Вийшло друком англомовне видання співробітників відділу політичних інститутів і процесів «Crises of Political Development in Ukraine: The Challenges of Post-Soviet State-Building and Ways to Overcome Them» у видавництві Ibidem press у серії «Soviet and Post-soviet Politics and Society” (науковий редактор Галина Зеленько, передмова Олега Рафальського»).

У есеях цього збірника аналізуються кризи політичного розвитку України як складові ширшого синдрому кризи модернізації. Зокрема, статті присвячені кризам ідентичності, легітимності, проникнення, розподілу та участі, а також їхній взаємодії між собою. Такий підхід забезпечує глибше розуміння природи політичних криз в Україні та їхнього впливу на процес демократизації.

Неоінституціональний підхід, покладений в основу цього дослідження, дозволяє розглядати кризи політичного розвитку як системні та хронічні явища. Автори визначають причини кожного типу таких криз, описують їхні особливості в українському контексті та прогнозують подальшу еволюцію. У такий спосіб читачі отримують аналітичний інструментарій для оцінки кризових процесів і потенційних шляхів їхнього подолання.

Книжка вже доступна для замовлення на сайті Columbia University Press за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/

22 квітня 2026 року у Державній бібліотеці Берліна (Staatsbibliothek zu Berlin, Unter den Linden 8) відбулася презентація книги головного наукового співробітника нашого інституту, доктора історичних наук, професора Юрія Шаповала «Богдан Осадчук. Життя в триалозі». Видання було ініційоване Центром історичних досліджень Польської академії наук у Берліні і є частиною серії «Україна-Польща-Німеччина. Трикутник діалогу». Книга містить текст німецькою, польською і українською мовами. Дослідження присвячено  Богдану Осадчуку (1920-2011), журналісту і вченому, професору Вільного університет Берліна. Народжений в Коломиї, Осадчук 70 років прожив у Берліні. Завдяки володінню польською, німецькою і українською мовами (він розмовляв і писав ними вільно), він став «людиною пограниччя», яка своїми публікаціями і виступами єднала Польщу, Німеччину і Україну. 

Під час презентації.

Німецькою мовою він підготував багато важливих текстів, які друкувалися в найвпливовіших часописах Західної Німеччини та Швейцарії. Його наукова та журналістська творчість як визнаного аналітика подій у країнах «соціалістичного табору» і Радянського Союзу в період холодної війни увійшла до канону радянології і в багатьох аспектах залишається актуальною до сьогодні. Завдяки багаторічній співпраці з Єжи Ґедройцем, керівником Літературного інституту в Мезон-Ляффіт (Франція) і редактором журналу «Kultura», Осадчук зробив величезний внесок у справу польсько-українського порозуміння і примирення. 

Презентація книги проходила у формі дискусійного подіуму, до участі в якому був запрошений колишній аспірант Богдана Осадчука у Вільному університеті Берліна, а нині  президент Фундації «Будинок історії Північного Рейну-Вестфалії» (Stiftung Haus der Geschichte Nordrhein-Westfalen) Базиль Керскі. Життя і творча діяльність Богдана Осадчука викликали великий інтерес і численні запитання присутніх, серед яких були німці, поляки і українці.

Зліва направо: редактор книги «Життя в триалозі» Якуб Савіцький, модератор дискусії Беньямін Фелькель, Юрій Шаповал, Базіль Керскі, директор Центру історичних досліджень у Берліні Польської академії наук, професор Ігор Конколевський.

24 квітня 2026 року на базі Запорізького національного університету відбулася XVІ міжнародна науково-практична конференція «Соціальне прогнозування та проєктування майбутнього країни: наука та дипломатія миру в умовах турбулентності цифрового світу». Традиційно Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України став одним зі співорганізаторів заходу.

У зв’язку з складними безпековими умовами конференція працювала в онлайн режимі. Учать у її роботі конференції взяли понад 120 учасників з України, США, Литви, Грузії, Словаччини, Туреччини та Польщі.

