На сайті Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України в розділі „Наші видання” розміщено текст монографії головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки, доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України В. Ф. Солдатенка „Концепції української революції та національної соборності у світлі політичної практики 1917–1920 років”.
У монографії зроблено спробу відтворити складний і суперечливий процес ідеологічного обґрунтування органічно пов’язаних між собою концепцій Української національно-демократичної революції та національної соборності, прослідкувати їхню сутнісну еволюцію під впливом досвіду втілення в суспільно-політичну практику 1917–1920 рр. Науковий аналіз і оцінки здійснено в контексті історіографічних тенденцій різних періодів і шкіл.

Дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи „Концепція соборності України: витоки, еволюція, політична актуальність” (державний реєстраційний номер: 0122U000572).

Книга розрахована на науковців, викладачів історії, політології, аспірантів та студентів, усіх, хто цікавиться українською політичною історією та сучасним суспільно-політичним розвитком України.

Текст монографії (PDF)

26 жовтня 2023 р. відбувся регіональний семінар Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA). У семінарі взяли участь представники національних асоціацій Болгарії, Хорватії, Чехії, Грузії, Угорщини, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії та України.

Від Асоціації політичних наук України участь у семінарі взяла завідувачка відділу політичних інститутів і процесів нашого інституту, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько.

Темою семінару була координація зусиль національних асоціацій політичної науки країн регіону задля протистояння глобальним викликам.

За результатами семінару ухвалили рішення підготувати колективну монографію, присвячену аналізу стану політичної науки в країнах регіону; провести спільну конференцію національних асоціацій політичної науки регіону навесні 2024 р. в Кракові, на якій обговорити виклики перед країнами регіону і роль національних асоціацій у протидії їм.

До 135-річчя з дня народження дослідника голодомору Дмитра Солов’я (1888–1966) на сторінках популярного ресурсу  Kyiv Post головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал розмістив оповідь про науковця-дослідника трагічних часів Голодомору в Україні  1932–1933 рр.

Дмитро Соловей залишив по собі строкату, різножанрову друковану спадщину. Важливо наголосити на тому – зазначає Ю. Шаповал – що Дмитро Соловей був одним із перших, хто звернувся до дослідження теми Голодомору в Україні, до комплексного аналізу причин і наслідків цієї трагедії. Він одним з перших почав збирати свідчення тих, кому вдалося пережити Голодомор, писав не лише про соціально-економічні, але й про політичні причини цього явища.

Публікація Ю. Шаповала в Kyiv Post

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України став співорганізатором VII круглого столу „Історія в нас і ми в історії: психологія історичної пам’яті”. Спецпроєкт: „Цивілізаційна суб’єктність України – Соборність. Звитяжність. Вчинковість” (офлайн-онлайн режим), який відбувся 19 жовтня 2023 року в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України.

З  вітальним словом до учасників круглого столу звернувся заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України,  науковий керівник відділу теорії та історичної політичної науки, доктор політичних наук, професор Юрій Шайгородський.

Активну участь у роботі круглого столу взяли співробітники відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту.

Розпочала роботу круглого столу  доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки Тетяна Бевз доповіддю „Політична цінність соборності України в умовах повномасштабної війни”, акцентувавши на тому, що ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. Актуалізація теми соборності в умовах повномасштабної війни постала з новою силою. Адже соборність – це й незалежність, й територіальна цілісність держави. Тема територіальної цілісності України особливої гостроти набула з часу окупації Криму та частин Донецької та Луганської областей. У доповіді проаналізовані окремі законодавчі новели, які стосуються реінтеграції окупованих територій. Значна увага приділена темі територіальних поступок, які пропонують деякі політики та експерти. Проаналізовані позиції української влади, зарубіжних дослідників та результати соціологічних досліджень щодо відновлення та збереження територіальної цілісності держави. Воєнно-політичне керівництво країни, наголосила доповідачка, наполегливо працюють над стратегією деокупації українських територій, над звільнення їх від російських агресорів.

Соборність і єдність українців, наголосила доповідачка, залишаються фундаментальними цінностями української державності, які Україна захищає сьогодні від російської воєнної агресії з вірою у неминуче відновлення суверенітету та територіальної цілісності держави.

Під час роботи круглого столу 

Доктор політичних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки В’ячеслав Яремчук виступив з доповіддю „Феномен соборності як потужна складова національної стійкості України в умовах російсько-української війни”. В доповіді зокрема йшлося про те, що особливу роль у національній стійкості (включаючи такі складові як національна безпека, стійкість держави та її інститутів) відіграє феномен соборності, який є своєрідною сполукою між членами суспільства, тим, що об’єднує їх в єдине ціле. Йдеться не лише про соборність територіальну й етнічну, але й про соборність не менш стійку і важливу – ментальну (сприйняття та тлумачення світу), а також – психологічну, культурно-освітню тощо. В цьому сенсі, йдеться про сукупний соціальний капітал, який здатний забезпечити безпеку та добробут громадян, високий рівень їхньої готовності і ефективності реагування на загрози та викликів цивілізаційному поступу України.

