Напередодні 162-ої річниці від дня народження першого президента Української академії наук (нині – Національна академія наук України), 11 березня 2025 року, в рамках спецпроєкту Українського кризового медіацентру “Навколо постаті” черговий випуск був присвячений ролі Володимира Вернадського в історії науки та його впливу на сучасність. До експертної розмови про видатного українського науковця та філософа Володимира Вернадського була запрошена доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту Тетяна Бевз.
Питаннями для обговорення були такі:
- Становлення Володимира Вернадського як науковця;
- Концепція ноосфери – значення та випробування часом;
- Розбудова Української Академії наук;
- Володимир Вернадський як символ величі української науки.
Тетяна Бевз акцентувала на тому, що Володимир Вернадський унікальна людина у всіх сенсах. Навряд чи була ще за масштабністю така ж особистість у ХХ столітті як Володимир Іванович Вернадський – найбільший організатор науки і її історик, самобутній філософ і мислитель, геніальний вчений – засновник вітчизняної геохімії і біогеохімії, автор вчення про біосферу та ноосферу, академік, перший президент Української академії наук (1918–1921). Універсальний розум, енциклопедичні – природничі та гуманітарні знання й інтереси, особлива увага до всієї минулої історії досягнень людського духу, незвичайна різнобічність власних відкриттів і цілісний підхід до світу були домінантними у житті В. Вернадського. Воістину не було і немає вченого, який міг би упродовж тривалого часу продовжувати так глибоко розробляти численні наукові проблеми, пов’язані з різними науками.
Виступає Тетяна Бевз
Володимир Вернадський є символом інтеграції української науки у світовий науковий простір. Його праці вплинули на розвиток багатьох наукових напрямів, а його ім’я носять наукові установи, вулиці та навчальні заклади в Україні. Його спадщина продовжує надихати нові покоління вчених та дослідників. Як ніколи сьогодні актуально звучать слова першого президента Української академії наук: „Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…”.
„Що нового в “саду Меттерніха”? Центрально-Східна Європа і російська війна в Україні” – так окреслив тему своєї публічної лекції, яка відбулася в Німецькому історичному інституті у Варшаві провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук.
Головне питання, яке намагався з’ясувати дослідник, – чому посткомуністичні країни з приблизно однаковим історичним досвідом російської домінації займають сьогодні дуже різні позиції стосовно сьогоднішньої російської агресії в Україні. Економічні зв’язки й залежності, на думку вченого, не є тут вирішальними, оскільки навіть до 2022 року на Росію припадало лише кілька відсотків торгового обороту держав Центрально-Східної Європи. Істотнішою, на думку науковця, є внутрішня політична динаміка в цих країнах, а також досвід їхніх взаємин не лише з Росією та СРСР (приблизно однаковий), а й з Україною та країнами Заходу (доволі різний).
Під час лекції
На переконання дослідника, урахування культурних та історичних чинників конче потрібне як для урядової, так і публічної дипломатії.
7 березня 2025 р. У Варшавському університеті відбулася офіційна інаугурація проєкту „Вплив форми політичної системи на якість функціонування державних інститутів. Польський та український досвід і перспективи”.
З вітальною промовою з нагоди старту проєкту, реалізованого у Варшавському університеті за участю провідних фахівців у галузі політичного інституціоналізму Польщі та України, виступив перший заступник Міністра науки та вищої освіти Польської Республіки, професор Анджей Шептицький. Він підкреслив важливість реалізації цього проєкту в сучасних реаліях і наголосив на тому, що не лише польський досвід для України може стати в нагоді при реформуванні та вдосконаленні державних інституцій, але й шлях, який проходить Українська держава, є унікальним і надзвичайно корисним для дослідження молодими демократіями.
Також з вітальною промовою виступила декан факультету прикладних соціальних наук та соціальної реінтеграції Варшавського університету, професор Анета Гавковська, яка окреслила вірогідні аспекти, які доречно зʼясувати у ході цього дослідження, зокрема, особливості функціонування системи раціоналізованого парламентаризму у двох країнах, наслідки зовнішніх впливів у демократичному транзиті, особливості системи репрезентації політичних інтересів тощо.
Під час заходу
З установчою доповіддю „Державний устрій в дії. Чи може конституція бути лише фасадом?” виступила керівниця проєкту, професор Аґнєшка Дудзінська. Вона зазначила, що в багатьох країнах спостерігаються ідеологічні зміни, що полягають у підриві універсальності цінностей ліберальної демократії. На сьогодні у Польщі, після кількох років активних суперечок, припинились дебати про необхідність зміни конституції, натомість Україні будуть потрібні радикальні реформи. Шанс на їх оптимальне впровадження в тому числі посилюється з огляду на можливість використання польського досвіду та знання реальних наслідків прийнятих рішень.
Під час засідання
В урочистій презентації проєкту та обговоренні доповіді взяли участь представники Інституту – зав. відділу політичних інститутів та процесів, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько, яка представила план реалізації дослідження українськими науковцями та у своєму виступі окреслила специфіку наявної в Україні політичної системи і політичного режиму; провідні наукові співробітники, доктор політичних наук Тетяна Ляшенко та кандидат політичних наук Наталія Кононенко (онлайн).