Серед доповідачів були й співробітники Інституту: Віктор Котигоренко («Українська національна згуртованість: контекст цифрових викликів»), Олег Калакура («Світоглядно-гуманітарні виклики для повоєнної України»), Олексій Ляшенко («Етичні межі й конструювання реальності: як соціологічні дані про територіальні поступки стають інструментом політичного маніпулювання»).

Завідувач відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор, президент Української академії політичних наук Віктор Котигоренко презентував результати дослідження кризової й водночас висхідної динаміки інклюзивної української національної ідентичності на фактологічній базі “нормальної соціології” мирного часу та “соціології надзвичайності” в умовах російської агресії.  Акцентувалися кількісні та якісні демографічні загрози цій динаміці, пов’язані, зокрема, з обставинами розділеності українства за ознаками місця проживання в Україні, закордоном та на тимчасово окупованих територіях, етнічної належності, мовних переваг та інших. Наголошувалося на важливості використання потенціалу цифрових ресурсів у збереженні й посиленні згуртованості нації та суспільства. Серед цифрових викликів цій згуртованості було виокремлено формування “етнічних бульбашок” як паралельних реальностей, сегрегація за відмінностями пов’язаних з феноменом етнічності пріоритетів, деструктивний мікротаргетинг зі сторони агресора і його агентури та ін. 

Виступає Віктор Котигоренко

Головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор Олег Калакура зосередився на уроках війни та її викликах для гуманітарного розвитку: соціально-демографічних втратах, урбіциді, загрозах для національної єдності, зокрема “поверненні” м’якої сили “русского міра”. Доповідач окреслив цінності, навколо яких формуються нова якість українського суспільства та його європейські перспективи. У цьому контексті він звернув увагу на План повоєнного відновлення України (План Ukraine Recovery Plan) як масштабну стратегію європейської інтеграції України й забезпечення справедливого добробуту її громадян та наголосив на важливості стратегічної пріоритезації захисту тих груп населення, які найбільше постраждали від війни. Це, зокрема, родини загиблих, ветерани російсько української війни, які зазнали невиліковних поранень і хвороб унаслідок бойових дій,  внутрішньо переміщені особи та біженці, які втратили житло, але прагнуть повернутися в Україну, діти-сироти, самотні люди похилого віку.

Науковий співробітник, кандидат історичних наук Олексій Ляшенко  проаналізував, як результати соціологічних опитувань про «територіальні поступки» і, особливо, їх тиражування у ЗМІ створюють приводи для антиукраїнських маніпуляцій. З етичного боку, аспект маніпулятивності  виявляється вже фактом постановки і змістом запитання, на яке респондент має відповісти під тягарем понад чотирьох років війни й неспинних повідомлень “про зраду”, байдуже чию – США, колективного Заходу, української влади та / або опозиції: “Чи готові ви до миру ціною територій?” У теперішній ситуації це та подібні запитання уподібнюються тиску на оголений нерв. Оприлюднення результатів таких опитувань та їх публічне обговорення формує заздалегідь програшну для України реальність, за якої втома від війни стає чинником формування пастки “соціального схвалення” позиції “більшості”, відмови особи від своєї громадянської суб’єктності й перекладання політиками на пересічних громадян відповідальності за небезпеки втрати територій і людей.

Обговорення доповіді доктора філософських наук, професора, професора кафедри соціології Запорізького національного університету Максима Лепського.

Конференція дала старт створенню міждисциплінарної науково-практичної платформи осмислення та проєктування моделей майбутнього мирного, сталого й стійкого розвитку України в умовах воєнних, соціальних і технологічних трансформацій шляхом інтеграції соціальних, поведінкових, гуманітарних і безпекових досліджень та їх результатів.

Програма міжнародної науково-практичної конференції.

22 квітня нині звичайний день. А за радянських часів першачків приймали в жовтенята, а підлітків — у піонери, бо в цей день народився вождь світового пролетаріату Володимир Ленін. І хоча за останні роки про нього справжнього написані стоси книг, сьогодні є нагода ще раз поговорити про цю людину як про ту, яка перевернула догори дригом півсвіту. Розмова з доктором історичних наук, професором Юрієм Шаповалом з рамках рубрики “Реконструкція”.

