На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Концепція соборності України: витоки, еволюція, політична актуальність”.

У монографії досліджується генеза концепції соборності України, її історична еволюція та сучасна політична релевантність як основи національного єднання та державотворення.

Частина 1 «Ідея соборності України: історичні витоки, еволюція та смислове наповнення» присвячена комплексному аналізу становлення й розвитку ідеї соборності в українській політичній думці, історичній пам’яті та суспільному дискурсі — від витоків до початку новітньої державності. У монографії простежується перехід від уявлень про етнічну єдність до концепту політичної соборності української нації, а також розглядається роль соборницьких ідей у програмах політичних партій Західної України й Наддніпрянщини.

Друга частина монографії присвячена комплексному аналізу політичної концепції соборності України в контексті сучасних суспільно-політичних трансформацій, викликаних внутрішніми чинниками та зовнішньою агресією. Особливу увагу приділено актуалізації ідеї соборності від моменту окупації Криму, частин Донецької та Луганської областей до повномасштабної війни, коли українське суспільство зіштовхнулося з новими загрозами державності, водночас демонструючи високий рівень консолідації та стійкості.

22 січня 2026 року у Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл до Дня Соборності України “Національні спільноти України – історичні події та сучасність у загальнодержавному контексті”.

У заході взяли участь олова Громадської спілки “Рада національних спільнот України”, заслужений працівник культури України Ашот Аванесян, народні депутати України Максим Ткаченко та Неллі Яковлєва, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олександр Осіпов, заступник Міністра молоді та спорту України Уляна Токарєва,  координатор проєкту Офісу Ради Європи в Україні Наталія Олійник, генеральний директор директорату шкільної освіти Міністерства світи і науки України Інна Кільдерова, аташе департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії Міністерства закордонних справ України Віктор Чоловський.

Круглий стіл відкрив заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень  доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць. Учасники заходу відзначили, що в умовах сучасної російсько-української війни найважливішою є громадянська ідентичність. А згуртованість громадян у організації відсічі агресору перешкодила ворогові реалізувати свої плани і ліквідувати Українську державність.

Під час круглого столу відбулась презентація монографії працівників Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса  «Концепція соборності: витоки, еволюція, політична актуальність». Презентуючи цю наукову працю, головний науковий співробітник Інституту, доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз відзначила, що у День Соборності України, звернення до ідеї соборності набуває не лише символічного, а й принципового науково-методологічного значення. У межах політичної науки соборність доцільно розглядати як багатовимірну нормативну категорію, що поєднує територіальну цілісність, ідентичність, політичну лояльність і відповідальність громадян за спільний політичний простір. Вона виступає одночасно формою осмислення єдності держави та критерієм її функціональної спроможності в умовах зовнішнього примусу й внутрішніх напружень.

Соборність реалізується як щоденна соціально-політична практика – через горизонтальні зв’язки солідарності, взаємодопомоги, участі громадян у захисті держави та підтримці її інституцій. У цьому сенсі соборність постає як динамічний процес відтворення політичної спільноти, а не як раз і назавжди зафіксований стан. Соборність постає не лише як категорія історичної пам’яті чи елемент національного міфу, а як ключовий аналітичний інструмент дослідження стійкості держави, логіки політичної консолідації та форм виживання національної спільноти в умовах тривалої війни.

Учасники заходу висловили думку про важливість єднання громадян України у організації відсічі ворожому вторгненню та зосередженні зусиль на відновленні територіальної цілісності нашої держави. 

Наріжним каменем ідеології націонал-соціалізму був антисемітизм, тому людей єврейського походження вбивали не за опір чи різність поглядів, а просто за те, що вони народились, констатує кандидат історичних наук Анатолій Подольський. В ефірі Українського Радіо він нагадав, що в період німецької окупації України загинуло орієнтовно 1,5 млн наших співгромадян, які називали себе євреями і відчували себе приналежними до єврейської культури. Продовжив справу нацистів комуністичний режим, де антисемітизм був латентним, але він був, акцентує історик. А нівелювання національної ідентичності інших народів спершу стало однією з основ радянської ідеології, а потім і російських окупантів, які “зараз нас знищують за те, що ми громадяни, що ми хочемо жити у власній державі, що в нас є ідентичність політична, громадянська, національна, є суб’єктність”, резюмує історик.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Російсько-українська війна як конфлікт ідентичностей, цінностей та ідеологій”.

