Вийшло друком англомовне видання співробітників відділу політичних інститутів і процесів «Crises of Political Development in Ukraine: The Challenges of Post-Soviet State-Building and Ways to Overcome Them» у видавництві Ibidem press у серії «Soviet and Post-soviet Politics and Society” (науковий редактор Галина Зеленько, передмова Олега Рафальського»).

У есеях цього збірника аналізуються кризи політичного розвитку України як складові ширшого синдрому кризи модернізації. Зокрема, статті присвячені кризам ідентичності, легітимності, проникнення, розподілу та участі, а також їхній взаємодії між собою. Такий підхід забезпечує глибше розуміння природи політичних криз в Україні та їхнього впливу на процес демократизації.

Неоінституціональний підхід, покладений в основу цього дослідження, дозволяє розглядати кризи політичного розвитку як системні та хронічні явища. Автори визначають причини кожного типу таких криз, описують їхні особливості в українському контексті та прогнозують подальшу еволюцію. У такий спосіб читачі отримують аналітичний інструментарій для оцінки кризових процесів і потенційних шляхів їхнього подолання.

Книжка вже доступна для замовлення на сайті Columbia University Press за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інститут соціальної та політичної психології НАПН України запрошують Вас узяти участь у міждисциплінарному науково-практичному семінарі «Історія у політико-психологічному вимірі: особистість, культура, нація», який відбудеться 15 січня 2026 р. (11:00–14:00) в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 8.

У межах семінару пропонується обговорити такі проблемні питання:

1. Історична пам’ять і політика ідентичності: виклики війни та повоєння.
   Як колективна травма і супровідні наративи ресентименту, героїзації й демонізації формують нову національну ідентичність — і чи можливий її розвиток поза логікою травмоцентричності?
2. Сучасна війна на перетині історичного й політичного наративів.
   Як російсько-українська війна трансформує історичні й політичні наративи, змінює рамки колективного розуміння минулого, теперішнього й майбутнього, і які наслідки матимуть ці трансформації для нації та держави?

Інформаційний лист заходу за посиланням.

Запрошуємо науковців, практиків, дослідницькі групи та молодих учених долучитися до обговорення.

Формат участі — змішаний (офлайн / онлайн).

Реєстрація учасників: https://forms.gle/FTaAcHCVgYHY8MQD8

Публікація тез:

— Тези доповідей і виступів буде опубліковано в електронному збірнику матеріалів.
— Обсяг тез — до 4 сторінок. Надсилати на e-mail: a_s_y2000@ukr.net до 14 січня 2026 року.
— У тему листа вказуйте: «Публікація».
— Назва файлу — прізвище автора (наприклад, Ivanenenko.doc).

Вимоги до оформлення публікацій

1. Перший рядок праворуч — прізвище, ім’я, по батькові автора (напівжирним).
2. Рядком нижче праворуч — повна назва установи, місто, ORCID. Шрифт Times New Roman, № 14.
3. Через рядок — назва доповіді посередині (ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ, без крапки), Times New Roman, № 14, напівжирний.
4. Через рядок — основний текст: формат А4; поля: верхнє/нижнє/ліве/праве — 2 см; шрифт Times New Roman, № 14; міжрядковий інтервал — 1,5; абзацний відступ — 1,25 см.
5. Список використаних джерел розміщується в кінці під заголовком «Список використаних джерел» і оформляється за APA Style.

Контакти з організаційних питань:

Електронна пошта: a_s_y2000@ukr.net
Тел.: (067) 910-99-26
Контактна особа: Суший Олена Володимирівна.

Заступниця директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Галина Зеленько пройшла чотиримісячне стажування у змішаному форматі за програмою «Science–Policy Integration», організованій National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine (США) спільно з Національним фондом досліджень України.

Програма була спрямована на розвиток практичних навичок інтеграції наукових досліджень у процес вироблення державної політики та формування ефективної комунікації між науковцями й органами влади. Участь у курсі взяли 28 досвідчених українських науковців з різних галузей науки, які були відібрані на конкурсній основі. Це була перша українська група, що пройшла дану програму. 

У межах курсу учасники працювали над аналізом реальних політичних запитів, опановували інструменти підготовки аналітичних матеріалів для осіб, які ухвалюють рішення, а також навчалися трансформувати складні наукові висновки у формат прикладних рекомендацій. 

