31 березня 2021 року на запрошення Рівненського державного гуманітарного університету та ГО „Мнемоніка” в рамках реалізації проєкту „Стежками пам’яті” провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Юхимович Подольський в онлайн форматі виступив з лекцією „Ідеологія і практика націонал-соціалізму. Щодо питання брутального злочину тоталітарної держави проти людських спільнот у ХХ столітті”.

Анатолій Подольський

 Лекцію було присвячено історії однієї з найстрашніших тоталітарних ідеологій минулого століття, реалізація якої призвела до мільйонів людських жертв, котрі абсолютно ні в чому не були винними. Історик проаналізував шлях ідеології націонал-соціалізму: від ідеології політичної течії, руху, ідеології однієї політичної партії до ідеології нацистської держави, розглянув підвалини злочинної державної політики та практики Третього райху. Також дослідник розкрив ставлення до жертв нацистської ідеології та режиму і наголосив на структурній схожості нацизму та комунізму.

Як класифікувати тоталітарні режими, які їх фундаментальні ознаки? Що є тоталітаризм? Що таке „нацизм” у розрізі історичної науки? Яким чином низовий політичний рух прогресував до ідеологічного ядра тоталітарної держави Третього райху – націонал-соціалізму? Як та від чого потерпали люди, котрі опинились поза рамками ідеологічного прийняття? Врешті, чи була нацистська держава єдиною у своєму роді у ХХ ст.? Саме цим питанням була присвячена лекція А. Ю. Подольського.

Під час лекції в онлайн форматі

 Презентація Анатолія Подольського відкрила лекторій, присвячений подіям Другої світової війни на Волині. Лекторій проводиться в рамках реалізації проєкту „Стежками пам’яті”. Проєкт покликаний виховати критичний підхід до подій Другої світової війни на Волині шляхом упровадження інклюзивної моделі колективної пам’яті серед місцевих мешканців, спільноти освітян, громадських активістів та лідерів суспільної думки, котрі проживають на території Рівненської та Волинської областей.

Проєкт „Стежками пам’яті” реалізується ГО „Мнемоніка” в партнерстві з ГО „Інша Освіта” та „Centropa” за дружньої фінансової підтримки фонду EVZ.

Відеозапис лекції

Співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України доктор політичних наук, професор, завідувачка відділу соціально-політичної історії Марія Степанівна Кармазіна та доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу Тетяна Анатоліївна Бевз взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній онлайн конференції „Філософські, історіософські та педагогічні аспекти єдності українського суспільства”  в рамках ХІІ Міжнародної виставки „Сучасні заклади освіти” та виставки освіти за кордоном „World Edu 2021”. Конференція  відбулася 31 березня 1 квітня 2021 року. Її організаторами виступили: Національної академії педагогічних наук України, Інститут обдарованої дитини НАПН України та всеукраїнське освітньо-інформаційне видання – газета „Освіта і суспільство”. Філософи, політологи, історики, релігієзнавці, економісти, соціальні психологи, педагоги, філологи, а також – практики освіти – методисти, управлінці, учителі обговорили актуальні наукові й практичні проблеми, окреслили можливі шляхи їх розв’язання. Серед питань, які обговорювалися учасниками конференції: громадянськість і суб’єктність особистості; філософські імперативи розвитку українського суспільства; історичний наратив як тренд національної безпеки; громадянськість і обдарованість особистості як потенціал успіху держави тощо.

Марія Кармазіна

З доповіддю „Політичні еліти в Україні – загроза для держави і виклик для суспільства: аналіз дискурсів” виступила М. С. Кармазіна. Вона наголосила на тому, що еліта це особистості, які прямо або опосередковано впливають на прийняття політичних рішень. Доповідачка зосередила увагу на найновіших дослідженнях зарубіжних науковців та рефлексіях українських авторів; вказала на нерозробленість в Україні понятійно-категоріального апарату щодо еліт та на тематичних лакунах у їх вивчені. Йшлося також про закритість та розколотість еліт; їхню руйнівну силу, нестачу компетентності та професіоналізму; непередбачуваність рішень; відсутність самоповаги в елітному середовищі, зосередженість на власному політичному майбутньому. Професор Марія Кармазіна також активно долучилася до дискусії, яка розгорнулася під час конференції.

