16 жовтня 2024 року в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського відбулася презентація „Формування модерної національної свідомості українців Криму: тенденції, перспективи та асиміляційні загрози (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)”. Співавтором, упорядником і науковим редактором книги є доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Павло Гай-Нижник. (Київ: Саміт-книга, 2024. 544 с., іл. Автори: д.і.н. Павло Гай-Нижник, к.і.н. Ірина Краснодемська, к.і.н. Андрій Іванець, к.і.н. Олена Газізова, к.філол.н. Антон Божук, Сергій Губський).
У книзі вивчаються та аналізуються процеси становлення і розвитку громади етнічних українців Криму наприкінці XIX – поч. XXI ст., форми їх самоорганізації, формування сучасної національної свідомості, впливу на цей процес держав та квазідержавних утворень, які контролювали регіон. Особливу увагу приділено вивченню політики України щодо української етнічнонаціональної спільноти АР Крим і м. Севастополя у 1991–2014 рр., а також окупаційній політиці Російської Федерації на півострові після 2014 року, яка призвела до дискримінації кримських українців та загрози асиміляції частини з них. Анексія Криму, яка відбулася з порушенням Конституцій України й АРК, законів України та загальновизнаних міжнародних правових норм, прав і свобод громадян України, що проживають на території Криму, була заздалегідь підготовленою спецоперацією, однією з ключових складових якої стала інформаційно-пропагандистська політика Кремля.
Під час презентації
Розглядаються основні проблеми зародження і подолання проросійської ідентичності в Криму на сучасному етапі та шляхи оптимізації системи державного управління й національної безпеки України.
23 серпня 2024 року на засіданні Президії НАН України з доповіддю „Інституційна спроможність України в умовах війни” виступила член-кореспондент НАН України, завідувач відділу політичних інститутів та процесів Інституту Галина Зеленько.
У доповіді наголошено, що інституційна спроможність держави під час війни забезпечується поєднанням адекватної реакції органів державної влади на різноманітні виклики воєнного часу і мобілізації суспільства. Однак для підтримання дієвості такого поєднання необхідною умовою є створення ефективних інститутів суспільного залучення, які ґрунтуються на довірі громадян до державних органів різних рівнів — від інституту президента до органів місцевого самоврядування, здатності державних інституцій бути ефективними та їх спроможності гарантувати безпеку.
Наприкінці вересня 2024 року, коли в Україні відзначали 83-ті роковини трагедії Бабиного Яру, провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський виступив на каналі „Суспільне. Культура”, в рамках проєкту „За своїми по суті” і докладно розповів про жахливі події нацистської окупації столиці України (1941–1943 рр.), тотальне вбивство німецькими окупантами київських євреїв, а також про інші жертви нацистських злочинів у Бабиному Яру. У виступі було приділено також увагу питанням збереження пам’яті про жертви Бабиного Яру в сучасній Україні, під час російської війни та агресії проти нашої країни.
Виступає Анатолій Подольський
Разом з А. Подольським учасницею програми та дискусії була Роза Тапанова, директорка Національного історико-культурного заповідника „Бабин Яр”. Ведучою програми була відома українська журналістка Ліза Цареградська.
Виступає Роза Тапанова
Загалом дискусія відбувалася навколо складних питань про пам’ять та осмислення однієї з найбільших трагедій в історії України – масові розстріли в Бабиному Яру. Чи є це лише єврейською трагедією, чи спільним болем для всього народу? Яка роль держави у вшануванні цієї пам’яті? Як подолати радянську спадщину байдужості й створити стратегію національної пам’яті?
30 вересня 2024 року у Варшаві (Польща) відбулася Міжнародна наукова конференція „Вислати назавжди”. Конференція була організована в рамках здійснюваного Інститутом національної пам’яті Республіки Польща проєкта „Поляки в Росії, у Радянському Союзі та у східних воєводствах Другої Речі Посполитої”.
У виступах учасників конференції були представлені результати наукових досліджень депортацій поляків і громадян Польщі, які після 1944 року залишилися на територіях радянських Білорусії, Литви та України.
У доповідях та під час їх обговорення наголошувалося на особливостях і наслідках депортацій, визначені напрямки подальших наукових пошуків. Крім польських і українських вчених для участі в конференції були запрошені дослідники з Литви та Білорусі.
У роботі конференції взяв участь і виступив з доповіддю „Повоєнні радянські депортації – оцінка балансу” головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Під час роботи конференції
Зліва направо: Юрій Шаповал (Україна), доктор історії Йоланта Карбаж-Вілінська (Польща), доктор історії Павел Лібера (Польща), доктор історії Адам Качинський (Польща), доктор історії, професор, ключовий ініціатор конференції Ян Шумський (Польща)
29 жовтня 2024 р. в рамках фестивалю „Книжкова країна”, що відбувався на майданчиках Національного комплексу „Експоце́нтр Украї́ни” (колишня ВДНГ), доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Павло Гай-Нижник презентував другу книгу авторської трилогії „Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух”. Презентація тривала понад годину на майданчику „Шатро подій” в номінації новинки року.
„Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух” – історико-політологічна трилогія, в якій висвітлюються та аналізуються розвиток ідеології українського націонал-консерватизму та його теоретичні засади від початку ХХ ст. і до початку ХХІ ст. Зокрема розглянуто розвиток українського консерватизму як різновиду суспільно-політичної думки, моделі побудови Української Держави, її політичної та економічної системи, засади українського націонал-консерватизму, теорії класократії та концепції трудової монархії, а також перебіг зародження й діяльності Гетьманського Руху (ГР) в еміграції.