«Пошановуючи Марка Бейсинджера» – так називалася міжнародна конференція у Принстонському університеті, присвячена півстолітньому науковому й педагігічному доробкові видатного американського вченого, автора кількох хрестоматійних праць, зокрема про роль національного чинника у розпаді СРСР (Nationalist Mobilization and the Collapse of the Soviet State, 2002) та про “революційні міста”, серед яких чільну роль відведено Києву, столиці Помаранчевої революції та Євромайдану (The Revolutionary City: Urbanization and the Global Transformation of Rebellion, 2022).

Виступаючи на вступній сесії, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеологій Микола Рябчук високо оцінив саме цей, “українознавчий” аспект дослідницької праці професора Бейсинджера та його особливу актуальність для розуміння сьогоднішнього українського спротиву російській агресії.

Користаючись двотижневим перебуванням у США, д-р Рябчук прочитав ще кілька лекцій у провідних американських університетах – Колумбійському, Джорджтаунському, Стенфордському та Каліфорнійському в Лос-Анджелесі, – представляючи академічній публіці основні виклики, з якими змагається сьогоднішня Україна, та звертаючи особливу увагу на потребу активнішої протидії російським пропаґандистським наративам.

Відеозапис Колумбійської лекції можна переглянути тут: https://www.youtube.com/live/DBdhmQLeQp0

16 грудня 2025 року Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України» провела Міжнародну наукову конференцію «Особливості формування наукового дискурсу Голокосту в країнах Європи». 

Головними напрямами роботи конференції були наступні: 

1. Феномен Голокосту та його місце у всесвітній історії.

2. Проблеми та специфіка дослідження Голокосту в СРСР і пострадянських державах.

3. Особливості формування сучасного наукового і суспільно-політичного дискурсу Голокосту в західноєвропейських країнах.

4. Актуальні проблеми дослідження Голокосту в Україні та світі.

З доповіддю на конференції виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський з темою «Дослідження і викладання історії Голокосту в Україні: виклики під час сучасної війни» У доповіді зокрема йшлося про нові форми комеморативних практик вшанування жертв Другої світової війни, про досвід увічнення пам’яті жертв війни, який зараз дуже важливий для нашої країни під час російської агресії та війни проти нас.   

Під час роботи міжнародної конференції

З доповідями на конференції виступили також відомі українські вчені-історики: професор, д.і.н. Андрій Кудряченко, професор, д.і.н., Олександр Лисенко, професор, д.і.н., Ігор Срібняк та інші.

Інформація про конференцію 

Програма конференції

На сайті української платформи Forbes опубліковано статтю провідної наукової співробітниці відділу політичних інститутів та процесів Наталії Кононенко “Пастка нормальності. Чому вибори під час війни – не панацея для демократії та легітимності влади?”.

У статті  проведено системний аналіз проблеми проведення виборів під час повномасштабної війни: авторка показує, що вибори самі по собі не гарантують легітимності й за відсутності відповідних інституційних умов можуть підвищити нерівність, підрив довіри до інститутів і корупційні ризики. Вона рекомендує змістовний, критерійований підхід (критерії безпеки й інституційної готовності), гарантії голосування для ВПО й мешканців окупованих територій, прозорий аудит і залучення незалежних/міжнародних спостерігачів та відкриту комунікацію як засоби мінімізації ризиків делегітимації.

Повний текст статті за посиланням.

16 грудня 2025 року в Києві відбувся круглий стіл «Загрози та ризики національній безпеці в сфері внутрішньої політики та економіки в умовах війни», організований Національним інститутом стратегічних досліджень.

Метою заходу стало визначення ключових загроз і оцінка ризиків національній безпеці у сфері внутрішньої політики та економіки в умовах повномасштабної війни, а також експертне обговорення можливих шляхів антикризового реагування. У межах круглого столу було презентовано результати дослідження НІСД щодо ризиків внутрішньополітичної дестабілізації, інституційної вразливості, ерозії легітимності та загроз економічній безпеці України у 2026 році, проведеного у колаборації з фінською компанією INCLUS, яка надала відповідне програмне забезпечення для оцінки ризиків.

