Вийшло друком англомовне видання співробітників відділу політичних інститутів і процесів «Crises of Political Development in Ukraine: The Challenges of Post-Soviet State-Building and Ways to Overcome Them» у видавництві Ibidem press у серії «Soviet and Post-soviet Politics and Society” (науковий редактор Галина Зеленько, передмова Олега Рафальського»).

У есеях цього збірника аналізуються кризи політичного розвитку України як складові ширшого синдрому кризи модернізації. Зокрема, статті присвячені кризам ідентичності, легітимності, проникнення, розподілу та участі, а також їхній взаємодії між собою. Такий підхід забезпечує глибше розуміння природи політичних криз в Україні та їхнього впливу на процес демократизації.

Неоінституціональний підхід, покладений в основу цього дослідження, дозволяє розглядати кризи політичного розвитку як системні та хронічні явища. Автори визначають причини кожного типу таких криз, описують їхні особливості в українському контексті та прогнозують подальшу еволюцію. У такий спосіб читачі отримують аналітичний інструментарій для оцінки кризових процесів і потенційних шляхів їхнього подолання.

Книжка вже доступна для замовлення на сайті Columbia University Press за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної записки “Політичні та історичні аспекти розвитку єврейських громад України і країн діаспори в контексті сучасних викликів”.

Аналітична записка містить аналіз нинішньої політичної та соціально-культурної ситуації єврейської спільноти України під час російської агресії та війни проти України.

В рамках даної науково-дослідної теми було в першу чергу приділено увагу вивченню різних аспектів сучасного стану єврейської громади України, особливо ставлення цієї спільноти до російської агресії та участь українських євреїв в протистоянні країні-агресору. Ці напрями досліджень зазначені, проаналізовані та розкриті в тексті Аналітичної записки.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА. Витоки. Історична еволюція. Сучасність”.

Представлена монографія, написана на стику політичних наук, історії та філософії і не позбавлена глибоких авторських роздумів, присвячена екскурсу в історію українського державотворення — спроб і форм реалізації державницької ідеї від давніх часів Київської Русі й до сьогодення, що минає у жорстокій боротьбі з екзистенційним ворогом, який прагне позбавити українців національної ідентичності, державності й навіть самого права вільно робити свій європейський цивілізаційний вибір.

Розпочався черговий візит науковців інституту до Варшавського університету в рамках виконання проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи».

Під час першого етапу обговорення відбулася дискусія на тему «Як зароджувався рух за ефективне державне управління в Польщі. Злети і падіння». Спікеркою виступила Катажина Батко — членкиня правління Фонду для Польщі, ініціаторка низового громадського руху за прозорість у діяльності органів державної влади.

Іншою темою обговорення стала «Еволюція виборчого права в Польщі», яку представив д-р габ. Ришард Баліцький, професор Вроцлавського університету, юрист-конституціоналіст, член Державної виборчої комісії Польщі.

У ході обговорень було порівняно польський та український досвіди з точки зору виборчого законодавства, ролі громадських організацій, особливостей політичних процесів і демократичного розвитку.

Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України участь у науковому візиті взяли:

• Галина Зеленько — докторка політичних наук, професорка, членкиня-кореспондентка НАН України;
• Наталія Кононенко — кандидатка політичних наук, старша наукова співробітниця;
• Світлана Ситник — кандидатка політичних наук, провідна наукова співробітниця;
• Ростислав Балабан — кандидат політичних наук, старший науковий співробітник.

Проєкт триватиме протягом двох років та передбачає серію експертних дискусій, аналітичних досліджень та спільну публікаційну діяльність польських та українських науковців.

На медіаресурсі «Українська правда» вийшла авторська колонка провідної наукової співробітниці Інституту Наталії Кононенко «Інституційний шорткат: чому не працює “європейська” логіка в українських реаліях».

У публікації аналізуються виклики для політичної єдності українського суспільства під час війни, зокрема у контексті деокупації, міжконфесійних відносин та зовнішнього впливу на політичне поле. Авторка наголошує на необхідності збереження внутрішньої стійкості як ключового чинника політичної безпеки. Тема є особливо актуальною в умовах тривалої агресії та постійних спроб дестабілізації з боку ворога.

Ознайомитися зі статтею можна за посиланням: https://www.pravda.com.ua/columns/2025/06/1/7514849/

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Політична безпека України: проблема стабілізації політичного поля країни. Прогнозна оцінка, механізми забезпечення”.

