Лист відділення історії, філософії та права Національної академії наук України
Документ за посиланням.
Маємо чудову новину для колективу Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та всіх авторів журналу «Політичні дослідження».
Міністерство освіти і науки України оприлюднило оновлений Перелік наукових фахових видань України категорії «Б», до якого увійшли 1298 наукових журналів. Перелік сформовано за новими критеріями, що враховують якість і прозорість редакційної політики, рівень рецензування, дотримання принципів академічної доброчесності, політику відкритого доступу, якість метаданих та відповідність сучасним стандартам наукової комунікації.
За результатами проведеного оцінювання науковий журнал «Політичні дослідження», засновниками якого є Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса та Президія НАН України, посів 1 місце серед усіх українських фахових видань з політичних наук та 11 місце у кластері «Розвиток людського капіталу, соціальні науки та журналістика» серед 259 наукових журналів України.
Особливо важливо, що високий результат журналу досягнуто в умовах запровадження оновлених вимог до наукових видань. Серед ключових критеріїв оцінювання – якість рецензування, достовірність наукових даних, відповідність тематики видання заявленим спеціальностям, відкритість редакційних процедур, дотримання принципів академічної доброчесності та відповідальне використання інструментів штучного інтелекту.
Ознайомитися з оновленим Переліком наукових фахових видань України категорії «Б» можна за посиланням:
Перелік наукових фахових видань України категорії «Б»
Інформація про дату, час і місце проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Документ за посиланням.
ПРОТОКОЛ №2 засідання виборчої комісії з проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Документ за посиланням.
Програма кандидата на посаду директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України доктора політичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Г. І. Зеленько.
Документ за посиланням.
Протокол №4 засідання організаційного комітету з проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України.
Документ за посиланням.
4 червня 2026 р. на засіданні Вченої ради Інституту було представлено наукову доповідь провідного наукового співробітника відділу політичних інститутів та процесів, доктора політичних наук Тетяни Ляшенко «Громадянський і соціальний діалог як чинник євроінтеграції України»
Актуальність теми обумовлена необхідністю виконання Україною вимог переговорного процесу щодо вступу до Європейського Союзу, зокрема щодо інституціоналізації ефективного соціального партнерства та структурованого громадянського діалогу, які є ключовими передумовами успішної євроінтеграції.
У доповіді було розкрито концептуальні відмінності між громадянським і соціальним діалогом, їх місце в європейській моделі врядування та роль у формуванні демократичних механізмів участі громадян у виробленні державної політики.
Т. М. Ляшенко представила порівняльний аналіз ключових індикаторів розвитку громадянського суспільства та інституційної спроможності України і Європейського Союзу, а також охарактеризувала основні виклики у сферах верховенства права, контролю корупції, якості регулювання та незалежності судової влади. Окрему увагу у доповіді було приділено діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради, розвитку цифрових інструментів участі громадян, функціонуванню громадських рад та механізмів публічних консультацій, а також оцінці їх відповідності європейським стандартам соціального партнерства.
У ході виступу було розглянуто питання суспільної довіри до основних учасників соціального діалогу – держави, профспілок, роботодавців та громадянського суспільства. Наголошувалося, що довіра є важливим інституційним ресурсом, від якого значною мірою залежить ефективність соціального партнерства та реалізація європейських принципів врядування.
Підсумовуючи, доповідачка зазначила, що громадянське суспільство стало одним із ключових чинників стійкості України в умовах війни та важливим партнером держави у процесі реалізації євроінтеграційних реформ. Водночас подальше просування України до членства в ЄС потребує посилення інституційної спроможності держави, розвитку культури соціального партнерства та забезпечення реального впливу громадянського і соціального діалогу на формування державної політики.
22 травня 2026 року на історичному факультеті Українського державного університету імені Михайла Драгоманова відбулися ювілейні ХV Всеукраїнські драгоманівські читання молодих істориків «Україна в європейській та світовій історії: сучасний науковий та освітній дискурс». Ця наукова онлайн-конференція з міжнародною участю об’єднала науковців, викладачів, аспірантів, студентів та молодих дослідників з різних регіонів України та Польщі.