Тетяна Бевз

У доповіді Т. А. Бевз „Дезінформація як проблема національної безпеки: виклики сьогодення” йшлося про те, що дезінформація стала явищем, яке перетворюється на глобальну проблему, суттєво впливає на суспільно-політичні процеси, є інструментом, який дестабілізує світ та стає загрозою національній безпеці України. Доповідачка наголосила на негативному впливі дезінформації на процеси, пов’язані з подоланням поширення пандемії COVID-19, звернула увагу на тому, наскільки можуть бути шкідливими зовнішній вплив та дезінформація для питань безпеки, а також на здатності влади та суспільства мобілізуватися і надати дієву відповідь на черговий виклик сучасності.

Виголошені доповіді викликали зацікавленість і продуктивне обговорення учасниками всеукраїнського науково-практичного заходу.

Засновник видання – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Тематичне спрямування журналу представлене такими рубриками:

  • Теорія та історія політичної науки. Теоретико-методологічні засади політичної науки. Політична філософія.
  • Політичні інститути та процеси. Політична соціологія.
  • Політична культура та ідеологія. Політична психологія.
  • Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Основи національної безпеки держави.
  • Етнополітологія та етнодержавознавство.

Рукописи статей, які будуть опубліковані в черговому номері журналу, приймаються протягом квітня-серпня (до 1 вересня 2021 року). Вихід друком – до 30 листопада 2021 року.

Інформація для авторів. Вимоги до рукописів статей.

Електронна адреса редакції: editor_ipiend@ukr.net

З нагоди 30-ї річниці державної незалежності України Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у співпраці з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом історії України НАН України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститутом українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України, Національною спілкою краєзнавців України ініціювали організацію циклу наукових заходів у формі вебдискурсу із загальною назвою „Українське державотворення новітньої доби: контроверсійні питання”. Організатори сподіваються започаткувати фахову дискусію серед науковців з приводу ключових етапів українського державотворення новітнього часу, причин, обставин, характеру їх перебігу, наслідків цих складних процесів як для сьогодення, так і майбутнього українського народу.

У контексті реалізації зазначеного задуму, на 23 березня було заплановано одразу дві події: по-перше, презентацію усього проєкту, під час якої виступили керівники установ-організаторів, і, по-друге, перший із циклу вебдискурсів на тему „Національне державотворення доби Української Центральної Ради”.

В обох частинах активну участь взяли представники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Віцепрезидент НАН України, директор Інституту Олег Рафальський виступив зі вступним словом до учасників циклу наукових заходів, у якому наголосив на важливості плекання історичної пам’яті, яка формує генетичний код нації, який, зрештою, визначає її місце у світовому цивілізаційному просторі. Сьогоднішня державна незалежність України – це плід титанічних зусиль не лише тих кількох поколінь українців, яким пощастило жити у цю добу, а й десятків і навіть сотень поколінь наших предків, які важко, але вперто рухали ідею державної незалежності до її викристалізування.

Олег Рафальський

Член-кореспондент НАН України головний науковий співробітник Інституту Валерій Солдатенко став одним із дискутантів проблеми „Чому УНР доби Української Центральної Ради не перемогла?” в рамках першого вебдискурсу, що відбувся по завершенні презентаційної частини.

Науковець сконцентрував увагу на залученні до аналізу надзвичайно важливого й складного питання творчого спадку активних учасників, керівників Української революції та її перших талановитих, об’єктивних істориків – М. Грушевського, В. Винниченка, Д. Дорошенка, П. Христюка, І. Мазепи, М. Шаповала. Це, зокрема, дає змогу ретроспективно реалістично оцінити ступінь потенційних можливостей нації до результативних революційних дій, готовності політичної еліти ініціювати, очолити суспільні процеси, довести їх до бажаної мети. Багато що залежало від наявності стратегії визвольного руху, програми (політичної платформи), послідовних зусиль щодо їхнього втілення в життя, а також від згуртованості, консолідованості організацій, національних партій, що очолювали процеси повномасштабного й різнобічного відродження нації, першого досвіду національного державотворення. Означені підходи дозволили дати аргументовану відповідь на питання, чому в конкретно-історичних обставинах 1917–1918 років жаданий проєкт не увінчався успіхом: за всіма окресленими параметрами, на жаль, виявилася недозрілість потрібних якостей, кондицій.