Національна академія наук України
Національна академія педагогічних наук України
Інститут філософії імені Г. С. Сковороди
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса
Інститут історії України
Інститут всесвітньої історії
Інститут соціології
Інститут соціальної та політичної психології
Інститут обдарованої дитини
Всеукраїнська газета „Освіта і суспільство”
в межах ХVІ Міжнародної виставки „Сучасні заклади освіти–2025” проводять
26–28 березня 2025 року
VІ Всеукраїнську міжгалузеву науково-практичну онлайн-конференцію
„Українське суспільство у перспективах розвитку: історичний, соціально-політичний, освітньо-педагогічний аспекти”
Мета конференції:
обговорення проблем переосмислення та доповнення історії України й просування її на світовому рівні; визначення актуальних проблем розвитку українського суспільства на принципах свободи, рівності, поваги до людської гідності, дотримання прав людини і верховенства права; актуалізація освітньо-педагогічних тенденцій вдосконалення національної освіти; окреслення напрямів розвитку обдарованих дітей і юні в умовах боротьби за незалежність і цілісність України.
Тематичні напрями:
- Повернення „вкраденого” історичного минулого заради майбутнього
- Соціально-політичні виклики війни
- Освітньо-педагогічні тенденції у національному просторі
- Новітні напрями розвитку педагогіки обдарованості
Запрошуємо до участі в роботі конференції
Інформаційний лист
Реєстрація учасників заходу
У межах „Днів науки НаУКМА” відбулася науково-практична конференція „Російська війна проти України: трансформації соціальних інституцій та практик”. З ключовою доповіддю на засіданні секції політичних наук „Інституційна стійкість Української держави в умовах російсько-української війни”, яке відбулося 5 березня 2025 року, виступила доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту Тетяна Бевз. Тема доповіді науковиці – „Ідентичність, консолідація і стійкість: політичний контекст української державності в умовах війни”. Доповідачка наголосила, що в ситуації війни консолідація нації та політичних інститутів є важливим чинником забезпечення стабільності. Російська агресія продемонструвала, наскільки важливою є здатність держави об’єднувати своїх громадян, політичні еліти, різні соціальні групи в єдину націю, готову до опору. В умовах війни підтримка єдності та внутрішнього миру є необхідною для зміцнення інституційної стійкості. Важливим чинником є те, як відбувається процес консолідації в умовах внутрішніх викликів (переміщення населення, економічна криза) і зовнішнього тиску.
Доповідає Тетяна Бевз
Науковиця зазначила, що політичний контекст української державності в умовах війни є стійким, але складним, оскільки централізація влади допомагає оперативно ухвалювати рішення; війна консолідувала політичну еліту навколо спільної мети – перемоги; євроінтеграція залишається стратегічним вектором. Однак, є серйозні проблеми з виборчими процесами та майбутнім балансом влади; ризиками корупції та необхідність глибших реформ та потребою у сильній післявоєнній політиці для відновлення країни. Українська політика зараз проходить надскладне випробування, але стійкість державності та підтримка суспільства дають підстави для оптимізму.
Доповідь викликала інтерес в учасників конференції. Відбулася конструктивна дискусія.
19 лютого 2025 року в освітньо-науковому хабі „NotBox” Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського відбулася гостьова лекція для студентів факультету історії і міжнародних відносин на тему „Виклики у вивченні історії Голокосту під час російської війни проти України” з якою виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту Анатолій Подольський.
Ця лекція не лише про минуле, але й про сьогодення, коли подібні злочини вчиняються російськими окупантами стосовно українців: масові вбивства цивільних, примусова депортація, жахливі умови утримування українських військовополонених, знищення об’єктів культурної спадщини тощо. Під час заходу обговорювалися питання методології дослідження Голокосту, проблеми збереження пам’яті про жертв нацистських злочинів та їхній зв’язок із сучасною російською війною проти України. Особливу увагу приділили тому, як російська пропаганда маніпулює історичними фактами та намагається виправдати агресію проти України, використовуючи викривлене трактування подій Другої світової війни.
Виступає Анатолій Подольський
Лектор наголосив, що у воєнний час особливо важливо зберігати історичну правду та протистояти дезінформації. Студенти активно долучалися до дискусії, відповідали на питання про джерела вивчення Голокосту, збереження місць пам’яті та роль істориків у протидії фальсифікаціям.
Під час лекції
День спротиву російській окупації – пам’ятна дата на річницю проведення мітингу кримських татар та українців на підтримку територіальної цілісності України 26 лютого 2014 р. у місті Сімферополі. Уперше був відзначений у 2016 р., а з 2020 р. в Україні встановлено День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – щорічної пам’ятної дати, що відзначається 26 лютого.
