27 серпня у затишному приміщенні Простору «Цінності» відбулася презентація монографії Павла Гай-Нижника «Сенсові ідеологеми В.Путіна: наративи ціннісних маніпуляцій та casus belli геополітики і геостратегії РФ» (Київ: Саміт-книга, 2025. 440 с.).

У книзі висвітлено хронологію використання і динаміку сенсових навантажень наративу «однополярність», «двополярність» і «багатополярність» (поліцентричність) у риториці та промовах В.Путіна і Д.Медведєва в часі обіймання ними посади президента Російської Федерації. Виокремлено комбінацію дефініцій «однополярність» і «поліцентричність» світу в ідеологемі нової архітектури глобальної безпеки, що застосовувалася В.Путіним для просування геостратегічних цілей РФ і початку її протистояння з т.зв. колективним Заходом. Простежено та проаналізовано сенси й цілі зовнішньополітичної риторики В.Путіна стосовно архітектури світової безпеки в контексті геополітичної тактики РФ щодо втілення своєї гранд-стратегії змін важелів впливів у світі та експансії на міжнародній арені.

Виокремлено комбінацію дефініцій „нацизм” і „неонацизм” у штучно створеній псевдоісторичній і псевдополітологічній ідеологемі відродження неонацизму в Україні. Виявлено трансформацію негативного спрямування наративу „неонацизм” в особистій риториці В.Путіна. Встановлено, що В.Путін цілеспрямовано намагався надати наративу „неонацизм” більш широкого глобального політичного обширу, переспрямовуючи його у дискредитацію й обвинувачення не лише на Україну чи країни Балтії (в контексті відтворення неоімперії СРСР на пострадянському просторі), а й на держави Заходу (членів ЄС та НАТО), які нібито спонукають до відродження нацизму.

Узагальнено, що пропагандистська ідеологема і наратив „неонацизму” започатковані В.Путіним з метою відволікання уваги від базових неофашистських засад власної диктаторської системи рашизму в РФ, які поступово ставали стрижнем його концепту спотвореного образу не лише України, а й західних демократій.
Проаналізовано цивілізаційні виклики, що постали перед Україною та світом, їх особливості і закономірності. Висвітлено і проаналізовано засади та послідовність політики “демілітаризації” України в контексті протистояння РФ з НАТО та руйнування світового порядку. Висвітлено основні засади (імперативи) ідеології рашизму як провідної концептуальної домінанти повномасштабної агресії РФ супроти України та вказано на виміри інформаційних, міжнародних, торговельно-економічних, воєнно-політичних складових руйнації глобальної сталості й поширення планетарного хаосу.

Виявлено і встановлено намагання В.Путіна цілеспрямовано дискредитувати місце та роль демократичного світу у безпековій системі планети в контексті відтворення неоімперії на пострадянському просторі та намагання встановлення нової конфігурації світового порядку. Висвітлено геостратегію Кремля в Європі та Азії, Північній і Південній Америках, Африці та Глобальному Півдні, проаналізовано геоекономічні плани Москви з рамках АТЕС, ЄврАзЕС, ШОС і БРІКС, а також геополітичні зв’язки Російської Федерації з Північною Кореєю, Іраном, Індією, Китаєм тощо.

Відмічено, що основною ціллю просування наративу «поліцентричності» було виправдання та обґрунтування агресії проти України й протистояння РФ із Заходом загалом й зокрема з НАТО. Узагальнено, що риторика і політика РФ були логічним продовженням оголошеної В.Путіним нової холодної війни Заходу (ЄС і НАТО) і започаткувала новий етап глобальної дійсності у далекоглядній гранд-стратегії РФ щодо зміни важелів геополітичного впливу на євразійському просторі та в руйнуванні усталеної системи світової безпеки.