Під час презентації
Друга книга хронологічно охоплює період від 1937 до 1945 років, тобто від часу утворення Союзу Гетьманців-Державників (СГД) на чолі з П. Скоропадським (1937) і до смерті гетьмана та завершення того ж року Другої світової війни (1945). Проаналізовано статутно-регламентні засади СГД, зміни у структурі, діяльності та ідеології ГР, зокрема оновлений формат концепції націонал-консерватизму.
Гай-Нижник П. Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух.
Книга ІІ. 1938–1945 рр. Київ: Саміт-книга, 2024. 588 с., іл.).
Висвітлено перебіг і мету поїздки Д. Скоропадського до США і Канади, а також його роль в оновленні окремих аспектів в ідеології націонал-консерватизму та потребу у переїзді до Великобританії. Окрема частина документів СГД і ГР, промов як Павла, так і Данила Скоропадських, з огляду на їхню невідомість чи маловідомість для сучасників, подаються у повному обсязі, що надає читачеві можливість скласти власні враження й самостійно їх проаналізувати. Розкрито взаємини проводу ГР і П. Скоропадського з вищим керівництвом Третього Райху та НСДАП, ставлення до політики націонал-соціалістів щодо українського питання й можливості відновлення Української Держави. Вказується на позиції СГД у взаєминах з Абвером і зовнішньополітичним відомством НСДАП, щодо Української Установи Довіри в Німеччині, війни Райху з Польщею та СРСР. Висвітлено ставлення СГД і ГР до проблем Церкви, питання державності Карпатської України та створення єдиного національно-визвольного фронту, а також взаємини з УНО, ДЦ УНР, ФНЄ, ОУН тощо та збройної боротьби УПА. Висвітлено діяльність Української Громади та теренах Райху, СГД в Європі, США, Канаді, Південній Америці тощо. Проаналізовано ідеологічні та програмові засади СГД і ГР, думки його провідних ідеологів і діячів, концепції й моделі майбутньої Української Держави та діяльність Союзу Гетьманців-Державників і Гетьманського Руху протягом Другої світової війни.
Повні тексти статей, опублікованих в журналі „Політичні дослідження”, засновником і видавцем якого є наш Інститут, розміщені в Національному репозитарію академічних текстів (НРАТ).
Національний репозитарій — загальнодержавна розподілена електронна база даних, в якій накопичуються, зберігаються і систематизуються академічні тексти з метою створення умов для максимального доступу до наукової інформації в Україні і світі, сприяння розвитку наукової діяльності та дотримання принципів академічній доброчесності. Положення про Національний репозитарій академічних текстів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 541.
Репозитарій надає відкритий доступ користувачам до інформації, що в ньому міститься, зокрема до реєстру та повних текстів публікацій наукового характеру.
Розміщення наукових публікацій журналу „Політичні дослідження” на офіційному порталі Національного репозитарію академічних текстів сприятиме популяризації видання, розширенню його читацької аудиторії та ознайомленню наукової громадськості з результатами досліджень вітчизняних вчених, представлених на сторінках журналу.
26 вересня 2024 року в Києві відбувся Всеукраїнський науково-практичний форум: „Греки України: збереження ідентичності в умовах російської агресії. Суспільно-політичний, історико-культурний і мовний аспекти”.
Захід ініційовано Державною службою України з етнополітики та свободи слова у співпраці з Федерацією грецьких товариств України та Маріупольським державним університетом.
Серед учасників форуму – представники грецьких товариств, державних інституцій, міжнародних організацій та наукових кіл, які об’єдналися спільним бажанням зберегти багатовікову історію та культуру греків України. Особливу увагу було приділено проблемам з якими стикаються греки, що проживають на тимчасово окупованих територіях України, враховуючи, що на теренах українського Північного Приазов’я до війни проживало 85% греків України.
В роботі форуму взяли участь науковці відділу етнополітології нашого Інституту: Анастасія Дегтеренко – провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент та Олексій Ляшенко – науковий співробітник, кандидат історичних наук.
Під час роботи панельної дискусії „Греки України у суспільно-політичному житті України в контексті російсько-української війни, їх внесок у протидію російської агресії” Анастасія Дегтеренко виступила з доповіддю „Етнополітичний менеджмент як інструмент стійкості територіальних громад Українського Північного Приазов’я”. Під час наукової дискусії науковиця зазначила, що основною метою стійкості територіальних громад є збереження життєздатності громади, її соціальної, економічної, інституційної структури в умовах війни. Водночас, зазначила доповідачка, стійкість це те, що потрібно систематично вимірювати та відстежувати її зміни за допомогою індексів стійкості, а для вимірювання етнополітичної стійкості – за допомогою моніторингової системи такого інструменту стійкості як етнополітичний менеджмент.
20 вересня 2024 року в Києві відбувся круглий стіл на тему „Знати і пам’ятати: актуальні дослідження та інформаційні продукти про геноцид ромів у роки Другої світової війни”. Захід відбувся за ініціативи Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) і об’єднав представників органів влади, істориків, освітян, культурних діячів та громадські організації для обговорення важливості збереження пам’яті про геноцид ромів і популяризації знань про цю трагедію.