У роботі круглого столу взяли участь також співробітники відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Микола Горбатюк – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник; Олександр Чорний – кандидат філософських наук, науковий співробітник; Валерій Мачуський – кандидат педагогічних  наук, молодший науковий співробітник; аспірантка Марина Баранівська.

„Картографування “нації нізвідки“: імперське знання й виклики деколонізації” – так називалася лекція провідного наукового співробітника відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту, кандидата політичних наук Микола Рябчука 11 вересня в університеті міста Гент (Бельгія).
„Імперське знання”, в розумінні доповідача, – це система підтримуваних державою наративів, спрямованих, з одного боку, на прославляння імперії, її буцімто „універсальної” видатної культури й „унікальної” історичної ролі, а з другого боку – приниження, маргіналізацію або й зухвале привласнення культурних здобутків підлеглих народів та легітимізацію виключного права промовляти від їхнього імені, позбавляючи їх власного голосу і врешті видимості. „Імперське знання”, витворене в Росії у XVIII ст., було розвинене, інституціалізоване і поширене у світі як начебто „наукове” й тому незаперечне.

Альтернативні погляди, зокрема голоси поневолених націй, були ефективно виключені з публічного обговорення. Російське „імперське знання” спричинилося таким чином до багатьох проблем, зокрема – до фатально неадекватного сприйняття Росії у світі й, відтак, неадекватної політики – як щодо Росії, так і щодо України як головного об’єкта і жертви того псевдознання. Сьогоднішня російська війна в Україні як спроба брутального неоколоніального реваншу робить проблему ревізії й деконструкції „імперського знання” вкрай актуальною, зокрема в рамках ширших деколонізаційних процесів.
Відеозапис лекції

29 вересня 2023 року до 82-х роковин трагедії Бабиного Яру в ефірі Радіо Культура виступив провідний науковий співробітник нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. Говорили про цю трагедію та вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру та жертв Другої світової війни, про нинішню російську воєнну агресію та війну проти України.

Анатолій Подольський у студії Радіо Культура

В інтерв’ю науковця було наголошено: „…можемо згадати 32 роки суверенності України й часи, що передували українські Незалежності. По-перше, в Україні під комуністичною владою нічого не можна було зробити. В Києві жили багато родин, для яких Бабин Яр був цвинтарем. Там лежали їхні близькі, там лежали їхні батьки, сестри, брати. Я знав багато таких родин. Ці люди пішли з життя, так і не відвідавши жодного разу Бабин Яр. Тільки після здобуття Україною незалежності ці офіційні дні пам’яті стали можливими. І в різні роки відбувалася пам’ятна хода – від Лук’янівки до Сирця. Зараз, поки ми не перемогли ворога і не настав мир, важливо, щоб люди були в безпеці. Тож я вважаю, що  спільна міжрелігійна молитва до 82-х роковин розстрілів у Бабиному Яру – це правильно. А після перемоги можна буде говорити про інші форми вшанування”.

29 вересня 2023 року втретє поспіль на меморіальних теренах Бабиного Яру було проведено спільну міжрелігійну молитву. Організаторами такого заходу виступили Український інститут національної пам’яті разом із Національним історико-меморіальним заповідником „Бабин Яр” і Державною службою з етнополітики та свободи совісті.

Під час війни, яка триває нині, важливо берегти пам’ять. Це моторошно, це біда, але російський ворог роками робив усе можливе, щоб нас знищити, тож збереження пам’яті про ті події сьогодні – це, зокрема, й наша зброя проти російського агресора.

Аудіозапис інтерв’ю 

На сайті Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України в розділі „Наші видання” розміщено текст колективної монографії науковців Інституту „Політична система України: конституційна модель та політичні практики” (керівник колективу авторів, науковий редактор видання – Г. І. Зеленько).

Монографія присвячена дослідженню інституційної, нормативно-правової та інформативно-комунікативної підсистем політичної системи України з точки зору поєднання формального та реального конституціоналізму. Досліджуються неполітичні інститути – організації громадянського суспільства, фінансово-промислові групи, медіа, які безпосередньо впливають на характер політичної системи та політичні практики.

Видання розраховане на політиків, експертів, науковців, студентів та аспірантів та усіх, хто хоче розібратися у тонкощах функціонування політичної системи України, зрозуміти причинно-наслідкові звʼязки і пояснити особливості політичних практик.

Текст монографії (PDF)

Молодший науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів нашого Інституту, доктор філософії з політології Олена Андрєєва обрана для участі в програмі розбудови потенціалу молодих фахівців „Перспективи багаторівневого управління, децентралізації та прав людини”.

Програма організована Університетом Лунда в рамках Академії молодих професіоналів Шведського інституту (SAYP). Щороку університет проводить комплексні навчальні інтенсиви для молодих фахівців з країн Східного партнерства ЄС та Західних Балкан. Ця програма спрямована на вивчення кращих практик розбудови структур управління у Швеції, а також обмін досвідом, підвищення рівня знань та створення мережі зв’язків у галузі публічного управління, вироблення політик та сталого урядування.

