Нобелівські лауреати в галузях фізики, математики, хімії, економіки, миротворення та літератури висловили свою підтримку Україні та українському народу, виступили проти російської воєнної агресії.
„Подібно до того, як нацистська Німеччина напала на Польщу у 1939 році (використовуючи подібні трюки та фальшиві провокації) та на Радянський Союз у 1941, уряд Російської Федерації під проводом президента Путіна розпочав необґрунтовану військову агресію – ніщо інше як війну – проти сусідньої держави, України. Усі разом ми засуджуємо ці військові дії та заперечення президентом Путіним самої легітимності існування України”, – йдеться у зверненні.
Нобелівські лауреати наголосили, що російське вторгнення в Україну заплямувало міжнародну репутацію російської держави на десятиліття вперед.
„Ми об’єдналися навколо цього звернення, щоб закликати російський уряд припинити вторгнення та вивести свої війська з України”, – підкреслюється в листі Нобелівських лауреатів.
Відкритий лист Нобелівських лауреатів
27 березня 2022 року урядом Великобританії ухвалено рішення про пакет підтримки в розмірі 3 мільйонів фунтів стерлінгів українських науковців, які здійснюють академічні дослідження.
Нова стипендіальна програма Researchers at Risk Fellowship спрямована на підтримку українських дослідників, які вимушені були покинути Україну після вторгнення російських окупантів, а також тих науковців, які вже перебувають у Великобританії, але не можуть повернутися додому. Стипендіями передбачено виплату заробітної плати, покриття витрат на здійснення досліджень та на проживання громадян України у Великій Британії строком до двох років і будуть доступні для докторантів та тих, хто має науковий ступінь.
У зв’язку незаконним вторгненням РФ в Україну, уряд Великої Британії оголосив про припинення фінансування будь-яких дослідницьких програм, пов’язаних з науковими установами РФ та російськими дослідниками, усіх поточних проєктів, які можуть забезпечити пряму вигоду російському режиму. Велика Британія також не буде фінансувати жодні нові спільні проєкти з Росією через свої дослідницькі та інноваційні організації.
Повідомлення уряду Великої Британії
Під час війни, в березні 2022 року російський агресор двічі обстріляв меморіали жертвам Голокосту в Україні: Бабин Яр в Києві (1 березня) і Дробицький Яр в Харкові (26 березня). Сучасна путінська росія, руйнуючи меморіали, що створила за роки незалежності Україна, продовжує сталінську політику вбивства пам’яті про цивільні жертви Другої світової війни.
З цього приводу провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Подольський висловив свою позицію в інтерв’ю Радіо Свобода: „Це ще один злочин путінського режиму проти цивільного населення” – наголосив науковець.
Анатолій Подольський
„Я вчора відчув наступність від Гітлера через Сталіна до Путіна. Я писав, що Гітлер убив євреїв України, а Сталін знищив пам’ять про них. У радянський період було заборонено приходити та вшановувати пам’ять убитих, і лише коли Україна стала суверенною, ми отримали можливість вшановувати наших загиблих. Вчора „сталінське” вбивство пам’яті продовжилося. І кого світ сьогодні має називати нацистами? Мабуть, не українців, а тих, хто погоджується із путінським режимом, який давно варто знести” – сказав А. Подольський.
„Обстріл Бабиного Яру: спадкоємність від Гітлера через Сталіна до Путіна” – інтерв’ю „Радіо Свобода”
Президент України про обстріли Меморіалів
24 березня 2022 року Кабінет Міністрів України ухвали постанову „Про денонсацію Угод в галузі освіти та науки з російською федерацією”.
Відповідним рішенням припиняється дія:
- Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про співробітництво в галузі культури, науки та освіти, вчиненої в місті Москва 26 липня 1995 року;
- Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом російської федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання, вчиненої в місті Москва 26 травня 2000 року;
- Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом російської федерації про співробітництво в галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, вчиненої в Харкові 21 червня 2002 року.