Посилання на запис ефіру: https://www.ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=4952651

Протокол №2 засідання організаційного комітету з проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України.

Документ за посиланням. 

Положення про порядок акредитації та організації роботи спостерігачів та представників під час підготовки та проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Документ за посиланням.

21 квітня 2026 року у Навчально-науковому інституті публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася щорічна Міжнародна науково-практична конференція «Глобалізаційні виклики: урядування майбутнього».

Подія об’єднала провідних науковців, експертів та практиків для обговорення стратегій адаптації державних інституцій до умов глобальної нестабільності. Особливу увагу учасників привернула робота третьої секції, присвяченої механізмам сучасного врядування.

З доповіддю на тему «Публічне врядування в умовах турбулентності: механізми реалізації політики та чинники національної консолідації» виступила Тетяна Бевз, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України.

У своєму виступі професор Тетяна Бевз проаналізувала феномен «полікризи» – стану, коли безпекові, економічні та соціальні шоки накладаються один на одного, створюючи каскадний руйнівний ефект. За словами доповідачки, у таких умовах традиційна бюрократія виявляється неефективною, а інституційна резильєнтність держави має триматися на двох базових векторах: управлінській адаптивності та національній консолідації. Для цього держава має відмовитися від жорстких ієрархій на користь гнучких моделей: Agile-врядування з короткими циклами прийняття рішень, децентралізації громад як автономних «буферів стійкості» та тотальної цифровізації для гарантування безперервності урядування через хмарні технології. Однак ці управлінські механізми дієві лише за наявності потужного соціального капіталу, фундаментом якого є інституційна довіра, що мінімізує витрати на державний примус, прозорі стратегічні комунікації для протидії ІПСО та мережеве врядування, яке об’єднує зусилля влади й громадянського суспільства у потужну партнерську синергію.

Обговорення доповіді викликало жваву дискусію серед учасників конференції, підтвердивши актуальність міждисциплінарного підходу до вирішення проблем сучасного державного будівництва.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Політичні аспекти вчення очільників хасидів Закарпаття ХХ ст.: містицизм і модернізм”.

У монографії проаналізовано політичні аспекти вчення лідерів хасидів Закарпаття XX ст. та їх практичну реалізацію. Відповідна діяльність поєднувала традиційний політичний порядок денний, що сформувався у часи виникнення хасидизму, та специфічну реакцію на виклики новітнього часу очільників цього релігійного руху. Автор доводить, що деякі, на перший погляд, архаїчні концепції мають сучасний зміст, а інші, попри модерну форму, тяжіють до традиційності.

Дослідження виконано відповідно до гіпотези, що віровчення хасидизму є окремим джерелом політичної думки. Особлива увага приділяється поясненню того, яким чином розвиток політичної думки сприяв збереженню руху хасидизму в сучасному світі. Закарпаттю судилося стати одним із провідних осередків формування панівної дотепер ідеології ортодоксального юдаїзму. Для політологів, релігієзнавців, істориків та фахівців у царині юдаїки.

10 квітня 2026 р. у місті Перемишлі науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України провели зустріч з Яном Бартмінським – економістом, представником місцевого самоврядування. Захід відбувся в рамках десятого семінару “Державний устрій в дії”.

Головною темою обговорення стали питання організації та функціонування місцевого самоврядування в Польщі, а також досвід розвитку транскордонної співпраці в рамках єврорегіону «Карпати». Учасники розглянули механізми координації між органами місцевого самоврядування сусідніх держав, роль єврорегіональних структур у зміцненні добросусідських відносин та потенціал подібних форматів для постконфліктного відновлення прикордонних територій України.

Обговорення польського досвіду місцевого самоврядування дало важливі практичні механізми. Польська модель, що поєднує самостійність громад у вирішенні місцевих питань із чіткими механізмами міжмуніципальної координації та фінансової спроможності, становить значний інтерес в умовах українського реформування. Учасники зустрічі наголосили, що адаптація цього досвіду – з урахуванням специфіки прикордонних територій – може суттєво сприяти відновленню дієздатності місцевого самоврядування в Україні як під час війни, так і в повоєнний період.