У роботі заходу взяли участь співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: заступник директора Інституту, доктор політичних наук, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько, а також провідні наукові співробітники Інституту кандидати політичних наук Наталія Кононенко та Ростислав Балабан.

Участь науковців Інституту ім. І. Ф. Кураса НАН України у заході сприяла розвитку фахового міжінституційного діалогу та обміну експертними оцінками щодо комплексного аналізу внутрішньополітичних і соціально-економічних ризиків для національної безпеки України.

15 грудня у Києві Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела науково-практичну конференцію “Актуальні питання у сфері діяльності ДЕСС”, присвячену новітнім викликам у сфері етнополітики, свободи совіті та суспільної єдності. Захід об’єднав представників органів державної влади, парламентарів, науковців і міжнародних експертів, які зібралися для фахового обговорення питань, які актуальні для України в умовах війни та європейської інтеграції. Учасники заходу працювали у  форматі трьох дискутивних панелей та одного круглого столу.

Увага доповідачів була сконцентрована на таких питаннях: стан етноконфесійних відносин, практичні аспекти реалізації чинного законодавства у сфері діяльності релігійних організацій, створення умов для гармонійного співіснування різних етнічних спільнот у багатокультурному українському суспільстві; виконання міжнародних зобов’язань України в контексті руху до Європейського Союзу. 

Серед запрошених до участі були члени Експертної ради ДЕСС з питань етнополітики, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор політичних наук, професор Віктор Котигоренко та головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура. Вони взяли участь в роботі Панелі № 2 “Етнополітика та міжнаціональна єдність в державі під час воєнного стану: інструменти державного менеджменту”. Віктор Котигоренко  виступив  з доповіддю “Про суперечності правових регуляторів і практик етнополітики України”, Олег Калакура розповів про “План миру як виклик для коригування етнополітики України”. 

Учасники конференції висловили впевненість, що діяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті відповідає  стратегії Ради Європи та європейським стандартам міжнаціональної взаємодії.

19 листопада 2025 року у межах проєкту Remebrance in Dialogue, який організовують громадські організації Інша Освіта та Austausch, було проведено воркшоп для викладачів історії, присвячений дослідженню й викладанню локальних історій Голокосту. Проєкт присвячений збереженню пам’яті про Голокост під час російської війни проти України.

Перед педагогами виступили д-р Наталія Лазар (Музей Голокосту у Вашингтоні) з темою “Викладання історії Голокосту на основі першоджерел та свідчень: педагогічні практики та рекомендації Меморіального Музею Голокосту США” та провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський з темою «Викладання історії Голокосту під час війни: методики та методології». У лекції було зазначено, що в Україні протягом майже чотирьох років повномасштабної війни росії проти України змінилась методологія та методики викладання історії Голокосту, долі українських євреїв в роки Другої світової війни та злочинів націонал-соціалізму. Ці зміни стосуються сучасної війни, коли багато викладачів історії опинились в ситуації схожій на події 85-річної давнини і досвід вивчення історії Голокосту зокрема, допомагає осмислити події російської агресії проти нашої країни.  Накопичений значний досвід вивчення, викладання та збереження пам’яті про жертви Голокосту зараз потрібний для розуміння сучасної війни і майбутнього збереження пам’яті про цю московську жорстоку агресію проти України у ХХІ столітті. 

В межах даного проєкту українська, польська та німецька команди пів року навчались разом на лекціях та під час візиту до Франківська й наразі мають поділитися знаннями з вчительськими спільнотами у своїх країнах. На воркшопі йшлося про методології викладання та підходи до теми під час війни. 

Під час лекції А. Подольського

4 грудня 2025 року у Києві відбулася презентація проєкту (kick-off meeting) «Good Governance Practice: European Experience for Ukraine» (Програма ЄС Еразмус+). Проєкт розрахований на три роки і спрямований на поглиблення експертизи здобувачів освіти у галузі юриспруденції та публічного адміністрування відповідно до принципів належного врядування, а також обмінятися досвідом із представниками європейської наукової спільноти.

Координатором Консорціуму є Український державний університет імені Драгоманова, а ІПіЕнД ім. І.Ф. Кураса НАН України є партнером проєкту. Також учасниками Консорціуму Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Бердянський державний педагогічний університет, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, Криворізький національний університет, а також три зарубіжних заклади вищої освіти: Балтійська міжнародна академія (Латвія), Економічний університет у Братиславі (Словаччина), Університет Марії Кюрі-Склодовської (Польща).