Університет Лунда  (Швеція)

Важливою частиною програми є обмін досвідом між учасниками з різних країн, такими як Литва, Молдова, Грузія та Вірменія щодо імплементації децентралізаційних заходів на принципах дотримання правах людини, через академічні дослідження, роботу громадських організацій, діяльність органів публічного управління. Цьогоріч в міжнародній академічній програмі беруть участь п’ять українських учасниць – представниць наукової спільноти, інститутів громадянського суспільства та місцевого самоврядування.

25–26 вересня 2023 року у місті Віченца (Італія)  відбулась міжнародна конференція на тему „Російська імперія–СРСР–Російська Федерація: еволюція російського націоналізму і його відносини з Україною та іншими національностями”. Організаторами конференції були Фундація Інститут історії (Віченца), Олімпійська академія (Віченца), Інститут Спротиву та сучасної історії провінції Віченца, Соціокультурний інститут у Віченці, неурядова організація Il Ponte/Міст.

На конференцію були запрошені авторитетні італійські вчені, серед яких Андреа Ґраціозі, Джованна Броджі, Альберто Мазоеро, Сімона Мерло, Нікколо П’янчола та інші. Серед обговорюваних були проблеми радикалізація путінізму, російського націоналізму у Радянському Союзі з 1945 року до його розпаду, еволюція України від пострадянської держави до національної держави у 1991–2022 роках, проблеми Голодомору як політичного інструменту, питання взаємин країн Балтії та Росії після «холодної війни» та багато інших цікавих і важливих проблем.

Єдиним запрошеним на конференцію науковцем з України був головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал. Він виголосив доповідь „Перетворення України на Велике князівство Російське Василя Шульгіна. Невідомий памфлет російського монархіста 1938 року”.

Відкриття конференції. (Фото Ю.Шаповала)

Юрій Шаповал та один з організаторів конференції, професор Неапольського університету Андреа Ґраціозі

21–24 вересня 2023 року у м. Яремче відбулися ХVІ українсько-польські зустрічі – традиційний, єдиний в Україні науковий форум, який об’єднує українських і польських суспільствознавців. В обговоренні актуальних проблем міждержавних відносин на тлі воєнної російської агресії цього року взяли участь понад 130 інтелектуалів: науковців, експертів та дипломатів.

Від імені співорганізаторів Форуму – Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, виступив заступник директор Інституту з наукової роботи, науковий керівник відділу проблем світового політичного розвитку, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода. Він висловив впевненість, що українсько-польські зустрічі продукуватимуть слушні та цінні думки і пропозиції стосовно зближення позицій наших країн з різних питань їхніх взаємовідносин.

В своїй доповіді науковець зазначив, що нині, коли оголюються і загострюються проблеми у відносинах між державами, міжнародна система опинилася перед загрозою хаосу, тому особлива роль надається інституту народної дипломатії. Доповідач нагадав, що у кризові часи, коли правителям важко дійти консенсусу у міждержавних відносинах, популярною стає фраза „народ мудріший за правителів”. Ця фраза є, безумовно, метафорою, а пересічні люди чекають мудріших рішень і вчинків від представників правлячого класу. Мудрість же правлячого класу, зауважив науковець, полягає у здатності дослухатися до народної думки.

Виступає Олександр Майборода

Олександр Майборода також наголосив, що Україна і Польща разом протистоять геополітичній небезпеці, яка насувається з боку Росії. Спільна українсько-польська боротьба за свободу Європи, за демократичний лад, за права народів і права людини є зараз серцевиною відносин між Республікою Польською і Державою Україна.

Робота зустрічей була зосереджена у шести секціях, які обговорювали важливі геополітичні, військові, гуманітарні, економічні складові українсько-польських взаємин, визначали їх пріоритети та перспективи.

Виконувач обов’язків завідувача відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць виступив з доповіддю на секції „Військова допомога Польщі та Заходу для України: належна відповідь на загрози безпеці на регіональному та глобальному рівнях”.

Доповідає Юрій Ніколаєць

В роботі секції „Відбудова України: виклики, перспективи, напрямки” взяв участь головний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту доктор політичних наук, професор Олег Калакура.

Учасники конференції

4–8 вересня 2023 року в Карловому університеті (Прага) відбулася Генеральна конференція Європейського консорціуму політичних досліджень (ECPR).

Європейський консорціум політичних досліджень (ECPR) є незалежною науковою асоціацією, заснованою в 1970 році. Ініціаторами створення Консорціуму були Жан Блондель і Стейн Роккан. Спільно з Пітером де Яносі з Фонду Форда та іншими європейськими науковцями, вони розробили й утілили концепцію „Європейського консорціуму з розвитку політичної науки” (European Consortium for the Promotion of Political Science). Засновниками ECPR виступили дванадцять європейських університетів.

Нині ECPR налічує 350 інституційних членів з майже 50 країн світу. До складу організації входять провідні університети, десятки тисяч науковців, студентів, які займаються дослідженнями та викладанням політичних наук.