Валерій Солдатенко

Отже, попри карантинні обмеження, українські вчені знаходять можливості для налагодження наукової комунікації, особливо коли приводом для дискусій є важливі наукові теми, до яких, безперечно, належить проблема українського державотворення.

22 березня відбулася міжнародна онлайн презентація книги канадського дослідника Аліка Гомельського «Єврейсько-українські відносини. ХХ сторіччя», яка побачила світ завдяки київському видавництву «Український пріоритет».

Серед учасників – фахівці з Торонто, Єрусалиму, Києва. В зустрічі взяв участь і виступив з доповіддю головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.

Автор книги, зазначали учасники зустрічі, у своїй праці торкається багатьох проблем, прагне відокремити правду від пропагандистських стереотипів. Зокрема, йдеться про оцінки діяльності Симона Петлюри та ганебні спроби зображення його як юдофоба, про підходи до діяльності ОУН та її лідерів, про боротьбу КДБ з єврейськими та українськими націоналістами тощо. У виступах відзначалося, що постійні спроби посіяти конфронтацію у єврейсько-українських взаєминах робилися царською, комуністичною Росією, а нині – путінським режимом.

У своєму виступі Ю. Шаповал проаналізував зміст книги, висловив критичні зауваження та побажання автору, а також – запросив його до творчої співпраці – участі в масштабному видавничому проєкті – серії книг  «Політичні портрети», яка виходить за ініціативи Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України  у Парламентському видавництві.

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України визнано переможцем тендерної процедури із закупівлі консультаційних послуг у сфері наукових досліджень (Розробка проєкту програми наукових досліджень, важливих для ефективної державної політики реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей). Замовником тендеру виступило Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 16 березня 2021 р. між Міністерством та Інститутом підписано договір на виконання відповідних робіт.

8 березня 2021 р. у Центрі Разумкова відбувся круглий стіл на тему “Україна 2020-2021: невиправдані очікування, неочікувані виклики”.

У ході круглого столу відбулася презентація та обговорення результатів дослідження на зазначену тему, проведеного Центром Разумкова. Активну участь в роботі круглого столу взяли співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: заступник директора з наукової роботи Олександр Микитович Майборода і завідувачка відділу теоретичних та прикладних проблем політології Галина Іванівна Зеленько.

В результаті обговорення, учасники дійшли згоди щодо загальної оцінки сучасної соціально-економічної та політичної ситуації. Зокрема зазначалося, що попри негативний вплив коронокризи, підсумки суспільно-політичного розвитку України у 2020 році виявилися менш негативними, ніж очікувалося. Водночас учасники констатували відсутність прогресу у врегулюванні конфлікту на Донбасі, брак істотних зрушень у процесах реформування держави, поглиблення соціально-економічної кризи.

Серед найбільших викликів, які постануть перед Україною у 2021 році, експерти визначили боротьбу з розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, російсько-український збройний конфлікт на Донбасі, погіршення соціально-економічної ситуації, радикалізацію політичної сцени та проблему деолігархізації, на якій наголосив Президент України В. Зеленський.

Зважаючи на ситуацію, яка склалася як в Україні, так і щодо України, учасники дискусії погодилися з прогнозними висновками, щодо ескалації конфлікту на Донбасі та подальшого погіршення соціально-економічної ситуації, а також висловили скепсис щодо успішності дій влади у процесі деолігархізації, оскільки в парламенті, як зазначила Г. Зеленько, попри де-юре наявність однопартійної більшості, де-факто вона відсутня. Відтак ні інвентаризації законодавства, ні відповідних рішень на рівні зміни правил гри для крупного бізнесу, які б могли ліквідувати закладені в законодавство прогалини, що уможливлюють формування кланово-олігархічного режиму в Україні, прийняти буде вкрай складно, або й неможливо.

11 березня 2021 року головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, професор, доктор історичних наук Юрій Шаповал взяв участь в онлайн засіданні Німецько-української комісії істориків. Воно було присвячене новому спільному науковому німецько-українському проєкту з дослідження шкільних підручників з історії. Окрім того обговорювалося питання про підготовку наукової конференції, присвяченої  проблемам дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні, яка має відбутися у вересні 2021 року у Берліні. Розглядалися також питання кооптування нових членів Комісії. Окрему увагу було приділено взаєминам Комісії, співголовами якої є Мартін Шульце-Вессель (Німеччина) і Ярослав Грицак (Україна) з міністерствами закордонних справ Німеччини та України

Німецько-українська комісії істориків (початок 2020 року)

Наказ про включення до переліку першого типу

4 березня 2021 року відбулася міжнародна наукова конференція «”Львівський собор” 1946 року: історичні обставини та сучасні оцінки» організована Інститутом Історії Церкви Українського Католицького Університету з метою відзначення сумних рокових 75-ліття т. зв. “Львівського собору” (8–10 березня 1946 року), на якому було офіційно проголошено “возз’єднання” греко-католицької Галицької митрополії з Російською православною церквою.