Аналітична доповідь містить аналіз головних аспектів сучасної російсько-української війни як конфлікту ідентичностей, цінностей та ідеологій. На основі обґрунтування відмінностей української та російської політичних культур, ціннісно-орієнтаційних настанов і практик українського та російського соціумів визначено головні чинники російської агресії проти України. Аналіз ідеологічних та ідентифікаційних процесів у російському й українському суспільствах дав змогу оцінити передумови схильності російського суспільства до розв’язування війни та налаштованість громадян України чинити рішучий опір у воєнному протистоянні, яке для України має екзистенційний характер.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Етнополітична резильєнтність України”. 

Кризи, які супроводжували становлення етнополітичної системи сучасної України та її чільного суб’єкта – української нації, тільки прискорювали цей процес. Найбільша з таких криз, спричинена російською агресією 2014 року та її наступною ескалацією у 2022 році, триває. Її остаточні наслідки складно, але важливо й потрібно прогнозувати.

Пропонована аналітична доповідь є стислим викладом результатів однойменного дослідження етнополітичних викликів війни та викликів, які, вірогідно, постануть, коли сила зброї відступить перед силою дипломатії. Авторські версії відповідей на ці виклики можуть бути корисні інституціям і посадовцям етнополітичної системи України, а також усім, кому важливо, щоб держава та українська нація були резильєнтними – значить успішними.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Російсько-українська війна як конфлікт ідентичностей, цінностей та ідеологій”.

Аналітична доповідь містить аналіз головних аспектів сучасної російсько-української війни як конфлікту ідентичностей, цінностей та ідеологій. На основі обґрунтування відмінностей української та російської політичних культур, ціннісно-орієнтаційних настанов і практик українського та російського соціумів визначено головні чинники російської агресії проти України. Аналіз ідеологічних та ідентифікаційних процесів у російському й українському суспільствах дав змогу оцінити передумови схильності російського суспільства до розв’язування війни та налаштованість громадян України чинити рішучий опір у воєнному протистоянні, яке для України має екзистенційний характер.

Ким був Лев Копелєв? Як він пройшов шлях від участі в організації Голодомору до дисиденства й виступів проти радянської влади? Які важливі свідчення доби знаходимо у його книзі «І створив собі кумира»? Про це розповідає Юрій Шаповал, професор, доктор історичних наук.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Суспільно-політична солідарність в Україні у повоєнний період: прогнозні оцінки”.

Аналітична доповідь містить прогнозний аналіз проблем, здатних вплинути на рівень солідаризації українського суспільства після завершення російсько-української війни, в умовах відбудови України. Розглянуто готовність політико-інституційної системи країни на виконання консолідуючої ролі, проведено аналіз можливих ліній соціогрупових конфліктів, визначено основні стратегічні лінії розвитку, щодо яких може формуватися національний консенсус, зроблено прогноз щодо змін у характері солідаризації населення і розглянуто вірогідні сценарії цього процесу, розглянуто основні причини і фактори, які можуть справити позитивний або негативний вплив на рівень згуртованості влади і громадян, зокрема в питаннях діалогу між ними, використання інформаційних ресурсів впливу на суспільну свідомість, протидії зовнішнім факторам, спрямованим на підрив суспільної єдності в Україні.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Імперативи воєнного часу у системі державної влади”. 

Аналітична доповідь «Імперативи воєнного часу у системі державної влади» присвячена комплексному аналізу трансформацій української системи державної влади в умовах повномасштабної війни. У центрі уваги — зміни балансу між концентрацією та дисперсією влади й їхній вплив на збереження демократичних інститутів, механізми легітимації політичної влади у 2022–2025 роках, функціонування публічного управління та проблему компетентності бюрократії, а також еволюція системи правосуддя й антикорупційної політики в умовах воєнного стану. Окремий акцент зроблено на трансформації вертикалі державного управління, взаємодії військових і військово-цивільних адміністрацій з органами місцевого самоврядування в контексті децентралізації.

Продовжується робота в рамках спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи», який реалізується за участю провідних польських та українських науковців, зокрема співробітників відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Перша зустріч 2026 року, яка відбулася 15 січня у Варшавському університеті, була присвячена функціонуванню судової системи в Україні та Польщі. З науковою доповіддю «Судочинство в Україні: шлях до справедливого суду», присвяченою проблемам та перспективам реформування системи правосуддя в Україні в умовах тривалих трансформацій і повномасштабної війни, виступила старший науковий співробітник Інституту, кандидат політичних наук Світлана Брехаря. 

У доповіді дослідниця наголосила, що, попри понад тридцятирічний період незалежності, судова влада продовжує функціонувати в умовах інституційних викликів, зумовлених радянською спадщиною, політичним впливом і дефіцитом суспільної довіри. Окрему увагу було приділено феномену негативного відбору в судовій і правоохоронній системах та його впливу на якість правозастосування. Світлана Брехаря підкреслила здобутки судово-антикорупційної реформи, зокрема запровадження механізмів підзвітності суддів, конкурсних процедур добору, відновлення дисциплінарної функції Вищої ради правосуддя та функціонування антикорупційних інституцій – НАБУ, САП і Вищого антикорупційного суду.