Зустріч у Перемишлі стала останньою у рамках десятого семінару “Державний устрій в дії” наукового візиту делегації ІПіЕНД до Польщі й підтвердила важливість поглиблення українсько-польської наукової співпраці у сфері публічного управління та регіонального розвитку.

У заході взяли участь співробітники відділу політичних інститутів і процесів Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України — доктор політичних наук, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько, доктор політичних наук Тетяна Ляшенко, а також кандидати політичних наук Наталія Кононенко, Світлана Стиник, Ростислав Балабан, Світлана Брехаря та Ігор Симисенко. 

Протокол №1 засідання організаційного комітету з проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса.

Документ за посиланням.

Протокол засідання виборчої комісії з проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса.

Документ за посиланням. 

10 квітня 2026 р. у місті Жешуві відбулася робоча зустріч науковців Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України з Яном Рокітою, політиком та публіцистом, Головою парламентської Комісії з питань внутрішніх справ та адміністрації (1991-1993 та 1997-2005). Захід відбувся в рамках десятого семінару “Державний устрій в дії”.

У ході зустрічі були обговорені ключові аспекти польських реформ державного устрою, здійснених упродовж останніх десятиліть, та їхній вплив на систему місцевого самоврядування. Особливу увагу приділено досвіду децентралізації, розподілу повноважень між центральними та регіональними органами влади, а також механізмам залучення громад до вироблення публічної політики.

Зустріч із Яном Рокітою підтвердила актуальність польського досвіду для України, що нині перебуває на етапі активного переосмислення моделей територіальної організації влади. Польська реформа самоврядування 1990-х років, яка заклала основи ефективної децентралізації та зміцнила спроможність громад, може слугувати важливим орієнтиром для України – з урахуванням як її здобутків, так і труднощів, з якими зіткнулося польське суспільство в процесі реалізації.

У заході взяли участь співробітники відділу політичних інститутів і процесів Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України — доктор політичних наук, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько, доктор політичних наук Тетяна Ляшенко, а також кандидати політичних наук Наталія Кононенко, Світлана Ситник, Ростислав Балабан, Світлана Брехаря та Ігор Симисенко. 

9 квітня 2026 р. відбувся десятий науковий семінар, присвячений проблематиці стійкості системи захисту прав людини та функціонування громадянського суспільства в Польщі та Україні в рамках проєкту «Державний устрій в дії», який фінансується Міністерством освіти і науки Республіки Польща.

Під час семінару було представлено три наукові доповіді. 

Стійкість системи захисту прав людини в Польщі

Проф. Моніка Флорчак-Вантор (Ягеллонський університет) представила тезу, згідно з якою система захисту прав людини в Польщі не зазнала краху, а пройшла процес трансформації. Вона звернулася до теоретичних підходів до конституційної стійкості, зокрема до концепції Крістофа Ґрабенвартера, який визначає стійкість як здатність конституції та конституційних інституцій переживати та реагувати на кризи й загрози демократії, верховенству права та незалежності судової влади. Також було згадано позицію Андраша Якоба, відповідно до якої конституційна стійкість означає здатність системи протистояти спробам порушення її основних елементів і залежить не лише від нормативної конструкції, але й від політичного та соціального контексту.

У подальшій частині виступу доповідачка проаналізувала наслідки кризи Конституційного трибуналу, що призвела до перенесення основного тягаря захисту прав людини на загальні суди та Верховний суд. У результаті система захисту функціонує нині менш узгоджено та менш передбачувано, ніж у класичній конституційній моделі. Було підкреслено, що хоча компенсаторні механізми дозволяють підтримувати певний рівень захисту, їх тривале застосування не може вважатися достатнім рішенням.

У дискусії після доповіді звернули увагу, зокрема, на масштаб конституційної кризи та її наслідки для функціонування державних інституцій. Було підкреслено, що навіть криза однієї ключової інституції може мати системний характер, а довготривала ефективність системи вимагає відновлення базових конституційних гарантій.

