Президія Національної академії наук України ухвалила постанову від 17.03.2022 № 79 „Про міжнародну діяльність НАН України в умовах воєнного стану”.
Висловивши глибоку вдячність міжнародним організаціям, академіям наук та іноземним науковим центрам, окремим вченим за підтримку України, Національної академії наук України та її установ і співробітників, в постанові Президії, водночас, зазначається, що широка міжнародна компанія з підтримки науковців України шляхом надання їм можливостей працевлаштування за фахом в інших країнах пов’язана із певною загрозою нової хвилі наукової еміграції, зокрема посилення виїзду за кордон талановитої наукової молоді. Тому віддаючи належне колегіальній солідарності й підтримці наших учених з боку зарубіжних наукових осередків, залишаючись глибоко вдячними світовій науковій спільноті за підтримку, ми розглядаємо розширення діяльності наших науковців за рубежем як тимчасове явище, викликане умовами воєнного стану і сподіваємося на відновлення нормального наукового процесу.
Постановою Президії НАН України ухвалено низку важливих рішень. Зокрема,
– про підготовку, спільно з Міністерством закордонних справ України, звернень до міжнародних наукових організацій щодо виключення з їхнього складу (чи призупинення членства) наукових організацій Російської Федерації й припинення будь-якої співпраці з російськими науковими організаціями;
– про припинення будь-яких форм співробітництва НАН України з російськими науковими організаціями й російськими вченими і тими міжнародними науковими організаціями, які фактично знаходяться під контролем Росії;
– про перегляд підходів до формату участі НАН України та її установ у тих міжнародних наукових організаціях, які принципово не засудили російську військову агресію, або форми оцінки ситуації з боку яких відтворюють російські наративи.
Постанова Президії НАН України
НАН України та Науково-видавнича рада НАН України сформували позицію щодо видавничої діяльності в умовах воєнного стану.
Відповідно до офіційної позиції Національної академії наук України, викладеної у відкритому листі НАН України від 07.03.2022, колективної відозви членів НАН України — іноземних членів РАН до Президії Російської академії наук і розпорядження Президії НАН України від 07.03.2022 № 145 «Про припинення співпраці з ученими Російської Федерації у видавничій сфері» усім науковим установам і науковцям НАН України необхідно негайно:
1) вивести зі складу редакційних колегій усіх вітчизняних наукових періодичних видань НАН України науковців, афілійованих з Російською Федерацією (далі – РФ), а також припинити залучення їх до рецензування матеріалів, наданих до вітчизняних видань;
2) усім вітчизняним науковцям вийти зі складу редакційних колегій наукових періодичних видань РФ, а також припинити рецензування матеріалів, наданих до цих видань;
3) повністю припинити публікацію статей авторів, афілійованих з РФ, у наукових періодичних виданнях НАН України (це стосується і матеріалів, наданих до 24.02.2022);
4) повністю припинити співавторство та рецензування будь-яких видів наукових публікацій, афілійованих з РФ (монографії, збірники наукових праць, енциклопедичні й довідкові видання, доповіді й тези конференцій тощо);
5) не передавати жодних матеріалів до будь яких агрегаторів наукової інформації РФ, зокрема до Російського індексу наукового цитування (РІНЦ).
Аналогічні обмеження поширюються на співпрацю з науковцями й установами, афілійованими з Республікою Білорусь.
Указом Президента України від 09.03.2022 № 118 нашому колезі – провідному науковому співробітнику відділу політичної культури та ідеології Миколі Рябчуку присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка 2022 року за книгу „Лексикон націоналіста та інші есеї”. Щиро вітаємо Миколу Юрійовича з високою державною відзнакою.
Указ Президента України „Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка”
Глибоку стурбованість невиправданими й незаконним військовим вторгненням режиму Путіна в Україну висловила Міжнародна асоціація політичних наук (IPSA), опублікувавши на своєму сайті відповідну заяву.