У колективній монографії за результатами вивчення стану політичної безпеки України під час війни розглянуто перспективи збереження стабільності політичного поля країни у мирних умовах. У центрі аналізу — ключові фактори забезпечення стабільності політичного поля: суспільна єдність перед лицем воєнних загроз і труднощів повоєнної відбудови, стабільність політичної системи, політична єдність в умовах політичної конкуренції.

У роботі розглядаються перспективи вирішення ряду політичних проблем, які несуть конфліктогенний потенціал: деокупація українських територій, наявність церковно-конфесійних і етнополітичних протиріч, убезпечення політичного поля країни від зовнішнього втручання.

Електронна версія дослідження доступна за посиланням: https://bit.ly/4mGvFF5

5 червня 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбулася презентація наукового дослідження «Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло», присвяченого аналізу інституційної спроможності української держави в умовах сучасних політичних викликів. Презентацію відкрив директор Інституту, академік НАН України Олег Рафальський, який наголосив на важливості дослідження, проведеного співробітниками відділу політичних інститутів та процесів, оскільки воно порушує фундаментальні питання ефективності влади, політичної стабільності та якості врядування.  

Під час презентації дослідження «Інституційна (не)спроможність держави в Україні» ключові рамки аналізу інституційної спроможності окреслила Галина Зеленько, завідувачка відділу політичних інститутів та процесів ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. Вона наголосила, що інституційна спроможність держави — це не лише її здатність реагувати на виклики, а й ефективність у реалізації функцій через розробку політики, управління ресурсами та надання послуг. Керівник проєкту окреслила різні теоретичні підходи до цієї проблематики та вказала на необхідність комплексного оцінювання якості інститутів через індекси, показники стабільності та легітимності.

Авторський колектив, представляючи монографію, зосередив увагу на ключових висновках свого дослідження щодо функціонування державних інститутів, викликів та можливостей їхнього вдосконалення. У дослідженні Віталія Литвина, аналізується циклічність політичних режимів. Автор зосередився на функціонуванні інституту президентства в Україні, зазначивши хронічну нестабільність у відносинах між гілками влади. Він окреслив зміну форм правління, що не супроводжувалась належною інституціоналізацією. Особливої уваги було приділено політичній уніфікації після 2019 року, яка, на його думку, призвела до фактичної президенціалізації системи, посилення клієнтелізму та перетворення президентської влади на головного координатора міжінституційної взаємодії. Такий стан справ, за словами Литвина, створює замкнене коло «інституційної пастки».

Віталій Перевезій у своєму виступі дослідив конституційні зміни статусу парламенту, вказуючи на проблеми його функціонування в умовах змішаної форми правління, проаналізував зміни у статусі українського парламенту. Автор показав, як відсутність дієвих конституційних моделей взаємодії між гілками влади спричиняє фрагментацію процесів і ослаблює контрольні функції Верховної Ради щодо уряду.

Наталія Кононенко детально розглянула проблеми функціонування виконавчої влади, акцентуючи увагу на “дуальності відповідальності” урядів — між політичною залежністю від Президента і номінальною відповідальністю перед парламентом. Великий вплив президента на уряд та виконавчу владу поєднується із майже відсутністю інструментальної політичної відповідальності за діяльність уряду між електоральними циклами. Зазначила, що відсутність реальних механізмів підзвітності унеможливлює ефективний контроль і породжує дефіцит довіри до влади. 

Світлана Брехаря звернула увагу на проблеми судової системи як ключового елементу інституційної спроможності. Дослідниця розглянула стан судової системи, виділивши проблеми рекрутингу суддів, низьку дисциплінарну відповідальність і критичний рівень недовіри до судів. Проаналізувала кадрові та дисциплінарні аспекти діяльності ВККС і ВРП, охарактеризувала хід реформування суддівського корпусу, а також вказала на тривалий брак довіри до суддів з боку суспільства, що ставить під сумнів легітимність усієї системи.

Тетяна Ляшенко продовжила тему, описуючи «пастки» виконавчої влади, виокремивши три системні пастки української виконавчої вертикалі: політичного впливу, неформального управління та кадрового дефіциту. Авторка презентувала результати, отримані програмою SIGMA, які засвідчують низький рівень професійного розвитку, неефективність найму за заслугами та низьку оцінку доброчесності державної служби наприклад, лише 1 з 5 показників професійного розвитку держслужбовців відповідає міжнародним стандартам. За її словами, підвищення загальнодемократичних показників сприятиме зростанню індексів спроможності виконавчої вертикалі влади. 