На пленарних засіданнях конференції, у яких взяли участь провідні науковці з України, Польщі, Румунії, Словаччини, США, представники органів державної влади та церковних структур, дискутувалися питання форм і  методів репресивної політики радянської влади та її спецслужб, спрямованої на “ліквідацію” Української Греко-Католицької Церкви, етапи і зміст підпільної діяльності УГКЦ, уроки й завдання сучасної й майбутньої співпраці Церкви, держави й громадянського суспільства для подолання травм минулого та гармонізації сучасних міжконфесійних взаємин.

З доповіддю «УГКЦ як об’єкт повоєнної партійно-державної політики СРСР» виступив доктор політичних наук, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Віктор Войналович. В експертній дискусії взяв участь доктор філософських наук, головний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Віктор Єленський.

Зі сумом повідомляємо, що 28 лютого 2021 року на 80-му році життя помер Микола Іванович Михальченко, визначний учений та організатор науки, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким покійного.

Микола Іванович Михальченко народився 15 лютого 1942 року в селі Косичі Суразького району Брянської області в сім’ї робітників. У 1960 році закінчив залізничне відділення Харківського технікуму промислового транспорту.

Жага до знань і навчання привели його на філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Відслужив в армії. У 1969-му завершив навчання на філософському факультеті Київського університету. Завжди з теплотою згадував студентські роки, своїх однокурсників та тогочасний Київ, який став для нього рідним містом.

Свою наукову біографію розпочав в Інституті філософії НАН України. В цій науковій установі він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу. В 1973 році захистив кандидатську, а у 1987 – докторську дисертацію. В 1988 році йому було присвоєно вчене звання професора, а у 2003 – обрано  членом-кореспондентом Національної академії наук України. Завідував відділами в Інституті соціології НАН України та в Інституті вищої освіти НАПН України.

У непрості часи становлення незалежної України, з грудня 1991 по липень 1994 рр., обіймав посаду радника – керівника Служби Президента України з питань внутрішньої політики. Своїми згадками про роки роботи поряд з першим Президентом України Микола Іванович часто ділився з колегами. Та і його остання книга, яка нині у видавництві, присвячена тим часам.

Останні, майже 19 років життя й наукової творчості Миколи Івановича Михальченка були пов’язані з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України. Саме тут повною мірою розкрився його талант вченого, наставника молодого покоління науковців та організатора науки.

Вітчизняній науці Микола Іванович залишив сотні наукових праць, зокрема 15 монографій, підручники для студентів закладів вищої освіти. Був одним із засновників філософського напряму досліджень взаємодії інститутів держави та громадянського суспільства. Ним розроблена теорія ідеологій, концепція трансформації усталених суспільств і суспільств перехідного характеру у світлі діалогу цивілізацій і культур.

З вдячністю згадуватимуть Миколу Івановича учні його наукової школи – ті 38 кандидатів та 34 докторів наук, кому він допоміг торувати власний шлях у науці.

Микола Іванович користувався беззаперечним авторитетом серед своїх колег-суспільствознавців, був засновником та першим президентом Української академії політичних наук, першим віцепрезидентом Асоціації політичних наук України.

Держава високо оцінила вклад Миколи Івановича в розвиток вітчизняної науки. Йому було присвоєно Почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України, нагороджено орденами «За заслуги» III та ІІ ступенів, Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, відзнаками Національної академії наук.

Світла пам’ять про визначного науковця, доброго колеги та друга назавжди залишиться в наших серцях.

Головний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту Віктор Єленський отримав грант Програми академічних обмінів імені Фулбрайта в Україні на проходження стажування у Сполучених Штатах Америки тривалістю 9 місяців.

Вітаємо колегу!