Громадянське суспільство в Польщі

Друга доповідь, виголошена Ришардом Баліцьким (Познанський університет), була присвячена розвитку та функціонуванню громадянського суспільства в Польщі. Доповідач підкреслив, що його розвиток відбувався в специфічних історичних умовах, відмінних від досвіду країн Західної Європи. Особливу роль відіграв суспільний рух «Солідарність», який у 1980-х роках об’єднав мільйони громадян.

Громадянське суспільство було представлене як сфера активності між індивідом і державою, що охоплює різноманітні форми самоорганізації. У доповіді також розглянуто правові основи його функціонування. Хоча Конституція Польщі прямо не використовує цей термін, його елементи присутні, зокрема, у принципі субсидіарності. Важливу роль відіграють також закон про доступ до публічної інформації та регулювання місцевого самоврядування. Підкреслено, що громадські організації можуть бути партнером держави, але водночас виконують контрольну й критичну функцію. Проблеми виникають тоді, коли влада ототожнює себе з державою та сприймає критику як прояв нелояльності.

У дискусії порушено питання фінансування організацій, їх прозорості та рівня суспільної довіри. Зазначено значення механізмів, таких як передача 1,5% податку на користь громадських організацій. Також обговорювалися питання волонтерства та ступінь інституціоналізації громадянського суспільства в Польщі й Україні.

Громадянське суспільство, медіа та соціальні партнери в Україні в умовах війни

Третю доповідь виголосила пров. н. сп. нашого інституту Тетяна Ляшенко, зосередившись на функціонуванні громадянського суспільства в Україні в умовах війни. Вона звернула увагу на високий рівень довіри до волонтерів, який зберігається з 2014 року і перевищує довіру до благодійних організацій. Волонтерство було визначене як ключовий елемент функціонування громадянського суспільства під час війни.

Також підкреслено роль медіа, які виконують як контрольну, так і мобілізаційну функцію, впливаючи на формування громадської думки. Водночас зазначено обмеження медіаплюралізму в умовах воєнного стану та домінування централізованого інформаційного мовлення, зокрема телемарафону «Єдині новини».

У дискусії обговорювали перспективи розвитку громадянського суспільства після війни, включно з ризиком «втоми» активістів. Водночас українські експерти висловили думку, що волонтерський рух залишатиметься важливим елементом суспільного життя. Також порушено питання меж свободи медіа та рівня довіри до різних джерел інформації. Також від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у семінарі взяли участь заступниця директора з наукової роботи, професор Галина Зеленько та співробітники відділу політичних інститутів і процесів, кандидати політичних наук Наталія Кононенко, доцент Світлана Ситник, Ростислав Балабан, Світлана Брехаря та Ігор Симисенко.

Семінар підтвердив важливість спільного аналізу інституційних механізмів захисту прав людини та громадянської активності для ефективного функціонування обох держав. Спільним висновком стало те, що стійкість політичних систем залежить не лише від формально-правових рішень, але й від соціальних, культурних та інституційних чинників. Водночас тривале функціонування в умовах кризи не може замінити стабільно діючі інституції правової держави.

10 квітня 2026 року у Києві у книгарні «Сенс» відбулася публічна дискусія «Поклик: осмислюючи українське єврейство» Розмова, організована Громадським радіо у партнерстві з UNESCO Ukraine, розкриває багатошарову історію взаємин українців і євреїв на території України. 

Запрошені експерти і гості обговорювали взаємовплив культур, спільні травми, досвіди співжиття, а також те, як різні історичні епохи формували українське єврейство.

Учасник дискусії, відомий український історик, провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого інституту, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський розповів, що у 1990-х роках російські науковці просували тезу про нібито неіснування українських євреїв як окремої ідентичності:

«Українські євреї» — це природне словосполучення, за нього боролися, і я теж був учасником цієї боротьби. Це була частина боротьби за українську ідентичність».