В тексті заяви зокрема зазначається: „Міжнародна асоціація політичних наук (IPSA) разом із нашими колегами по всьому світу висловлює глибоку стурбованість невиправданим та незаконним військовим вторгненням режиму Путіна в Україну. Ми дуже стурбовані серйозною гуманітарною кризою в Україні, нападами на демократію та її основні цінності, такі як права людини, принцип суверенітету та мирного співжиття між народами світу”.
Члени, соратники та прихильники Центру досліджень традиції Львівсько-Варшавської школи і Львівського філософського товариства ім. Казимира Твардовського висловлюють рішуче засудження дій агресора та солідарність з українським народом, який чинить опір агресії.
Долучитися:
https://slw.uw.edu.pl/
На адресу Асоціації політичних наук України та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України надійшов лист від комітету Словацької асоціації політичних наук при SAV.
Війна – це злочин проти людяності, йдеться в листі. Саме тому Словацька асоціація політичних наук не може мовчати, коли мільйони громадян України стикаються з невиправданою російською агресією. У цій війні страждають мільйони громадян України, серед яких наші колеги та студенти, які нині зі зброєю в руках вимушені виборювати свою свободу й державну незалежність.
Словацька асоціація політичних наук висловлює солідарність з українським народом, закликає своїх членів та прихильників, наскільки це можливо, допомогти громадянам України, особливо тим, кому довелося покинути домівки через бойові дії.
Від імені комітету Словацької асоціації політичних наук при SAV лист надіслав
Юрай Марушак, голова Асоціації
На адресу нашого Інституту надійшов лист солідарності від академічної спільноти Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.
Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Микола Рябчук виступив 31 січня у Паризькому Інституті перспективних досліджень із доповіддю «Що означає “українська криза”: причини, інтерпретації та (можливі) наслідки». У виступі доповідач стверджував, що українсько-російський конфлікт сутнісно нерозв’язний із двох фундаментальних причин. По-перше, тому що панівне у Росії імперське бачення власної історії, географії та ідентичності не передбачає жодного місця для України в минулому, ані жодної легітимності у теперішньому. А по-друге, Росія послідовно реалізує ревізіоністську політику, добиваючись нового поділу Європи на «сфери впливу», насамперед визнання своїх власних «упривілейованих інтересів». Все це, природно, сприймається в Україні як екзистенційна загроза – не лише суверенітетові, а й ідентичності, і штовхає країну ще далі від агресивного, авторитарного й непрогнозованого сусіда.
Микола Рябчук
Досвід минулих десятиліть, на думку спікера, наочно показує, що всі спроби залучити Росію до конструктивного діалогу і співпраці з Заходом виявились безуспішними і що настала нарешті пора перейти від політики залучення до політики ізолювання розбійницької держави, що брутально порушує всі міжнародні угоди й правові принципи. Глибокі і комплексні санкції проти режиму можуть серйозним засобом стримування, беручи до уваги, що російські “еліти”, на відміну від іранських чи північнокорейських, глибоко інтегровані у західний світ на рівні банківських рахунків, нерухомості, проведення дозвілля і спроваджування туди родин, тож насправді вони досить вразливі щодо санкцій, якщо тільки їх уміло й послідовно застосовувати.
Відеозапис доповіді та дискусії (англійською)
10 лютого 2022 року оголошується конкурс на заміщення вакантної посади
старшого наукового співробітника (кандидат наук) відділу проблем світового політичного розвитку.
Тривалість конкурсу – місяць з дня оголошення.
Житлоплощею Інститут не забезпечує.
Документи надсилати на адресу:
Відділ кадрів. Інститут політичних і етнонаціональних
досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України,
вул. генерала Алмазова, 8, м. Київ, 01011
Довідки за телефоном: +38 (044) 285-70-49
Колективна монографія присвячена актуальній для українського суспільства проблемі – залежності між характером політичного правління і соціально-економічним становищем. Ключовим, у цьому контексті, є питання про рівень суспільної відповідальності правлячого класу країни та його основних сегментів, таких як політичні партії, правлячий режим, бізнес-корпорації, духовні та інтелектуальні лідери тощо. Проаналізовано ступінь усвідомлення правлячим класом відповідальності за наслідки своїх дій. Аналіз проілюстровано ситуацією у ряді політичних і духовних сфер, стан яких має важливе значення для виходу із кризи й консолідації громадян заради її подолання.