Світлана Ситник проаналізувала роль місцевих рад, розкрила питання спроможності місцевого самоврядування. Вона продемонструвала дані щодо активності обласних і районних рад, наголосила на впливі виборчих систем та адміністративно-територіального устрою. Було підкреслено, що без чіткої регламентації повноважень і стандартів, органи місцевого врядування часто не здатні ефективно впливати на формування політики.

Ростислав Балабан у своєму виступі порушив проблематику децентралізації. Він високо оцінив її потенціал, виділив позитивні аспекти децентралізації, зокрема, зменшення бюрократичних витрат, зростання фінансової автономії громад, наближення процесу прийняття рішень до громад, формування суб’єктності територіальних громад. Водночас звернув увагу на загрози, які виникають унаслідок браку кадрових ресурсів, неузгодженості міжгалузевих реформ і відсутності конституційного закріплення ОТГ. Він також підкреслив ризики рецидиву централізації в умовах воєнного стану та зауважив, що реформа потребує подальшого вдосконалення, особливо після війни, адже бракує механізмів захисту від централізації та недоброчесного врядування. 

Василь Козьма завершив аналіз, звернувши увагу на інституційну основу конкурентної політики. Він навів невтішну динаміку позицій України в рейтингу економічної свободи (150-те місце з 165), пояснивши це зниженням ефективності регуляторної політики. Доповідач акцентував на важливості інституційної незалежності Антимонопольного комітету, прозорості розслідувань і здатності до реального впливу на ринок.

Дослідники зійшлися на тому, що інституційні пастки в Україні — це наслідок політичної мінливості, слабкої відповідальності органів влади, корупції та нестачі професійних кадрів. Для подолання цих проблем необхідні системні зміни: посилення незалежності судів, завершення децентралізації, реформа держслужби та створення механізмів реального контролю за владою. Як зазначили автори, подальший розвиток залежатиме не лише від політичної волі, але й від умов повоєнного відновлення.

Захід став значущою подією для представників наукового та експертного середовищ, оскільки порушив фундаментальні питання ефективності влади, та дотримання принципів демократичного управління. Серед стейкхолдерів, що взяли участь в обговоренні презентації, були представники Секретаріату Кабінету Міністрів України: Олександр Ярема – Державний секретар та Олег Войтович – заступник Державного секретаря, народний депутат України Олена Шуляк – Голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та керівник проектів ГО Технології прогресу Олександр Стародубцев, який брав безпосередню участь у розробці реформи державного управління. До дискусії стосовно проблем інституційної спроможності долучились і представники наукової спільноти України та співробітники Варшавського університету – Агнешка Дудзінська та Антоні Камінські. Загалом захід об’єднав 60 учасників, які взяли участь як офлайн, так і онлайн. Дискусія, що розгорнулась після презентація показала, що інституційні пастки в Україні потребують негайних рішень, підкреслила необхідність системних реформ, а також важливість подальшого наукового діалогу для пошуку ефективних шляхів розвитку державних інститутів.

В умовах тривалого повномасштабного вторгнення РФ та потреби в післявоєнній реконструкції, формування сильної та відповідальної держави є не просто бажаним, а життєво необхідним кроком. Саме тому результати дослідження «Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло» заслуговують на широку дискусію, подальше наукове осмислення та імплементацію у державну політику.

28 травня 2025 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбулася презентація аналітичної доповіді «Аналіз загроз національній безпеці у сфері внутрішньої політики», підготовленої Центром внутрішньополітичних досліджень НІСД. У заході взяли участь і дали свою оцінку результатів дослідження співробітники відділу політичних інститутів та процесів Галина Зеленько — завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України; Світлана Ситник — старший науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент;  Наталія Кононенко — провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук та Василь Козьма – головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор.

У ході презентації було представлено результати третього щорічного експертного опитування, у межах якого оцінювався дестабілізаційний потенціал основних загроз у внутрішньополітичній сфері та ймовірність їх реалізації. Вперше в межах цього дослідницького проєкту було також проведено окреме опитування чат-ботів, що використовують штучний інтелект.