28 лютого 2025 р. в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова в рамках відзначення чергової річниці спротиву російській окупації півострова відбувся круглий стіл „Спротив Криму у контексті визвольної війни в Україні”. Організаторами заходу виступили Навчально-науковий центр „Інститут соціально-правових та політичних досліджень імені Олександра Яременка”, Кримськотатарський ресурсний центр, Меджліс кримськотатарського народу, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля.
Учасниками круглого столу стали науковці, освітяни, правозахисники, державні службовці, журналісти, громадські діячі та інші зацікавлені особи. Вони обговорили низку актуальних питань, повʼязаних з окупацією Криму, мітингом 26 лютого 2014 р. під стінами ВР АРК, порушенням прав людини на окупованих територіях, зокрема на півострові, перспективами деокупації та реінтеграції Криму й міста Севастополя.
Під час роботи круглого столу
З вітальним словом до учасників звернулися Голова правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв, директор навчально-аналітичного центру „Інститут соціально-правових і політичних досліджень імені Олександра Яременка”, доктор політичних наук Костянтин Захаренко, декан факультету соціальних і гуманітарних наук Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, доктор філософських наук Світлана Кузьміна.
Ескендер Берієв у своєму виступі наголосив на тому, що події 11-річної давнини потрібно не лише згадувати, але й робити висновки, а також підкреслив, що процес деокупації Криму повинен спиратися на аналітичні, експертні дослідження та рекомендації фахівців. Світлана Кузьміна під час свого виступу закликала робити все можливе для деокупації Криму та реінтеграції його мешканців – громадян України. Модератор круглого столу Костянтин Захаренко зазначив, що в контексті російсько-української війни тема Криму повинна залишатися у фокусі світової спільноти та резюмував: „з Криму почалося – Кримом і завершиться”.
Під час круглого столу з доповідями виступили науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу етнополітології Людмила Мазука („Роль кримськотатарського народу у просуванні інтересів України у світі під час визвольної війни”) та кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу етнополітології Олексій Ляшенко („Чинники визначення статусу Криму після деокупації півострова”).
Людмила Мазука, зокрема, зазначила, що з моменту російської окупації Криму у 2014 р. кримські татари – корінний народ, чисельність якого на той час становила 12% від усього населення півострова, продемонстрували тверду позицію в питанні підтримки територіальної цілісності України. Але через систематичні політичні переслідування, фізичний та психологічний тиск, знищення незалежних ЗМІ, дискримінацію за релігійними ознаками, порушення права на власність та права на використання рідної мови близько 50 тисяч кримських татар були вимушені залишити окупований півострів. Нині кримськотатарська громада за кордоном у співпраці із закордонними українцями є потужною силою в протидії російській агресії та дезінформації, в лобіюванні українських інтересів за кордоном, інформуванні про перебіг подій в Україні, захисті прав людини в тимчасово окупованому Криму, в співробітництві на міжнародній арені задля збереження й посилення санкцій проти РФ, а також визнанні правдивої історичної пам’яті про геноцид кримськотатарського народу в 1944 р.
Олексій Ляшенко наголосив на тому, що війни виграються в головах і в них же програються. Тому, на переконання науковця, ми повинні чинити спротив навʼязуванню наративів про „невідворотність територіальних поступок” чи обговоренню готовності до них, а натомість маємо упевнено говорити про деокупацію територій та майбутній устрій повоєнної України. У цьому контексті основними принципами реалізації означеної мети мають бути: унітарність України, як чинник національної (громадянської) стійкості; уніфікованість АТО вищого рівня, які повинні мати однаковий формальний базовий статус і набір інструментів державної влади; децентралізація, субсидіарність та баланс між функціями держави й місцевим самоврядуванням; врахування інтересів корінних народів та національних меншин. Відповідно до цих принципів варіантом майбутнього статусу Криму пропонується така модель: базова адміністративно-територіальна одиниця (область) зі спеціальним (автономним) статусом, зумовленим наявністю та особливими потребами корінних народів півострова.
27 лютого 2025 року у Варшавському університеті відбувся установчий семінар у межах спільного українсько-польського наукового проєкту „Вплив типу політичної системи на якість функціонування державних інституцій: польський та український досвід і перспективи”. Учасники проєкту, що триватиме 18 місяців, здійснять комплексний аналіз еволюції ключових державних інституцій, зокрема інституту президентства, уряду, парламенту, судової системи та органів місцевого самоврядування, партійних і виборчих систем. Дослідження, в якому Україну представляють науковці відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, спрямоване на визначення ключових чинників, що впливають на якість функціонування державних інституцій у політичних системах обох країн, з урахуванням історичних, правових, політичних і соціально-економічних аспектів їхнього розвитку і підсумовує результати 35-річного періоду демократичних трансформацій двох посткомуністичних країн.
Під час заходу
Предметом обговорення на установчому семінарі була наукова доповідь професора Інституту політичних досліджень Польської академії наук Антонія Камінського „Політична система та якість держави в контексті польського й українського досвіду: коли конституційний момент творить історію”, яка викликала активну дискусію. У своєму виступі професор Камінський, ґрунтуючись на польському досвіді, наголосив на критичному значенні своєчасного закріплення Конституцією необхідних політико-правових змін у політичній системі, що є запорукою демократичного розвитку держави.