Монографія підготовлена за результатами наукового проєкту „Суспільна відповідальність у політичній діяльності в сучасній Україні: стан і тенденції”, виконаного в рамках цільової програми наукових досліджень „Суспільний ідеал і політичні інтереси в сучасній Україні”.
27 січня 2022 р. у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту пройшов круглий стіл „Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти”. Ініціатором заходу, який проводяться щорічно, починаючи з 2008 року, є Український центр вивчення історії Голокосту – неурядова наукова й освітня громадська організація, яку було створено в партнерстві з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Під час роботи круглого столу
В центрі уваги цьогорічного круглого столу були аспекти культури пам’яті в контексті 80 роковин від початку Голокосту. В презентації та обговоренні актуальних проблем та сучасних викликів взяли участь фахівці Українського центру вивчення історії Голокосту, міжнародні експертки та експерти з Goethe-Institut в Україні.
На державному рівні, відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.2011 № 3560-VI „Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру”, Україна щорічно 27 січня, починаючи з 2011 року, вшановує жертв страшної трагедії, а українське суспільство долучилося до відзначення цієї дати у 2005 році, коли було ухвалене рішення Генеральною асамблеєю Організації об’єднаних націй (Резолюція № 60/7 від 1 листопада 2005 року). В документі зокрема наголошується: „Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…”. Саме цим документом ООН 27 січня оголошено Днем пам’яті жертв Голокосту. Цього дня, в 1945 році, війська 1-го Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. У сучасному світі цей табір став символом нацистських злочинів. Метою запровадження відзначення цієї сумно пам’ятної дати є активізація просвітницької роботи та сприяння у запобіганні актів геноциду, зневаги до цінності людського життя.
Анатолій Подольський
На круглому столі виступив провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі він підкреслив, що у наукових і громадських колах багатьох держав історія Голокосту вже давно перестала бути тільки частиною історії євреїв, він давно сприймається як європейська, загальнолюдська, глобальна катастрофа, уроки та наслідки якої тісно пов’язані з сучасністю. Пам’ять про мільйони безневинних жертв спонукає нас до активної роботи задля недопущення в українському суспільстві будь-яких проявів антисемітизму, ксенофобії, расизму, нетерпимості та дискримінації, запобігання злочинів проти людяності задля єднання суспільства навколо ідеї побудови в Україні правової держави.
Почесними гостями зустрічі стали Фабіан Мюльталер (директор Goethe-Institut в Україні), Мелінда Сіммонс (Посол Великої Британії в Україні), Йоав Бистрицьки (заступник Посла Держави Ізраїль в Україні), Катарина Шаупп-Карманн (перший секретар, начальник відділу культури посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні), Антон Дробович (голова Українського інституту національної пам’яті), Юрій Савчук (директор Національного музею історії України в Другій світовій війні) та інші.
Головний науковий співробітник нашого Інституту, доктор філософських наук, професор В. Є. Єленський виступив модератором круглого столу „Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин”. Цикл заходів з такою назвою упродовж понад двадцяти років поспіль проводить Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова спільно з Представництвом Фонду Аденауера в Україні. Чергове засідання круглого столу відбулося 1 лютого у Києві.
Модератор круглого столу – доктор філософських наук, професор В. Єленський
Церковні ієрархи, релігійні лідери, богослови, релігієзнавці, представники соціальних наук обговорили представлену на круглому столі аналітичну доповідь „Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2021 років”.
Під час онлайн–дискусії
Як зазначив у своєму вступному слові Віктор Єленський, щорічні, упродовж двох десятиліть, дослідження релігійності, віровизнаневих переваг, міжконфесійних і державно-церковних відносин соціологічними методами дозволили накопичити унікальну науково-джерельну базу, яка має дуже мало аналогів у Центрально-Східній Європі. Дослідження дозволяють простежити динаміку змін на конфесійній карті країни, у релігійних переконаннях, знаннях і практиках, у сприйнятті вірними різних Церков одно- й іновірців, набагато глибше зрозуміти природу конфліктів на релігійному ґрунті, їх реальних масштабів та характер зв’язків між релігією і політикою. Учасники круглого столу особливо відзначили актуальність дослідницьких тем, до яких звертаються дослідники і які охоплюють проблеми, з якими зіткнулися релігійні організації України з початком російської агресії, виклики, що їх кидає релігійному середовищу суспільно-економічна ситуація в країні та пандемія коронавірусу, котра відкрила не лише нові горизонти церковного служіння, але й нові богословські теми.