28 травня 2025 року в Центрі Разумкова відбувся круглий стіл на тему «Механізми політичної освіти ветеранів війни як шлях підвищення демократичної стійкості України». Захід зібрав представників наукової спільноти, громадянського суспільства, органів державної влади, освітніх установ та міжнародних організацій.

Питання, винесені на обговорення:

• завдання політичної освіти ветеранів;
• зміст, форми та методи політичної освіти;
• суб’єкти, які здійснюють політичну освіту ветеранів.

Участь у заході взяли: Президент Центру Разумкова Юрій Якименко, директор військових програм Центру Микола Сунгуровський, експерти Центру — Олексій Мельник і Михайло Міщенко, представники Міністерства освіти і науки України, незалежні науковці та члени Асоціації політичних наук України. Також до дискусії онлайн долучилися представники Офісу Президента, Національного інституту стратегічних досліджень, ветеранських організацій, університетів, а також Фондів Ганнса Зайделя і Конрада Аденауера.

Серед запрошених спікерів також представники ІПіЕнД ім. І. Кураса НАН України – доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько та кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ростислав Балабан.

У вітальному слові президент Центру Разумкова Юрій Якименко наголосив на необхідності переходу від аналізу запитів до впровадження системних механізмів політичної освіти ветеранів. Представлена Базова програма неформальної політичної освіти ветеранів є спробою створити платформу для формування політичних компетентностей з урахуванням їхніх освітніх і кар’єрних потреб.

Галина Зеленько поінформувала про доцільність залучення Асоціації політичних наук України надати кадрову підтримку проєкту, яка включає понад 300 викладачів-членів Асоціації з 15 регіональних осередків університетів. Ростислав Балабан акцентував увагу на потребі створення гнучкої мережевої структури політичної освіти, здатної швидко реагувати на виклики. Він підкреслив важливість не лише знань, а й формування практичних політичних компетентностей ветеранів на місцевому рівні. Захід став важливим етапом у просуванні теми політичної освіти ветеранів як частини ширшої стратегії зміцнення демократичної стійкості України та складовою співпраці Інституту та Центру Разумкова.

29 травня 2025 року провідна наукова співробітниця Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Наталія Кононенко взяла участь у презентації результатів спільного дослідження Національної платформи стійкості та згуртованості та Українського національного центру політичних досліджень (УНЦПД) на тему: «Рівень стійкості та згуртованості: як змінилися настрої українців за останній рік»

Наталія Кононенко, аналізуючи представлені дані, наголосила на суперечливих тенденціях, а саме високій довірі до ЗСУ (64%), що свідчить про схвалення оборонної політики, що запроваджується державою владою. І низькій довірі до держави (13%), що потрібно сприймати як незадоволеність соціально-економічною політикою. «Ця диспропорція свідчить про те, що українське суспільство на четвертому році повномасштабної війни оцінює діяльність влади/держави дуально: схвалює зовнішню та оборонну політику, але не акцептує внутрішні реформи», – зазначила науковиця. Щоб виправити цей небезпечний розрив потрібно вишукувати резерви і рухатися в напрямку ухвалення справедливих економічних рішень, надання більш якісних послуг у соціальній сфері, освіті та охороні здоров’я, професійного врядування.

Інші ключові висновки дослідження:

• 43% українців вірять у перемогу (стабільно високий рівень)
• 65% готові терпіти труднощі заради перемоги
• 58%  демонструють готовність долучатися до суспільного життя

29 травня 2025 року у роботі ХІV Міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи», яка традиційно відбувалася у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, взяла участь головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту Тетяна Бевз.

Т. Бевз презентувала свій виступ «Когнітивна війна у системі гібридних загроз: політико-теоретичне осмислення російсько-українського конфлікту» на секції «Критичне переосмислення концептуально-теоретичних засад сучасних політичних досліджень: уроки російсько-української війни та зламу міжнародного світового порядку».

У виступі зазначалося, що у XXI столітті поле бойових дій поступово виходить за межі фізичного простору – все більшої ваги набуває когнітивний вимір війни, який відбувається в умах, емоціях та цінностях людей. У цьому контексті когнітивна війна є ключовим інструментом сучасної гібридної агресії, що загрожує не лише інформаційній безпеці, а й цілісності національної ідентичності та стабільності держави.