Під час дискусії
Керівниця проєкту, докторка політичних наук Аґнєшка Дудзінська (Факультет прикладних соціальних наук та ресоціалізації Варшавського університету), представила дизайн дослідження та окреслила його основні напрями. Завідувачка відділу політичних інститутів і процесів, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько запропонувала структуру майбутнього дослідження, що інтегрує польський та український досвід інституційного розвитку, методологічні підходи й точки дотику, польських і українських науковців у дослідженні цієї теми.
Також від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у робочій зустрічі та обговоренні стратегії реалізації проєкту взяли участь співробітниці відділу політичних інститутів та процесів доктор політичних наук Тетяна Ляшенко та кандидати політичних наук Наталія Кононенко та Світлана Ситник.
Зустріч стала продуктивним початком подальшої співпраці. Поєднання доповідей, дискусій та вироблення практичних кроків по реалізації цього наукового проєкту засвідчило ефективність обраного формату.
10 лютого 2025 року провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеологій нашого Інституту, кандидат політичних наук Микола Рябчук виступив у Вільнюському університеті з публічною лекцією на тему „Картографування “нації нізвідки”. Імперське “знання” і виклики деколонізації”. Захід був організований за сприяння Німецького історичного інституту.
12 лютого 2025 року науковець взяв участь у роботі міжнародної конференції „Переосмислюючи наявне знання, перевіряючи усталені підходи. Країни Балтії, Україна, Білорусь і Молдова між Центральною Європою та пострадянським простором”, яка відбулася в Парижі, в Сорбонському університеті.
Виступає Микола Рябчук
У своїх виступах Микола Рябчук наголошував на необхідності кардинальної ревізії випродукуваних Росією наративів, які затушовують її імперсько-колоніальну сутність і водночас усіляко принижують і заперечують історичну суб’єктність підкорених нею народів, роблячи їх дискурсивно нечутними й „невидимими”.
Ці наративи, наголосив доповідач, отримавши статус „наукових знань”, вплинули на цілі покоління західних політиків та інтелектуалів, і, як показують перші виступи й кроки нової американської адміністрації, й досі впливають на спосіб мислення та поведінки тамтешніх еліт.
Упродовж січня–лютого 2025 року на платформі „Нешкола Толока” доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту Тетяна Бевз прочитала курс лекцій „Політичні ідеології. Лібералізм”. Курс містив лекції: „Витоки лібералізму: від античності до Просвітництва”, „Епоха революцій: лібералізм у дії”, „Класичний лібералізм: економіка, політика і права”, „Соціальний лібералізм: відповідь на виклики ХІХ–ХХ століть”, „Неолібералізм і глобалізація: злети та падіння”, „Сучасні виклики лібералізму у ХХІ столітті”, „Майбутнє лібералізму: адаптація чи занепад?”.
Разом з лектором, слухачі шукали відповіді на запитання: Як формувалася ідея свободи і прав людини, яку ми сьогодні сприймаємо як базову, але яка має багатовікову історію боротьби та розвитку? Як революційні ідеї лібералізму змінили історію, заклали основи сучасного світу та продовжують впливати на наше життя? Чому одні країни багатіють, а інші відстають, як великі корпорації впливають на політику і чи можна знайти баланс між ринком і соціальними гарантіями? Чому лібералізм сьогодні переживає труднощі, і які рішення можуть допомогти йому адаптуватися до нових реалій? Чому популізм і авторитаризм є такими серйозними загрозами для ліберальних принципів і які кроки можуть бути зроблені, щоб захистити демократичні цінності в ХХІ столітті? Чи є у лібералізму шанс зберегти свою актуальність у сучасному світі, чи він поступиться місцем іншим політичним течіям?
Слухачами курсу були учні шкіл, студенти, викладачі закладів вищої освіти та наукових установ – Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Державної наукової установи „Інститут модернізації змісту освіти”.
Курс лекцій Т. Бевз „Політичні ідеології. Лібералізм”
Лекція 1. Лібералізм та свобода. Свобода у античності, Середніх віках.
Лекція 2. Епоха революцій: лібералізм у дії.
Лекція 3. Класичний лібералізм: економіка, політика і права.
Лекція 4. Соціальний лібералізм: відповідь на виклики ХІХ–ХХ ст.
Лекція 5. Неолібералізм і глобалізація: злети та падіння.
5 березня 2025 року о 10:00 в залі засідань вченої ради (каб. 202) відбудеться захист дисертації Сафонюк Єлизавети Ігорівни на тему „Європейська хартія регіональних мов або мов меншин: політико-правовий досвід застосування в Україні”, поданої на здобуття ступеня доктора філософії у галузі знань 05 „Соціальні та повеінкові науки” за спеціальністю С2 „Політологія”.
Детальніше за посиланням: https://ipiend.gov.ua/aspirantura/zakhyst-dysertatsij-phd/
З 18 по 21 лютого 2025 року в Навчально-науковому інституті публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка проходила Зимова наукова школа „Цифрові рішення в запобіганні корупції на публічній службі”.