Учасники круглого столу також сформулювали пропозиції для органів державної влади у сфері гармонізації державно-церковних відносин.
21 січня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбувся Всеукраїнський історико-культурологічний форум до Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Небесної сотні. Одним зі співорганізаторів заходу був Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (програма заходу).
На панельній дискусії „Україна вільна. Соборна. Неподільна” доповідачами виступили головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура та провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.
О. Калакура розпочав наукову дискусію і поділився своїм баченням змісту поняття Соборність, місця Дня Соборності в історії України, запропонував колегам зосередитись на цінностях, які об’єднують українців, досягненнях 30 років незалежності України.
Учасники форуму
Ю. Ніколаєць висловив свої думки щодо соборності українців, зокрема обґрунтував тезу, що сьогодні від подальших активних бойових дій російського агресора стримують єдність українців у підтримці своєї держави та в підтримці Збройних сил України. За усіма соціологічними опитуваннями, наголосив доповідач, саме Збройним силам України найбільше довіряють наші громадяни.
В музеї історії Університету Григорія Сковороди
Виступи інших учасників панельної дискусії були присвячені висвітленню актуальних питань сучасних процесів суспільно-політичного розвитку країни, протистояння агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України.
Напередодні Дня Соборності України, 21 січня 2022 року відбувся масштабний науковий захід у формі онлайн-мосту під назвою „Дорога до Акту Злуки”. Одним зі співорганізаторів заходу, присвяченого визначній події, виступив Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (програма наукового заходу).
Захід поєднував урочисту і наукову частини. Під час першої, слово мали керівники установ-співорганізаторів онлайн-мосту.
У своєму виступі, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, віцепрезидент НАН України О. О. Рафальський наголосив, що урочисте прийняття велелюдним віче на Софійському майдані 22 січня 1919 року Акта Злуки – одна з визначних віх української історії. У тривалій боротьбі українського народу за утворення національної держави ідея соборності завжди виступала фундаментальним інтеграційним чинником. Оцінюючи ці події в нинішніх умовах, необхідно підкреслити їх історичну детермінованість, опертя на споконвічну мрію українства про незалежну і соборну державу. Зрештою, це був породжений революційною боротьбою вияв волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідчення могутнього потягу до формування політичної нації. Нереалізованість Акта Злуки не може перекреслити його історичної та ідейно-політичної значущості. Адже це був приклад усвідомленого об’єднавчого руху, цивілізованого, не експансіоністського збирання етнічних територій, гілок нації в єдиній суверенній державі.
Оцінюючи тогочасні події в контексті сучасності, О. Рафальський підкреслив їх історичну детермінованість та актуальність ідеї соборності, а також – необхідність дослідницького освоєння цієї надзвичайно важливої тематики.
Олег Рафальський під час наукового онлайн-заходу
У науковій дискусії „Українська соборність: парадигма революційної доби” взяв участь і виступив з доповіддю „Українська революція і чинники формування концепції національного соборництва” головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки нашого Інституту, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України В. Ф. Солдатенко.
Доповідач наголосив на тому, що лідери Української революції передусім М. Грушевський, В. Винниченко, їхні колеги по Центральній Раді, здійснюючи курс на відродження національної державності, уже з весни 1917 р. на основі послідовного застосування етнографічного принципу, обґрунтували наближені (загальні) контури меж України. Переконливими, зазначив доповідач, визнавалися аргументи для включення до складу новоутворення територій дев’яти тогочасних губерній, а також частин Галичини й Буковини, Холмщини й Підляшшя, низки районів у прикордонній зоні, де чисельність українського населення перевищувала 50 %. Попри наявність серйозних складнощів переговорного процесу, ІІІ Універсалом Центральної Ради (7 листопада 1917 р.) були чітко зафіксовані природні, прораховані кордони проголошеної Української Народної Республіки.