Як зазначила учасниця дискусії  Діана Клочко — мистецтвознавиця, есеїстка й публічна лекторка, — українські євреї та єврейки були не лише частиною культурного процесу, а й істотно впливали на формування мистецьких напрямів та інституцій в Україні. Як один із прикладів вона згадала митця Абрама Маневича — одного із засновників Української академії мистецтв, наголосивши на унікальності цього факту для української історії.

Анатолій Подольський, Діана Клочко

Модерувала дискусію ведуча Громадського радіо Єлизавета Цареградська.

Подія відбулася в межах проєкту Громадського радіо «Відерштанд. Супротив» — подкасту про українських євреїв та єврейок, що змінили світ.

Слухати тут: https://cutt.ly/HtFo6Svs 

Ця ініціатива є частиною ширших зусиль UNESCO зі збереження та оцифрування документальної спадщини в Україні. Подкаст створено в межах партнерського проєкту з ЮНЕСКО за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію ЮНЕСКО та Європейського Союзу.

Докладно про захід

Під час дискусії

Наказ №15 від 15 квітня 2026 року. 

Про організацію виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України

Документ за посиланням. 

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Суспільно-політична солідарність в Україні у повоєнний період”.

Монографія містить прогнозний аналіз проблем, здатних вплинути на рівень солідаризації українського суспільства із завершенням російсько-української війни, в умовах відбудови України. Розглянуто готовність політико-інституційної системи країни на виконання консолідуючої ролі, проведено аналіз можливих ліній соціогрупових конфліктів, визначено основні стратегічні лінії розвитку, щодо яких може формуватися національний консенсус, зроблено прогноз щодо змін у характері солідаризації населення і розглянуто вірогідні сценарії цього процесу.

Розглянуто основні причини і фактори, які можуть справити позитивний і негативний вплив на рівень згуртованості влади і громадян, зокрема в питаннях діалогу між ними, використання інформаційних ресурсів впливу на суспільну свідомість, протидії зовнішнім факторам, спрямованим на підрив суспільної єдності в Україні.

Національна академія наук України відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та свого Статуту оголошує конкурс на заміщення посади директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Підготовка та проведення виборів директорів наукових установ НАН України організовуються цими установами відповідно до Методичних рекомендацій щодо особливостей обрання керівника державної наукової установи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 998 «Деякі питання обрання та призначення керівника державної наукової установи».

Оновлення та додаткова інформація щодо виборів у відповідному розділі сайту: https://ipiend.gov.ua/category/vybory-dyrektora-instytutu-2026

Прийом документів претендентів здійснюється відповідними відділеннями НАН України та Комісією Президії НАН України з питань діяльності наукових установ, які підпорядковуються безпосередньо Президії НАН України, протягом двох місяців від дня оприлюднення оголошення – до 18:00 9 червня 2026 року за адресою: вул. Володимирська, 54, м. Київ.

Відповідно до Статуту НАН України право висунення кандидатів на посаду директора наукової установи мають: Президія НАН України, відповідне відділення НАН України, члени НАН України, вчена рада наукової установи, колективи наукових відділів наукової установи. Кандидатом на посаду директора наукової установи не може висуватися особа у випадках, передбачених частиною третьою статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» й Основними принципами організації та діяльності наукової установи Національної академії наук України, затвердженими постановою Президії НАН України від 29.09.2021 № 291 (п. 4.4., розділ ІV).

Кандидат на посаду директора державної наукової установи має вільно володіти державною мовою, мати науковий ступінь доктора наук або доктора філософії (кандидата наук) і стаж роботи на посадах наукових працівників та (або) науково-педагогічних працівників не менше 10 років. Одна і та сама особа не може бути керівником відповідної державної наукової установи більш як два строки.