В межах цього наукового заходу відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція „Публічне управління в Україні: історичний досвід та перспективи розвитку”. Конференція об’єднала провідних науковців та практиків. Роботу конференції було організовано у формі панельних дискусій:
- „Перспективи реалізації публічного управління в умовах комплексного відновлення та розвитку регіонів і територіальних громад”
- „Цифровізація у сфері надання публічних послуг”
- „Цифрова трансформація системи публічного управління: інструменти, механізми та соціальний вплив”.
Також, в межах роботи Зимової наукової школи, працювали секції:
- „Розбудова доброчесної публічної служби: стандарти та інструменти”
- „Правові засади впровадження цифрових рішень для запобігання та протидії корупції на публічній службі”
- „Залучення громадськості до прийняття цифрових рішень та організації антикорупційної роботи”.
У роботі Зимової наукової школи взяла участь і виступила з доповіддю „Консолідація суспільства через публічне управління: роль національної ідентичності в умовах війни” доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту Тетяна Бевз.
17–21 лютого 2025 року в Університеті Інсбруку в Австрії відбулася Міжнародна конференція миру „Аврора” на тему „Роль вищої освіти у розбудові миру”. Конференція мала на меті забезпечити платформу для обговорення важливих питань про те, як заклади вищої освіти та наукові інститути можуть реагувати на складні глобальні обставини, просуваючи культуру миру через освітні ініціативи, заходи та політику.
Під час заходу обговорювалися наступні питання:
- Як заклади вищої освіти та наукові інститути можуть використовувати свою місію (викладання, дослідження, посередництво) у найкращий спосіб для підтримки запобігання конфліктам, трансформації та розбудови миру?
- Які програми з розбудови потенціалу (підготовка викладачів та професійний розвиток) для персоналу, студентів та науковців можуть і повинні бути запроваджені для реагування на різні етапи процесу розбудови миру?
- Чому ми можемо навчитися у практиків у секторі розбудови миру, щоб посилити роль ВНЗ та наукового сектору у становленні агентів миру в суспільствах, що постраждали від конфлікту?
Участь в роботі конференції взяли понад 170 міжнародних експертів – науковців, політиків, викладачів та студентів закладів вищої освіти.
З доповіддю „Вплив етнополітичного менеджменту на розбудову миру: кейс системи освітньої стійкості” на конференції виступила провідна наукова співробітниця відділу етнополітики нашого Інституту, кандидат політичних наук, доцент Анастасія Дегтеренко. Доповідачка представила дослідницькі результати свого наукового проєкту, який було підтримано науковим фондом Німеччини Gerda Henkel Stiftung у 2023 році, а з 1 січня 2025 року – розпочато другий раунд дослідження. Дослідниця наголосила, що українське Північне Приазов’я – унікальний регіон України, який з 2014 року частково є ареною військових дій, а з 2022 року жителі регіону змушені покидати свої домівки і ставати біженцями від війни. Враховуючи, що на території Північного Приазов’я до 2022 року проживало 85% греків України, доречно говорити про резилієнтність греків українського Північного Приазов’я.
Анастасія Дегтеренко
У доповіді на конференції миру етнополітичний менеджмент, який фактично має глобальний вплив на миротворчість, було розглянуто на прикладі системи забезпечення освітньої стійкості територіальних громад українського Північного Приазов’я з акцентом на роботу Маріупольського державного університету. Дослідниця представила методологію здійсненого вимірювання етнополітичної резилієнтності та рекомендації для Венеційської комісії. Доповідачка наголосила, що питання етнополітичного менеджменту набуло актуальності, зокрема у зв’язку з переміщенням населення та інтеграцією біженців від війни, а також – підготовкою України до вступу в ЄС. Система етнополітичного менеджменту в Україні є важливою ресурсною складовою післявоєнної відбудови країни. Удосконалення політико-правової бази захисту прав національних меншин в Україні, як одна з важливих вимог вступу України до ЄС, нерозривно пов’язана з реформуванням всієї системи державного етнополітичного управління.
7 лютого 2025 року у Києві Міністерством юстиції України було проведено Форум „Вступ України до ЄС: формування трансформаційного порядку денного”. Захід об’єднав високопосадовців, міжнародних партнерів, науковців та громадських діячів для обговорення стратегічних пріоритетів реформ, які будуть предметом перемовин України та ЄС у реалізації передвступної стратегії.
Стратегію реформ представили голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, віцепрем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції Ольга Стефанішина. У презентації взяли участь представники зарубіжних дипломатичних установ Максиміліан Раш (заступник Посла Німеччини в Україні), Інга Станітє-Толочкєнє (Посол Литви в Україні), Ремі Дюфло (заступник Голови Представництва ЄС в Україні).