Щорічна Генеральна конференція Європейського консорціуму з розвитку політичної науки є значною науковою подією, спрямованою на розвиток досліджень у всіх напрямах політичної науки. Завдяки широкому охопленню та інклюзивному підходу, вона надає можливість науковцям з різних континентів і країн зібратися разом та представити й обговорити результати їхньої дослідницької роботи.

Генеральна конференція, яка відбулася 4–8 вересня 2023 року, зібрала понад 2 000 учасників у Карловому університеті (Прага) та на онлайн-платформі.  Цьогоріч працювали 67 секцій та понад 500 панелей, на яких обговорювалися найактуальніші проблеми політичної науки.

Вперше, за час існування  ECPR, на Генеральній конференції цієї організації була представлена українська науково-дослідна установа. Цією установою,  за результатами конкурсного відбору, став Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Українські науковці – учасники Генеральної конференції  ECPR

В Карловому університеті в Празі та в онлайн-форматі працювала секція „Етнополітична стійкість України” (голови секції: провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат політичних наук, доцент Анастасія Дегтеренко та завідувач відділу етнополітології нашого Інституту, доктор політичних наук, професор Віктор Котигоренко).

Панель „Етнополітична стійкість України: гуманітарні аспекти” відбулася онлайн 5 вересня 2023 року. З доповідями на панелі виступив професор Анатолій Олексієнко з Інституту освіти Гонконгу (тема: „Інтернаціоналізація та геополітика виробництва знань у воюючій Україні”, а також – науковці нашого Інституту:

• провідний науковий співробітник відділу етнополітології, кандидат філософських наук Наталія Кочан (тема: „Профілювання громадянського виміру релігії”);
• в.о. завідувача відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць (тема: „Інформаційний аспект політичної стійкості України”);
• головний науковий співробітник відділу етнополітології доктор політичних наук, професор Олег Калакура (тема: „Етнокультурна стійкість українського суспільства в умовах війни Росії проти України”);
• науковий співробітник відділу етнополітології, кандидат історичних наук Олексій Ляшенко (тема: „Ідентичність як чинник етнополітичної стійкості України”;
• молодший науковий співробітник відділу етнополітології, кандидат історичних наук Валерій Новородовський (тема: „Участь національних меншин у суспільному житті в умовах російсько-української війни”).

6 вересня 2023 року відбулася онлайн-панель „Стійкість української нації та національна ідентичність”. З доповідями виступили науковці нашого Інституту:

• старший науковий співробітник відділу етнополітології, кандидат історичних наук Людмила Мазука (тема: „Роль закордонного українства у протидії російській агресії та у відновленні України”);
• завідувач відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Віктор Котигоренко (тема: „Резильєнтність сучасної української нації: динаміка, потенціал, загрози”);
• головний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, доктор політичних наук Володимир Кулик (тема: „Вплив російської агресії на українську етнонаціональну ідентичність”),

а також – провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор політичних наук Віра Явір (тема: „Трансформація феномену етнополітичної стійкості українців в умовах російсько-української війни”).

Під час роботи Генеральної конференції  ECPR

7 вересня 2023 року в Карловому університеті в Празі питання етнополітичної стійкості України обговорювалися на панелі „Феномен етнополітичної стійкості України: аналіз питань безпеки та управління”. У центрі обговорення та дискусії були наукові доповіді доктора політичних наук Оксани Хасс з Болонського університету (тема: „Роль громадських технологій для стійкості України в асиметричній війні”), журналістки Карін Кьоварі Соймос з Університету Масарика (тема: „Угорські ревізіоністські наративи як засіб нагнітання напруженості проти України”) та провідного наукового співробітника відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидата політичних наук, доцента Анастасії Дегтеренко (тема: „Етнополітичний менеджмент в Україні та окремих країнах ЄС: порівняльний аналіз”).

7–8 вересня 2023 року у рамках секції „Трансформація світосистеми під впливом російсько-української війни„ (голови секції: завідувач відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько та провідний науковий співробітник відділу проблем світового політичного розвитку, доктор політичних наук, доцент Олег Кондратенко) було забезпечено проведення двох панелей: „Генезис і траєкторія російської імперської політики” (голова: доктор політичних наук Олег Кондратенко) та „Російсько-українська війна; Стратегічні та військові наслідки” (голова: кандидат політичних наук Леонід Кияниця).

З науковими доповідями виступили співробітники Інституту:

• доктор політичних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу проблем світового політичного розвитку Олег Кондратенко (тема: „Сутність і традиції російського імперського експансіонізму”);
• кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Наталія Кононенко (тема: „Консолідація суспільства під час війни та перспективи локалізації кризи легітимності влади в Україні”);
• кандидат політичних наук, науковий співробітник відділу проблем світового політичного розвитку Леонід Кияниця (тема: „Співпраця українських волонтерських організацій з європейськими урядами та громадськими організаціями: контекст російсько-української війни”);
• молодший науковий співробітник відділу проблем світового політичного розвитку Олександр Герасименко (тема: „Основні напрямки впливу російсько-української війни на характер взаємодії громадянського суспільства та держави в країнах Східної Європи”).