З поміж численних гостей з відгуками про книгу виступили: дипломат, Міністр закордонних справ України (2007–2009). Надзвичайний і повноважний посол України Володимир Огризко, доктор політичних наук, народний депутат України IV–VIII скликань, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань (2005), заступник голови Верховної Ради України (2007 та 2008–2012) Микола Томенко, дипломат, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Кіпр (два терміни: 2003–2007 та 2012–2019), ректор Дипломатичної академії України при МЗС України (1996–2003, 2007–2012) Борис Гуменюк, дипломат, Надзвичайний та Повноважний Посол. 1-й секретар Постійного Представництва УРСР при ООН (1978–1985), радник, начальник відділу міжнародних економічних відносин, начальник відділу міжнародних організацій Міністерства закордонних справ України (1985–1992),Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині (1992–1997), начальник Управління країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького та Середнього Сходу та Африки П’ятого територіального Управління МЗС України (1997–2000), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Південно-Африканській Республіці (2000–2003), а також за сумісництвом у Мозамбік, Намібії, Замбії, Зімбабве (2002–2003), консультант МЗС України (2005–2007), радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (2007–2012) Ігор Турянський, кандидат філологічних наук, дипломат, письменник. Надзвичайний та Повноважний Посол України. Виконувач обов’язків начальника відділу Управління кадрами МЗС України (1993), перший секретар Посольства України в Болгарії (1994–1998), завідувач відділом Балканських країн Третього територіального управління МЗС України (1998–2000), керівник Дипломатичної Місії України в Республіці Македонія (2000–2001), радник Посольства України в Словацькій Республіці (2001–2003), начальник Третього територіального управління МЗС України (2003–2004), керівник Дипломатичної Місії України в Боснії та Герцеговині (2004–2005), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Македонії (2005–2009), заступник директора Департаменту інформаційної політики, Посол з особливих доручень / начальник Управління технічного забезпечення МЗС України (2009–2011), генеральний консул Генерального консульства України в місті Ростов-на-Дону (2011–2018), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Болгарія (2018–2022) Віталій Москаленко, доктор наук з державного управління, кандидат юридичних наук. Голова Народного Руху України (2012–2017), міністр регіонального розвитку і будівництва України (2007–2010), народний депутат України 5-го та 6-го скликань. 1998–2002 – Львівський міський голова, президент Національної академії державного управління при Президентові України (2016–2023) Василь Куйбіда, голова правління Всеукраїнського об’єднання «Платформа громадських ініціатив», голова міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності», засновниця Всеукраїнського жіночого молитовного сніданку, Посольство України в Латвійській Республіці (помічник керівника торговельно-економічної місії, помічник посла України) (2003–2005), Посольство України в США за місцем довготривалого закордонного відрядження чоловіка (1999–2002) Наталія Федорчук, організатор проєктів культурної дипломатії в 21 країні світу, дизайнер, президент національного галузевого партнерства у легкій промисловості моди Fashion Globus Ukraine, радник міністра освіти і науки України (2016–2022), дизайнер одягу IM GOLDA (2006–2022), віце-президент Холдингової компанії EMV в енергетиці (1998–2008) Голда Виноградська, доктор історичних наук, член Ради арабських і мусульманських учених України Ферхад Туранли та інші.

Громадська Організація “Інститут політико-правових та релігійних досліджень” оголосила лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» – 2025 на підставі рішення Експертної ради ГО “Інституту політико-правових та релігійних досліджень”.

Захід проведено ГО “Інститут політико-правових та релігійних досліджень” за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Європейської культурної асамблеї, Національної спілки письменників України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії мистецтв України, Київської міської державної адміністрації.

Всеукраїнська літературно-мистецька премія «Київська книга року» заснована за ініціативи Герасименка Олександра Олександровича, Президента ГО “Інститут політико-правових та релігійних досліджень”, яка щорічно вручається до Дня Незалежності України.

Метою Премії є підтримка творчих діячів, відзначення авторів, видавництв, представників творчої спільноти, які зробили значний внесок у популяризацію української книжки, популяризація творчості, утвердження високих мистецьких стандартів у національному письменстві і літературній критиці, створення умов для творчого зростання.

У номінації «Історико-політологічна література» перемогу здобув Гай-Нижник Павло Павлович – доктор історичних наук, письменник, політолог, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, дійсний член (академік) ГО “Українська академія наук”, ГО “Академія політичних наук України”, президент-академік ГО “Українська академія геополітики та геостратегії”, за книгу: «Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух. Трилогія»

21 серпня 2025 р. у приміщенні Інституту відбувся круглий стіл на тему «34 роки незалежності України: внесок, досягнення та перспективи розвитку національних спільнот України». Організаторами заходу виступили Громадська спілка «Рада національних спільнот України 2025» та Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. З вітальним словом від імені науковців Інституту виступив заступник директора з наукової роботи, член-кореспондент НАН України О. М. Майборода.