Доповідачка акцентувала увагу на тому, що з початку повномасштабної війни РФ проти України спостерігається масштабна інформаційно-психологічна атака, метою якої є: деморалізація населення; підрив довіри до державних інституцій; розмивання ідентичності через токсичні наративи (про “спільну історію”, “штучну державність”, “русскій мір” тощо); створення когнітивного хаосу як елементу керованого внутрішнього ослаблення.

Отже, підсумувала Т. Бевз, когнітивна війна для України – не теоретичне поняття, а реальність повсякденного політичного, інформаційного та культурного буття.

Загалом, засідання секції «Критичне переосмислення концептуально-теоретичних засад сучасних політичних досліджень: уроки російсько-української війни та зламу міжнародного світового порядку», яке надзвичайно професійно модерував доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології та державного управління, директор НДІ європейської інтеграції та регіональних досліджень ЧНУ імені Юрія Федьковича Анатолій Круглашов, стало дискусійним майданчиком для глибокого осмислення нових викликів політичної науки в умовах гібридних загроз і воєнного часу.

Учасники секції виявили високий рівень залучення до дискусій, обговорення охоплювали як концептуальні підходи, так і емпіричні кейси сучасної війни, питань суб’єктності, інформаційного опору та теорії безпеки.

Обмін думками засвідчив потребу в нових теоретичних парадигмах, здатних адекватно пояснювати реалії, з якими зіштовхується Україна та світова система в епоху зламу глобального порядку.

У четвер, 29 травня 2025 року, Інститут зовнішньополітичних досліджень за організаційного сприяння ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» провів круглий стіл на тему: «Світовий порядок після завершення Третьої світової війни». 

Модерував захід директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, Київського національного університету імені Тараса Шевченка Григорій Перепелиця.  

До активної дискусії доєдналися науковці, викладачі та студенти університетів, а також дипломати.

У межах круглого столу експерти висловили фахові прогнози з таких важливих питань, як:

• трансформація системи міжнародних відносин залежно від балансу сил ‒ між монополярністю, біполярністю, триполярністю та багатополярністю;
• можливість досягнення справедливого миру в умовах Третьої світової війни;
• геополітичні амбіції основних гравців ‒ США, Китаю, росії, Європи та України;
• сценарії демонтажу Ялтинської системи й формування нових альянсів;
• потенціал США та рф до співпраці у стримуванні Китаю;
• імовірність переходу до китайськоцентричного світу;
• межі глобального компромісу для досягнення стабільного миру;
• роль Європи як можливого автономного глобального геополітичного гравця;
• місце України в новій конфігурації світового порядку.

  

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України представляли: Олег Кондратенко, провідний науковий співробітник відділу проблем світового політичного розвитку та Павло Гай-Нижник, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології. 

8-9 травня 2025 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника відбулася VI Міжнародна науково-практична конференція «Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональний виміри», організована спільно з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.

Конференція об’єднала експертів для обговорення:

1. Гібридних викликів сучасній державності.
2. Стійкості інституцій в умовах конфлікту.
3. Ролі України у глобальних політичних трансформаціях

Співробітники відділу політичних інститутів та процесів ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса презентували ключові доповіді:

• Ростислав Балабан (провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук) виступив із доповіддю «Україна – пульсар у геополітичному просторі: чому так?», де проаналізував зростаючий вплив України на трансформацію європейської архітектури безпеки.
• Наталія Кононенко (провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук) представила дослідження «Неелекторальна легітимація влади в умовах війни: інструменти збереження демократії в Україні», що висвітлює механізми підтримки легітимності влади за умов відсутності виборів.

  

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Адаптивні зміни у функціонуванні політичної системи України в умовах повоєнної відбудови”.

Монографія містить аналіз сценарних підходів до проблем, які мають стати першочерговими для України в період повоєнної відбудови. Увага авторського колективу зосереджена насамперед на питанні про шляхи і механізми оновлення системи правління, інституційної основи політичної системи, про встановлення балансу влади, який забезпечував би як вирішальну роль держави в економічному і соціальному відродженні, так і максимальне повне залучення суспільства до визначення національної стратегії розвитку.

Особливу увагу приділено підвищення ефективності державного управління, продовження демократизації інформаційної, духовної, правової сфер, утвердження у суспільстві загальної справедливості. У монографії розглянуто також питання перспектив участі України у європейському процесі і значенні народної дипломатії для її інтеграції у глобальний простір.

Для науковців, викладачів, здобувачів вищої освіти, для всіх, хто приділяє увагу питанням політичного розвитку країни.