Валерій Солдатенко під час наукового онлайн-заходу
Доповідач зупинився також на аналізі роботи делегації УНР на Брестській мирній конференції та звернув увагу на те, що у відчайдушній боротьбі з грандами європейської дипломатії вдалося відстояти справедливі національні інтереси, й це відкривало хороші перспективи для поетапного втілення в життя концепції української соборності. Однак уряди Центральних держав відмовилися виконувати досягнуті домовленості й повністю анулювали їх під час гетьманату. Окупаційні сили перешкодили здійсненню задумів П. Скоропадського щодо приєднання до України Кубані та Криму силовими (щоправда, переважно сумнівними, малоперспективними) методами.
У своїй доповіді В. Солдатенко схарактеризував діяльність політичної еліти західноукраїнського регіону в умовах розпаду Австро-Угорщини й запровадження власної державності в листопаді 1918 – січні 1919 рр., розробці пропозицій щодо об’єднання УНР і ЗУНР, який був покладений в основу Акту соборності 22 січня 1919 р. Попри те, що погодженому з політичним проводом наддніпрянців проєкту (концепції) через цілу низку причин не судилося здійснитися, дослідження тогочасного періоду української історії залишається актуальним науковим завданням.
Учасники наукового зібрання заслухали низку інших ґрунтовних доповідей, присвячених соборницькому руху як чиннику національної ідентифікації українців.
Символічний відеоміст єдності об’єднав науковців усіх регіонів України – в заході взяли участь понад 50 провідних вчених – істориків та політологів.
З нагоди виходу колективної монографії „Meandering in Transition. Thirty Years of Reforms and Identity in Post-Communist Europe” („Заплутані трансформації. Тридцять років реформ та ідентичнісних змін у посткомуністичній Європі”, за ред. Остапа Кушніра та Олександра Панкеєва) Канадський інститут українських студій (КІУС) організував дводенну міжнародну конференцію „Ukraine in the Context of Thirty Years of Identity-Building in Post-Communist Europe” („Україна в контексті тридцятилітнього конструювання ідентичностей у посткомуністичній Європі”, Едмонтон, 29–30.11.2021), на якій запропонував дослідникам продовжити обговорення порушених у книзі питань.
Микола Рябчук, провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – автор вступної статті до монографії, виступив з доповіддю „Shifting the wall further east: What remains of ‘Eastern Europe’ thirty years later?” („Пересування стіни далі на схід: що залишилося від «Східної Європи» по трьох десятиліттях?”). У ній науковець спробував концептуалізувати певні закономірності розвитку посткомуністичних держав за кардинально різними траєкторіями, стверджуючи, що, крім об’єктивних структурних чинників (насамперед – рівня вестернізації цих держав у докомуністичний період), істотну роль відігравали й суб’єктивні рішення внутрішніх, а деколи й зовнішніх політичних акторів.
Трансляція конференції доступна на Facebook-сторінці КІУС:
В межах заходів із вшанування 80-х роковин початку Голокосту на теренах України в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна 13–14 грудня 2021 року пройшов міжнародний науково-педагогічний семінар «Голокост на теренах України: локальний (мікроісторичний) комеморативний та освітній виміри». В рамках семінару відбулося відкриття підготовленої Українським центром вивчення історії Голокосту тематичної виставки «(Не)дитячі історії».
На семінарі з науковою доповіддю «Регіональні особливості історії Голокосту на теренах України крізь призму особистих (персональних, родинних) історій» виступив провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У своєму виступі він наголосив на актуальності й важливості збереження і дослідження персональних, сімейних історій людей, що пережили нацистську окупацію та Голокост. Завдяки такому індивідуальному виміру трагедії, зазначив доповідач, ми можемо спробувати уявити всі жахи тоталітаризму й усвідомити важливість протистояти таким злочинам сьогодні в сучасній європейській і українській політичній ситуації.