Під час роботи круглого столу з доповіддю „Використання інформаційних ресурсів з історії геноциду ромів України в добу Другої світової війни у науковій та педагогічній діяльності” виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі науковець зазначив, що в сучасній українській історичній науці тема геноциду ромів знаходиться на маргінесі, на сьогодні у нас є дуже незначна кількість академічних досліджень з цієї проблематики. Проте, ті наукові та освітні видання, що створені українськими вченими й педагогами з історії ромської спільноти України, покликані хоч частково заповнити цю прогалину.
Виступає Анатолій Подольський
Геноцид ромів під час Другої світової війни – одна з найтрагічніших сторінок історії. „Масштаби трагедії не повинні вимірюватися лише статистикою й цифрами. Йдеться про нищення народу, його пам’яті, традицій, культури, національної ідентичності та консолідації. Ми маємо про це говорити та пам’ятати” – наголосив Віктор Войналович, доктор політичних наук, професор, перший заступник Голови ДЕСС.
Виступає Віктор Войналович
Юліан Кондур, представник Ромського жіночого фонду „Чіріклі”, звернув увагу на кризу ромської ідентичності: „Сьогодні роми стикаються з кризою ідентичності, адже ми й самі мало знаємо про свою історію, культуру та мову. Тому важливо створювати нові можливості для взаєморозуміння між ромами й українським суспільством, адже роми проживають в Україні вже понад 500 років”. Він також розповів про ініціативи, спрямовані на популяризацію ромської культури.
Під час круглого столу
Також під час круглого столу виступили з доповідями Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, Роза Тапанова, директорка Національного історико-меморіального заповідника „Бабин Яр”, Олег Пурий, головний спеціаліст Відділу етнополітики ДЕСС, Володимир Яковенко, голова правління ГО „Молодіжна агенція з адвокації ромської культури “АРКА”” та інші.
Учасники круглого столу підкреслили значущість медіапроєктів та освітніх програм, що сприяють вивченню історії геноциду ромів. Віктор Войналович підсумував: „Ми маємо про це говорити і завжди пам’ятати, оскільки, на превеликий жаль, ці тоталітарні практики не завершилися – вони продовжуються, попри жахливі підсумки Другої світової війни. Сучасний неофашизм, в обличчі російського режиму, демонструє не менш моторошні наслідки”.
23–24 вересня 2024 року у Гайдельберзі (Німеччина, Баден-Вюртемберг) відбулася ІІ Міжнародна наукова конференція на тему „Від радянської до незалежної України”. Конференцію було організовано Німецько-українською історичною комісією (НУІК).
Російсько-українська війна спонукає дослідників заново досліджувати передумови та процес розпаду Радянського Союзу, трансформацію українського суспільства наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років, міжнародний і національний контексти відновлення Української держави в 1991 році.
Саме тому Німецько-українська історична комісія присвятила свою щорічну конференцію цій епосі, обговоренню її ключових особливостей та наслідків. У конференції взяли участь науковці з Німеччини, Канади, Польщі, України. В рамках конференції відбулась розмова про роль історичного досвіду у зміцненні німецько-українських взаємин. В цій розмові взяв участь Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині Олексій Макеєв.
Після закінчення роботи конференції відбулось засідання Німецько-української історичної комісії. У конгресі як керівник секції „Академічна наука і виклики змін”, взяв участь і виступив член Німецько-української історичної комісії, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Під час роботи конференції (фото Ю.Шаповала)
Під час зустрічі з Послом України
(зліва направо): доктор історії, професор Таня Пентнер (Німеччина), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині Олексій Макеєв, співголова НУІК, доктор історичних наук, професор Гелінада Грінченко (Україна), співголова НУІК, доктор історії, професор Ґвідо Гаусманн (Німеччина)
(фото Ю.Шаповала)
Учасники конференції
(зліва направо): Олександр Панкеєв (Канадський Інститут Українських Студій, Едмонтон, Канада), доктор історії, професор Анна Вероніка Вендланд (Німеччина, Інститут Гердера, Марбург), Юрій Шаповал (Україна)
19–22 вересня 2024 року у м. Яремче відбулися ХVІІ українсько-польські зустрічі. Традиційний науковий форум, який об’єднує українських та польських дослідників, працював у форматі семи дискусійних панелей. Участь у заході взяли понад 120 фахівців: дипломати, викладачі, науковці, журналісти, політичні експерти, громадські активісти з України та Польщі.
Вітаючи учасників зібрання від імені одного з організаторів заходу, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор, академік НАН України Олег Рафальський наголосив на тому, що нинішня зустріч відбувається у виключно складний і відповідальний момент розвитку міжнародних відносин, адже повномасштабна російсько-українська війна стала геополітичним викликом для усієї цивілізованої спільноти. Відбувається загальне зниження індексу глобальної демократії та кількісне зростання країн глобального півдня, що стали на шлях авторитарного політичного розвитку. Відтак, у сучасному українсько-польському сусідстві ми бачимо не лише спільність історичної долі, яка поєднує обидва народи, але й знаходимо важливий стратегічний інтерес, оскільки російський авторитарний режим прагне відновити євроазійську імперію. Він це робить не тільки через спроби встановити контроль над пострадянськими країнами, але й шляхом відродження впливу на теренах Центрально-Східної Європи. Виходячи з цих обставин, Україна та Польща приречені зміцнювати своє стратегічне партнерство. Водночас в оцінці зусиль Польщі, пов’язаних із підтримкою України, варто відмовитися від сприйняття Польщі як «адвоката інтересів» України. Натомість варто розглядати Польщу як «лобіста українських інтересів» на шляху євроатлантичної інтеграції. Разом Україна та Польща здатні забезпечити формування нової безпекової картини у всій Європі та спільно стати ключовим форпостом захисту демократичних цінностей в умовах формування нового світопорядку.