20 травня 2025 року в межах засідання Ради молодих учених Інституту української мови НАН України відбувся майстер-клас на тему «Цифровий арсенал науковця: інструменти, що економлять час і нерви», який провів Ігор Цигвінцев — аспірант відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних досліджень НАН України, а також завідувач сектору науково-методичного розвитку інформаційно-цифрової компетентності відділу цифрових освітньо-наукових систем ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти».

У своїй презентації Ігор Цигвінцев детально представив низку цифрових інструментів, здатних значно підвищити ефективність наукової роботи. Зокрема, учасники заходу ознайомилися з можливостями програм Adobe Acrobat Pro (для професійної роботи з PDF-документами), ABBYY FineReader (оптичне розпізнавання тексту), Google Keep (управління нотатками), Citavi (система управління джерелами та цитуванням) та ChatGPT (штучний інтелект для генерації текстів і дослідницької допомоги).

Особливу увагу було приділено інтеграції цих інструментів у повсякденну наукову діяльність, включно з роботою над дисертаціями, підготовкою наукових статей, рецензій та звітів. Майстер-клас мав практичний характер: усі можливості програм демонструвалися наживо, а учасники могли ставити запитання та ділитися власним досвідом.

Захід викликав жвавий інтерес серед молодих науковців. Присутні високо оцінили як актуальність теми, так і подачу матеріалу, підкресливши, що подібні ініціативи сприяють формуванню сучасної цифрової культури в академічному середовищі.

Інститут української мови НАН України, зокрема директор установи академік Павло Гриценко, висловив щиру подяку Ігорю Цигвінцеву за проведення майстер-класу, високий рівень підготовки та практичну користь для наукової молоді.

21 травня 2025 року в приміщенні Міністерства закордонних справ України відбулась лекція для українських дипломатів, що представляли різні департаменти урядового відомства, провідного наукового співробітника відділу етнополітології нашого Інституту, кандидата історичних наук Анатолія Подольського на тему «Історія Голокосту в Україні: вивчення, викладання, пам’ять. Політичні виклики під час російської агресії та війни проти України». Це була перша академічна лекція в рамках нового освітнього проєкту «Дипломатія пам’яті», започаткованого з ініціативи Міністерства закордонних справ України. Захід пройшов у партнерстві з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» і мав на меті посилити роль дипломатичної служби у збереженні історичної правди в умовах війни.

Виступає Анатолій Подольський

Відкриваючи захід, перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця зазначив: «Сьогодні, коли в центрі Європи знову палає повномасштабна війна, ми розуміємо, що “ніколи знову” — це обов’язок діяти. Саме тому проєкт “Дипломатія пам’яті” має прикладний, практичний характер. Він допоможе нам, дипломатам, краще розуміти сенс історичних подій, а головне — застосовувати це розуміння у щоденній роботі: у міжнародних перемовинах, у діалозі з партнерами, у протидії російській дезінформації, у захисті правди і справедливості». Слухачами першої лекції проєкту були більше 60 українських дипломатів.

Анатолій Подольський, Сергій Кислиця, Роза Тапанова

У своїй доповіді А. Ю. Подольський пояснював, що російська пропаганда активно маніпулює історією, використовуючи її як інструмент гібридної війни.

Науковець зосередив увагу на наступних аспектах цієї складної проблеми:

• Історія українських євреїв – складова історії та культури України;
• Стереотипи і упередження, антисемітизм. Сучасний стан проблеми. Маніпуляції рф;
• Голокост на теренах України – складова історії Другої світової війни. Геноцид євреїв: європейський та український виміри;
• Дослідження та викладання теми Голокосту в суверенній Україні (1991–2025): здобутки і виклики. Сучасна українська історіографія історії Голокосту – складова світової наукової спадщини;
• Політика і культура пам’яті про жертви Голокосту в сучасній Україні: здобутки, проблеми і виклики;
• Інструменталізація росією історії Другої світової війни та історії Голокосту. Використання теми Голокосту, історії євреїв України у інформаційній війні рф проти України.
• Пам’ять про Другу світову війну – поле битви з російським агресором;
• Єврейська громада України, як інтегральна складова українського суспільства. Роль громади під час сучасної війни.