У доповіді «Ерозія конституційного судочинства в Польщі та її вплив на захист конституційних прав і свобод особистості»  професора Моніки Фльочак-Вонтор з Ягеллонського університету було проаналізовано трансформацію ролі Конституційного Суду Польщі в умовах конституційної кризи. Окрему увагу було приділено історичній ролі Конституційного Суду в період системної трансформації, формуванню принципів демократичної правової держави, а також сучасним проявам політизації конституційної юстиції. Професор Моніка Фльочак-Вонтор наголосила, що ерозія незалежності Конституційного Суду призводить до зниження довіри суспільства, обмеження доступу громадян до ефективного конституційного захисту та створює ризики для правової безпеки.

За результатами доповідей відбулася широка й плідна дискусія за участю українських та польських дослідників: заступника директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, професора Галини Зеленько; провідних наукових співробітників Ростислава Балабана, Наталії Кононенко, Тетяни Ляшенко та старшого наукового співробітника, доцента Світлани Ситник; професора Ярослава Фліса (Ягеллонський університет), професора Антонія Камінського (Інститут політичних наук ПАН), професора Агнєшки Дудзінської та професора Яцека Залесного (Варшавський університет).

15 січня 2026 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся міждисциплінарний науково-практичний семінар на тему «Історія у політико-психологічному вимірі: особистість, культура, нація».

Співорганізаторами заходу виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.

З вітальним словом до учасників семінару звернулися член-кореспондент НАПН України, директор Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Микола Слюсаревський та заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Юрій Ніколаєць.

Із доповідями виступили доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Павло Горностай, а також заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, д. істор. н., проф. Юрій Ніколаєць.

Учасники семінару наголосили на важливості аналізу впливу колективної пам’яті, ідентичності, травми та історичних наративів на формування політичних процесів, культури та нації. Особливу увагу було приділено взаємодії психологічних механізмів — зокрема ресентименту, героїзації та демонізації — з історичними подіями і політичними ідеологіями, а також їх ролі у формуванні політичних рішень і суспільних орієнтацій.

У контексті сучасної російсько-української війни було відзначено прискорену трансформацію уявлень про минуле, теперішнє і майбутнє, а також посилення значення спільного (часто травматичного) історичного досвіду як підґрунтя національної ідентичності. Обговорювалися питання використання історичних наративів політичними акторами для мобілізації суспільства та формування образів «друзів» і «ворогів».

Окрему увагу було приділено змінам у суспільній свідомості українців унаслідок повномасштабного воєнного вторгнення Російської Федерації. Наголошувалося, що війна сприяла безпрецедентному рівню суспільної солідарності, зростанню добровольчого та волонтерського рухів, зміцненню горизонтальних зв’язків, а також поглибленню ідентифікації громадян із цінностями свободи, гідності та справедливості.

Водночас учасники семінару звернули увагу на проблеми інституційної неспроможності держави повною мірою забезпечити запит суспільства на утвердження базових цінностей, зокрема у сферах доброчесності, верховенства права та антикорупційної політики.

Було підкреслено, що в умовах війни українська ідентичність набула значення важливого чинника стійкості держави та її суб’єктності на міжнародній арені. Відзначалося зростання усвідомлення належності до української нації як інклюзивної громадянської спільноти, незалежно від етнічного походження.

Учасники семінару також констатували, що війна зумовила переосмислення українцями власної історії, перегляд усталених міфів і символів, зокрема остаточну деконструкцію імперського міфу про «один народ», який тривалий час використовувався Росією як інструмент політичного та культурного домінування.

Семінар засвідчив актуальність міждисциплінарного підходу до аналізу історичних, психологічних і політичних чинників сучасних трансформацій українського суспільства.

У обговоренні взяли участь працівники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса: завідувач відділу проблем світового політичного розвитку Олександр Майборода; завідувач відділу етнополітології Віктор Котигоренко; завідувач відділу теорії та історії політичної науки Максим Розумний; д. істор. н. Павло Гай-Нижник; д. філос. н. Зореслав Самчук; к. іст. н. Анатолій Подольський; PhD Іван Леонтьєв та представники Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України – заступник директора Світлана Чуніхіна; головний науковий співробітник відділу психології мас і спільнот Вадим Васютинський; завідувачка відділу психології політико-правових відносин Наталія ДОВГАНЬ; завідувачка відділу психології мас і спільнот Олена Сушій; завідувачка відділу психології малих груп і міжгрупових відносин Лідія Чорна; кандидат політичних наук Ольга Волянюк; провідний науковий співробітник Борис Лазоренко, в.о. завідувачки кафедри спеціальних галузей історичного знання та дидактики історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Ольга Дяченко, професор кафедри військової політології Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Свідерська та ін.