Також у рамках зазначених панелей взяли участь та виступили з доповідями науковці з низки іноземних установ:

• професор Вільного університету Брюсселя Олеся Ткачова (тема: „Політична економіка військової мобілізації в авторитарній Росії: дані аналізу великих даних”);
• професор Карлового університету Ян Людвік (тема: „Росія Україна. Заморожений конфлікт: результати експертного опитування”);
• професор Університету оборони Чеської Республіки Ян Ферина (тема: „Війна в Україні: наслідки для Китаю в разі вторгнення на Тайвань”);
• професор Університету Кадір Хас Турецької Республіки Догуш Сонмез (тема: „Третій термін Путіна (2012–2018): це російська імперська декларація?”);
• професор Гентського університету Королівства Бельгія Фаб’єн Боссайт (тема: „Вплив образів на дії Росії в сусідньому регіоні: перспектива політичної психології”).

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на своєму засіданні 31 серпня 2023 року зареєструвала Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України суб’єктом у сфері друкованих медіа та внесла до Реєстру суб’єктів у сфері медіа журнал „Політичні дослідження / Political Studies”, засновником та видавцем якого є Інститут (рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 792 від 31.08.2023, протокол № 20).

На сайті Інституту в розділі „Наші видання” розміщено текст монографії колективу авторів „Етнополітика в Україні в умовах сучасних суспільно-політичних змін: реальний стан, виклики, перспективи”.

У монографії проаналізовано досвід політик європейських країн в етнополітичній сфері, можливості його використання у вітчизняних етнополітичних практиках. Досліджено динаміку змін національногромадянських ідентичностей в Україні, впливу на цю динаміку російськоукраїнської війни. Актуалізовано проблему взаємозв’язку та взаємовпливу етнополітики і міграційної політики в умовах російської агресії та подальшої відбудови. Осмислено моделі державної політики у релігійній сфері України, обґрунтовано сутнісні ознаки сек’юритизаційних заходів. Обґрунтовано особливості політики пам’яті у контексті нав’язаної Росією інформаційної війни. Сформульовано пропозиції органам державної влади, місцевого самоврядування щодо моделювання та реалізації вітчизняної етнонаціональної політики в умовах воєнного часу, повоєнних модернізаційних процесів.

Текст монографії (PDF)

28 серпня 2023 р. у Києві відбулася міжнародна науково-експертна конференція „Виклики для України та майбутнє російської імперії”, організатором якої був Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інститут світової політики. Захід відбувся за підтримки народного депутата України Олега Дунди.

У рамках конференції відбулося чотири панельні дискусії на яких учасники змоделювали можливі сценарії розвитку подій, зумовлених російською воєнною агресією проти України. Зокрема, йшлося про очікування світу та України на шляху до Вашингтонського саміту НАТО, майбутнє Російської Федерації та демократичного світу з огляду на наміри РФ змінити міжнародну систему безпеки, про міфи та страхи, навіяні російською пропагандою, про безпекові, економічні та соціальні виклики для України на найближче десятиліття.

З промовами на конференції виступили Олександр Майборода – заступник директора з наукової роботи, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України та Галина Зеленько – завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України.

Виступає Олександр Майборода

Виступає Галина Зеленько 

Міжнародна науково-експертна конференція „Виклики для України та майбутнє російської імперії”

Під час конференції

У роботі конференції взяли участь науковці, експерти, політики, високопосадовці. Серед учасників – Сергій Пирожков, доктор економічних наук, професор віцепрезидент НАН України, академік НАН України, Олексій Гончарук, прем’єр-міністр України (2019–2020 рр.), Павло Клімкін, міністр закордонних справ (2014-2019 рр.), Андрій Загороднюк, міністр оборони України (2019–2020 рр.), Валерій Чалий, посол України в США (2015–2019 рр.), Євген Бистрицький, доктор філософських наук, професор, завідувач відділу Інституту філософії НАН України ім. Г. С. Сковороди, Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду „Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва,  Павло Жовніренко, радник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Ірина Павленко, завідувачка відділу політичної системи центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, офіцер ЗСУ, Михайло Пашков, співробітник Центру Разумкова, Андреас Умланд, політолог, фахівець з питань російського ультранаціоналізму та авторитаризму, член НЕР Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції, Назіп Хамітов, доктор філософських наук, член-кореспондент НАН України, письменник, Лариса Якубова, доктор історичних наук, завідувачка відділу Інститут історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, Петр Пойман, засновник ГО Team4Ukraine, кримінолог (Чехія), Сергій Сумленний, голова центру European Resilience Initiative Center (Німеччина), Анатолій Романюк, завідувач кафедри політичних наук Львівського національного університету ім. І. Франка, Ярослав Любивий, доктор філософських наук, Інститут філософії ім. Г. C.Сковороди НАН України, Олександр Білецький, віцепрезидент Українського союзу промисловців та підприємців, Ростислав Павленко, народний депутат України (фракція „Європейська солідарність”), Віталій Безгін, народний депутат України (фракція „Слуга народу”), Ярослав Юрчишин, народний депутат України (фракція „Голос”), Володимир Головко, кандидат історичних наук, Інститут історії України НАН України, Ігор Рущенко, доктор соціологічних наук, член правління Соціологічної асоціації України, Дмитро Микиша, народний депутат України (фракція „Слуга народу”), Олег Медуниця, народний депутат України (2012–2019 рр.), голова організації українських націоналістів (ОУН), Павло Тупчик, політичний консультант, волонтер, аналітик, Антон Шеховцов, політолог (Австрія).