21 січня відбулася зустріч Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Казахстан Калетаєва Д. А. з Віцепрезидентом Національної академії наук України, директором Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Рафальським О. О.

Тривала змістовна розмова, яка охопила кілька ключових тем, викликала не лише професійний інтерес, а й щире зацікавлення співрозмовників.

Зокрема, О. О. Рафальський поінформував Посла про статус Національної академії наук України, як самоврядної організації, що має окреме бюджете фінансування. Віцепрезидент НАНУ зазначив, що відповідно до Указу Президента України В. О. Зеленського Президента Академії уведено до складу Ради національної безпеки і оборони, що засвідчує позитивні зміни у відносинах між державою і Академією.

У свою чергу, Пан Посол наголосив на доцільності налагодження прямих контактів між національними академіями наук Казахстану і України з можливою їх формалізацією у вигляді угоди про співпрацю. Це б додало імпульсу для спільних розробок, обміну кадрів, запозичення позитивного  досвіду тощо.

Пана Посла, природно, цікавили сходознавчі дослідження, що проводяться в установах НАН України, зокрема в Інституті сходознавства ім. А.Е. Кримського. О.О. Рафальський повідомив, що нещодавно в Україні було відзначено 150-літній ювілей від дня народження одного із фундаторів Української академії наук Агатангела Кримського. Співрозмовники погодилися, що вивчення наукової спадщини цього видатного вченого здатне спонукати українських і казахстанських дослідників до спільних наукових розробок. Окремою темою розмови стало питання про організацію виставки мистецьких творів казахського періоду творчості Тараса Шевченка у Києві. Пан  Калетаєва Д. А. повідомив, що наразі реалізацію цієї ідеї унеможливлює ситуація зі складнощами перетину державних кордонів через пандемію і висловив сподівання, що проєкт буде реалізований відразу по тому як ситуація виправиться.

Цілком очевидно, що в полі спільних інтересів співрозмовників була як загальнополітична, так і етнополітична проблематика. Пан Посол поділився досвідом Казахстану у попередженні етнічних і релігійних конфліктів, розповів, що в країні проживають представники понад 130 національностей, у тому числі близько 400 тисяч українців. Зокрема, у Федорівському районі Кустанайської області українці складають 70% у структурі населення регіону. Цим людям забезпечено всі умови для збереження їхньої етнічної ідентичності.

Не оминули увагою співрозмовники проблем політико-економічного характеру, які існують у відносинах між двома державами. Пан посол підкреслив, що окрім гуманітарної сфери, вважає пріоритетом своєї діяльності активізацію економічної співпраці між Україною і Казахстаном. Серйозною перепоною цьому є перекриття кордонів Російською Федерацією для торгівлі між нашими країнами. За цих обставин альтернативним шляхом для економіки стає Транскаспійський маршрут. Співрозмовники дійшли згоди у тому, що Україна і Казахстан мають величезний потенціал співробітництва, адже Казахстан – це ворота для України на величезний китайський ринок, тоді як, у свою чергу, Україна може стати для Казахстану дверима в Європу.

З 4 січня  2021 року Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України  оголошує конкурс на заміщення вакантної посади

  • головного наукового співробітника (доктор наук) відділу теоретичних та прикладних проблем політології
  • молодшого наукового  співробітника (кандидат наук)  відділу теорії  та  історії політичної науки

Тривалість конкурсу – місяць з дня оголошення.

Житловою площею Інститут не забезпечує.

Документи надсилати на адресу:

01011, м. Київ, вул. генерала Алмазова, 8

Інститут  політичних і етнонаціональних

досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України

відділ кадрів

довідки за телефоном 285-70-49

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України приєднався до міжнародного круглого столу «Східні традиції державотворення», який відбувся 24 грудня в приміщенні «Укрінформу». Захід був присвячений підготовці до вшанування 150-річчя від дня народження відомого дослідника, сходознавця, одного з фундаторів Української академії наук Агатангела Кримського.

Участь у заході взяли почесний голова наукової серії «Світові традиції державного управління» Сергій Орєхов, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, Генеральний секретар Тюрксой Дюсен Касеїнов, Надзвичайний і Повноважний Посол Ісламської Республіки Іран в Україні Манучехр Мораді, Народний депутат України, Герой України Мустафа Джемілєв, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ліванській Республіці Ігор Осташ, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Туреччині Андрій Сибіга, президент Української асоціації зовнішньої політики, Надзвичайний та Повноважний Посол України Володимир Хандогій та інші. Модерував захід Володимир Омельчук.