За ініціативи французької науково-освітньої інституції Меморіал Шоа (Memorial de la Shoah, Париж) у співпраці з Українським центром вивчення історії Голокосту проведено відкриту наукову дискусію з приводу російської воєнної агресії проти України. Участь у заході взяли культурологи, політологи, історики. Зокрема Анн Добентон, Ален Блум, Філіп Буккара та Анатолій Подольський.
Під час дискусії йшлося про масштаби злочину проти українського народу, жахіття сучасної війни. Учасники намагались проаналізувати можливі наслідки військової агресії імперської злочинної диктатури проти демократичної України, спрогнозувати майбутнє вільної, європейської України.
Під час наукової дискусії
Участь в дискусії взяв провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі він зокрема наголосив, що, починаючи з 2014 року, антиукраїнська пропаганда путінського режиму будувалась на брутальній брехні щодо загрози російськомовному населенню в Україні. Разом з тим, наголосив науковець, з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів на українську землю першими жертвами путінської агресії стали російськомовні мешканці Харкова, Сум, Охтирки, Маріуполя, Чернігова та інших міст і селищ України. Сьогодні вже очевидно, що російська агресія проти України має характер військового злочину, злочину проти людяності.
17 березня 2022 року на засіданні Президії НАН України було розглянуто та схвалено звернення НАН України до керівництва Міжнародної асоціації академій наук (МААН) із закликом чітко висловити свою позицію і засудити нічим не спровоковану військову агресію Російської Федерації проти України.
У своїй відповіді МААН фактично дистанціювалася від будь-якого засудження дій російського агресора. Асоціація ніяк не відреагувала на бомбардування мирних міст та руйнування цивільної, зокрема наукової, інфраструктури, не виказала жодної підтримки на адресу Національної академії наук України, наших громадян та нашої держави. Така позиція МААН докорінно відрізняється від позиції величезної кількості міжнародних наукових організацій, об’єднань, дослідницьких центрів, зарубіжних академій наук, окремих учених та просто людей доброї волі, які засудили російську військову агресію проти мирної країни й висловили свою підтримку Національній академії наук України та всьому українському народу.
З огляду на це, Президія НАН України ухвалила рішення про вихід Національної академії наук України зі складу Міжнародної асоціації академій наук.
Президія Національної академії наук України ухвалила постанову від 17.03.2022 № 79 „Про міжнародну діяльність НАН України в умовах воєнного стану”.
Висловивши глибоку вдячність міжнародним організаціям, академіям наук та іноземним науковим центрам, окремим вченим за підтримку України, Національної академії наук України та її установ і співробітників, в постанові Президії, водночас, зазначається, що широка міжнародна компанія з підтримки науковців України шляхом надання їм можливостей працевлаштування за фахом в інших країнах пов’язана із певною загрозою нової хвилі наукової еміграції, зокрема посилення виїзду за кордон талановитої наукової молоді. Тому віддаючи належне колегіальній солідарності й підтримці наших учених з боку зарубіжних наукових осередків, залишаючись глибоко вдячними світовій науковій спільноті за підтримку, ми розглядаємо розширення діяльності наших науковців за рубежем як тимчасове явище, викликане умовами воєнного стану і сподіваємося на відновлення нормального наукового процесу.
Постановою Президії НАН України ухвалено низку важливих рішень. Зокрема,
– про підготовку, спільно з Міністерством закордонних справ України, звернень до міжнародних наукових організацій щодо виключення з їхнього складу (чи призупинення членства) наукових організацій Російської Федерації й припинення будь-якої співпраці з російськими науковими організаціями;
– про припинення будь-яких форм співробітництва НАН України з російськими науковими організаціями й російськими вченими і тими міжнародними науковими організаціями, які фактично знаходяться під контролем Росії;
– про перегляд підходів до формату участі НАН України та її установ у тих міжнародних наукових організаціях, які принципово не засудили російську військову агресію, або форми оцінки ситуації з боку яких відтворюють російські наративи.
Постанова Президії НАН України
НАН України та Науково-видавнича рада НАН України сформували позицію щодо видавничої діяльності в умовах воєнного стану.