Підтримуючи українських учених у складних умовах війни, багато видавництв і компаній відкрили безоплатний доступ до своїх електронних ресурсів і досі продовжують його надавати.

У липні цього року МОН України надіслало офіційне звернення щодо потреби в збереженні українським ученим безоплатного доступу до електронних ресурсів наукової інформації в межах проєкту Research4Life.

За результатами розгляду цього звернення на щорічній зустрічі видавців-партнерів Research4Life було повідомлено про збереження українським установам безоплатного доступу до ресурсів платформи до кінця 2024 року.

Нагадуємо, що з березня 2022 року українським науковцям стала доступною більшість контенту платформи Research4Life, через яку вчені й освітяни, а також фахівці в галузях державного управління, охорони здоров’я, сільського господарства тощо з країн, що розвиваються, мають змогу використовувати електронні книги, журнали, бази даних багатьох видавництв і компаній світу (за інформацією, яка нещодавно публікувалася на порталі, обсяг контенту платформи досяг 200 тис. одиниць – журналів, книг, баз даних).

На початку 2023 року було оновлено статус України на офіційному вебсайті Research4Life із зазначенням про приєднання країни до групи країн А, організації та фахівці з яких мають безоплатний доступ до ресурсів платформи. Нині вже понад 550 українських установ зареєструвалися на порталі Research4Life та отримали можливість налаштувати доступ для своїх працівників.

Раніше за результатами розгляду звернення МОН компанією «Clarivate» було ухвалено рішення про збереження для закладів вищої освіти та наукових установ України до кінця цього року доступу до бази даних «Web of Science», а компанія «Elsevier» продовжує надавати доступ до баз даних «Scopus», «ScienceDirect» та низки інших електронних ресурсів.

За матеріалами МОН України

Україна відзначає 32-й рік Незалежності!

Сьогодні українці зі зброєю в руках відстоюють своє право на життя у незалежній та суверенній державі, право на свободу, право самостійно обирати своє майбутнє.

Українці консолідовані у відстоюванні своєї незалежності, у прагненні відновлення територіальної цілісності та побудови сильної європейської держави.

Ми вдячні всім, хто стоїть на варті нашої Батьківщини, і вшановуємо тих, хто пожертвував своїм життям у боротьбі за Україну.

У день святкування 32-річчя відновлення Незалежності України, коли наш народ бореться з російськими загарбниками за життя своєї держави, відстоюючи нашу волю, честь, гідність і незалежність, бажаємо один одному перемоги та довгоочікуваного миру.

Віримо, в наших воїнів, в силу нашого духу, в нашу перемогу!

З Днем Незалежності, Україно!

З Днем української Незалежності усіх нас!

17 серпня 2023 року відбулося чергове обговорення питань повоєнної модернізації України в межах проєкту „Голос громадянського суспільства у реформуванні та реалізації плану відновлення України” („Луганська декларація”). Цей проєкт адмініструється громадською організацією „Агенція відновлення та розвитку” за підтримки  Європейського фонду за демократію у партнерстві із Центром політико-правових реформ.  Загалом в межах реалізації проєкту вже відбулося 20 тематичних дискусій за участі науковців, представників інститутів громадянського суспільства, політиків та урядовців.

У фокусі серпневої дискусії – план реформування виконавчої гілки влади, її адаптації до потреб післявоєнної трансформації України та інституційних змін у контексті відповідності стандартам ЄС.

В дискусії щодо плану реформування виконавчої гілки влади, уряду та центральних органів виконавчої влади взяла участь провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних  досліджень ім. І. Ф. Кураса  НАН України, кандидат політичних наук Наталія Кононенко. Науковиця акцентувала на тому, що для підвищення інституційної спроможності виконавчої влади та її синхронізації із форматом діяльності аналогічних європейських інституцій, необхідно доповнити Стратегію реформування державного управління на період 2022-2025 рр.та План дій з реалізації Стратегії (документи ухвалені розпорядженням Кабінету Міністрів України від  21.07.2021)  нормами, цілями та індикаторами вимірювання ефективності державного управління, розробленими SIGMA для країн, що прагнуть членства в ЄС. Наталія Кононенко наголосила, що SIGMA є одним із найпрестижніших аналітичних центрів ЄС, який був заснований Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Європейським Союзом у 1992 р. та є агентом ЄС у питаннях вироблення стандартів державного управління для національних європейських урядів.