Учасники круглого столу

Під час круглого столу було презентовано книгу «Східні традиції державотворення», приурочену 150-річчю від дня народження Агатангела Кримського. У ній зібрані матеріали досліджень низки науковців, у яких розглядається проблема сходознавства у науковій спадщині А. Кримського.  Особлива цінність книги у тому, що вона не лише висвітлює окремі сторінки з біографії відомого вченого, але й популяризує сходознавчий дискурс.

Презентована книга

У роботі круглого столу взяв участь директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України віцепрезидент НАН України Олег Рафальський, який у своєму виступі наголосив, що Агатангел Кримський був не лише топовим інтелектуалом своєї епохи, але й одним із фундаторів Української академії наук. Посада Неодмінного секретаря Академії, яку він займав багато років, делегувала йому значні управлінські функції в структурі Академії, і з їх виконанням він блискуче справлявся. Олег Рафальський також високо оцінив роботу авторів презентованої колективної монографії, зазначивши, що вона не лише займе достойне місце у скарбниці української наукової спадщини, але й стане поштовхом для подальших досліджень.

Виступає Олег Рафальський

З додатковою інформацією про круглий стіл можна ознайомитися на сайті «Укрінформу» за посиланням:

https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/3158688-prezentacia-specialnogo-naukovogo-zbirnika-shidni-tradicii-derzavotvorenna.html

5-го грудня у рамках міжнародної конференції “90-ліття польських східних досліджень”, організованої Варшавським університетом, відбулася онлайн-презентація нової книжки провідного наукового співробітника відділу етнополітології Миколи Рябчука під назвою “Eastern Europe since 1989: between loosened authoritarianism and unconsolidated democracy” (“Східна Європа після 1989 року: між розм’яклим авторитаризмом та неконсолідованою демократією”). Працю видав Центр східноєвропейських досліджень на основі монографічного курсу лекцій, прочитаного українським ученим у Варшавському університеті у 2009-2019 роках. Презентацію модерувала видавнича рецензентка книги проф. Олександра Гнатюк.

Монографія присвячена політичним процесам у Східній Європі після краху системи тоталітарного комунізму та стрімкого розпаду Радянської імперії у 1989-1991 роках. У центрі уваги дослідника – різні моделі посткомуністичного розвитку колишніх членів позірно монолітного блоку та з’ясування об’єктивних і суб’єктивних причин обраних ними кардинально відмінних траєкторій. Україна посідає в цій студії особливе місце – як найбільш характерний зразок гібридного, амбівалентого розвитку, виснажливого коливання у “сірій зоні” – між неконсолідованим авторитаризмом та неконсолідованою демократією. Відеозапис презентації можна подивитись у часовому проміжку 1:18 – 1:57 за адресою https://www.youtube.com/watch?v=YThRboAbjZc

 

 

14 грудня 2020 року у Центрі Разумкова відбувся круглий стіл «Партійна система України після 2019 року: ключові особливості та перспективи подальшого розвитку».

В експертній дискусії взяли участь заступник директора з наукової роботи Інституту, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода та завідувачка відділу теоретичних і прикладних проблем політології Галина Зеленько.

У ході засідання було презентовано дослідження щодо стану партійної системи в Україні і обговорено питання, які стосуються стабілізації партійної системи, а саме:

«В чому головна причина нестабільності партійної системи України?»;

«Партії незадовільно виконують свої функції, чи вони об’єктивно вичерпали себе як суспільні інститути?»;

«Які причини формування регіональних політичних партій?»;

«Чи варто очікувати  законодавчого оформлення існування в Україні партій різних типів: загальнонаціональних, регіональних, локальних (місцевих)?»;

«Якщо так, то які позитиви та ризики впровадження таких змін?»;

«Яких структурних та функціональних змін партійної системи варто очікувати внаслідок запровадження Виборчого кодексу?»