Проєкт презентував координатор проєкту, проректор з міжнародних зв’язків, Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, PhD з політології Віталій Сташук. У вступному слові координатор проєкту наголосив не лише на своєчасності та актуальності наукових досліджень у сфері публічної служби в Україні, але й на особливій необхідності врахувати досвід країн ЄС, які змогли успішно адаптувати принципи доброго врядування до норм та практик публічної служби.

ІПіЕнД ім. І.Ф. Кураса НАН України у проєкті представляють кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ростислав Балабан, та PhD з політології, молодший науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ігор Симисенко. Співробітники відзначили, що Інститут надасть усю необхідну наукову та організаційну підтримку задля успішної реалізації проєкту «Good Governance Practice: European Experience for Ukraine».

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейської Комісії. 

На сайті української платформи Forbes опубліковано статтю провідної наукової співробітниці відділу політичних інститутів та процесів Наталії Кононенко “Якою має бути зарплата топчиновників?”.

У статті проведено системний аналіз практик винагороди вищих державних посадовців із акцентом на необхідності зосередження уваги не лише на розмірі оплати, а на критеріях її нарахування — результатах та інституційних умовах. Авторка окреслює ризики збільшення винагород без прив’язки до ефективності (зростання нерівності, втрата довіри до інститутів, підвищення корупційних ризиків) та пропонує інституційні заходи — прив’язку до KPI, контрактні механізми, прозорий аудит і публічне звітування — як засоби підвищення відповідальності й прозорості управління.

Повний текст статті за посиланням.

28–29 листопада 2025 року у Львівському національному університеті ім. Івана Франка відбулася міжнародна наукова конференція «Політичні інститути та інституційні взаємодії у часи війни і після: український, європейський і світовий виміри». Подія, присвячена пам’яті відомого українського політолога Юрія Шведи, зібрала дослідників і практиків з більш ніж дев’яти країн світу, включно з Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Латвією та Ізраїлем. 

Також участь у конференції взяли представники провідних українських університетів та аналітичних центрів — КНУ ім. Т. Шевченка, НаУКМА, УжНУ, Острозької академії, Чернівецького й Харківського національних університетів, Волинського національного університету ім. Л. Українки, КНЕУ, Карпатського університету, УКУ, Центру Разумкова та інших інституцій.

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України був представлений провідними науковими співробітниками Наталією Кононенко та Ростиславом Балабаном, які виступили з дослідженнями, присвяченими стану та перспективам розвитку політичних партій в Україні.

У своїй доповіді Ростислав Балабан зупинився на проблемі неможливості формування в Україні класичних європейських партій, зумовленій деформованими умовами політичної конкуренції, слабкістю партійних інституцій та впливом олігархічних мереж. Він наголосив, що в умовах війни структурні проблеми партійної системи лише загострюються: політичні сили залишаються слабко організованими, позбавленими внутрішньої демократії та сталих ідеологічних платформ. 

Наталія Кононенко присвятила свій виступ внутрішнім дисбалансам у роботі парламенту та уряду, зосередившись на тому, як ці дисбаланси впливають на функціонування політичних партій. Вона підкреслила, що відсутність притаманних парламентсько-президентським республікам компетенцій у парламентських фракцій призводить до просідання якості законотворення, зменшення спроможності до вироблення політики та фактичного підриву ролі партій як носіїв політичної відповідальності. На її думку, саме у цьому криється один із ключових структурних викликів української політики — партії існують номінально, але не виконують своїх класичних функцій, що ускладнює інституційну модернізацію країни.

Протягом двох днів учасники конференції також обговорювали питання цифрової демократії, інституційної спроможності, легітимації влади в умовах війни, трансформації політичних процесів і пошуку моделей, здатних забезпечити стабільність і стійкість демократичних інститутів.

28–29 листопада 2025 року у Луцьку відбулася IV міжнародна наукова конференція “Дослідження польсько-української взаємодії імені Генрика Юзевського та Василя Мудрого“, організована Волинським національним університетом імені Лесі Українки та Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету. До участі у конференції були запрошені головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура та провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, кандидат політичних наук Микола Рябчук. Метою заходу була активізація наукових досліджень щодо напрямів українсько-польської співпраці у ХХ-ХХІ століттях, перспектив українсько-польських взаємин в усіх ключових сферах: безпековій, європейської інтеграції, гуманітарній, соціально-економічній.