В обговоренні питань порядку денного круглого столу взяли участь керівники організацій етнічних спільнот України, представники органів державної влади, науковці та громадські активісти. Предметом обговорення стали актуальні питання життя національних громад в умовах війни, їхній внесок у боротьбу за захист спільної української батьківщини.

13-16 серпня 2025 року у Києві Український центр вивчення історії Голокосту у партнерстві з Міжнародною школою вивчення та викладання Голокосту Яд Вашем провів щорічний семінар-школу «Історія Голокосту в Україні: вивчення, викладання, пам’ять». Протягом 4 днів учасники та учасниці — вчителі та вчительки історії та суспільних дисциплін — навчалися через лекції, дискусії, практичні заняття та тренінги. Семінар об’єднав українських і міжнародних експертів, щоб дати учасникам сучасні знання та практичні інструменти.

З лекцією для освітян на тему «Актуальність навчання про історію Голокосту під час російсько-української війни » виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський.

Лекцію читає Анатолій Подольський.

Лекція була присвячена викликам у дослідженні та викладанні історії Другої світової війни, зокрема історії Голокосту під час російської агресії та війни проти України.  Очевидно, що в останні три роки українські академічні дослідники, викладачі порівнюють злочини націонал-соціалізму, комунізму із злочинами проти людяності, які чинить росія в Україні. Осмислення історії Голокосту, так само як і історії Голодомору сприяє розумінню українським суспільством загарбницької мети та злочинної ідеології російського політичного режиму, що направлена на знищення української державності. Сьогодні нам важливий досвід тих, хто пережили жахи нацистської окупації для розуміння поведінки російського ворога сьогодні. Також йшлося про значимість меморіального досвіду, вшанування пам’яті тих, хто загинули в добу Голокосту, запозичення цих меморіальних для увічнення памяті жертв російської війни в Україні.   

Захід відбувся завдяки підтримці Міжнародного проєкту «Слідами пам’яті ІІІ. Веймарський трикутник пам’яті», Єврейської громади Дюссельдорфу та МЗС Німеччини в межах програми співпраці з громадянським суспільством країн Східного партнерства 2025, а також Асоціації єврейських організацій та общин ВААД України.

Учасники семінару-школи.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

8 серпня 2025 р. у приміщенні Національного музею Голодомору-геноциду відбулося відкриття виставки “Приазовські греки: шляхи ідентичності”.

Частиною заходу було проведення панельної дискусії між істориками, дослідниками та представниками спільноти урумів і румеїв на тему на етнічної історії на теренах України  давніх переселенців з території сучасної Греції, зокрема історію насильницького виселення урумів та румеїв з Криму, ключові аспекти ідентичності та сучасного досвіду надазовських греків.

У дискусії взяв участь заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода.

О. Майборода (крайній праворуч) серед учасників панельної дискусії.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Олена Шуляк та Олег Рафальський під час підписанння меморандуму.

28 липня 2025 року в книгарні «Сенс» у Києві відбулася шоста зустріч Історичного клубу Польського інституту в Києві. Темою розмови стала пам’ять про Голокост і Другу світову війну — важлива й складна, особливо в часи, коли Україна знову переживає глибоку національну травму. 

З публічною лекцією на тему «Пам’ять про Голокост і Другу світову війну: український та польський досвід. Історичні контексти та виклики сучасності» на зустрічі виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. 

Анатолій Подольський, Єлизавета Цареградська

Лекція була присвячена осмисленню пам’яті про Голокост в українському та польському контекстах – у двох країнах, що стали ареною наймасовіших злочинів і трагедій ХХ століття. Друга світова війна залишила по собі складну спадщину: окупація, геноциди, депортації, розколоті спільноти – все це й досі формує політику пам’яті та суспільне уявлення про важке минуле. В такому контексту Голокост постає не лише як злочин проти євреїв, а як одна з ключових травм, вписаних у спільну історію Польщі та України.

Під час лекції

Розмову з Анатолієм Подольським вела журналістка, радіоведуча Єлизавета Цареградська. Лектор зосередився на локальних вимірах трагедії Голокосту, особливостях політик пам’яті в обох країнах, а також на тому як історія Другої світової війни використовується росією в межах її інформаційної агресії проти України. Досвід Голокосту і тієї війни показує яка крихка межа між миром та катастрофою. Сьогодні, коли Україна знову переживає жорстоку війну, осмислення цих історичних травм допомагає нам краще зрозуміти механізми насильства і як їм протистояти.