З представленим дослідженням та експертними висновками учасників можна ознайомитися за посиланням: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2020_part_sistem.pdf

24 – 25 листопада 2020 р. відбулася українсько-польська наукова конференція «Польща-Україна, поляки-українці: баланс взаємовідносин», організаторами якої виступили Польська академія мистецтв та наук (м. Краків) та Інститут держави і права ім. В. Корецького НАН України. У роботі конференції взяла участь завідувачка відділу теоретичних і прикладних проблем політології Інституту Галина Зеленько. У своїй доповіді «Польсько-українське стратегічне партнерство VS польсько-український націоналістичний «пінг-понг»: хто кого?» доповідачка проаналізувала стан сучасних українсько-польських стосунків на тлі конфліктів, які виникають між Польщею та Україною щодо різного трактування спільної історії – героїзації ОУН-УПА, Волинської різні тощо. Авторка здійснила ретроспективний аналіз розвитку польсько-українських стосунків після розпаду соціалістичного табору та охарактеризувала рівень інституційного забезпечення двосторонньої співпраці, підстави українського та польського націоналізму і причини радикалізації політичної сцени у двох країнах. Г. Зеленько застерігає від поглиблення конфлікту щодо різного трактування історії, який у політичній конфліктології трактується як конфлікт ідентичностей і практично не піддається врегулюванню. На переконання дослідниці, нагнітання цих протиріч може мати вкрай руйнівні наслідки не лише для України і Польщі, але й для усього регіону Центрально-східної Європи.

26-27 листопада провідний науковий співробітник відділу етнополітології Микола Рябчук узяв участь у міжнародній онлайн-конференції “Травмована нація. Україна на роздоріжжі”, організованій Центром східноєвропейських досліджень Карлового університету в Празі. Там він представив англомовну доповідь “Біла шкіра, чорна мова. Травматичний досвід колоніального поневолення”, де творчо розвинув постколоніальну теорію франко-мартинікського вченого-психоаналітика Франца Фанона, викладену у його класичній на сьогодні праці “Чорна шкіра, біла маска”. На думку українського автора, українці як індивіди не зазнавали дискримінації у Російській та Радянській імперіях, оскільки вважалися “майже одним” або й зовсім “одним народом” із росіянами. А проте як група вони дискримінувалися в обох імперіях досить жорстко – і на інституційному, і на дискурсивному рівні. Фактично для українців їхньою “чорною шкірою” – об’єктом принижень і глузувань, а деколи й політичних переслідувань – була їхня “чорна” – “сільська”, “непрестижна”, або й “бандерівсько-націоналістична” – мова. Саме цей дискурсивний тиск, підпертий інституційно, спонукав багатьох українців позбуватися “чорної” шкіри чи принаймні вдягати на публіці “білу маску”, через що й досі, як показує соціологія, істотно більше громадян розмовляє українською вдома, аніж наважується робити це у публічній сфері (у крамницях, на транспорті тощо). Психоаналітична теорія Франца Фанона дає адекватне пояснення комплексу неповноцінності, що формується у колонізованих унаслідок інтерналізації зверхнього погляду на себе з боку колонізаторів, а відтак відкриває шлях до подолання психологічної травми через її усвідомлення та усунення постколоніальних дискурсивних і соціально-економічних механізмів, які її все ще підживлюють і відтворюють.

Докладніше про конференцію – на сайті радіо “Свобода”: https://youtu.be/SUFJ7BXwlgw

23 листопада 2020 року Національний Демократичний Інститут в Україні, Комітети Верховної Ради України з питань правової політики та з питань цифрової трансформації організували експертне обговорення проєкту Закону «Про політичні партії України». Участь у заході взяла  завідувачка відділу теоретичних та прикладних проблем політології Галина Зеленько.

В ході обговорення Галина Зеленько висловила свої думки щодо змісту запропонованого законопроекту, спрогнозувала наслідки запровадження тих чи інших норм, запропонованих в законі. Експерт висловила критичні зауваження щодо, на її думку, надмірної ліберальності партійного законодавства в Україні, яка провокує комплекс інституційних проблем, які спричинили утвердження мультипартійності в Україні, дискредитували сам інститут політичних партій та ускладнили процеси політичного структурування українського суспільства. У ході обговорення Галина Зеленько акцентувала увагу на тому, що наявних проблем у партійному будівництві вирішити лише прийняттям навіть ефективного Закону «Про політичні партії» не вдасться, оскільки ця проблема потребує інвентаризації виборчого законодавства, інституціоналізації влади тощо.

«Наукові записки» (1997-2019)

Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. – 2019 / 3-4 (99-100) – 447 с. ISSN 2524-0137

Новини

Оголошення