У межах пленарного засідання з доповідями виступили відомі українські та зарубіжні дослідники. Професор Михайло Журба порушив проблему кризи сучасної історичної науки та співвідношення академічної теорії й суспільної практики. Головний науковий співробітник нашого інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал акцентував увагу на важливості переосмислення радянського минулого в умовах російсько-української війни.
Під час роботи конференції в УДУ ім. М. П. Драгоманова
Польський історик Даріуш Рогут представив доповідь про Катинський злочин як приклад російської історичної дезінформації. Професор Ігор Гирич звернувся до термінологічних проблем переосмислення колоніального статусу України в сучасній історіографії. Провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський висвітлив виклики сучасної української історіографії Голокосту в умовах російської війни проти України, а Андрій Бульвінський зосередив увагу на впливі російсько-української війни на стан європейської та глобальної безпеки. Член-кореспондент НАН України, професор Олександр Лисенко у своїй доповіді наголосив на важливості міжнародної солідарності та взаємодії України з партнерами перед сучасними російськими загрозами.
О. Потельчак, М. Журба, А. Подольський
А. Бульвинський, Ю. Шаповал
27-28 травня 2026 року Національний музей історії України у Другій світовій війні за фінансування фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина) провів дводенну міжнародну конференцію «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
Захід об’єднав науковців та музейників, представників 43 провідних інституцій з 15 країн світу, зокрема таких всесвітньо знаних установ, як Імперський воєнний музей (Лондон, Великобританія), Державний музей Аушвіц-Біркенау (Освенцим, Польща), Меморіал Терезін (Терезін, Чеська Республіка), Університет Маямі (Оксфорд, Огайо, США), Університет Вікторії (Канада), мережа європейських музейних організацій НЕМО (Берлін, Німеччина).
Під час роботи панелі з вшанування пам’яті жертв Голокосту
Панель, де обговорювалися питання збереження пам’яті про Голокост в умовах сучасних загроз і викликів модерував провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. Вступну презентацію про діяльність Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» представила генеральна директорка заповідника Роза Тапанова. Учасники панелі обговорили питання меморіалізації, відповідальності музеїв та міжнародної співпраці у протидії спотворенню історії. У дискусії взяли участь директор Державного музею «Аушвіц-Біркенау» Пйотр М.А.Цивінський, директор Меморіалу «Терезін» Ян Рубінек, старший історик музею POLIN Кшиштоф Персак та координатор Historikerlabor e.V. Айке Штеген.
Виступає Анатолій Подольський
Конференція стала платформою для фахової дискусії та обміну досвідом між музеями, меморіалами й науковими установами Європи та світу. У фокусі обговорення – переосмислення Другої світової війни, зокрема в посткомуністичних країнах, меморіалізація збройних конфліктів новітньої доби, збереження історичної пам’яті в часи світової нестабільності, коли антидемократичні сили прагнуть перетворити історію на ідеологічну зброю. Особливу увагу на конференції було приділено досвіду України, яка в умовах широкомасштабної російської агресії формує власну культуру пам’яті та впроваджує унікальні практики музеєфікації війни в реальному часі.
Ян Рубінек, Пйотр Цивінський, Анатолій Подольський, Роза Тапанова, Кшиштоф Персак
27-30 травня 2026 року у Колумбійському університеті (Нью Йорк, США) відбулася 30-а ювілейна всесвітня конвенція Асоціації з вивчення національностей (ASN) – одного з найбільших міжнародних міждисциплінарних наукових форумів, присвячених проблемам націоналізму, етнічності, політичних конфліктів та ідентичностей, на якій результати своїх досліджень традиційно представляють найавторитетніші вчені з десятків країн світу.