Також на заході виступила директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова, яка поділилася прикладами проєктів, які реалізує заповідник. Зокрема, вона розповіла про пересувну виставку “Бахмут. Обличчя геноциду 1942/2022” – одну з ініціатив, що демонструють підхід заповідника до осмислення памʼяті через документальну фіксацію та мистецтво. Проєкт «Дипломатія пам’яті» має надважливе значення. В умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації боротьба за українську ідентичність відбувається не лише на фронті, а й у сфері інформаційної політики та історичної пам’яті.

Українські дипломати під час лекції

Мета проєкту – підготовка дипломатів як носіїв правдивого наративу про історію України в контексті геноцидних практик минулого та сучасного.

Докладна інформація про захід на сайті МЗС України.

20–23 травня 2025 року в Карловому університеті в Празі відбулися щорічні спільні семінари (Joint Sessions of Workshops), організовані Європейським консорціумом політичних досліджень (ECPR). Цей захід є однією з найпрестижніших платформ для інтенсивного академічного обговорення в галузі політичної науки.

Анастасія Дегтеренко – провідна наукова співробітниця відділу етнополітики Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та стипендіатка Фонду імені Герди Генкель – представила свою доповідь на воркшопі “External Influences on Democratisation and Autocratisation: How (Non)Traditional Donor’s Competition Shapes Political Regimes” (https://ecpr.eu/Events/Event/WorkshopDetails/15712).

Під час презентації дослідження «Етнополітичний менеджмент у системі резильєнтності територіальних громад України» Анастасія Дегтеренко.

Тема доповіді Анастасії Дегтеренко: “Ethnopolitical management in the system of resilience of territorial communities of Ukraine” (https://ecpr.eu/Events/Event/PaperDetails/78456).

Дослідниця представила результати проєкту EPES (The Ethnopolitical Experts Survey) та SWOT-TOWS Analysis: аналіз індексів резильєнтності України, кейс-дослідження Українського Північного Приазов’я з фокусом на грецьку громаду, а також модель майбутньої системи етнополітичного управління з елементами штучного інтелекту.

Участь у семінарі надала можливість отримати цінний зворотний зв’язок від провідних європейських дослідників та обговорити перспективи інтеграції українського досвіду в ширший контекст європейських політичних трансформацій.

Робоча група воркшопу «Зовнішні впливи на демократизацію та автократизацію: Як (не)традиційна конкуренція донорів формує політичні режими»

Детальніше про захід: https://ecpr.eu/Events/274

15 травня 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся черговий семінар в рамках спільного з Варшавським університетом проєкту “Вплив форми політичної системи на якість функціонування державних інституцій: польський та український досвід і перспективи”. Семінар був присвячений фактору ЄС у політичній трансформації Польщі та України. З науковими доповідями з польської сторони виступив професор Ришард Баліцький. З української сторони доповідь представила Галина Зеленько, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України.

У доповіді «Членство Польщі в Європейському Союзі – трансформації державного устрою та правові виклики» проф. Баліцький зазначив, що шлях Польщі до членства в Європейському Союзі та понад 20 років функціонування в структурах ЄС стали багатим матеріалом для аналізу з перспективи конституційного права. Насамперед, було встановлено дуалістично-кооперативну модель взаємовідносин між національним та європейським правом. Конституція Польщі допускає передачу частини суверенних повноважень, але водночас встановлює межі інтеграції до Європейського Союзу.

А одним з основоположних принципів європейського правопорядку, який вплинув на польську правову систему, є принцип пріоритету права Європейського Союзу. І хоча протягом багатьох років Польщі вдавалося уникати відкритих конфліктів між Конституцією РП і правом ЄС, зокрема, завдяки проінтеграційному тлумаченню національного права та відповідним змінам до основного закону,  останніми роками напруження між польським конституційним ладом і правом ЄС значно зросло, що чітко засвідчили рішення Конституційного трибуналу від 14 липня 2021 р. Професор Ришард Баліцький зазначив, що зрештою, було визначено, що у разі нездоланної колізії між нормою Конституції та нормою права ЄС, яку не можна подолати через сприятливе тлумачення, Конституція має пріоритет. Проте, загострений конфлікт Польщі з інститутами ЄС щодо верховенства права є вкрай небажаним, оскільки загрожує ерозією правової визначеності та узгодженості правового порядку як національного, так і європейського.

