Про Інститут
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України – науково-дослідна установа, утворена рішенням Президії АН України 11 грудня 1991. Метою діяльності Інституту є проведення наукових досліджень, спрямованих на отримання та використання нових знань у галузі політології та етнополітологи, доведення наукових знань до стадії практичного використання, підготовки висококваліфікованих наукових кадрів, задоволення соціальних, економічних і культурних потреб та інноваційного розвитку країни. Перед Інститутом було поставлено завдання поглибленої та всебічної розробки проблем, що набули особливого значення з проголошенням незалежності України та пов’язані з потребами становлення, розвитку й функціонування української державності та громадянського суспільства. Це – історія і сучасна динаміка політичних інститутів і процесів, взаємовпливи політики, політичної культури, етнонаціональних, міжрелігійних та міжконфесійних, регіональних відносин і факторів суспільного життя, вироблення нових парадигм етнонаціонального розвитку, запобігання конфліктності в етнонаціональній сфері, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, розроблення технологій управління в системі політичних і міжетнічних відносин, експертиза законопроєктів, державних і недержавних програм у різних галузях суспільного життя, теоретико-методологічні аспекти політичних і етнополітичних досліджень та впровадження їх результатів.
До 1997 мав назву Інститут національних відносин і політології НАН України. Від початку утворення Інституту до жовтня 2005 його директором був академік НАН України, віцепрезидент НАН України І. Ф. Курас (1939–2005). Після його смерті постановою Президії НАН України Інституту присвоєно ім’я І. Ф. Кураса. У 2006 році директором Інституту був обраний доктор політичних наук Ю. А. Левенець. Після смерті у жовтні 2013 р. академіка Ю. А. Левенця Постановою Президії Національної Академії Наук України від 13 листопада 2013 року виконувачем обов’язки директора Інституту призначено доктора історичних наук, професора О. М. Майбороду, а науковим керівником установи – доктора історичних наук Олега Олексійовича Рафальського. З грудня 2014 року О. О. Рафальський обіймає посаду директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, а у 2015 р. обраний членом-кореспондентом НАН України. У грудні 2019 р. відбулися чергові вибори директора Інституту, під час яких колектив підтвердив повноваження чинного директора (з матеріалами виборів можна ознайомитися тут). У квітні 2024 року О. О. Рафальського обрано академіком НАН України за спеціальністю „Етнополітологія”.
У складі Інституту працюють відділи: теорії та історії політичної науки, політичних інститутів та процесів, політичної культури та ідеології, проблем світового політичного розвитку, етнополітології. Структурним підрозділом відділу теорії та історії політичної науки є дослідницький Центр історичної політології, відділу етнополітології – Центр єврейської історії та культури. Науковці інституту досягли вагомих успіхів у теоретико-методологічному обґрунтуванні нового напряму соціогуманітарних наук – етнополітології, розробці об’єктно-предметної сутності політології та етнополітології, вдосконаленні понятійно-категоріального апарату цих наук, осмисленні діалектики взаємодії етнічних і політичних, етнічних і регіональних факторів. Досліджувались етнонаціональна специфіка, характер та особливості політичного процесу і політичної культури в минулому і сучасному України, релігійна ситуація і взаємовідносини різних конфесій. Вагомим є внесок Інституту у розвиток досліджень єврейської та інших національних меншин України.
Інститут продемонстрував здатність реалізовувати великі колективні наукові проєкти, які стали свідченням потенціалу вітчизняної політичної науки. Найуспішніші з них: Політична історія України. ХХ століття. У 6 томах (1999–2002); Політична енциклопедія (2011); Політична наука в Україні. 1991–2016. У 2 т. (2016); серія наукових досліджень етнополітичних процесів в регіонах України: Крим в етнополітичному вимірі (за ред. М. І. Панчука, 2004), Закарпаття в етнополітичному вимірі (за ред. М. І. Панчука, 2008), Донбас в етнополітичному вимірі(керівник авторського колективу В. О. Котигоренко, 2014), Галичина в етнополітичному вимірі (керівник авторського колективу В. О. Котигоренко, 2017).