Микола Рябчук та Олег Калакура  

Микола Рябчук був модератором вступної та заключної сесій, Олег Калакура  виступив з доповіддю на п’ятій панелі конференції, яка була присвячена польсько-українському діалогу у комуністичний період. Він проаналізував становище польської національної меншини в УРСР у роки постсталінської модернізації комуністичного режиму та його системної кризи. 

Учасники п’ятої панелі конференції разом із заступником Міністра закордонних справ України Олександром Міщенком

17-20 листопада 20205 року в Амстердамі, у Національному Музеї історії Голокосту відбувся міжнародний семінар для викладачів та дослідників історії Другої світової війни та історії Голокосту. Участь в роботі такого міжнародного семінару взяли науковці та освітяни з 44 країн Європи, а також представники дослідницьких організацій зі США. Організатором семінару виступила міжнародна організація Claims Conference (Конференція з матеріальних вимог євреїв до Німеччини).

Від України на цьому форумі виступив на тему «Виклики у дослідженні історії Голокосту під час російської війни проти України » провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У виступі було зазначено, що в Україні вже протягом трьох десятиліть, накопичений значний досвід вивчення, викладання та збереження пам’яті про жертви Голокосту. Дана проблематика, доля українських євреїв в роки нацистських злочинів, є невід’ємною частиною досліджень т а викладання історії Другої світової війни в Україні. Також в Україні наукові та освітні неурядові установи мають багаторічний та продуктивний досвід співпраці з Claims Conference. 

Під час роботи конференції

Програма заходу була присвячена світовому та національному досвіду боротьби зі спотворенням та інверсією Голокосту, а також переосмисленню освіти про Голокост та вшануванню пам’яті про трагедію. Особлива увага була приділена міжнародній співпраці між установами, що займаються питаннями історії Голокосту, представники яких були присутні на конференції.

Анатолій Подольський і Норберт Гінтерляйтнер (Музей «Будинок Анни Франк») 

Завідувач відділу теорії та історії політичної науки Максим Розумний взяв участь у Міжнародній науковій конференції «Історична пам’ять українців як модус формування національної ідентичності в умовах російсько–української війни і нової світової політичної реальності», що відбулася у Львові 12 листопада 2025 р. Конференцію організував Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ за підтримки Національного фонду досліджень України в рамках проєкту «Історична пам’ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації». Куратори наукового заходу – д.і.н. Ірина Орлевич і д.філол.н. Ганна Дидик–Меуш (керівник проєкту).

У конференції взяли участь добре знані дослідники–гуманітарії з України і Польщі. 

Доктор політичних наук Максим Розумний взяв участь у роботі першої секції конференції з доповіддю «Війна за ідентичність: російський виклик і українська відповідь». На секційному засіданні також виступили д.і.н., професор Леонід Зашкільняк (з доповіддю про теоретичні питання сучасної політики пам’яті в Україні),  д.філос.н. Людмила Филипович (тема виступу – релігійна та національна ідентичність у контексті сучасної російсько–української війни), народний депутат України, к.і.н. Володимир В’ятрович (політика національної пам’яті України від 2014 р.), доктор Лукаш Адамський (на тему «Когнітивні упередження, паралогізми та софізми у польсько–українській дискусії про історичну пам’ять»).

Дискусія про актуальні питання політики національної ідентичності в умовах російсько-української війни була продовжена в наступних секційних засіданнях, присвячених різним вимірам історичної пам’яті та інтерпретаціям історичного минулого в народній пам’яті, офіційних наративах та наукових дискурсах.

За підсумками конференція планується видати збірник матеріалів. Реалізація проєкту «Історична пам’ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації» триватиме у 2026 р.

Співробітники Інституту – завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук Юрій НІКОЛАЄЦЬ та науковий співробітник відділу етнополітології, кандидат історичних наук Олексій ЛЯШЕНКО – взяли участь у роботі міжнародної науково-практичної конференції «Війна Росії проти України: від гібридних форм до геноцидних практик», що відбулася 12 листопада 2025 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. У роботі конференції були виділені такі тематичні секції: форми та методи підривної діяльності РФ на теренах України 1991-2025; інформаційно-психологічні операції РФ проти України; церковно-релігійний вимір гібридної війни РФ проти України; зовнішньополітичні практики гібридної війни РФ проти України; російський кінематограф та музика, як інструмент гібридної війни; геноцидні практики російсько-української війни.

