„ЯЛТА. НАСЛІДКИ УГОДОВСТВА”. ДО 80 РІЧНИЦІ ЗАВЕРШЕННЯ ЯЛТИНСЬКОЇ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

11 лютого 2025 року у просторі виставки „Капсула часу” Головного корпусу Національного музею історії України у Другій світовій війні на честь 80-ї річниці завершення Ялтинської мирної конференції відбулась публічна дискусія „Ялта. Наслідки угодовства”. Під час дискусії відбулось обговорення наслідків Ялтинської конференції для України, Європи і світу у контексті сучасної російсько-української війни та прогнозування її можливих наслідків. Було відзначено, що доля українців, на багато років була визначена рішеннями, які ухвалили лідери СРСР, США та Великої Британії. Сьогодні існує загроза подібного сценарію розвитку подій, коли доля України може бути визначена шляхом перемовин та укладення угоди між США та Росією без реального допуску України до участі у переговорному процесі. Під час дискусії був презентований відеоряд кінохроніки з радянського документального фільму „Тегеран–Ялта–Потсдам” (1985).

Під час заходу

У обговоренні взяв участь доктор історичних наук, завідувач відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Юрій Ніколаєць, який наголосив, що на сучасний момент Україна значною мірою залежить від фінансової та матеріальної підтримки своїх зарубіжних партнерів, чия позиція може вирішальним чином позначитися на участі України у переговорному процесі, у тому числі й за участі у ньому Російської Федерації. Така залежність поряд із помітним прагненням низки зарубіжних партнерів України прискорити завершення російсько-української війни може стати причиною суттєвої пролонгації деокупації тимчасово окупованих РФ українських територій. У сучасному світі спостерігаються певні негативні тенденції до ігнорування принципу права у міжнародних відносинах із пріоритетом дотримання принципу сили. Таки підхід може „відкрити скриньку Пандори” через неконтрольоване поширення зброї масового знищення, зокрема ядерної, оскільки наявність саме її у розпорядженні уряду країни можуть розглядати як гарантію ненападу. І не виключено, що вирішальний вплив на подальшу долю України будуть справляти можливості ЗСУ продовжувати бойові дії, здатність держави виробляти і застосовувати далекобійні засоби ураження, а також успішність дипломатичних зусиль, спрямованих на те, щоб унеможливити укладення будь-якої угоди про припинення сучасної російсько-української війни/бойових дій без урахування інтересів та потреб України.