Проф. Галина Зеленько у своїй доповіді «Демократизація через конвергенцію: фактор ЄС у соціально-політичному розвитку України» на основі аналізу великого масиву даних, які стосуються індексів ефективності системи державного управління, показники корупції, індексу крихкості та ін. наочно продемонструвала як під впливом вимог щодо членства в  ЄС змінювалися посткомуністичні країни. У фокусі дослідження — роль Європейського Союзу як екзогенного чинника у демократичному транзиті України. Авторка застосовує концепцію «демократизації через конвергенцію», запропоновану Лоуренсом Уайтхедом, для аналізу впливу євроінтеграційного курсу на трансформацію українських політичних інститутів.

Основні тези такі:

• Посткомуністичний транзит має особливості «потрійного переходу» — до державного суверенітету, ринкової економіки та демократії, що формує складні умови для інституційного розвитку.
• Конституціоналізм в Україні має телеологічний характер — норми закріплюють бажаний, а не фактичний стан демократії, що вимагає процесуального доопрацювання законодавства.
• ЄС відіграє ключову роль як зовнішній чинник впливу через механізми умовності (conditionality), створюючи стимули для інституційної модернізації.
• Порівняльний аналіз країн ЦСЄ та України показує: країни, що мали європейську перспективу, продемонстрували стабільніші результати демократизації порівняно з державами поза межами цього впливу. Після 2014 року, з підписанням Угоди про асоціацію та початком реформ, в Україні посилилася інституційна спроможність, що особливо виявляється під час повномасштабної війни з РФ. Конвергенція з ЄС — не механічне копіювання інституцій, а системна адаптація з контролем, підтримкою та умовами. Фактор ЄС не лише сприяє реформам, а й виконує функцію запобіжника від автократизації. Війна з РФ, попри кризовий характер, стала каталізатором прискореної євроінтеграції України, зокрема завдяки наданню статусу кандидата на вступ. На думку доповідачки, майбутнє демократії в Україні значною мірою залежить від здатності країни подолати внутрішні перешкоди і продовжити реформування у відповідності до вимог ЄС. Однак найбільшим викликом є те чи вдасться зупинити Росію і зберегти ЄС в існуючих рамках.

В обговорені доповідей взяли участь представники Варшавського університету та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, зокрема, Ростислав Балабан, Тетяна Ляшенко, Наталія Кононенко, Світлана Ситник, Карпатського національного університету ім. В. Стефаника та ін.

14 травня — День памʼяті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, коли ми вшановуємо героїзм і людяність тих, хто, ризикуючи власним життям, рятував єврейські родини від нацистських переслідувань. В цей день, 14 травня 2025 року, провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський дав розлоге інтерв’ю Радіо Культура.

“Якщо нацисти знаходили у тебе єврейську родину, то з тобою не розмовляли, тебе в концтабір не кидали. Убивали не тільки тебе, але й усю твою сім’ю”, – розповідає Анатолій Подольський. За даними ізраїльського меморіалу Яд Вашем, Україна є четвертою у світі державою за кількістю Праведників народів світу (людей, які рятували євреїв під час Голокосту).

Також А. Подольський наголосив, що памʼять про ту війну і про тих людей набуває особливого смислу в контексті злочинів російських окупантів, які вони чинять на українській землі нині. Вона допомагає нам сьогодні боротися з ворогом, який використовує проти України не лише танки і гармати, але й спотворену картину нашого минулого. Колись український історик Орест Субтельний, порівнюючи український та єврейські народи, зазначав, що основною їхньою спільною рисою є те, що вони були бездержавними багато століть. Під час Другої світової ані євреї, ані українці не мали своєї власної держави, що обернулося для обох народів страшною трагедією.

Вшанування Праведників — це не лише акт історичної справедливості, але й моральний обов’язок суспільства. Ці історії демонструють, як людяність і співчуття можуть перемагати навіть у найтемніші часи.

Повний текст та аудіозапис розмови з А. Подольським.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни”.

Монографія містить аналіз стану єдності українського суспільства на основі концептуалізації феномену солідарності, у т. ч. у його суспільно-політичному прояві. Розглянуто значення суспільно-політичної солідарності для національної стійкості країни, оцінено її рівень в умовах національних випробувань, в т. ч. залежно від розвитку воєнної ситуації.

Проаналізовано роль таких факторів солідаризації українців, як діяльність державно-політичних інститутів, національної еліти, організацій громадянського суспільства, народної самоорганізації. Розглянуто значення колективної історичної пам’яті для політичної консолідації українського населення.