Вносячи відповідним відділенням НАН України та Комісії Президії НАН України з питань діяльності наукових установ, які підпорядковуються безпосередньо Президії НАН України, пропозиції щодо претендентів на посаду директора наукової установи НАН України, слід додати такі документи кандидатів:

1. Письмову згоду на балотування, в якій зазначається інформація про застосування або незастосування до претендента обмежень, встановлених частиною третьою статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

2. Анкету наукового працівника (особовий листок з обліку кадрів) з фотокарткою;

3. Автобіографію (має містити вичерпний і водночас лаконічний опис життя, навчання та діяльності в хронологічній послідовності, а також інформацію про сімейний стан і склад сім’ї);

4. Копії реєстраційного номера платника податків, паспорта громадянина України (засвідчену претендентом), трудової книжки (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання;

5. Список наукових праць;

6. Документ, що засвідчує рівень володіння державною мовою відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;

7. Довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів встановленої форми;

8. Довідку про відсутність судимості;

9. Інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, про відсутність цих правопорушень у кандидата на посаду;

10. Декларацію кандидата на посаду, яка подається відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», за умови, що особа не подала щорічну декларацію за минулий рік;

11. Письмову згоду на збір та оброблення персональних даних.

Копії документів, які подаються претендентом (крім копії паспорта, яку засвідчує сам претендент), мають бути засвідчені в установленому порядку.

Наукова доповідь Світлани Ситник, ст. н. сп. відділу політичних інститутів і процесів, 5 березня 2026 р. у Варшавському університеті в рамках міжнародного дослідницького проєкту «Система в дії», присвячена аналізу функціонування державної служби та взаємозв’язку між системою державного управління і політичною системою. У своїй доповіді Світлана Ситник представила аналіз реформ та сучасного функціонування державної служби в Україні, звернувши увагу на вплив політичних змін на стабільність адміністративної системи. Зокрема, було розглянуто наслідки виборів 2019 року, а також виклики, з якими стикається державна служба в умовах війни. Серед таких викликів — призупинення частини конкурсних процедур, мобілізація державних службовців на військову службу та необхідність підтримання інституційної спроможності адміністрації в умовах воєнного стану.

Наукова доповідь Світлани Брехарі (ст. н.с. відділу політичних інститутів і процесів) на тему «Судочинство в Україні: шлях до справедливого суду». Доповідь проголошена у Варшавському університеті 16 січня 2026 р. і присвячена проблемам та перспективам реформування системи правосуддя в Україні в умовах тривалих трансформацій і повномасштабної війни в рамках спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи», який реалізується за участю провідних польських та українських науковців, зокрема співробітників відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

У доповіді дослідниця наголосила, що, попри понад тридцятирічний період незалежності, судова влада продовжує функціонувати в умовах інституційних викликів, зумовлених радянською спадщиною, політичним впливом і дефіцитом суспільної довіри. Окрему увагу було приділено феномену негативного відбору в судовій і правоохоронній системах та його впливу на якість правозастосування. Світлана Брехаря підкреслила здобутки судово-антикорупційної реформи, зокрема запровадження механізмів підзвітності суддів, конкурсних процедур добору, відновлення дисциплінарної функції Вищої ради правосуддя та функціонування антикорупційних інституцій – НАБУ, САП і Вищого антикорупційного суду.

Наукова доповідь Галини Зеленько (заступника директора з наукової роботи) на тему «Зворотний вплив системи стримувань і противаг на функціонування політичних інститутів в Україні» у Варшавському університеті 6 листопада 2025 року  у межах спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи», який реалізується за участю співробітників відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

У доповіді було проаналізовано умови формування української системи стримувань і противаг, вплив процесів первинного нагромадження капіталу, особливості нормотворення під час дії перехідних положень конституції (1996–1999 рр.). Авторка окреслила циклічний характер конституційних змін і продемонструвала, що українська система стримувань і противаг набуває реверсивної динаміки, що зумовлює інституційну нестійкість. Унаслідок цього в Україні формується циклічна модель інституційної рівноваги, де зворотний вплив системи стримувань і противаг проявляється через адаптацію політичних інститутів до змін конституційного дизайну, а часті зміни не дають можливість сформуватися усталеним політичним практикам, а системі стримувань і противаг виконувати притаманні їй функції. Зокрема, широку дискусію викликала озвучена дослідницею проблема неможливості виконання системою стримувань і противаг класичної стабілізуючої функції  в умовах нестабільного балансу влад, частих конституційних змін, партизації державних інститутів та високої політичної конфліктності.