У своїй доповіді Юрій НІКОЛАЄЦЬ відзначив, що відмінності у оцінках громадянами України діяльності певних політичних сил чи політиків топ рівня, історичного минулого чи окремих  історичних постатей, у визначенні перспектив економічного розвитку країни, її зовнішньополітичного курсу чи вирішенні «мовного питання» не спричинили збройного протистояння на теренах держави. Порівняно високий рівень толерантності українського суспільства виявився одним із помітних соціально-культурних надбань і важливим чинників, який сприяв розв’язанню існуючих проблем виключно мирним шляхом із використанням діалогу.

Доповідає Юрій Ніколаєць

Втягнення українських громадян у бойові дії по різні сторони лінії фронту спричинили виключно дії Російської Федерації, спрямовані на досягнення її зовнішньополітичних цілей. Спроба реалізації російськими спецслужбами проєкту «русская вєсна» показала, що абсолютна більшість громадян України виступила проти руйнування держави та розв’язування війни. Громадяни України прагнули забезпечувати зростання власного добробуту завдяки економічній діяльності за можливості самостійно розпоряджатися результатами своєї праці. Вони високо цінували сім’ю і свободу та переважно негативно ставилися до спроб дестабілізувати ситуацію у державі. 

Серед прихильників «русского міра» переважали ті, хто прагнув зміцнення економічних зв’язків із РФ будучи зацікавленим у розвитку вітчизняних підприємств, чия економічна діяльність була орієнтована на російський ринок, а також ті, хто виявляв ностальгію за СРСР і був переконаний, що Росія зможе відновити радянську систему соціального захисту населення. Підтримували проголошення так званих «ДНР» та «ЛНР» і ті, хто розраховували на можливість ухилитися від виплати кредитів, податків та виконання зобов’язань за чинним українським законодавством. 

Сучасна російсько-українська війна спричинила появу на українських землях тимчасово окупованих територій, де вплив російського соціально-культурного середовища суттєво збільшився. Водночас війна призвела до певного зменшення, але не ліквідації, такого впливу на підконтрольній уряду України території. 

Спроби влади обмежити вплив в Україні російського соціально-культурного середовища впродовж локального періоду війни загалом не забезпечили бажаного результату. Помітне обмеження такого впливу на підконтрольних уряду України територіях мало місце на початку повномасштабного воєнного вторгнення РФ. У цей час зростаюча кількість громадян, які у спілкуванні використовували як російську, так і українську мови, намагалися не розмовляти російською, демонструючи у такий спосіб своє ставлення до агресора. Водночас багато українських утікачів від війни продовжували й за кордоном використовувати російську мову для спілкування між собою, що було досить помітним для іноземців і  викликало у них сумніви у можливості України повністю вийти з-під впливу російського соціально-культурного середовища. 

Олексій ЛЯШЕНКО підкреслив, що загроза з боку РФ має дуалістичну природу й поділяється на «російську» та «русскую». «Російська» загроза національним цінностям України – це цілеспрямована й методична діяльність державного апарату РФ або державна політика «рашизму». «Русская» загроза – це, по суті, езистенційна «війна за душі» переважно у форматі концепту «русского міра». Їхня мета одна – знищення України як держави та українців як нації. Тому часто ці дві загрози реалізуються узгоджено. Але кожна має свої цілі і методи їх досягнення. Русско-російська загроза для національних цінностей України є екзистенційною. Особливо слід виокремити критичність русско-російської загрози таким цінностям, як ідентичність (етнокультурна і національно-громадянська), державність і суверенітет (особливо територіальний). Суспільний консенсус щодо непорушності статусу незалежної держави та загальне усвідомлення мешканцями країни своєї ідентичності є фундаментальними національними цінностями. Згуртованість суспільства у цих питаннях є дієвим чинником стримування зовнішніх агресивних планів інших країн, оскільки значно посилює здатність держави протистояти внутрішнім і зовнішнім безпековим загрозам. І навпаки – відсутність суспільного консенсусу щодо непорушності статусу незалежної держави, її територіальної цілісності та стійкої національно-державної (громадянської) ідентичності провокує агресію з боку інших країн. політична практика «рашизму» та ідеологічний концепт «русского міра» становлять цілком конкретну загрозу для практично кожної з національних цінностей України. Не завжди ці загрози однаковою мірою проявлені: на ТОТ є всі підстави говорити про їхню тотальну кризу, тоді як на неокупованій частині загрози варіюють від ризиків у тилових регіонах до кризи у прифронтових.