Відповідно до офіційної позиції Національної академії наук України, викладеної у відкритому листі НАН України від 07.03.2022, колективної відозви членів НАН України — іноземних членів РАН до Президії Російської академії наук і розпорядження Президії НАН України від 07.03.2022 № 145 «Про припинення співпраці з ученими Російської Федерації у видавничій сфері» усім науковим установам і науковцям НАН України необхідно негайно:
1) вивести зі складу редакційних колегій усіх вітчизняних наукових періодичних видань НАН України науковців, афілійованих з Російською Федерацією (далі – РФ), а також припинити залучення їх до рецензування матеріалів, наданих до вітчизняних видань;
2) усім вітчизняним науковцям вийти зі складу редакційних колегій наукових періодичних видань РФ, а також припинити рецензування матеріалів, наданих до цих видань;
3) повністю припинити публікацію статей авторів, афілійованих з РФ, у наукових періодичних виданнях НАН України (це стосується і матеріалів, наданих до 24.02.2022);
4) повністю припинити співавторство та рецензування будь-яких видів наукових публікацій, афілійованих з РФ (монографії, збірники наукових праць, енциклопедичні й довідкові видання, доповіді й тези конференцій тощо);
5) не передавати жодних матеріалів до будь яких агрегаторів наукової інформації РФ, зокрема до Російського індексу наукового цитування (РІНЦ).
Аналогічні обмеження поширюються на співпрацю з науковцями й установами, афілійованими з Республікою Білорусь.
Указом Президента України від 09.03.2022 № 118 нашому колезі – провідному науковому співробітнику відділу політичної культури та ідеології Миколі Рябчуку присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка 2022 року за книгу „Лексикон націоналіста та інші есеї”. Щиро вітаємо Миколу Юрійовича з високою державною відзнакою.
Указ Президента України „Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка”
Глибоку стурбованість невиправданими й незаконним військовим вторгненням режиму Путіна в Україну висловила Міжнародна асоціація політичних наук (IPSA), опублікувавши на своєму сайті відповідну заяву.
В тексті заяви зокрема зазначається: „Міжнародна асоціація політичних наук (IPSA) разом із нашими колегами по всьому світу висловлює глибоку стурбованість невиправданим та незаконним військовим вторгненням режиму Путіна в Україну. Ми дуже стурбовані серйозною гуманітарною кризою в Україні, нападами на демократію та її основні цінності, такі як права людини, принцип суверенітету та мирного співжиття між народами світу”.
Члени, соратники та прихильники Центру досліджень традиції Львівсько-Варшавської школи і Львівського філософського товариства ім. Казимира Твардовського висловлюють рішуче засудження дій агресора та солідарність з українським народом, який чинить опір агресії.
Долучитися:
https://slw.uw.edu.pl/
На адресу Асоціації політичних наук України та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України надійшов лист від комітету Словацької асоціації політичних наук при SAV.
Війна – це злочин проти людяності, йдеться в листі. Саме тому Словацька асоціація політичних наук не може мовчати, коли мільйони громадян України стикаються з невиправданою російською агресією. У цій війні страждають мільйони громадян України, серед яких наші колеги та студенти, які нині зі зброєю в руках вимушені виборювати свою свободу й державну незалежність.
Словацька асоціація політичних наук висловлює солідарність з українським народом, закликає своїх членів та прихильників, наскільки це можливо, допомогти громадянам України, особливо тим, кому довелося покинути домівки через бойові дії.
Від імені комітету Словацької асоціації політичних наук при SAV лист надіслав
Юрай Марушак, голова Асоціації
На адресу нашого Інституту надійшов лист солідарності від академічної спільноти Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.
Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук виступив 31 січня у Паризькому Інституті перспективних досліджень із доповіддю «Що означає “українська криза”: причини, інтерпретації та (можливі) наслідки». У виступі доповідач стверджував, що українсько-російський конфлікт сутнісно нерозв’язний із двох фундаментальних причин. По-перше, тому що панівне у Росії імперське бачення власної історії, географії та ідентичності не передбачає жодного місця для України в минулому, ані жодної легітимності у теперішньому. А по-друге, Росія послідовно реалізує ревізіоністську політику, добиваючись нового поділу Європи на «сфери впливу», насамперед визнання своїх власних «упривілейованих інтересів». Все це, природно, сприймається в Україні як екзистенційна загроза – не лише суверенітетові, а й ідентичності, і штовхає країну ще далі від агресивного, авторитарного й непрогнозованого сусіда.