Цьогоріч великий блок програми було присвячено україністиці. Участь у роботі ASN-конвенції взяла заступниця директора з наукової роботи інституту, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько. У межах тематичної секції, присвяченої сучасним політичним трансформаціям в Україні, дослідниця представила доповідь «The Transformation of Ukraine’s System of Checks and Balances under the Impact of the War: A Quantitative and Qualitative Analysis».
У своїй доповіді Галина Зеленько проаналізувала вплив російсько-української війни на функціонування системи стримувань і противаг та баланс владних повноважень в Україні. На основі кількісного (статистика щодо реалізації права законодавчої ініціативи, права президентського вето) та якісного аналізу (сфери компетенції центральних органів влади) було показано, що повномасштабна війна справді стала важливим чинником трансформації механізмів взаємодії між гілками влади. Водночас передумови для посилення позицій інституту президентства сформувалися значно раніше і є наслідком чинної конституційної моделі організації державної влади, а також впливу політичних результатів парламентських виборів 2019 року, за підсумками яких у Верховній Раді сформувалася однопартійна пропрезидентська більшість. Саме поєднання інституційних особливостей конституційної системи та політичних обставин створило умови для концентрації владних ресурсів ще до початку повномасштабної агресії.
Уникаючи оціночних суджень, дослідниця наголосила, що нинішня конфігурація владних відносин є об’єктивною реальністю воєнного часу. Хоча така модель не сприяє повноцінному розвитку демократичних процесів і механізмів взаємного контролю між гілками влади, в умовах війни вона значною мірою виступає вимушеним інструментом забезпечення ефективного державного управління та національної безпеки.
Окремо у виступі було порушено питання перспектив розвитку політичної системи після завершення бойових дій. На думку Галини Зеленько, існують підстави припускати можливість виникнення так званого «ефекту хробачка» – поступового звикання суспільства до концентрації влади та зниження вимог до демократичних процедур. Водночас масштабна громадянська мобілізація, розвиток волонтерського руху та безпрецедентний рівень суспільної самоорганізації під час війни суттєво знижують імовірність реалізації такого сценарію та створюють передумови для відновлення повноцінних демократичних механізмів у повоєнний період.
Участь у ASN World Convention стала важливою нагодою для представлення результатів досліджень українських науковців міжнародній академічній спільноті та обговорення актуальних трансформацій політичної системи України в умовах війни.
Наукова співробітниця Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидатка політичних наук, доцентка Анастасія Дегтеренко взяла участь у міжнародній конференції Conference of the Standing Group on Central and East European Politics ECPR 2026, що відбулася 21–22 травня 2026 року в Babeș-Bolyai University (Румунія).
Конференція організована в межах діяльності Standing Group on Central and East European Politics Європейського консорціуму політичних досліджень (ECPR) та об’єднала дослідників із різних країн Європи, які працюють у сфері політичних наук, демократії, міжнародних відносин, безпекових студій та трансформаційних процесів у Центральній і Східній Європі.
У межах панелі “Dynamics between Russia and Ukraine” Анастасія Дегтеренко презентувала доповідь: “From Resilience to Antifragility: Ethnopolitical Governance in Wartime Ukraine”.
Дослідження присвячене аналізу трансформацій українського суспільства та системи етнополітичного врядування в умовах повномасштабної війни. У центрі уваги — концепція антикрихкості (antifragility), яка дозволяє розглядати Україну не лише як державу, що витримує кризу, а як систему, здатну адаптуватися, трансформуватися та посилювати власну інституційну й суспільну стійкість під впливом екстремальних викликів.
У доповіді було проаналізовано:
- трансформації локального врядування в умовах війни;
- роль територіальних громад у забезпеченні стійкості;
- вплив етнокультурного різноманіття на адаптивні механізми управління;
- нові форми солідарності та інституційних практик у кризових умовах;
- перспективи переосмислення концепції resilience у сучасній політичній науці.
Особливу увагу було приділено кейсам Північного Приазов’я та досвіду українських громад, що функціонують під постійним безпековим тиском.
Участь Анастасії Дегтеренко у конференції відбулася завдяки підтримці Українського Жіночого Фонду в співпраці з Академією резильєнтного розвитку України, що сприяє посиленню присутності українського жіночого академічного голосу у міжнародному науковому середовищі.