Виступає Олег Рафальський
Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України в роботі наукового заходу взяли участь завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць, головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів, кандидат політичних наук Ростислав Балабан.
Співробітники Інституту разом з ректором
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника:
Ростислав Балабан, Юрій Ніколаєць, Ігор Цепенда, Олег Калакура
Юрій Ніколаєць виступив із доповіддю на секції „Агресія Росії та війна в Україні: досвід і висновки для Польщі та регіону” та наголосив на необхідності підвищення рівня медіаграмотності населення для забезпечення ефективної протидії РФ у інформаційній війні. Доповідач відзначив, що у сучасній війні соціальні мережі еволюціонували від засобу впливу на формування дискурсу про перебіг бойових дій до основного джерела інформації громадян України про війну. Польська сторона має врахувати негативний досвід України, пов’язаний із перетворенням соцмереж (насамперед Telegram) на основне джерело політичних новин, оскільки такі мережі найчастіше використовуються ворогом для поширення дезінформації та дестабілізації ситуації у державі. Юрій Ніколаєць також рекомендував польським колегам вивчати та аналізувати не лише досвід ЗСУ по організації дій на полі бою, а й боротьбу українського громадянського суспільства із ворожими деструктивними впливами в інформаційному просторі.
Виступає Юрій Ніколаць
Дискутує Ростислав Балабан
Учасники зустрічей обговорили важливі аспекти двосторонніх взаємин в політико-безпековій, економічній, міжрегіональній (транскордонній) та культурно-гуманітарній сферах у контексті російсько-української війни, а також актуальних геополітичних тенденцій і змін.
11–13 вересня 2024 року в Лісабоні (Португалія) відбулася 75-та ювілейна конференція Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA) на тему „Демократизація та автократизація” на якій сотні науковці з більш ніж 50 країн світу обговорювали ключові виклики, з якими стикається сучасна демократія.
Однією з ключових подій конференції стала лекція видатного науковця Адама Пшеворськи. Його виступ був присвячений аналізу сучасних демократичних процесів, зокрема зростанню загроз автократизації в багатьох країнах. А. Пшеворськи наголосив на необхідності пошуку нових форм демократичного управління, які зможуть ефективно реагувати на сучасні виклики, зокрема цифрові трансформації та глобалізацію.
Під час конференції
Також у ході конференції відбулося близько 70 панельних дискусій. Тематика панелей варіювалася від історичних аспектів демократичних процесів до сучасних викликів. Зокрема, обговорювалися теми впливу популізму на ерозію демократії, роль релігійних акторів у формуванні політичних режимів, а також економічні аспекти демократичних трансформацій. Особливої уваги було надано питанню взаємодії громадянського суспільства та урядових структур у контексті демократизації та автократизації. Президент IPSA Пабло Оньяте, який підсумував основні моменти обговорень, наголосив на необхідності продовження роботи над підвищенням впливу політичної науки на політичні процеси та підкреслив важливість співпраці між різними академічними установами і громадськістю. Крім того, професор П. Оньяте запросив усіх присутніх на майбутній Всесвітній конгрес політичної науки, що відбудеться у 2025 році в Сеулі, Південна Корея.
Галина Зеленько
У конференції взяла участь завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько. На конференції вона представила доповідь, виконану у співавторстві з провідним науковим співробітником відділу, кандидатом політичних наук Наталією Кононенко на тему „Загрози токсичної поляризації в умовах війни: випадок України”. Г. Зеленько наголосила на тому, що в Україні відбувся відхід від традиційної поляризації навколо політичних ідентичностей (питання мови, віри, зовнішньополітичних орієнтацій) до конфліктів, пов’язаних із цінностями та інтересами. Зокрема, це стосувалося конфліктів між тими, хто переживає війну на території України, та тими, хто опинився в статусі біженців або не бере безпосередньої участі у військових діях тощо. Ці конфлікти є болючими, але науковці дійшли висновку, що вони засновані на різниці в інтересах і цінностях, а тому легше піддаються врегулюванню, ніж конфлікти політичних ідентичностей. Також Г. Зеленько акцентувала на засобах нейтралізації токсичної поляризації та інструментах легітимації влади в умовах війни, що є частиною дослідження, виконаного у відділі політичних інститутів і процесів Наталією Кононенко, Світланою Ситник, Іриною Овчар та Віталієм Перевезієм. Ця тема викликала багато запитань, що стало важливим нагадуванням про ситуацію в Україні для світової політичної спільноти.
Виступає Галина Зеленько
Також з огляду на участь окремих російських науковців (хоча й на умовах індивідуального членства) у конференції Г. Зеленько зробила публічну заяву щодо неприпустимості участі представників РФ у заходах IPSA, оскільки їх усунення від публічних оцінок російської воєнної агресії, а також відкриття регіональних представництв Російської асоціації політичної науки на окупованих територіях (у Донецьку та Криму) є прямим свідченням підтримки політики російської влади.