Микола Рябчук
Досвід минулих десятиліть, на думку спікера, наочно показує, що всі спроби залучити Росію до конструктивного діалогу і співпраці з Заходом виявились безуспішними і що настала нарешті пора перейти від політики залучення до політики ізолювання розбійницької держави, що брутально порушує всі міжнародні угоди й правові принципи. Глибокі і комплексні санкції проти режиму можуть серйозним засобом стримування, беручи до уваги, що російські “еліти”, на відміну від іранських чи північнокорейських, глибоко інтегровані у західний світ на рівні банківських рахунків, нерухомості, проведення дозвілля і спроваджування туди родин, тож насправді вони досить вразливі щодо санкцій, якщо тільки їх уміло й послідовно застосовувати.
Відеозапис доповіді та дискусії (англійською)
10 лютого 2022 року оголошується конкурс на заміщення вакантної посади
старшого наукового співробітника (кандидат наук) відділу проблем світового політичного розвитку.
Тривалість конкурсу – місяць з дня оголошення.
Житлоплощею Інститут не забезпечує.
Документи надсилати на адресу:
Відділ кадрів. Інститут політичних і етнонаціональних
досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України,
вул. генерала Алмазова, 8, м. Київ, 01011
Довідки за телефоном: +38 (044) 285-70-49
Колективна монографія присвячена актуальній для українського суспільства проблемі – залежності між характером політичного правління і соціально-економічним становищем. Ключовим, у цьому контексті, є питання про рівень суспільної відповідальності правлячого класу країни та його основних сегментів, таких як політичні партії, правлячий режим, бізнес-корпорації, духовні та інтелектуальні лідери тощо. Проаналізовано ступінь усвідомлення правлячим класом відповідальності за наслідки своїх дій. Аналіз проілюстровано ситуацією у ряді політичних і духовних сфер, стан яких має важливе значення для виходу із кризи й консолідації громадян заради її подолання.
Монографія підготовлена за результатами наукового проєкту „Суспільна відповідальність у політичній діяльності в сучасній Україні: стан і тенденції”, виконаного в рамках цільової програми наукових досліджень „Суспільний ідеал і політичні інтереси в сучасній Україні”.
27 січня 2022 р. у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту пройшов круглий стіл „Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти”. Ініціатором заходу, який проводяться щорічно, починаючи з 2008 року, є Український центр вивчення історії Голокосту – неурядова наукова й освітня громадська організація, яку було створено в партнерстві з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Під час роботи круглого столу
В центрі уваги цьогорічного круглого столу були аспекти культури пам’яті в контексті 80 роковин від початку Голокосту. В презентації та обговоренні актуальних проблем та сучасних викликів взяли участь фахівці Українського центру вивчення історії Голокосту, міжнародні експертки та експерти з Goethe-Institut в Україні.
На державному рівні, відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.2011 № 3560-VI „Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру”, Україна щорічно 27 січня, починаючи з 2011 року, вшановує жертв страшної трагедії, а українське суспільство долучилося до відзначення цієї дати у 2005 році, коли було ухвалене рішення Генеральною асамблеєю Організації об’єднаних націй (Резолюція № 60/7 від 1 листопада 2005 року). В документі зокрема наголошується: „Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…”. Саме цим документом ООН 27 січня оголошено Днем пам’яті жертв Голокосту. Цього дня, в 1945 році, війська 1-го Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. У сучасному світі цей табір став символом нацистських злочинів. Метою запровадження відзначення цієї сумно пам’ятної дати є активізація просвітницької роботи та сприяння у запобіганні актів геноциду, зневаги до цінності людського життя.