Участь у конференції стала важливою платформою для представлення українських наукових підходів у міжнародному академічному середовищі та розвитку подальшої співпраці з європейськими дослідницькими мережами у сфері політичних і етнонаціональних студій.
Микола Рябчук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, взяв участь у міжнародному Люблінському форумі під загальною назвою «Російська агресія: першопричини і прояви». У перший день дводенного він виступив модератором вступної панельної дискусії «Історія як інструмент влади та (епістемічного) насильства», що стала своєрідним продовженням програмної доповіді професора Сергія Плохія «Піднесення та занепад панросійської ідеї». Запрошуючи панелістів до дискусії, Микола Рябчук зауважив, що всі народи витворюють і плекають власні “вигадані традиції» (invented traditions, описані Ериком Гобсбаумом), але Росія є вкрай специфічною в цьому сенсі, оскільки ставить «вигадану традицію» (сфальсифіковану спадщину Київської Русі та своє з нею повне ототожнення) в саме осереддя власної історії та ідентичності.
Тому існування справді незалежної України епістемологічно підриває російські історичні наративи й політично їх делегітимізує. Україна стає для імперії джерелом онтологічної невизначеності й тривоги, і відтак спонукає імперію позбутися цього подразника, усунути невизначеність та відновити звичну впевненість у собі, засновану на історичних міфах та фальсифікаціях. Саме тому російський правитель Владімір Путін настільки одержимий історією, як це видно і з його квазіісторичних «праць» та аргументів, і з його годинної «історичної лекції» американському інтерв’юерові Такеру Карлсону, і з його менш успішної спроби прочитати подібну лекцію Доналду Трампу на Алясці.
Жоден російський лідер ніколи не був настільки зацикленим на історії, просто тому що не існувало незалежної, орієнтованої на Захід України, не було реального виклику російським міфічним наративам, а отже, й не було підстав для імперської екзистенційної тривоги. Тепер, коли Україна намагається виправити епістемічну несправедливість під гаслами деколонізації, Росія стоїть перед вибором: або перестати бути імперією і стати «нормальною» державою (як пропонував покійний Збігнєв Бжезінський), або ж вести війну з Україною, яка є справді екзистенційною (на свій лад) для обох сторін.
Програма форуму за посиланням: https://ies.lublin.pl/aktualnosc/lublin-forum-2026-program
14-15 травня 2026 року у м. Дніпро, на базі Дніпровського національного університету ім. О. Гончара відбулася Міжнародній науково-практичній конференції «”Єдність у різноманітті”: історичний, соціокультурний та геополітичний вимір головної ідеї Європейського Союзу для України»
Конференція проводилась у межах виконання проєкту Еразмус+ Жан Моне Модуль«Європейський мультикультуралізм як досвід та шлях до європейської інтеграції України» /“European multiculturalism as an experience and a path for Ukraine’s European integration”за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Під час роботи конференції.
В роботі конференції взяли участь відомі українські та зарубіжні історики, філософи, політологи. З науковою доповіддю на конференції виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський (член оргкомітету конференції). Доповідь була присвячена поточному стану досліджень та освітньої діяльності у царині вивчення та викладання історії Голокосту, долі євреїв України в роки Другої світової війни, а також стану досліджень в області сучасної історії українського єврейства. Доповідач у своєму виступі зазаначив, що під час російської війни проти України розвиток єврейських студій не припинявся, і був і є складової досліджень мультикультурного сучасного українського суспільства.
Виступає Анатолій Подольський.
Під час конференції обговорювались наступні напрями досліджень:
- історичний вимір «Єдності у різноманітті»: європейський досвід для України (генеза ідеї, історичні уроки і виклики подолання національних, етнічних та інших антагонізмів та формування європейської спільноти, роль культурної спадщини та спільної історичної пам’яті у формуванні європейської ідентичності; Україна в історичному контексті європейського різноманіття: полікультурне минуле України як основа для інтеграції в ЄС, історичні паралелі та відмінності між українським шляхом до єднання і європейським досвідом; переосмислення національної історії та ідентичності в контексті європейських цінностей.