28 серпня 2024 року у Браушвайні (Німеччина) відбулися читання та дискусія „Росія – загроза для Європи” з журналістами Гесіне Дорнблют (Gesine Dornblüth) і Томасом Франке (Thomas Franke). Була представлена книга „Отрута Путіна – атака Росії на свободу Європи”, яка вийшла друком 9 вересня 2024 року. Найбільш дискусійними питаннями були саме підступні та витончені методи, які використовує російський режим для проникнення в суспільства Вірменії, Грузії, України та країн Балтії, а також для створення загрози для Європи. Модератором дискусії виступив Крістоф Гіза (Christoph Giesa).
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України представляла провідна наукова співробітниця, кандидатка політичних наук, доцентка Анастасія Дегтеренко, яка вже другий рік плідно співпрацює з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу (Die Friedrich-Naumann-Stiftung für die Freiheit) та Фондом Герди Хенкель (Gerda Henkel Stiftung).
Дискусія „Росія – загроза для Європи” відбулася за сприяння Фонду Фрідріха Науманна за Свободу (Die Friedrich-Naumann-Stiftung für die Freiheit), який пропонує програми політичної освіти в Німеччині та в усьому світі, засновані на ідеях лібералізму, а за допомогою заходів та публікацій заохочує людей до активної участі в політичному житті. Фонд було засновано 19 травня 1958 р., головний офіс знаходиться в Потсдамі, а офіси відкриті по всій Німеччині, і ведеться політичний діалог з більш ніж 60 країнами світу.
В рамках наукових дискусій в Брауншвайні та Берліні 28–30 серпня 2024 року Анастасія Дегтеренко також прочитала лекції на тему „Захист та інклюзія нових хвиль біженців від війни: ризики та можливості” та провела інформаційну кампанію щодо питань захисту і залучення нових хвиль українських біженок в рамках співпраці ГО „Академія резильєнтного розвитку України” та при фінансовій підтримці Українського Жіночого Фонду.
Щойно у Варшаві вийшов друком 11-й том видання, яке з 1996 року готує польсько-українська робоча група. До 2024 року ця видавнича серія мала назву „Польща та Україна в 30-40-х роках ХХ століття. Невідомі документи спеціальних служб”. Серед співзасновників серії – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Нині серія має назву „Польща і Україна у ХХ столітті”.
На теренах колишнього Радянського Союзу і колишнього європейського „соцтабору” польсько-український спільний видавничий проєкт за тривалістю, за результатами роботи, за якістю архівних першодруків нині є наймасштабнішим міждержавним науково-видавничим проєктом. Кожен з томів, обсягом близько 1000 сторінок, відкривається вступною статтею „Від редакційної колеґії”. Вона характеризує стан розробки проблеми, наявні точки зору, аспекти, що потребують подальшої розробки, принципи відбору документів і матеріалів для тому. За вступною статею подається документальний масив.
Зазвичай це неоприлюднені раніше документи з польських і українських архівів (переважно це – архіви спецслужб). До кожного з томів спільною групою готується довідковий апарат, коментарі, іменний і географічний покажчики.
Починаючи з 1996 року участь у проєкті бере головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Вийшов друком 11-й том видання
Члени спільної робочої групи
(зліва направо): заступник директора Відділу Інституту національної памʼяті Республіки Польща в Лодзі, доктор історії Єжи Беднарек, науковий співробітник Відділу Інституту національної пам’яті Республіки Польща в Гданську, доктор історії Йоланта Карбаж-Вілінська, співробітник Інституту національної памʼяті Республіки Польща, доктор історії Марцин Маєвський, Юрій Шаповал, директор Архіву Інституту національної памʼяті Республіки Польща Мажена Крук, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут
13–16 вересня 2024 року у Варшаві відбувся ІІ-й Міжнародний науковий конгрес дослідників історії Польщі, Литви, України, Білорусії на тему „Історична співдружність чотирьох народів: спадок ідеї та перспективи”. Конгрес було організовано Варшавським університетом в кооперації з науковими установами Польщі, України, Литви, Німеччини.
Для учасників Конгресу – це можливість виступити на тематичних панельних дискусіях та знайти потенційних партнерів для нових спільних досліджень, адже захід об’єднав понад 200 істориків з різних країн світу.
Мета конференції – представити історію, політичну культуру та спільну спадщину Польщі, Литви, України та Білорусі в наративі історії Центральної та Східної Європи.
Серед іншого, на Конгресі обговорювалися такі питання:
– Які нові підходи до вивчення історії можна запропонувати для глибшого розуміння взаємодії між націями регіону?
– Яке місце займає „російське питання” в історії чотирьох народів і як його слід трактувати сьогодні?
– Як ми можемо переосмислити трактування конфліктів у регіоні, враховуючи нові історичні дані та підходи?
– Які нові перспективи відкриваються для вивчення визвольних рухів у Центрально-Східній Європі?
– Як можна переосмислити вплив російського комунізму та імперіалізму в сучасному історичному контексті?
– Як ми можемо переосмислити національні політики та культури пам’яті в регіоні Україна-Литва-Білорусь-Польща, щоб зробити їх більш транснаціональними?