Науково-дослідні роботи відомчої тематики НАН України, як правило, завершуються публікацією колективних монографій, серед яких, останніми роками побачили світ такі книги: Світоглядно-теоретичний вимір сучасної української політики (за ред. М. І. Михальченка, 2010). Етнополітична культура в Україні: реалії та виклики часу (за ред. Ю. І. Шаповала, 2010); Етнополітичні процеси в Україні: регіональні особливості (за ред. М. І. Панчука, 2011); Єврейська громадсько-політична думка ХХ – початку ХХІ сторіччя в Україні (2011); Політичний режим і народовладдя в Україні: політологічний аналіз (за ред. Ф. М. Рудича, 2011); Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.) (за ред. М. С. Кармазіної, 2012); Політико-ідеологічний процес в українському суспільстві в умовах модернізації: порівняльний аналіз (за ред. Ф. М. Рудича, 2013); Культура історичної пам’яті: європейський та український досвід (за ред. Ю. І. Шаповала, 2013); Єврейська національна спільнота в контексті інтеграції українського суспільства (2012); Суспільні цінності населення України в теоретичних і практичних вимірах (за ред. М. І. Михальченка, 2013); Політичні ідентичності в сучасній Україні (за ред. М. С. Кармазіної, 2015); Трансформація політичних інститутів України: проблеми теорії і практики (за ред. М. І. Михальченка, 2016); Політична влада і опозиція в Україні: порівняльний аналіз із зарубіжними країнами (за ред. Ф. М. Рудича, 2016); Етнополітичний контекст соціокультурних трансформацій в сучасній Україні (за ред. В. А. Войналовича, 2017); Зміна цивілізаційної парадигми розвитку України: теоретико-методологічний аналіз (керівник авторського колективу М. І. Михальченко, 2019); Національні меншини України в політичних процесах ХХ–ХХІ століть (керівник авторського колективу В. О. Котигоренко, 2020); Зміни політичних режимів і перспективи зміцнення демократії в Україні (керівник авторського колективу Г. І. Зеленько, 2021); Суспільно-політичні та історичні аспекти розвитку сучасної єврейської громади України: європейський контекст (керівник авторського колективу А. Ю. Подольський, 2022); Політична система України: конституційна модель та політичні практики (керівник авторського колективу Г. І. Зеленько, 2023); Діалектика національно-громадянського і етнічного в українському соціумі (керівник авторського колективу В. О. Котигоренко, 2023) та інші.
Важливе місце у структурі наукових досліджень Інституту займають науково-дослідні роботи програмно-цільової та конкурсної тематики НАН України, спрямовані насамперед на стимулювання розвитку прикладних досліджень у НАН України. Ці проєкти, як правило, короткострокові, і завершуються підготовкою невеликих за обсягом, але наповнених практичними рекомендаціями науково-аналітичних матеріалів. Найбільш знакові проєкти такого рангу спрямовані на підготовку національних доповідей НАН України, у них беруть участь учені багатьох академічних установ. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України був базовою установою у підготовці національних доповідей: Національний суверенітет України в умовах глобалізації (2011), Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії (2016), Україна: шлях до консолідації суспільства (2017), Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз (2022); Суспільно-політичні та історичні аспекти розвитку сучасної єврейської громади України: європейський контекст (2022).
За результатами наукових проєктів підготовлено низку аналітичних доповідей: Проблеми української політики (2010); Політичні проблеми сучасної України (2012); Суспільна солідарність в Україні: проблеми і політичні засоби їх вирішення (за ред. О. М. Майбороди, 2012); Адаптація України до переходу світ – системи від одно- до багатополюсності (за ред. М. І. Михальченка, 2012); Держава і громадянське суспільство в Україні: пошук концепції співпраці (за ред. О. М. Майбороди, 2013); Влада, суспільство, громадянин: проблеми взаємодії в сучасній Україні (за ред. О. М. Майбороди, 2013); Інноваційна перспектива у стратегії національної консолідації в Україні (за ред. О. М. Майбороди, 2013); Політичні технології регулювання міжетнічної та міжконфесійної взаємодії у новітніх українських реаліях (за ред. С. Ю. Римаренка, 2014); Інституційні зміни політичної системи сучасної України: оцінка стану та напрями оптимізації (за ред. Г. І. Зеленько, 2014); Політичні механізми формування громадянської ідентичності в сучасному українському суспільстві (2014).; Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації (2015); Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою (2015); Політичні аспекти кризи на Донбасі: діагностика стану та напрями врегулювання (2015); Суспільні інтереси в Україні: груповий вимір, зміст, шляхи узгодження (за ред. О. М. Майбороди, 2016); Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991–2014 рр.) (2016); Державне політичне правління і національна єдність (за ред. О. М. Майбороди, 2017); Суб’єктність України в сучасному світі: оцінки, стратегії, прогнози (за ред. О. М. Майбороди, 2020); Політична безпека України: проблеми політичного і державного правління. Прогнозна оцінка, механізми забезпечення (за ред. О. О. Рафальського, О. М. Майбороди, 2023) та ін.