Під час заходу
Програма форуму містила кілька ключових дискусій:
- Новий етап трансформацій у сфері верховенства права: довіра до інституцій
Спікерами по цьому кластеру були голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов, голова Комітету ВРУ з антикорупційної політики Анастасія Радіна, в.о. Голови Вищої ради правосуддя Дмитро Лук’янов, виконавчий директор “Transparency International Ukraine” Андрій Боровик та ін. - Зміцнення демократичних інституцій попри виклики війни
Спікерами стали перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко, член Єврокомісії Герт Ян Купман, заступниця Міністра юстиції України Людмила Сугак, голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Ольга Герасим’юк та ін. - Реформа публічного управління як основа спроможностей майбутньої країни ЄС
реформу представили державний секретар Кабінету Міністрів України Олександр Ярема, Голова НАДС Наталія Алюшина, заступник міністра фінансів Денис Улютін, виконавчий директор Центру політико-правових реформ Олександр Саєнко та ін.
Як член робочої групи з підготовки переговорних позицій у кластері „демократія” у Форумі взяла участь Галина Зеленько – завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, професор, член-кореспондент НАН України.
11 лютого 2025 року у просторі виставки „Капсула часу” Головного корпусу Національного музею історії України у Другій світовій війні на честь 80-ї річниці завершення Ялтинської мирної конференції відбулась публічна дискусія „Ялта. Наслідки угодовства”. Під час дискусії відбулось обговорення наслідків Ялтинської конференції для України, Європи і світу у контексті сучасної російсько-української війни та прогнозування її можливих наслідків. Було відзначено, що доля українців, на багато років була визначена рішеннями, які ухвалили лідери СРСР, США та Великої Британії. Сьогодні існує загроза подібного сценарію розвитку подій, коли доля України може бути визначена шляхом перемовин та укладення угоди між США та Росією без реального допуску України до участі у переговорному процесі. Під час дискусії був презентований відеоряд кінохроніки з радянського документального фільму „Тегеран–Ялта–Потсдам” (1985).
Під час заходу
У обговоренні взяв участь доктор історичних наук, завідувач відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Юрій Ніколаєць, який наголосив, що на сучасний момент Україна значною мірою залежить від фінансової та матеріальної підтримки своїх зарубіжних партнерів, чия позиція може вирішальним чином позначитися на участі України у переговорному процесі, у тому числі й за участі у ньому Російської Федерації. Така залежність поряд із помітним прагненням низки зарубіжних партнерів України прискорити завершення російсько-української війни може стати причиною суттєвої пролонгації деокупації тимчасово окупованих РФ українських територій. У сучасному світі спостерігаються певні негативні тенденції до ігнорування принципу права у міжнародних відносинах із пріоритетом дотримання принципу сили. Таки підхід може „відкрити скриньку Пандори” через неконтрольоване поширення зброї масового знищення, зокрема ядерної, оскільки наявність саме її у розпорядженні уряду країни можуть розглядати як гарантію ненападу. І не виключено, що вирішальний вплив на подальшу долю України будуть справляти можливості ЗСУ продовжувати бойові дії, здатність держави виробляти і застосовувати далекобійні засоби ураження, а також успішність дипломатичних зусиль, спрямованих на те, щоб унеможливити укладення будь-якої угоди про припинення сучасної російсько-української війни/бойових дій без урахування інтересів та потреб України.
27 січня 2025 року на сайті Радіо Культура було опубліковано розлоге інтерв’ю з провідним науковим співробітником відділу етнополітології нашого Інституту Анатолієм Подольським під назвою „Непокаране зло повторюється. Про Голокост і злочини рашизму”. Інтерв’ю було присвячено Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту.
У своєму інтерв’ю А. Подольський зауважив, що на відміну від злочинів націонал-соціалізму, злочини комунізму не були засуджені. Як наслідок безкарність злочинів радянських часів, у 2022 році призвела до російського геноциду українців. “Зараз ми, громадяни України, як етнічні євреї в часи Гітлера. Ізюм, Ягідне чи Буча – це ознаки геноциду”, – зазначає історик. І додає: якщо притомні люди кажуть, що “ніколи більше”, то росіяни кажуть, що “можуть повторити”. Ми маємо захистити українську державність. Бо ГУЛАГ, Голодомор, Голокост завжди можуть повторитися.
Наталія Грабченко, журналістка і ведуча Радіо Культура, Анатолій Подольський
Також науковець відзначив певні історичні паралелі з подіями Другої світової війни та російською агресією і війною проти України. Коли солдати вбивають беззбройних людей, вони перестають бути солдатами і стають вбивцями. Ненависть Третього Рейху базувалася на расовій теорії. Цей жах був державною політикою Німеччини 12 років. У випадку з нами ненависть нашого ворога до нашого громадянства, до української політичної нації, до нашої державності та ідентичності України. Вони знищують нас за те, що ми є державою. Сьогоднішній ворог хоче позбавити нас суб’єктності. Тому ми в небезпеці, як громадяни. Тобто кримські татари, поляки, євреї, грузини – громадяни України – в такій самій небезпеці як етнічні українці, етнічні євреї тощо. Ворог хоче забрати наше громадянство ціною нашого життя.