Тематика виступів охоплювала широкі хронологічні рамки, в тому числі йшлося про події, що їх нині переживають народи чотирьох згаданих країн. У конгресі, як керівник секції „Культура памʼяті в сучасній Україні: деколонізація знань, культурного простору, меморіальних практик”, взяв участь і виступив головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Під час роботи конгресу
Група учасників конгресу
(зліва направо): Олександр Маєвський, Антоніна Березовенко, Якуб Войовський (Польща), Юрій Шаповал, Ольга Ковалевська, Надія Гончаренко, Степан Віднянський
13 вересня 2024 року у Варшаві відбулась публічна дискусія на тему „Як впливала політика ІІ Речі Посполитої у 1914-1939 роках на взаємини поляків і українців”.
Дискусія була організована незалежною громадською організацією „КАРТА” („KARTA”). Заснована у 1982 році (після майже восьми років підпільної діяльності), ця структура має головною метою зробити так, щоб історія, минуле стало джерелом порозуміння, інструментом творення громадянської спільноти та підтримання примирення, а не конфронтації. «КАРТА» має великий архів і веде активну публікаторську роботу.
Нинішня дискусія стала першою у циклі запланованих обговорень гострих питань спільної історії поляків та українців.
Модератором дискусії був доктор історії, співробітник Інституту політичних досліджень Польської академії наук Маріуш Зайончковський, а дискутантами – доктор історії, професор Університету в Жешові Ян Пісулінський і головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Дискутанти проаналізували ключові моменти польсько-українських стосунків міжвоєнного періоду, відповіли на запитання присутніх. У дискусії взяв участь і виступив Президент Правління Фундації «КАРТА» Збіґнєв Ґлюза.
Наступну дискусію буде присвячено польсько-українським взаєминам в період Другої світової війни.
Під час дискусії
Учасники дискусії
Зліва направо: Голова Товариства польсько-українського примирення Кароліна Романовська, Юрій Шаповал, Збіґнєв Ґлюза, Маріуш Зайончковський
11 вересня 2024 р. у Києві в агенції Укрінформ відбулася презентація новозаснованої Ради арабських і мусульманських учених України (مجلس العلماء العرب والمسلمين في أوكرانيا). У заході взяв участь член цієї організації доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Павло Гай-Нижник.
Головою Ради є Рашидов Сейфулла Фейзуллайович (кандидат філософських наук, доктор педагогічних наук, професор, професор Ізмаїльського державного гуманітарного університету), заступниками: шейх Абу Алруб Емад (доктор філософії з релігієзнавства, голова Українського центру діалогу та комунікації, голова Українсько-Арабської Ділової Ради) та Туранли Фергад Гардашкан Оглу (доктор історичних наук, професор, професор кафедри загального і слов’янського мовознавства факультету гуманітарних наук Національного університету „Києво-Могилянська академія”).
Рада арабських і мусульманських учених України / مجلس العلماء العرب والمسلمين في أوكرانيا – це неприбуткова громадська організація, яка має на меті об’єднання зусиль та координацію діяльності арабських і мусульманських учених України щодо сприяння рішенню актуальних проблем в галузях культури, освіти та науки; сприяння розвитку науково-культурних взаємовідносин учених України з вченими арабо-мусульманського світу; пожвавлення і надання нового імпульсу відносинам України з мусульманським світом.
Напрямами діяльності „Ради арабських і мусульманських учених України” є: дослідження актуальних проблем з гуманітарних, технічних, природничих, економічних, політичних наук тощо; стажування студентів, науковців у провідних закладах освіти, в тому числі зарубіжних; участь в різноманітних наукових, громадських і культурних заходах; висвітлення діяльності Організації через засоби масової інформації та інтернет-сайти; заснування фонду підтримки та розвитку Організації; видавництво навчальної та наукової; допомога членам Організації, захист їх прав та інтересів; літератури; сприяння розвитку науково-культурних взаємовідносин мусульманської громади України та українців в країнах „Організації Ісламського Співробітництва” й інших країн; організація освітніх, культурних заходів, зокрема у формі семінарів, курсів, конференцій, круглих столів, дискусій тощо для обговорення і вирішення актуальних наукових проблем та підвищення громадянської активності членів Організації.
Необхідність створення цієї організації відповідає нагальній необхідності розвитку наукової співпраці України з арабськими та ісламськими країнами на тлі глобальних викликів. Рада розглядатиме важливі питання у галузях історії, географії, мови, культури, філософії, релігії, медицини, технологій та міжнародних відносин.
Місія Ради вчених також полягає в координації зусиль її членів щодо вирішення актуальних культурних, освітніх та наукових проблем, реалізації актуальних програм відповідно до її статуту. Його діяльність включає організацію, участь у місцевих та міжнародних наукових конференціях, отримання наукових грантів, підготовку та публікацію наукових робіт, підтримку молодих вчених у галузях освіти та академічної мобільності, а також організацію лекцій та семінарів з сучасних наукових та соціальних питань
5 вересня провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук прочитав ключову лекцію на відкритті регіональної конференції IPS (International Parliamentary Scholarship of the German Bundestag) для східноєвропейських випускників німецької урядової програми парламентських стажувань у Бундестагу. Місцем проведення конференції організатори обрали два прикордонні міста – Сучаву та Чернівці (румунський університет ім. Штефана Великого та український ім. Юрія Федьковича), – щоб полегшити, з одного боку, приїзд українським учасникам, а з другого – уможливити іноземцям відвідини України.
У своїй доповіді під назвою „Переформатування світового порядку у ХХІ столітті – виклики для демократії у Центрально-Східній Європі та поза нею” український дослідник підкреслив виняткову важливість українського опору російській агресії та української перемоги (чи, навпаки, поразки) як для майбутнього світового ладу (чи безладу), так і для утвердження демократичних засад у регіоні та світі (чи, навпаки, їх компрометації та занепаду).