Важливим кластером наукових досліджень Інституту є персональні наукові розробки його співробітників, більшість з яких завершуються публікаціями індивідуальних, або у співавторстві монографій, серед яких привертають увагу праці: Шайгородський Ю. Ж. Політика: взаємодія реальності і міфу (2009); Горбань Т. Ю. Еволюція ідеї національного самовизначення в українській суспільно-політичній думці кінця ХІХ – першої чверті ХХ століть (2010); Солдатенко В. Ф., Любовець О. М. Революційні альтернативи 1917 року й Україна (2010); Ковалевський В. О. Інформаційна взаємодія у політико-владному полі великого міста (2010); Нагорна Л. П. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань (2011); Мандебура О. С. Микола Сумцов і проблеми соціокультурної ідентичності (2011); Ляшенко Т. М. Трансформація політичних систем в країнах Центральної Азії: національний та регіональний аспекти (2011); Нагорна Л. П. Історична пам’ять: теорії, дискурси, рефлексії (2012); Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу: (етнополітичний аспект динаміки).(2012); Поліщук Ю. М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець XVIII – початок XX ст.) (2012); Михальченко Н. И., Андрущенко В. П. Украина разделенная в себе: от Леонидии к Виктории. В двух томах. (2012); Яремчук В. Д. Українська багатопартійність Наддніпрянської і Західної України: компаративний аналіз (1899–1918 рр.) (2012); Білошицький С. В. Ліберальна демократія в ХХІ столітті: ресурси, виклики, перспективи (2012); Кочубей Л. О. PR у політичній сфері (2013); Михальченко Н. И. Украинская региональная цивилизация: прошлое, настоящее, будущее (2013); Коцур В. В. Етнополітичний конфлікт у Придністров’ї у контексті українсько-молдовських міждержавних відносин (2013); Нагорна Л. П. Історична культура: концепт, інформаційний ресурс, рефлективний потенціал (2014); Войналович В. А., Кочан Н. І. Релігійний чинник етнополітичних процесів на Донбасі: історія і сучасність (2015); Кармазіна М. С. Між історією і політикою (2015); Кривицька О. В. Демаркаційні лінії в етнополітичному просторі України (2015); Майборода О. М. Етнічність у міжнародній системі (2015 і 2017); Калакура Я. С., Рафальський О. О., Юрій М. Ф. Українська культура: цивілізаційний вимір (2015); Кармазіна М. С. Політичні ідентичності в сучасній Україні: міська громада Донецька (2016); Михальченко Н. И. Великий цивилизационный взрыв на рубеже XX–XXI веков (2016); Бевз Т. А. Політичні ідентичності в сучасній Україні: міська громада Одеси (2016); Ротар Н. Ю. Політичні ідентичності в сучасній Україні: міська громада Чернівців (2016); Калакура Я. С., Рафальський О. О., Юрій М. Ф. Ментальний вимір української цивілізації (2017); О. О. Рафальський, Я. С. Калакура, В. П. Коцур, М. Ф. Юрій. Антропологічний код української культури і цивілізації (у двох книгах, 2020); Солдатенко В. Ф. Україна: революційна доба й наступні десятиліття: історико-історіографічні есе (2021); Шаповал Ю. Непрощений. Олександр Довженко і комуністичні спецслужби (2022); Солдатенко В. Ф. Концепції української революції та національної соборності у світлі політичної практики 1917–1920 років (2023) та інші.
Інститут плідно співпрацює з університетськими науковими центрами з реалізації спільних наукових проєктів. Як визнаний центр політичної науки України, Інститут здійснює координацію діяльності Української академії політичних наук та Асоціації політичних наук України.
Науковці Інституту підтримують зв’язки з дослідницькими та навчальними закладами Великобританії, Ізраїлю, Ісландії, Італії, Канади, Китаю, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Словаччини, США, Туреччини, Франції, Швеції. Інститут розвиває співпрацю з державними та громадськими організаціями, веде активний діалог з представниками різних політичних партій, рухів, релігійних конфесій щодо оптимальних шляхів розвитку України, функціонування її політичних інститутів тощо.
В Інституті здійснюється підготовка кадрів вищої кваліфікації, діють аспірантура і докторантура, функціонує спеціалізована вчена рада із захисту докторських дисертацій. Наукова бібліотека Інституту нараховує близько 120 тис. одиниць книжкових та періодичних видань.
У 1997–2019 роках Інститутом видавався збірник наукових праць „Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України”. Інститут – співзасновник журналів: „Український історичний журнал”, „Політичний менеджмент”, збірника наукових праць „Сучасна українська політика” та інших періодичних і продовжуваних наукових видань.
Інститут є засновником і видавцем наукового журналу „Політичні дослідження” – фахового видання з політичних наук.