Виступає Олексій Ляшенко

Практичні переваги розрізнення «російських» і «русскіх» загроз полягають, по-перше, в уникненні безрезультатної боротьби з епістемологічною невизначеністю без розуміння звідки й яка загроза походить. По-друге, уможливлює створення «матриці впливів» . По-третє, дає можливість більш ефективно формувати комплексну національну безпекову стратегію. По-четверте, забезпечує ефективніше управління ризиками.

Учасники конференції дійшли спільної думки, що загроза з боку Російської Федерації для України буде збережена й після завершення / припинення бойових дій і буде існувати допоки РФ буде спроможна вести активні бойові дії керуючись імперськими амбіціями. У таких умовах Україна має забезпечувати реалізацію політики формування і зміцнення національно-громадянської ідентичності та забезпечувати підтримку боєздатності Збройних сил на високому рівні. 

Учасники конференції

Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Павло Гай-Нижник виступив на пленарному засіданні XХVІIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Могилянські читання–2025: досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти», яка відбулася у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили (м. Миколаїв).

У своїй доповіді «Старі ідеологеми нової команди Трампа: геополітичний ґрунт проросійських мага-наративів» П. Гай-Нижник розкрив питання:

• чи запозичила нова адміністрація США (Д. Трампа) певні ідеологеми саме В. Путіна чи вони влучно збігаються у певних точках дотику і є спільно й окремішньо суголосними водночас;
• яким є глибше ідеологічно-теоретичне коріння світогляду Дональда Трампа, що впливає на його практичну діяльність й обумовлює таким чином основний формат зовнішньої політики Сполучених Штатів;
• у чому полягають суть і логіка зовнішньополітичної доктрини США за другого президентства Д.Трампа;
• якими основні фракції в Республіканській партії та в оточенні президента США, що впливають на визначення т.зв. доктрини Трампа і зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки

П. Гай-Нижник також зауважив, що на зміну нещодавніх двополярному і однополярному світам промайне вихор багатополярності й в хаосі його дегуманізованої поліцентричності вже видніється привид новітньої доби – імпера-полюсності (impera-центризму) чи імперадівідного світу – розподіленого між володарюючими світом. Проте не кожний хаотичний період закінчується новим порядком. У низці випадків старий порядок має шанси встояти й адаптуватися до нової дійсності і до нових змін, не зруйнувавши достеменно свої головні основи, а натомість більшою чи меншою мірою відкорегувавши певні правила і засади, й тим самим зберегти свої визначальні/фундаментальні ментальні засади. Утім, навіть не завдавши руйнівного внутрішнього і зовнішнього удару старому ладу, хаос однак використовується акторами в сучасному світі як головний засіб для встановлення нового порядку та просування нових цінностей.

Відтак менш вагові гравці, які були вичавлені поза межі столу суб’єктності чи й взагалі не допущені до гральної зали, аби не перетворитися на дрейфуючі квазісуверенні об’єкти або ж на геобільярдні кулі для розіграшу геополітичних партій, муситимуть входити в нові альянси, аби уникнути власної невагомості та спробувати не допустити дисбалансу не лише військових, а й природничо-ресурсних, енергетично-кліматичних, торговельно-виробничих, науково-технічних та політико-дипломатичних сил тощо. Адже, якщо ви не за столом – то цілком вірогідно можете опинитися в меню тих, хто при ньому.

Проте й ці альянси мають бути спроможними здійснити квантовий стрибок у своєму оформленні і поступу, аби здобути гідний поваги, достойний світ (діґнусцентричний/діґнусполярний світ) й не бути розчавленими і поглинутими майбуттям. Й від цього поступу й залежатиме дилема майбуття: impera-центричність чи dignus-центричність світу (imperacentric world vs dignuscentric world). Новий порядок може запанувати не лише як результат руйнівної війни чи тріумфу тотального хаосу, а й як наслідок постконфліктного компромісу чи погодження позицій і поступок у приборканні керованого хаосу з метою недопущення світової руїни.