Про видатного польського поета, прозаїка і перекладача Чеслава Мілоша — розмова з проф. Володимиром Горбатенком (автор біографії «Чеслав Мілош: «Більше за одне життя») та проф. Юрієм Шаповалом (упорядник серії «Політичні портрети» Парламентського видавництва, де і вийшла ця книга).

Заступниця директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Галина Зеленько пройшла чотиримісячне стажування у змішаному форматі за програмою «Science–Policy Integration», організованій National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine (США) спільно з Національним фондом досліджень України.

Програма була спрямована на розвиток практичних навичок інтеграції наукових досліджень у процес вироблення державної політики та формування ефективної комунікації між науковцями й органами влади. Участь у курсі взяли 28 досвідчених українських науковців з різних галузей науки, які були відібрані на конкурсній основі. Це була перша українська група, що пройшла дану програму. 

У межах курсу учасники працювали над аналізом реальних політичних запитів, опановували інструменти підготовки аналітичних матеріалів для осіб, які ухвалюють рішення, а також навчалися трансформувати складні наукові висновки у формат прикладних рекомендацій. 

«Пошановуючи Марка Бейсинджера» – так називалася міжнародна конференція у Принстонському університеті, присвячена півстолітньому науковому й педагігічному доробкові видатного американського вченого, автора кількох хрестоматійних праць, зокрема про роль національного чинника у розпаді СРСР (Nationalist Mobilization and the Collapse of the Soviet State, 2002) та про “революційні міста”, серед яких чільну роль відведено Києву, столиці Помаранчевої революції та Євромайдану (The Revolutionary City: Urbanization and the Global Transformation of Rebellion, 2022).

Виступаючи на вступній сесії, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеологій Микола Рябчук високо оцінив саме цей, “українознавчий” аспект дослідницької праці професора Бейсинджера та його особливу актуальність для розуміння сьогоднішнього українського спротиву російській агресії.

Користаючись двотижневим перебуванням у США, д-р Рябчук прочитав ще кілька лекцій у провідних американських університетах – Колумбійському, Джорджтаунському, Стенфордському та Каліфорнійському в Лос-Анджелесі, – представляючи академічній публіці основні виклики, з якими змагається сьогоднішня Україна, та звертаючи особливу увагу на потребу активнішої протидії російським пропаґандистським наративам.

Відеозапис Колумбійської лекції можна переглянути тут: https://www.youtube.com/live/DBdhmQLeQp0

16 грудня 2025 року Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України» провела Міжнародну наукову конференцію «Особливості формування наукового дискурсу Голокосту в країнах Європи». 

Головними напрямами роботи конференції були наступні: 

1. Феномен Голокосту та його місце у всесвітній історії.

2. Проблеми та специфіка дослідження Голокосту в СРСР і пострадянських державах.

3. Особливості формування сучасного наукового і суспільно-політичного дискурсу Голокосту в західноєвропейських країнах.

4. Актуальні проблеми дослідження Голокосту в Україні та світі.

З доповіддю на конференції виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський з темою «Дослідження і викладання історії Голокосту в Україні: виклики під час сучасної війни» У доповіді зокрема йшлося про нові форми комеморативних практик вшанування жертв Другої світової війни, про досвід увічнення пам’яті жертв війни, який зараз дуже важливий для нашої країни під час російської агресії та війни проти нас.   

Під час роботи міжнародної конференції

З доповідями на конференції виступили також відомі українські вчені-історики: професор, д.і.н. Андрій Кудряченко, професор, д.і.н., Олександр Лисенко, професор, д.і.н., Ігор Срібняк та інші.

Інформація про конференцію 

Програма конференції

На сайті української платформи Forbes опубліковано статтю провідної наукової співробітниці відділу політичних інститутів та процесів Наталії Кононенко “Пастка нормальності. Чому вибори під час війни – не панацея для демократії та легітимності влади?”.

У статті  проведено системний аналіз проблеми проведення виборів під час повномасштабної війни: авторка показує, що вибори самі по собі не гарантують легітимності й за відсутності відповідних інституційних умов можуть підвищити нерівність, підрив довіри до інститутів і корупційні ризики. Вона рекомендує змістовний, критерійований підхід (критерії безпеки й інституційної готовності), гарантії голосування для ВПО й мешканців окупованих територій, прозорий аудит і залучення незалежних/міжнародних спостерігачів та відкриту комунікацію як засоби мінімізації ризиків делегітимації.