Протягом 13–17 серпня 2023 р. Український центр вивчення історії Голокосту організував роботу освітнього семінару-школи „Історія Голокосту в Україні: вивчення, викладання, пам’ять”. У роботі семінару-школи взяли участь фундатор і керівник Українського центру вивчення історії Голокосту, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Подольський та в.о. зав. відділу політичної культури та ідеології Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.

Виступає Юрій Ніколаєць

У своєму виступі „Множинність злочинів проти людяності: Голокост, голодомор, геноцид, воєнні злочини та їх сучасна кваліфікація» Юрій Ніколаєць схарактеризував сучасні підходи до визначення воєнних злочинів, висвітлив основні обмеження методів ведення війни, зафіксовані у міжнародному гуманітарному праві. Він також визначив окремі дії РФ у війні проти України, які можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини, а саме: фізичне знищення частини населення тимчасово окупованих територій; депортації населення тимчасово окупованих територій; переміщення на тимчасово окуповані території населення з РФ; напади на об’єкти цивільної інфраструктури (у т. ч. безпрецедентне руйнування гідротехнічних споруд, яке вважалося воєнним злочином ще в ІІІ тис. до н.е. у Стародавньому Єгипті); катування військовополонених та цивільних осіб; мобілізація населення тимчасово окупованих територій до складу збройних сил РФ; руйнування поселень, не обумовлене потребами ведення бойових дій; примусове вивезення та неповернення дітей. Науковець також висвітлив аналогії у практиках ведення війни Німеччини у 1939–1945 рр. та Російської Федерації у російсько-українській війні з 2014 р.

Виступає Анатолій Подольський

Анатолій Подольський у своєму виступі „Особливості історії Голокосту у загальноєвропейському контексті” підкреслив важливість розуміння типології та особливостей подій з історії Голокосту на теренах України та інших землях європейського континенту. Окрему увагу доповідача було приділено сучасним академічним та освітнім викликам, щодо порівняння злочинів націонал-соціалізму часів Другої світової війни та воєнних злочинів російських окупантів в Україні під час їхньої агресії та війни проти нашої держави. Було зазначено, що політика державного антисемітизму гітлерівського режиму в Німеччині в добу Другої світової війни має спільні риси з відвертою українофобською політикою путінського тоталітарного режиму під час російської війни проти України.

Учасники семінару

В роботі Літнього семінару-школи взяли участь 30 вчителів історії загальноосвітніх середніх навчальних закладів та викладачі закладів вищої освіти з 16 областей України.

Журнал „Політичні дослідження” розміщено на цифровій платформі Бібліотечного порталу НАН України „LibNAS UA” в розділі „Журнали Академії”.

LibNAS UA – інформаційна система, призначена для консолідації, уніфікації, зберігання та надання широкого доступу до комплексу наукових даних, що супроводжують результати наукової діяльності Національної академії наук України.

Бібліотечний портал НАН України дотримується політики відкритого доступу до опублікованого матеріалу, визнаючи пріоритетними принципи вільного поширення наукової інформації та обміну знаннями задля глобального суспільного прогресу.

Інформаційний блок порталу містить повні тексти статей, опублікованих на сторінках журналу „Політичні дослідження”,  засновником та видавцем якого є наш Інститут.

Користувачі порталу мають можливість (на умовах ліцензії Creative Commons) вільно читати, завантажувати, копіювати контент з навчальною та науковою метою, а також розповсюджувати його з обов’язковим зазначенням авторства.

Організація та підтримка цифрового формату видання, попри її трудомісткість, надає значні переваги для дослідників в процесі пошуку джерел наукової інформації, партнерів, звітування та оцінки результатів наукової діяльності. Окрім того, така система реалізує стратегічну функцію збереження наукового надбання у цифровому форматі.

28 липня 2023 р. на базі Національної академії Служби безпеки України був проведений круглий стіл „Актуальні питання захисту національної державності в сучасних умовах”. Співорганізаторами заходу виступили Служба безпеки України та Центр захисту національної державності. Основними тематичними напрямами круглого столу бали визначені: Служба безпеки України як головний суб’єкт захисту національної державності; правові підстави взаємодії Департаменту та регіональних підрозділів захисту національної державності Служби безпеки України з іншими суб’єктами сектору безпеки, органами влади й управління з питань захисту національної державності; особливості розслідування злочинів, пов’язаних із посяганнями на державний суверенітет, конституційний лад, територіальну цілісність, та інформаційну безпеку України в умовах запровадження правового режиму воєнного стану; іноземний та національний досвід протидії спеціальним інформаційним операціям на підставі аналізу відкритих джерел інформації тощо. У роботі круглого столу взяли участь в.о. завідувача відділу політичної культури та ідеології Інституту, доктор історичних наук Юрій Ніколаєць та провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів, кандидат політичних наук Ростислав Балабан.