- соціокультурний вимір «Єдності у різноманітті»: вплив ідеї на суспільство, культуру, освіту, права меншин та внутрішню політику України на шляху до ЄС; культурне, мовне та етнічне різноманіття України як ресурс та виклик для реалізації головної ідеї ЄС (практична реалізація державою принципів ЄС, забезпечення прав національних меншин України відповідно до стандартів ЄС, вплив міграційних процесів та внутрішньо переміщених осіб на соціокультурну структуру України тощо)
- геополітичний вимір «Єдності у різноманітті» для України: стратегічне значення ідеї у зовнішній політиці, безпеці та євроінтеграційному процесі України.
У День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, провідний науковий співробітник нашого Інституту Анатолій Подольський взяв участь у розмові на Радіо Культура.
Говорили про людей, які навіть у найтемніші часи світової історії знаходили в собі мужність рятувати інших, про моральний вибір, людяність і відповідальність за пам’ять.
Дякуємо ведучій Валерії Широковій за важливу та змістовну розмову.
Аудіозапис інтерв’ю Анатолія Подольського
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАН України взяв участь у роботі виставки-презентації досліджень і розробок НАН України з нагоди Дня науки України, яка відбулась 14-15 травня 2026 року.
На виставці-презентації були представлені новітні результати наукового пошуку співробітників Інституту, зокрема монографії “Політична безпека України: проблема стабілізації політичного поля країни. Прогнозна оцінка, механізми забезпечення”, “Адаптивні зміни у функціонуванні політичної системи України в умовах повоєнної відбудови”, “Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло”, “Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни”, “Суспільно-політична солідарність в Україні в повоєнний період”, “Україна у боротьбі: війна та перетворення держави”, “Україна у боротьбі: війна та перетворення суспільства”, а також низка аналітичних доповідей.
Видання Інституту зацікавили Президента НАН України Анатолія Загороднього, який високо оцінив наукові здобутки працівників, зокрема публікацію монографій, відзначивши, що така праця – це результат глибоких досліджень та свідчення високого професіоналізму авторів, які навіть у складні часи демонструють відданість справі та продовжують підкорювати нові наукові вершини.
Протокол №2 засідання організаційного комітету з проведення виборів директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України.
Документ за посиланням.
12 травня 2026 року в Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся науково-методологічний семінар «Національна консолідація: методи вивчення та категоріальний апарат», присвячений обговоренню теоретичних і методологічних підходів до дослідження процесів національної консолідації в сучасних умовах.
Захід об’єднав науковців, експертів і представників дослідницьких установ, які працюють у сферах політичної науки, державного управління, соціальної психології, філософії та суспільних комунікацій. Основна увага семінару була зосереджена на визначенні понятійного апарату дослідження національної консолідації, аналізі її ключових складових, а також пошуку методів оцінювання та відстеження динаміки консолідаційних процесів у сучасному українському суспільстві.
Ключовою частиною заходу стали наукові доповіді співробітників Інституту. Головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки, доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз представила доповідь «Поняття та дискурс національної консолідації в сучасній політичній науці». У своєму виступі дослідниця зосередила увагу на особливостях використання поняття «національна консолідація» у сучасному політичному та науковому дискурсі, окреслила основні підходи до його трактування та звернула увагу на складність формування універсального визначення цього явища в умовах суспільних трансформацій і війни.
Другу доповідь – «Особливості консолідації авторитарних та демократичних режимів» – представив завідувач відділу теорії та історії політичної науки, доктор політичних наук Максим Розумний. У виступі йшлося про відмінності механізмів суспільної консолідації в демократичних та авторитарних політичних системах, а також про роль політичних інститутів, суспільної довіри та громадянської участі у формуванні консолідаційних процесів.