Повний текст статті за посиланням.

16 грудня 2025 року в Києві відбувся круглий стіл «Загрози та ризики національній безпеці в сфері внутрішньої політики та економіки в умовах війни», організований Національним інститутом стратегічних досліджень.

Метою заходу стало визначення ключових загроз і оцінка ризиків національній безпеці у сфері внутрішньої політики та економіки в умовах повномасштабної війни, а також експертне обговорення можливих шляхів антикризового реагування. У межах круглого столу було презентовано результати дослідження НІСД щодо ризиків внутрішньополітичної дестабілізації, інституційної вразливості, ерозії легітимності та загроз економічній безпеці України у 2026 році, проведеного у колаборації з фінською компанією INCLUS, яка надала відповідне програмне забезпечення для оцінки ризиків.

У роботі заходу взяли участь співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: заступник директора Інституту, доктор політичних наук, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько, а також провідні наукові співробітники Інституту кандидати політичних наук Наталія Кононенко та Ростислав Балабан.

Участь науковців Інституту ім. І. Ф. Кураса НАН України у заході сприяла розвитку фахового міжінституційного діалогу та обміну експертними оцінками щодо комплексного аналізу внутрішньополітичних і соціально-економічних ризиків для національної безпеки України.

15 грудня у Києві Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела науково-практичну конференцію “Актуальні питання у сфері діяльності ДЕСС”, присвячену новітнім викликам у сфері етнополітики, свободи совіті та суспільної єдності. Захід об’єднав представників органів державної влади, парламентарів, науковців і міжнародних експертів, які зібралися для фахового обговорення питань, які актуальні для України в умовах війни та європейської інтеграції. Учасники заходу працювали у  форматі трьох дискутивних панелей та одного круглого столу.

Увага доповідачів була сконцентрована на таких питаннях: стан етноконфесійних відносин, практичні аспекти реалізації чинного законодавства у сфері діяльності релігійних організацій, створення умов для гармонійного співіснування різних етнічних спільнот у багатокультурному українському суспільстві; виконання міжнародних зобов’язань України в контексті руху до Європейського Союзу. 

Серед запрошених до участі були члени Експертної ради ДЕСС з питань етнополітики, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор політичних наук, професор Віктор Котигоренко та головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура. Вони взяли участь в роботі Панелі № 2 “Етнополітика та міжнаціональна єдність в державі під час воєнного стану: інструменти державного менеджменту”. Віктор Котигоренко  виступив  з доповіддю “Про суперечності правових регуляторів і практик етнополітики України”, Олег Калакура розповів про “План миру як виклик для коригування етнополітики України”. 

Учасники конференції висловили впевненість, що діяльність Державної служби України з етнополітики та свободи совісті відповідає  стратегії Ради Європи та європейським стандартам міжнаціональної взаємодії.

19 листопада 2025 року у межах проєкту Remebrance in Dialogue, який організовують громадські організації Інша Освіта та Austausch, було проведено воркшоп для викладачів історії, присвячений дослідженню й викладанню локальних історій Голокосту. Проєкт присвячений збереженню пам’яті про Голокост під час російської війни проти України.

Перед педагогами виступили д-р Наталія Лазар (Музей Голокосту у Вашингтоні) з темою “Викладання історії Голокосту на основі першоджерел та свідчень: педагогічні практики та рекомендації Меморіального Музею Голокосту США” та провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський з темою «Викладання історії Голокосту під час війни: методики та методології». У лекції було зазначено, що в Україні протягом майже чотирьох років повномасштабної війни росії проти України змінилась методологія та методики викладання історії Голокосту, долі українських євреїв в роки Другої світової війни та злочинів націонал-соціалізму. Ці зміни стосуються сучасної війни, коли багато викладачів історії опинились в ситуації схожій на події 85-річної давнини і досвід вивчення історії Голокосту зокрема, допомагає осмислити події російської агресії проти нашої країни.  Накопичений значний досвід вивчення, викладання та збереження пам’яті про жертви Голокосту зараз потрібний для розуміння сучасної війни і майбутнього збереження пам’яті про цю московську жорстоку агресію проти України у ХХІ столітті. 

В межах даного проєкту українська, польська та німецька команди пів року навчались разом на лекціях та під час візиту до Франківська й наразі мають поділитися знаннями з вчительськими спільнотами у своїх країнах. На воркшопі йшлося про методології викладання та підходи до теми під час війни. 

Під час лекції А. Подольського