Аудіозапис і текст інтерв’ю А. Подольського
Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту Микола Рябчук взяв участь у зимовій школі, організованій Центральноєвропейським університетом у Будапешті для українських студентів у рамках міжнародної програми „Невидимий університет для України”. На подіумній дискусії „Історія сьогодення: Наратив воєнного часу – між безсторонністю і судженням” він звернувся до проблеми академічної неупередженості під час війни, яку важко зберегти, особливо для українців як безпосередніх жертв російської агресії, а проте яка є обов’язковою передумовою тверезого академічного аналізу і, відповідно, вироблення адекватної політики. На його промовця, ситуація вчених під час війни в емоційному плані справді складніша, ніж у мирний час, проте в суто професійному плані вона є такою ж, тому що дослідники зобов’язані і надалі використовувати ті самі механізми критичного мислення, внутрішньої рефлексії та самоконтролю, які забезпечують академічну об’єктивність аналізу і які є неодмінною вимогою рецензентів і редакторів наукових журналів. Але оскільки всі науковці є водночас громадянами певних країн і всі мають певні погляди, уподобання й почуття, то завжди мають змогу ангажуватися в ширші політичні дискусії у ролі публічних інтелектуалів. Під час війни, такої, як нині, це, напевно, не лише можливість, а й обов’язок.
Після дискусії, на прохання журналу Review of Democracy, Микола Рябчук записав подкаст про особливості української демократії та проблеми, з якими вона стикається під час війни.
Провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, дав інтерв’ю програмі „Про науку. Компетентно” (ведучий – академік НАН України Володимир Семиноженко).
У програмі, що виходить на YouTube-каналі Національної академії наук України йшлося про те, що сьогодні світ стоїть на порозі нової епохи глобальних змін: змінюються позиції країн з авторитарними та демократичними режимами. Міжнародні союзи та альянси також переживають серйозні трансформації. Ці процеси відбуваються на тлі політичних змін у США та Європі, економічних викликів, війни в Україні. Яким буде баланс сил у світі найближчим часом, чи загрожує розкол країнам Заходу, і яке місце в новій світовій архітектурі займе Україна?
Олег Кондратенко спробував дати відповіді на ці та інші питання в інтервʼю програмі „Про науку. Компетентно”
24 січня 2025 року у Національному агентстві запобігання корупції (НАЗК) відбулася презентація результатів соціологічного дослідження „Корупція в Україні 2024: розуміння, сприйняття, поширеність”. Наша колега, завідувачка відділу політичних інститутів і процесів, професор Галина Зеленько була запрошена дати наукові коментарі отриманих результатів.
Вона відмітила небезпеки, які виникають у звʼязку з негативною вже другий рік поспіль динамікою у рівні сприйняття корупції українським суспільством. Адже в умовах війни це є підґрунтям для зневіри і деморалізації, що виявляється у посиленні політичного відчуження і ухилянні від виконання своїх конституційних обов’язків чи то сплата податків, чи то мобілізація і т. ін.
Виступає Галина Зеленько
Однією з причин зростання рівня сприйняття корупції Галина Зеленько назвала незрозумілі перспективи та короткий горизонт планування, оскільки війна формує захисну реакцію — якщо є можливість, потрібно скористатися моментом, адже завтра може не бути. Крім того, громадяни бачать величезну кількість арештів і затримань за корупцію, але не бачать що на виході, адже мало того, що система правосуддя зазвичай дуже повільна, так ще й немає належної інформації у медіа про результати цих затримань, якщо це не скандал з черговою втечею затриманого за корупцію за кордон. Тобто суспільство не бачить позитивних прикладів боротьби з корупцією.
Під час заходу
Водночас дослідження демонструє ціннісні зміни у суспільстві і небажання миритися з корупцією: кожен шостий представник бізнесу та кожен десятий громадянин повідомили про факти корупції. Це позитивна тенденція, адже тривалий час українцям була притаманна байдужість або зневіра що з корупцією можна боротися. Втім дослідження фіксує, що у суспільстві є така собі амбівалентність, коли корупцію вважають злом понад 90%, але ставлення до інституту „викривачів” залишається негативним: 85% бізнесу та 74% населення сприймають їх як „стукачів”.
Цікаво й те, що люди, які взаємодіяли з органами влади, зазвичай вважають їх менш корумпованими, ніж ті, хто такого досвіду не мав, що свідчить про вплив соціальної дистанції: чим коротша дистанція до органу влади, тим реалістичніше уявлення про його роботу.
Проте традиційно найбільшою загрозою громадяни вважають політичну корупцію. Експертка пояснила, що проблема політичної корупції у нас „зашита” у законодавстві. Зокрема, тут дається взнаки проблема «захоплення держави» фінансово-промисловими групами, які зазвичай блокували необхідні закони та реформи. Це призводило до «спам-законотворення», коли до важливих законопроєктів вносяться тисячі поправок з метою їх провалу. Тому розв’язання проблеми політичної корупції лежить у першу чергу у необхідності вдосконалення системи стримувань і противаг і посиленні відповідальності політиків, оскільки розбалансована система є головною причиною неефективності та корупції.