Анатолій Подольський
На круглому столі виступив провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі він підкреслив, що у наукових і громадських колах багатьох держав історія Голокосту вже давно перестала бути тільки частиною історії євреїв, він давно сприймається як європейська, загальнолюдська, глобальна катастрофа, уроки та наслідки якої тісно пов’язані з сучасністю. Пам’ять про мільйони безневинних жертв спонукає нас до активної роботи задля недопущення в українському суспільстві будь-яких проявів антисемітизму, ксенофобії, расизму, нетерпимості та дискримінації, запобігання злочинів проти людяності задля єднання суспільства навколо ідеї побудови в Україні правової держави.
Почесними гостями зустрічі стали Фабіан Мюльталер (директор Goethe-Institut в Україні), Мелінда Сіммонс (Посол Великої Британії в Україні), Йоав Бистрицьки (заступник Посла Держави Ізраїль в Україні), Катарина Шаупп-Карманн (перший секретар, начальник відділу культури посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні), Антон Дробович (голова Українського інституту національної пам’яті), Юрій Савчук (директор Національного музею історії України в Другій світовій війні) та інші.
Головний науковий співробітник нашого Інституту, доктор філософських наук, професор В. Є. Єленський виступив модератором круглого столу „Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин”. Цикл заходів з такою назвою упродовж понад двадцяти років поспіль проводить Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова спільно з Представництвом Фонду Аденауера в Україні. Чергове засідання круглого столу відбулося 1 лютого у Києві.
Модератор круглого столу – доктор філософських наук, професор В. Єленський
Церковні ієрархи, релігійні лідери, богослови, релігієзнавці, представники соціальних наук обговорили представлену на круглому столі аналітичну доповідь „Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2021 років”.
Під час онлайн–дискусії
Як зазначив у своєму вступному слові Віктор Єленський, щорічні, упродовж двох десятиліть, дослідження релігійності, віровизнаневих переваг, міжконфесійних і державно-церковних відносин соціологічними методами дозволили накопичити унікальну науково-джерельну базу, яка має дуже мало аналогів у Центрально-Східній Європі. Дослідження дозволяють простежити динаміку змін на конфесійній карті країни, у релігійних переконаннях, знаннях і практиках, у сприйнятті вірними різних Церков одно- й іновірців, набагато глибше зрозуміти природу конфліктів на релігійному ґрунті, їх реальних масштабів та характер зв’язків між релігією і політикою. Учасники круглого столу особливо відзначили актуальність дослідницьких тем, до яких звертаються дослідники і які охоплюють проблеми, з якими зіткнулися релігійні організації України з початком російської агресії, виклики, що їх кидає релігійному середовищу суспільно-економічна ситуація в країні та пандемія коронавірусу, котра відкрила не лише нові горизонти церковного служіння, але й нові богословські теми.
Учасники круглого столу також сформулювали пропозиції для органів державної влади у сфері гармонізації державно-церковних відносин.
21 січня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбувся Всеукраїнський історико-культурологічний форум до Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Небесної сотні. Одним зі співорганізаторів заходу був Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (програма заходу).
На панельній дискусії „Україна вільна. Соборна. Неподільна” доповідачами виступили головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура та провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.
О. Калакура розпочав наукову дискусію і поділився своїм баченням змісту поняття Соборність, місця Дня Соборності в історії України, запропонував колегам зосередитись на цінностях, які об’єднують українців, досягненнях 30 років незалежності України.
Учасники форуму
Ю. Ніколаєць висловив свої думки щодо соборності українців, зокрема обґрунтував тезу, що сьогодні від подальших активних бойових дій російського агресора стримують єдність українців у підтримці своєї держави та в підтримці Збройних сил України. За усіма соціологічними опитуваннями, наголосив доповідач, саме Збройним силам України найбільше довіряють наші громадяни.
В музеї історії Університету Григорія Сковороди
Виступи інших учасників панельної дискусії були присвячені висвітленню актуальних питань сучасних процесів суспільно-політичного розвитку країни, протистояння агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України.