Після доповідей відбулося фахове обговорення, у межах якого учасники семінару обмінялися міркуваннями щодо методологічних підходів до вивчення національної консолідації, можливостей використання міждисциплінарних методів дослідження та критеріїв оцінювання консолідаційних процесів.
До дискусії долучилися запрошені експерти: Ірина Павленко – кандидат історичних наук, завідувач відділу розвитку політичної системи Центру суспільних досліджень; Юлія Каплан – кандидат політичних наук, завідувач відділу суспільних комунікацій Національний інститут стратегічних досліджень; Олена Суший – доктор наук з державного управління, завідувач відділу психології мас і спільнот Інститут соціальної та політичної психології НАПН України; Тетяна Василевська – доктор наук з державного управління, професор Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Володимир Фадєєв – завідувач відділу філософських проблем етносу та нації Інститут філософії НАН України.
Активну участь у дискусії також взяли науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Олександр Майборода; доктор політичних наук, професор Віктор Котигоренко; доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць; доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал; доктор політичних наук, доцент Олег Кондратенко; кандидат політичних наук Наталія Кононенко; кандидат політичних наук Ростислав Балабан; кандидат історичних наук Олександр Палій; кандидат історичних наук Микола Горбатюк; доктор філософії з політології Альона Гурківська та інші співробітники Інституту.
Під час дискусійної панелі учасники семінару зосередили увагу на кількох ключових питаннях. Зокрема, обговорювалися проблеми визначення сутності національної консолідації в сучасних умовах, співвідношення політичних, ідеологічних і соціально-психологічних чинників консолідаційних процесів, а також можливості формування системи критеріїв та маркерів для оцінювання рівня суспільної консолідації.
Окрему увагу учасники приділили питанням відстеження динаміки консолідаційних процесів та пошуку ефективних дослідницьких інструментів для їх аналізу. Учасники наголошували на необхідності поєднання політичних, соціологічних, психологічних та комунікативних підходів у дослідженні сучасних суспільно-політичних процесів.
Семінар став платформою для професійного обговорення актуальних методологічних проблем сучасної політичної науки та окреслення напрямів подальших досліджень у сфері національної консолідації.
7 травня 2026 р. у Варшавському університеті (Республіка Польща) за участі заступниці директора з наукової роботи, професора Галина Зеленько та науковців відділу політичних інститутів і процесів, доктора політичних наук Тетяни Ляшенко, кандидатів політичних наук Наталії Кононенко, та Ростислава Балабана відбувся черговий науковий семінар в рамках проєкту «Державний устрій у дії».
Темою обговорення на зустрічі стала система протидії корупції, прозорість діяльності антикорупційних органів та публічна інформація. Українську доповідь під назвою «Еволюція інституційної архітектур антикорупційної політики України: розвиток, ефективність, оцінювання» представила Юлія Кобець з Прикарпатського національного університету. Авторка зазначила, що антикорупційна політика в Україні формувалася як тривалий еволюційний процес, зумовлений поєднанням внутрішніх політичних трансформацій. Попри інституційні реформи після 2014 р., корупція все ще зберігає вплив на публічне управління та сприйняття України як партнера в реконструкції та євроінтеграції. Погіршила ситуацію конституційна криза 2020 р., пов’язана з рішенням Конституційного Суду щодо обмеження повноважень НАЗК і фактичного скасування електронного декларування. За твердженням доповідачки, у 2025 р., Україна досягла помітного прогресу у формуванні інституційної спроможності та підвищенні прозорості, однак і на сьогоднішній день зберігаються проблеми політичного втручання, незавершеної судової реформи та зростання ризиків, пов’язаних із війною.