Юрій Ніколаєць

У своїй доповіді Юрій Ніколаєць відзначив, що поява та розвиток інформаційного суспільства зробили можливим різке посилення впливу засобів масової комунікації на розгортання та перебіг міждержавних конфліктів. У сучасних умовах засоби масової комунікації стали важливим елементом ведення гібридної війни. Аналіз інформаційного простору України дозволяє стверджувати, що інформаційна війна Російської Федерації проти України почалася відразу після розпаду СРСР і була націлена проти становлення та розвитку Української державності. Інформаційно-психологічні спецоперації були спрямовані на відновлення союзної держави із центром у Москві, дискредитацію процесу українського державотворення та можливостей українських політиків брати участь в ефективному управлінні державою, провокування міжетнічної та міжрегіональної ворожнечі, формування регіональної ідентичності, дискредитацію правоохоронних та судових органів, поширення в українському суспільстві негативного ставлення до служби у Збройних Силах України.

Засоби масової комунікації були використані для формування сепаратистських настроїв, іредентизму у ряді українських регіонів. З цією метою поширювали повідомлення про так званий «галицький сепаратизм», розвиток політичного русинства, «споконвічну належність Криму та Донбасу до Росії». У Криму та на Донбасі тривалий час у розповсюдженні антиукраїнських меседжів брали участь місцеві засоби масової інформації, які діяли цілком легально. Антиукраїнські твердження були присутні навіть у передвиборчих програмах порівняно великої кількості кандидатів у народні депутати, програмних документах окремих громадських об’єднань. Тривала відсутність виваженої державної інформаційної політики зробила можливим формування антидержавницьких настроїв в українському суспільстві. Особливо це було помітним серед населення Півдня та Сходу України. Антиукраїнська інформаційна кампанія Російської Федерації активізувалася на початку ХХІ ст. в умовах передвиборчої боротьби в Україні та Помаранчевої революції й набула чітко визначених антидержавницьких рис уже під час, коли Президентом України був В. Ющенко. Саме тоді були сформовані тези про „існування двох Україн” „поширення фашизму і неонацизму” в Україні та „розвиток України як західного проєкту ″антиросії″”. З часом інформаційна війна стала однією із найважливіших складових російсько-української війни, на початку якої ворогу вдалося тимчасово окупувати Крим та частину Донбасу. Сучасна позиція провідних гравців на світовій політичній арені буде сприяти збереженню на політичній карті світу Російської Федерації у певному „оновленому” вигляді. На найближчу перспективу відсутні й передумови дезінтеграції РФ унаслідок різкого погіршення економічної ситуації у цій країні. Тому слід враховувати, що укладена із Російською Федерацією угода про завершення війни/спеціальної воєнної операції не буде означати відмови російської сторони від продовження гібридної війни проти України у форматі інформаційної війни, економічних та торговельних воєн, політичного тиску та війни у кіберпросторі тощо. І навіть перспективний вступ України до НАТО не може стати гарантією відмови РФ від продовження гібридної війни проти України.

Ростислав Балабан

Ростислав Балабан у своєму виступі підкреслив, що успіхи ЗСУ, СБУ, розвідки, волонтерів, оптимістичний суспільний настрій і консолідація, все те що сьогодні наповнює суть державності, забезпечує її легітимність і стійкість – можуть бути нівельовані корупцією. Війна Росії проти України виявила, що державний апарат управління, правоохоронні й судові органи насичені агентами РФ, завданням яких стало знищення державності України. На серпень 2022 р. рух „Чесно” декларував, що 348 політиків стали зрадниками. Проблемою для України стало масштабне поширення корупції. Корупційні схеми не припинили свого існування навіть в умовах війни, коли з’явилися нові засоби для збагачення корумпованих топчиновників. В України збереглися можливості для отримання неправомірної вигоди внаслідок недосконалої конкуренції та розкрадання власності в особливо великих розмірах. На жаль, фіксуються й непоодинокі факти розкрадання гуманітарної допомоги, яка надходить до нашої держави з боку іноземних партнерів. Зростанню довіри до держави, яке мало місце в умовах повномасштабного вторгнення РФ, загрожує поширення інформації про корупцію у владних структурах різного рівня. Протидія поширенню корупції не призводить до її ліквідації як явища. Навпаки, певні корупційні дії встають все більш привабливими для громадян. Водночас організація відсічі агресору породила нові творчі ініціативи, літературу, гумор, появу нових виконавців, частина яких перебувають у зоні бойових дій, що може свідчить про культурний феномен відродження та є важливою складовою державотворення. Корупція виявилася сталою інституцією, яка несе загрозу економічній конкурентоздатності держави та існуванню державності загалом. Не дивлячись на наявність восьми антикорупційних органів та окремих прикладів затримання корупціонерів, протидія корупції не стала системною. Принципово важливо, щоб боротьба з корупцією не стала знищенням опонентів, політичної опозиції, механізмом рейдерства, що має високу ймовірність. Для забезпечення більш успішної протидії корупції СБУ має сама пройти реформування, оскільки не уникла проблем, притаманних державній системі. Подолання корупції є важливим системним кроком захисту національної держави України. Наслідками стануть підвищення рівня обороноздатності, прискорення економічного розвитку, зростання довіри до владних інституцій, формування комфортного середовища для суспільства.