Напередодні Дня Соборності України, 21 січня 2022 року відбувся масштабний науковий захід у формі онлайн-мосту під назвою „Дорога до Акту Злуки”. Одним зі співорганізаторів заходу, присвяченого визначній події, виступив Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (програма наукового заходу).
Захід поєднував урочисту і наукову частини. Під час першої, слово мали керівники установ-співорганізаторів онлайн-мосту.
У своєму виступі, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, віцепрезидент НАН України О. О. Рафальський наголосив, що урочисте прийняття велелюдним віче на Софійському майдані 22 січня 1919 року Акта Злуки – одна з визначних віх української історії. У тривалій боротьбі українського народу за утворення національної держави ідея соборності завжди виступала фундаментальним інтеграційним чинником. Оцінюючи ці події в нинішніх умовах, необхідно підкреслити їх історичну детермінованість, опертя на споконвічну мрію українства про незалежну і соборну державу. Зрештою, це був породжений революційною боротьбою вияв волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідчення могутнього потягу до формування політичної нації. Нереалізованість Акта Злуки не може перекреслити його історичної та ідейно-політичної значущості. Адже це був приклад усвідомленого об’єднавчого руху, цивілізованого, не експансіоністського збирання етнічних територій, гілок нації в єдиній суверенній державі.
Оцінюючи тогочасні події в контексті сучасності, О. Рафальський підкреслив їх історичну детермінованість та актуальність ідеї соборності, а також – необхідність дослідницького освоєння цієї надзвичайно важливої тематики.
Олег Рафальський під час наукового онлайн-заходу
У науковій дискусії „Українська соборність: парадигма революційної доби” взяв участь і виступив з доповіддю „Українська революція і чинники формування концепції національного соборництва” головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України В. Ф. Солдатенко.
Доповідач наголосив на тому, що лідери Української революції передусім М. Грушевський, В. Винниченко, їхні колеги по Центральній Раді, здійснюючи курс на відродження національної державності, уже з весни 1917 р. на основі послідовного застосування етнографічного принципу, обґрунтували наближені (загальні) контури меж України. Переконливими, зазначив доповідач, визнавалися аргументи для включення до складу новоутворення територій дев’яти тогочасних губерній, а також частин Галичини й Буковини, Холмщини й Підляшшя, низки районів у прикордонній зоні, де чисельність українського населення перевищувала 50 %. Попри наявність серйозних складнощів переговорного процесу, ІІІ Універсалом Центральної Ради (7 листопада 1917 р.) були чітко зафіксовані природні, прораховані кордони проголошеної Української Народної Республіки.
Валерій Солдатенко під час наукового онлайн-заходу
Доповідач зупинився також на аналізі роботи делегації УНР на Брестській мирній конференції та звернув увагу на те, що у відчайдушній боротьбі з грандами європейської дипломатії вдалося відстояти справедливі національні інтереси, й це відкривало хороші перспективи для поетапного втілення в життя концепції української соборності. Однак уряди Центральних держав відмовилися виконувати досягнуті домовленості й повністю анулювали їх під час гетьманату. Окупаційні сили перешкодили здійсненню задумів П. Скоропадського щодо приєднання до України Кубані та Криму силовими (щоправда, переважно сумнівними, малоперспективними) методами.
У своїй доповіді В. Солдатенко схарактеризував діяльність політичної еліти західноукраїнського регіону в умовах розпаду Австро-Угорщини й запровадження власної державності в листопаді 1918 – січні 1919 рр., розробці пропозицій щодо об’єднання УНР і ЗУНР, який був покладений в основу Акту соборності 22 січня 1919 р. Попри те, що погодженому з політичним проводом наддніпрянців проєкту (концепції) через цілу низку причин не судилося здійснитися, дослідження тогочасного періоду української історії залишається актуальним науковим завданням.
Учасники наукового зібрання заслухали низку інших ґрунтовних доповідей, присвячених соборницькому руху як чиннику національної ідентифікації українців.
Символічний відеоміст єдності об’єднав науковців усіх регіонів України – в заході взяли участь понад 50 провідних вчених – істориків та політологів.
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