Від польських учасників доповідь на тему «Відкритість інформації про функціонування органів державної влади та діяльності їхніх посадових осіб як гарантія демократичної правової держави» представив професор Вроцлавського університету Маріуш Яблонський. Доповідь була присвячена праву на доступ до інформації публічної в Польщі як одній з ключових гарантій демократичної правової держави. Доповідач зазначив, що система гарантій прозорості в польському праві є комплексною і включає як загальне право доступу до інформації, так і спеціальні інститути (прозорість публічних фінансів, публічних закупівель, конкурсних процедур та декларацій майнового стану тощо), які взаємно доповнюють один одного. Найефективнішим інструментом громадянського контролю за діяльністю публічної влади, на думку професора Яблонського, залишається саме Закон про доступ до публічної інформації від 6 вересня 2001 р., який має пріоритетне значення. Разом з тим, особливе значення для розвитку права на інформацію відіграють адміністративні суди, які захищають принцип максимальної відкритості та обмежують можливості необґрунтованої відмови в доступі до інформації. Автор підкреслив, що прозорість діяльності органів влади та осіб, які виконують публічні функції, є ключовим елементом запобігання корупції, підвищення довіри громадян до держави та зміцнення принципів демократичної правової держави.
За результатами доповідей відбулась дискусія щодо шляхів боротьби з корупційними ризиками, ролі судів (особливо адміністративних) у розвитку права на інформацію, прозорість декларацій майнового стану як в Україні, так і в Польщі.
4–5 травня 2026 року у Бухаресті відбулася міжнародна конференція Integrated Strategic Analysis for Ukraine Conference, яка об’єднала провідних експертів у сфері безпеки, аналітиків і представників державних інституцій із США, Великобританії, Італії, Румунії та України. Захід проходив на базі Міністерства оборони Румунії та став ще однією площадкою для обговорення актуальних викликів у сфері безпеки й пошуку спільних стратегічних рішень в умовах зростаючої глобальної нестабільності.
На конференції з доповіддю-презентацією «Who Are Ukrainians Today? Identity, War, and the Future», виступила заступник директора з наукової роботи, професор, член-кореспондент НАН України Г.І. Зеленько. У доповіді дослідниця на основі даних соціологічних опитувань окреслила динаміку змін громадянсько-політичних ідентичностей під впливом повномасштабної війни, а також обґрунтувала як посилення громадянсько-політичної ідентичності конвертується у суспільну самоорганізацію, зокрема, волонтерство, посилення європейського вектору зовнішньої політики та переосмисленні відносин із державою.
Конференція стала важливим майданчиком для обміну досвідом між міжнародними партнерами та українськими фахівцями, а також сприяла поглибленню розуміння українського контексту серед західних експертів. Обговорення, що відбулися під час заходу, засвідчили високий рівень зацікавленості міжнародної спільноти у підтримці України та спільному напрацюванні стратегій безпеки в Європі.
27 квітня Микола Рябчук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, взяв участь у дводенному польсько-українському форумі під назвою “Шляхи до відновлення України: безпековий та оборонний вимір”, де виступив зокрема у подіумній дискусії з відомим дослідником польсько-українських взаємин, заступником директора Центру ім. Ю. Мєрошевського, Лукашем Адамським. Тему розмови організатори форуму окреслили як “Поза соціальними медіями: попередні висновки з досліджень громадської думки у Польщі та Україні після 2022 року”. Обидва промовці погодилися, що за останні чотири роки взаємне ставлення поляків та українців одне до одного помітно погіршилося, причому саме з польського боку це погіршення виявилось особливо значним.
Попри справді велику роль, яку в цьому погіршенні відіграє російська інтернет-пропаганда, і попри певне розчарування, яке відчувають поляки і українці одне щодо одного після весняної ейфорії 2022 р., найголовніша причина стрімкого погіршення з польського боку (з українського боку воно мінімальне) полягає, на думку українського вченого, в глибинних польських ресентиментах, постколоніальних травмах, комплексі одвічної безневинної жертви, перед якою всі винні й відповідальні, натомість сама вона не винна нікому нічого. Саме тому російська пропаганда виявляється тут такою ефективною – набагато ефективнішою, ніж антипольська в Україні, бо лягає на сприятливий психологічний ґрунт. І поляки, і українці мають свої упередження, але подолати їх можна лише в чесному діалозі – через усвідомлення й визнання, а не беззастережне прокурорське оскарження однієї сторони іншою.
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
