвіду та виклики сучасності”.
Організаторами заходу виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Український центр вивчення історії Голокосту та Меморіал Шоа (Memorial de la Shoah) в Парижі.
Метою заходу була фахова дискусія українських і французьких науковців і освітян з проблематики дослідження і викладання історії Голокосту та інших геноцидів ХХ століття. Наскільки є важливою пам’ять про геноциди минулого для розуміння та осмислення подій сучасної російської агресії та війни проти України.
Директор Інституту, академік НАН України, доктор історичних наук Олег Рафальський привітав учасників семінару і підкреслив важливість дослідження історії злочинів тоталітарних режимів минулого століття заради розуміння природи сучасного диктаторського російського режиму, який веде війну проти України.
Модераторами наукового семінару були провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський і керівник Освітнього департаменту Меморіалу Шоа в Парижі Бруно Бойє.
Анатолій Подольський та Бруно Бойє
Учасниками дводенного заходу стали дослідники, викладачі історії та суспільних дисциплін середніх шкіл та закладів вищої освіти України. Для 25 учасників організатори підготували насичену програму. Протягом двох днів на семінарі відбувались заняття, лекції та практикуми, присвячені історії та пам’яті про геноциди на теренах України.
Теми лекцій, що були представлені під час роботи семінару
- Пам’ять про Голокост сьогодні. Історичні паралелі, актуальність комеморації.
- Множинність злочинів проти людяності. Сучасна кваліфікація.
- Страждання і памʼять після Голокосту: що не так із «ніколи знову»?
- Множинність реакцій місцевих неєвреїв на Голокост.
- Методи, підходи, виклики до навчання про історію Голокосту та геноциду.
- Як використовувати фотографії Голокосту під час навчального процесу.
- Музей воєнного дитинства. Актуальність контексту для сучасної України
Учасники семінару
Лекторами на семінарі були українські та французькі науковці: Тома Шопар, Олександр Воронюк, Паскаль Захарі, Леся Гасиджак, Віржинія Сансіко, Світлана Осіпчук
Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Микола Рябчук 27 травня 2024 року взяв участь у подіумній дискусії „Імперіалізм та ідентичність” у рамках дводенної міжнародної конференції „Поза межами західного колоніалізму”. Науковий захід організовано Європейським університетом у Флоренції.
У своїй доповіді Микола Рябчук відзначив характерне для багатьох дослідників нерозуміння колоніальної суті українсько-російських відносин, які й справді не були позначені расовими відмінностями між обома народами, а отже й не містили класичної для колоніалізму расової дискримінації однієї групи іншою. Проте, доводив дослідник, вони містили значну частку дискурсивного та соціального супрематизму (зверхності), заснованого на нібито культурній вищості урбанізованих росіян над переважно сільськими українцями.
Європейський університет у Флоренції
Замість „традиційного” соціального виключення на расовому ґрунті, українці в російській імперії піддавалися насильницькому соціальному включенню в домінантну групу ціною відмови від своєї окремої (української) ідентичності, своєї буцімто нижчої, меншовартісної мови й культури, і таким чином перетворювалися з „чорних” на „білих”, тобто на росіян. Ця специфічна „інклюзивність” Російської імперії великою мірою ігнорувалася міжнародними експертами, й тому столітнє колоніальне домінування росіян над українцями залишалося недооціненим. Сьогодні, коли репресивний, геноцидний характер цього домінування оприявнився повною мірою, українсько-російські відносини слід нарешті як слід переосмислити з деколоніальної перспективи, з метою вироблення більш адекватної політики щодо обох країн.
У стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі 13–14 червня 2024 року відбулася міжнародна науково-практична конференція „Національна стійкість держав в умовах глобальної безпекової турбулентності”. Співорганізатором наукового заходу був Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Участь у роботі міжнародної конференції взяли науковці нашого Інституту. Серед них: доктор політичних наук, професор Олег Калакура, кандидати історичних наук Олексій Ляшенко та Валерій Новородовський, доктор політичних наук, професор Василь Козьма, кандидати політичних наук Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та Ірина Овчар.
Під час роботи конференції
Під час пленарного засідання зі своїми доповідями виступили Олег Калакура, Олексій Ляшенко та Ростислав Балабан.
Співробітники Інституту серед учасників наукового заходу
Ключові тези конференції були озвучені вітчизняними та закордонними учасниками пленарного засідання.
Матеріали міжнародної конференції будуть опубліковані в онлайн-збірнику за підсумками роботи науково-практичного заходу.
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