27 січня 2025 року, з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, в м. Києві відбувся ХVІІІ щорічний круглий стіл „Українське суспільство і пам’ять про Голокост: спадщина та сучасні виклики”. Організаторами круглого столу виступили Український центр вивчення історії Голокосту (УЦВІГ), Goethe-Institut в Україні та програма House of Europe.
Цього року захід був присвячений 80-річчю звільнення в’язнів колишнього нацистського концтабору „Аушвіц-Біркенау”. Крім того, 2025 рік маркує 80-ті роковини завершення Другої світової війни, 80-ті роковини створення ООН, 30-ті роковини геноциду в Сребрениці, 11 років війни росії проти України. Здатність або нездатність робити висновки з історії, зберігати спадщину та вшановувати пам’ять про жертви Голокосту сьогодні, а також різні підходи до пам’яті були в центрі обговорень цьогорічних доповідачок, доповідачів та всіх, хто взяв участь у роботі круглого столу.
На відкритті з вітальним словом виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі А. Подольський підкреслив важливість пам’яті про Голокост та захисту єврейської спадщини саме сьогодні, під час повномасштабної фази війни росії проти України, втрати життів та тотальних руйнувань. Також згадав про складнощі та виклики пам’ятання про війну під час війни.
Виступає Анатолій Подольський
В рамках сесії „Пам’ять, спадщина, музеї” (модераторка, наукова співробітниця Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Анастасія Гайдукевич-Качуро) говорилося про тривалий та складний процес формування різних ідей та підходів до створення можливого музею Бабиного Яру (доповідач, провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва Віталій Нахманович), різних акторів цього процесу, різні концепції, різницю та конфлікти між ними, зазначалося про важливі параметри, котрі мали б бути враховані в майбутньому, коли суспільний консенсус все ж призведе до створення такого закладу. Згодом, учасницям та учасникам було запропоновано два приклади музеїв, які вшановують пам’ять жертв геноциду: Національного музею Голодомору-геноциду в Києві (доповідачка, к.і.н., Генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак) та Музею геноциду „Територія пам’яті” в Одесі (доповідач, кандидат юридичних наук, заступник директора Музею Тимур Короткий). Промовці зосередилися на концепціях музеїв, шляху до їх створення та конкретних умов, які зробили це можливим; окреслили ключові елементи концепції обох музеїв та наголосили на змінах і актуальності своєї роботи в умовах воєнних дій та повномасштабного вторгнення росії. На завершення сесії було запропоновано кейс проєкту „Стежками пам’яті” (доповідач, координатор міжнародного проєкту „Стежками пам’яті”, Дюссельдорфська єврейська громада, м. Дюссельдорф Матіас Ріхтер), як приклад міждисциплінарного та міжкультурного підходів до вшанування пам’яті й роботі зі спадщиною. Цей проєкт зосередився на використанні різних, подекуди неочікуваних, інструментів (виставки, кіно, театр, музеї, традиційна та інформальна освіта, графічні повісті тощо) та досвіді їх використання у міжкультурному (переважно німецько-українсько-єврейському) середовищі.
Під час роботи круглого столу відбулося представлення двох публічних культурних проєктів у сфері пам’яті про Голокост та єврейську спадщину: виставки „Українсько-єврейське століття. Фото та історії від 1920-х до 2024 року” Інституту Centropa (представлено засновником Інституту Едвардом Сероттою) та серії аудіоуроків про Голокост в рамках проєкту «Вчимося вухами» (представили автори, викладачі історії Леся Юрчишин та Олександр Воронюк). Обидва проєкти викликали жвавий інтерес як практичні кейси роботи, котрі можна максимально швидко адаптувати й застосовувати в різних умовах.
Під час роботи сесії „Освіта та вшанування пам’яті”
Сесія „Освіта та вшанування пам’яті” (модераторка, співробітниця УЦВІГ Ольга Лімонова) позначилася трьома доповідями про різні аспекти навчання про історію Голокосту. Вона почалася розмовою про різні форми й методи роботи з підлітками, а також про зріз загального психічного стану молодих людей в умовах трьох років повномасштабної війни на досвіді ГО „Освітній центр “Простір толерантності”” (доповідачка, директорка ГО Освітній центр „Простір толерантності” Анна Ленчовська). Продовженням сесії став перехід на вищу школу. Тут було презентовано результати робочої групи викладачів закладів вищої освіти зі створення посібника із викладання історії Голокосту у вищій школі, а також принципові виклики з цим пов’язані (доповідачка, координаторка освітніх програм УЦВІГу, програмна директорка Української асоціації юдаїки Надія Уфімцева). Згодом, розглянули один з прикладів дієвої університетської навчальної програми, а саме Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки при Інституті сходознавства ім. Агатангела Кримського НАН України (доповідачка, директорка Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки Олена Заславська) – згадали виклики, з якими стикається програма, а також способи ці виклики долати.
Учасники круглого столу
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