Виступає Микола Рябчук
Того ж дня український учений взяв участь у панельній дискусії з депутатом німецького парламенту від Партії зелених Робіном Вагенером та послом України в Румунії Ігорем Прокопчуком на тему „Демократії в Центральній та Східній Європі – результати їх розвитку з 1989-1991 рр. та стабільність сьогодні”. У своєму виступі д-р Рябчук підкреслив важливість ліберальної складової у справжній демократії, нехтування якою часто призводить до охлократії та популізму.
23 серпня 2024 р. завідувачка відділу політичних інститутів та процесів член-кореспондент НАН України Галина Зеленько виступила з науковою доповіддю „Інституційна спроможність України в умовах війни” на засіданні Президії Національної академії наук України.
У доповіді Г. І. Зеленько представила результати трирічного дослідження відділу політичних інститутів та процесів.
Для аналізу інституційної спроможності держави було використано індекси SIGMA та Worldwide Governance Indicators, Fragile State Index та ін.
У своєму виступі Г. І. Зеленько зазначила, що індекси інституційної спроможності держави в Україні почали знижуватися ще до великої війни у 2021 р. Тоді як регрес за часи війни незначний, що у поєднанні з суспільною самоорганізацією пояснює чому Україна вистояла у перші роки війни.
Засідання Президії НАН України
Але здебільшого у своєму виступі Г. І. Зеленько зупинилася на аналізі „пасток неспроможності”. Вони, за висновком дослідниці, закладені в Україні на формально-інституційному рівні, а саме – телеологічний (орієнтовний) конституціоналізм передбачає ухвалення процесуальних законів, які б давали можливість виконувати норми конституції. Проте в Україні вони або не приймалися, або приймалися з великим запізненням (Закон про Кабмін, про Імпічмент Президента, про Регламент ВРУ були ухвалені більше, ніж через 10 років, тоді як законів про Президента України, Верховну Раду України взагалі немає).
Зрештою в Україні абсолютно розбалансована система публічної влади, зокрема недосформований механізм стримувань і противаг. А якщо є правовий вакуум – він заповнюється неправовими практиками.
Виступає Галина Зеленько
В Україні в кінці 1990-х – на початку 2000-х років в основному завершився процес первинного нагромадження капіталу завдяки моделі ваучерної приватизації. Як наслідок, в Україні сформувалися ФПГ і Україна отримала феномен „capture state”. Далі логіка політичного процесу була підпорядкована збереженню статус-кво ФПГ, які виявилися фактичним джерелом влади у державі, а не народ, як зазвичай вважається. Неможливість впливати у конвенційний спосіб на владу (через неробочі інструменти політичної участі) й спричиняв майдани.
Зрештою зараз основні «пастки неспроможності» такі:
– абсолютно розірваний уряд (проблема подвійного підпорядкування) і деструктивний вотум недовіри, який означає, що навіть поставивши уряду двійку, його не можна автоматично відправити у відставку;
– напівакцептований уряд (уряд працює без програми, що абсолютний нонсенс для європейської практики), а значить немає документа, за яким парламент може оцінити результативність роботи уряду;
– відсутність урегульованого статусу парламентської опозиції і неврегульованість діяльності парламентської коаліції, що спричиняє парламентську корупцію й депутатські групи „на продаж”;
– умовна дія імперативного мандату, а звідси неможливість покарання депутатів за відвертий колабораціонізм, діяльність, що становить загрозу національній безпеці. Адже немає процедури на такі випадки.
– відсутність норми про обовʼязкову партійну приналежність міністра, що розмиває політичну відповідальність правлячої коаліції;
– відсутність норми про звіт міністрів перед парламентом у разі їх звільнення, що нівелює політичну відповідальність і кабміну, і парламенту;
– деструктивний вотум недовіри уряду, коли, визнання роботи уряду незадовільною, не означає його автоматичну відставку, а відтак урядові кризи через тривалу процедуру формування урядів, запрограмовані автоматично;
– абсолютно неефективний інститут політичних партій – тобто по суті нема кому виконувати функцію посередництва між суспільством і владою.
Як наслідок, повна неспроможність інституту політичної відповідальності загалом. А тому з такою системою організації влади Україна не зможе ні повноцінно рухатися в бік ЄС, бо система організації влади вступить у протиріччя зі стандартами та практиками ЄС; ні підтримувати належний рівень легітимності і спроможності влади задля ведення війни проти РФ.
12–15 серпня 2024 року в Університетському коледжі Дубліна (University College Dublin (Ірландія) відбулася щорічна Генеральна конференція Європейського консорціуму політичних досліджень (ECPR).
Щорічна Генеральна конференція ECPR є значною науковою подією, спрямованою на розвиток досліджень у всіх напрямах політичної науки. Завдяки широкому охопленню та інклюзивному підходу, вона надає можливість науковцям з різних континентів і країн зібратися разом та представити й обговорити результати їхньої дослідницької роботи.
Європейський консорціум політичних досліджень (ECPR) є незалежною науковою асоціацією, заснованою в 1970 році. Ініціаторами створення Консорціуму були Жан Блондель і Стейн Роккан. Спільно з Пітером де Яносі з Фонду Форда та іншими європейськими науковцями, вони розробили й утілили концепцію „Європейського консорціуму з розвитку політичної науки” (European Consortium for the Promotion of Political Science). Засновниками ECPR виступили дванадцять європейських університетів. Нині ECPR налічує 350 інституційних членів з майже 50 країн світу. До складу організації входять провідні університети, десятки тисяч науковців, студентів, які займаються дослідженнями та викладанням політичних наук.