Один із шляхів підготовки до хаосу – створення ситуації, в якій «держава-жертва» («цивілізація-жертва») починає грати на «чужому» полі за чужими правилами. Водночас рішуча протидія щодо розпалювачів «конфлікту», без чого «хаос» не вибухне руйнівним ефектом та твердість акторів щодо неприйняття ультиматуму «компромісу» цілком здатні зберегти оновлене і сталіше status quo.

У цих тектонічних зламах сьогодення й в новітній боротьбі, що розгорілася на земній кулі, й загартовуються нові мечі та орала майбутнього світового порядку і вже почитає формуватися багатовимірна матриця нової ери історії людства.

Відео доповіді П.Гай-Нижника «Старі ідеологеми нової команди Трампа: геополітичний ґрунт проросійських мага-наративів» можна переглянути тут:

Старі ідеологеми нової команди Трампа: геополітичний ґрунт проросійських мага-наративів (Гай-Нижник)

8 листопада 2025 року в Ягеллонському університеті (м. Краків, Республіка Польща) відбувся черговий семінар у межах польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи».

У заході взяла участь делегація Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у складі: заступниці директора, проф. Галини Зеленько, пров. н.с. Тетяни Ляшенко, Ростислава Балабана, Наталії Кононенко та с.н.с. Світлани Ситник.

Роботу семінару відкрив обмін думками з паном Богуславом Соніком, колишнім депутатом польського Сейму та Європейського парламенту. Під час дискусії було окреслено ключові етапи демократичних перетворень у Польщі — від становлення руху «Солідарність» до глибокої реформи місцевого самоврядування. Особливу увагу учасники приділили ролі територіальних громад як важливому чиннику сучасного розвитку Польської держави.

У другій частині семінару відбулася зустріч з депутатом Сейму Республіки Польща паном Рафалом Комаревичем. Основний акцент його виступу було зроблено на співвідношенні повноважень між центральною та місцевою владою, а також на необхідності розбудови ефективних механізмів координації між різними рівнями управління. Під час обговорення порушено питання політизації управлінських рішень, впливу лобістських груп та ризиків для послідовного виконання публічних політик.

Семінар став важливою складовою реалізації спільного дослідницького проєкту та сприяв поглибленню фахового діалогу щодо можливостей адаптації європейського досвіду задля зміцнення інституційної спроможності публічної влади в Україні.

7 листопада 2025 року в межах навчального візиту польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи» відбулася зустріч учасників проєкту з представником офісу Польського омбудсмена (Rzecznik Praw Obywatelskich).

У зустрічі взяли участь співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – заступниця директора д.політ.н. Галина Зеленько, провідні наукові співробітники Ростислав Балабан і Наталія Кононенко та старша наукова співробітниця Світлана Ситник.

Представник Офісу пан Матей Крук ознайомив делегацію з ключовими напрямами роботи Польського омбудсмена та наголосив, що діяльність установи спрямована на забезпечення ефективного дотримання верховенства права й основних прав і свобод людини. Особливу увагу офіс приділяє питанням захисту прав меншин, забезпеченню доступу до правосуддя, а також контролю за дотриманням термінів досудового слідства.

Пан Крук підкреслив активну співпрацю омбудсмена з громадськими організаціями у сфері моніторингу та реагування на потенційні порушення прав людини. Важливою ділянкою роботи є також контроль за виконанням Польщею положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та розгляд випадків дискримінації за ознакою ідентичності. Ці зобов’язання закріплені у спеціальному законодавстві, ухваленому після вступу Польщі до Європейського Союзу.

Під час сесії запитань і відповідей учасники обговорили механізми захисту прав українців у Польщі, взаємодію Польського омбудсмена з Європейським омбудсменом, а також особливості роботи інституції до та після вступу Польщі до ЄС.

Зустріч стала важливою складовою програми навчального візиту та сприяла поглибленню українсько-польського наукового співробітництва у сфері дослідження політичних інститутів і практик захисту прав людини.