Фотогалерея заходу

Павло Гай-Нижник у новій авторській колонці аналізує, як трансформується українська держава в умовах війни, зосереджуючи увагу на концентрації влади, зміні політичної моделі та ризиках втрати суб’єктності суспільством. Автор розглядає явища кругової поруки, слабкість інституцій та виклики, які можуть виникнути на тлі накопичення соціального невдоволення.

У тексті порушуються питання внутрішньої стабільності, функціонування державного апарату, обмеження громадських ініціатив та впливу громадян на політичні процеси. Проведено історичні паралелі з подіями столітньої давнини, щоб показати, як повторюються виклики для української державності.

Читайте повний текст за посиланням: https://www.pravda.com.ua/articles/2025/07/29/7523796/

На медіаресурсі «Українська правда» вийшла авторська колонка провідної наукової співробітниці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Наталії Кононенко «Інституції існують тільки тоді, коли їм довіряють».

У статті проаналізовано суспільно-політичні ризики, пов’язані з ухваленням законопроєкту №12414, який змінює процесуальну підпорядкованість антикорупційних органів — НАБУ та САП. Авторка порушує питання інституційної довіри, політичної незалежності Генеральної прокуратури та потенційних наслідків централізації влади в умовах війни.

Ключовою тезою публікації є думка, що без суспільної довіри державні інституції втрачають легітимність, що може призвести до внутрішньої нестабільності незалежно від зовнішніх викликів. Окрему увагу приділено поняттю справедливості як основі довіри до влади та чиннику збереження державності.

Ознайомитися зі статтею можна за посиланням: https://www.pravda.com.ua/columns/2025/07/24/7523256/

21 – 25 липня 2025 р у стінах University College London відбувся XI Всесвітній конгрес Міжнародної ради з досліджень Центральної та Східної Європи (ICCEES). Це одна з найбільших подій у галузі славістики та пострадянських студій. Протягом п’яти днів сотні науковців, дослідників і студентів із понад 40 країн світу дискутували про нові методологічні підходи до вивчення регіону, що переживає безпрецедентні геополітичні, соціальні та культурні зрушення.

Цьогорічна тема “Disruption” (радикальні зміни) була присвячена аналізу наслідків російського повномасштабного вторгнення в Україну та руйнуванню “правил гри” на міжнародній арені, хвилям авторитарного повороту в окремих країнах Центральної Європи, викликам постімперського спадку, питанням національних ідентичностей, війн пам’яті, а також необхідності деколонізації наукових підходів до регіону.

Українська проблематика стала однією з ключових на конгресі. На одній з панельних дискусій “Democracy, Identities and the Politics of Illiberalism in Central Europe” з науковою доповіддю “‘Traps’ of Institutional Capacity of the Ukrainian State: Causes of Emergence” (“Пастки інституційної спроможності Української держави: причини виникнення”) виступила заступник директора з наукової роботи, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України).

У доповіді пані Зеленько проаналізувала структурні чинники, що ускладнюють становлення сталої інституційної архітектури в Україні. Вона пояснила формування «пасток неспроможності» з особливостями посткомуністичної приватизації, конституційним дизайном, що не забезпечив належної взаємодії між гілками влади, а також зі специфікою політичних партій і партійної системи. Окремий акцент вона зробила на парадоксі української ситуації: «Попри довготривалі інституційні слабкості, саме в момент екзистенційної загрози — повномасштабної війни — держава змогла мобілізувати свої обмежені ресурси і виконати критичні функції. Це свідчить, що інституційна спроможність — це не лише про наявність формальних структур, а й про здатність до адаптивної мобілізації в умовах кризи».

Конгрес ICCEES традиційно слугує не лише місцем для наукових дебатів, а й простором міжнародної солідарності. Цьогоріч захід пройшов у атмосфері глибокої співучасті з тими країнами, які опинилися в епіцентрі геополітичної бурі. Особливу підтримку було продемонстровано українським науковцям, у тому числі — тим, хто продовжує працювати всередині країни, попри воєнні ризики.

Завершуючи конгрес, президент ICCEES професорка Крістін Бойдал підкреслила: «Ми виходимо з цієї зустрічі з чітким розумінням: наші дисципліни змінюються. Старі підходи вже не працюють. Ми маємо не лише адаптуватися, а й самим ставати агентами змін. Світ чекає від нас нового мислення».