Генеральна конференція ECPR 2024 року, зібрала понад 2500 учасників у University College Dublin (Ірландія) та на онлайн-платформі Генеральної конференції ECPR. Цього року працювала 61 секція та близько 500 панелей, на яких обговорювалися найактуальніші проблеми політичної науки.
Другий рік поспіль учасником Генеральної конференції ECPR є Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Цього року дослідження науковців Інституту представлені на секції „Міжнародна міграція: політичні стратегії та політичний процес”. Модерували роботу панелі „Захист та інтеграція, або повернення до країни походження нових хвиль біженців: ризики та можливості” вчені відділу етнополітології нашого Інституту: Анастасія Дегтеренко – провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент (голова панелі), Олексій Ляшенко – науковий співробітник, кандидат історичних наук (співголова панелі), Людмила Мазука – старший науковий співробітник, кандидат історичних наук (модераторка дискусій) та Олег Калакура – головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор (модератор дискусій).
Панель „Захист та інтеграція, або повернення до країни походження нових хвиль біженців: ризики та можливості” відбулася 13 серпня онлайн на платформі Генеральної конференції ECPR в Університетському коледжі Дубліна.
Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України були представлені такі доповіді:
- „Культурний сегмент збереження ідентичності українських біженців від війни в етнополітиці України”, доповідач – Олег Калакура;
- „Захист та інклюзія нових хвиль біженців від війни: ризики та можливості”, доповідач – Анастасія Дегтеренко;
- „Державний устрій та етнополітична стійкість України: історична ретроспектива та політичні наслідки”, доповідач – Олексій Ляшенко;
- „Асиміляція чи повернення: як забезпечити дітям свободу вибору”, доповідач – Людмила Мазука.
В березні 2024 року ECPR запросив міжнародну наукову спільноту до обговорення проблем міжнародної міграції в Університеті Люнебургу (Німеччина). Для роботи спільної сесії семінарів 25–28 березня 2024 року було запрошено 450 науковців з різних країн.
Під час роботи семінару „Привабливі держави, бажані мігранти: вивчення політики сприяння імміграції” в рамках спільної сесії семінарів ECPR в Університеті Люнебургу в Німеччині з 25 по 28 березня 2024 року було презентовано наукове дослідження провідної наукової співробітниці Інституту, кандидата політичних наук, доцента Анастасії Дегтеренко „Українські «бажані» іммігранти, на яких спрямована державна підтримка в ЄС: ризики, можливості та перспективи”. Дослідження було проведено в рамках наукового спільного проєкту та за фінансової підтримки
З 13 по 17 серпня 2024 року в Києві відбувся щорічний науково-освітній семінар-школа „Історія Голокосту: вивчення, викладання, пам’ять”, організований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з Меморіалом „Яд Вашем” (Єрусалим). Учасниками семінару-школи були викладачі історії та суспільних дисциплін навчальних закладів з 13 регіонів країни.
На семінарі-школі з лекціями виступили: провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський та завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.
Виступає Анатолій Подольський
Анатолій Подольський у своєму занятті на тему „Актуальність навчання про історію Голокосту під час російсько-української війни” звернув увагу на те, що історики, освітяни в Україні нині, з метою розуміння поведінки і злочинів сучасного російського політичного режиму, під час російської агресії проти України мають порівнювати злочини дикторських режимів та тоталітарних ідеологій минулого століття, зокрема сталінського комунізму та гітлерівського націонал-соціалізму. Компаративні студії допоможуть зрозуміти природу країни-агресора, що зараз протистоїть нам і має на меті знищення нашої державності, української культурної та політичної ідентичності. Очевидно, що ненависть до суверенності України, українофобія путінського злочинного режиму беруть свої витоки з тоталітарних ідеологій сторічної давнини.
Виступає Юрій Ніколаєць
Юрій Ніколаєць у свої лекції „Злочини нацизму, комунізму та рашизму у сучасному науковому та публіцистичному дискурсі” підкреслив, що злочини фашистів та комуністів закорінені в уявленні про колишню велич держави та перспективи реалізації її геополітичних інтересів, а асиметричне поширення інформації сприяє формуванню уявлень про злочини, їх масштаби та наслідки і є передумовою для розробки практик злочинної поведінки майбутнього. Поява сучасного рашизму, як різновиду фашистської ідеології, пов’язана з масштабним економічним відставанням Російської Федерації від провідних країн світу і прагненням її лідерів забезпечити реалізацію певних економічних інтересів через поширення „руского міра” у тому числі й шляхом ведення бойових дій.
Протягом п’яти днів учасники мали можливість взяти участь в лекціях, дискусіях, тренінгах, обговорити різні аспекти історії Голокосту на теренах України та Європи, політику тоталітарних режимів, українсько-єврейські взаємини в міжвоєнний період та під час Голокосту, особливості ідеології нацистського антисемітизму, міждисциплінарні підходи до історії Голокосту, інші геноциди Другої світової війни та сучасності, питання історичної пам’яті, вплив війни росії проти України на дослідження та пам’ять про Голокост, інші актуальні теми.
Учасники семінару-школи
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