Анатолій Подольський
Семінар проходив у межах німецько-українського освітнього проєкту «80 років трагедії у Бабиному Яру: електронний меморіал для України». Проєкт стартував навесні цього року і має на меті сприяти збереженню пам’яті про Голокост у колективній свідомості українського суспільства шляхом підготовки спеціальних видань, проведення пам’ятних заходів, створення тематичного онлайн-ресурсу тощо.
Науково-педагогічний захід було пов’язано з 80-ми роковинами масових розстрілів євреїв Харкова, що розпочалися в грудні 1941-го року в Дробицькому Яру. Разом із ХНУ ім. В. Н. Каразіна співорганізаторами заходу та партнерами проєкту, ініційованого єврейською громадою м. Дюссельдорф за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини були: Український центр вивчення історії Голокосту, Центр дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства та Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини.
Участь в роботі семінару взяли відомі в Україні та за її межами дослідники Голокосту, фахівці з комеморації, працівники музеїв, представники формальної та неформальної освіти.
Під час науково-педагогічного семінару
Науково-педагогічний семінар було спрямовано на висвітлення локальних особливостей геноциду євреїв на українських теренах у роки Другої світової війни, відверте й професійне обговорення проблем сучасної політики пам’яті в Україні. Семінар відбувся за участі ректора університету Тетяни Кагановської, членів вченої ради ХНУ ім. В. Н. Каразіна, Надзвичайного та Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анки Фельдгузен, Почесного консула Федеративної Республіки Німеччина в Харкові Тетяни Гавриш, голови представництва «Натів» у Харкові Марка Гольдмана, керівника проєкту «80 років трагедії в Бабиному Яру: електронний меморіал для України», представника єврейської громади міста Дюссельдорф ФРН Матіаса Ріхтера.
Відеозапис першого дня роботи семінару
Відеозапис другого дня роботи семінару
У монографії проаналізовано процеси трансформації політичного режиму в Україні за період незалежності. На основі використання широкої емпіричної бази проаналізовано девіантне співвіднощення проєктного і робочого політичних режимів в Україні, специфіка системи державного управління, регіональні практики функціонування політичного режиму, характер політичних партій та громадянського суспільства, політичної культури та політичної свідомості громадян за наявного в Україні політичного режиму, роль фінансово-промислових груп у політичних процесах. Проаналізовано динаміку України у світових рейтингах демократії, феномен «захопленої держави», сформульовано рекомендації щодо перспектив зміцнення демократії в Україні. Книга розрахована на науковців, політиків, докторантів та студентів-політологів, усіх, хто цікавиться особливостями політичного розвитку України.
30 років тому Республіка Польща першою визнала державну незалежність України. З цієї нагоди 9 грудня 2021 р. Представництво Польської академії наук у Києві та Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України організували круглий стіл «30 років співпраці Польщі та України».
Польську сторону під час цього заходу представляли Матеуш Бялас (Mateusz Białas) – в.о. директора Представництва ПАН у Києві, Ґжегож Мотика (Grzegorz Motyka) – директор Інституту політичних досліджень ПАН, Агніешка Ціанціара (Agnieszka K. Cianciara) – політолог, експерт з питань політики ЄС, доктор політичних наук, професор Інституту політичних студій ПАН, Павел Коваль (Paweł Kowal) – політолог, історик, публіцист, професор Інституту політичних досліджень ПАН, депутат польського Сейму.
З українського боку учасниками заходу були Олег Рафальський – віцепрезидент НАН України, директор ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, Олександр Майборода – член-кореспондент НАН України, заступник директора ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, Олег Калакура – доктор політичних наук, головний науковий співробітник ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, Юрій Шаповал – доктор історичних наук, головний науковий співробітник ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, співробітники ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса та інші науковці (програма круглого столу).
Учасники круглого столу
Вітаючи учасників і гостей наукового заходу, Олег Рафальський і Матеуш Бялас наголосили, що співпраця України і Польщі у всіх сферах – політичній, безпековій, економічній, культурній, освітній, науковій – є вкрай важливим елементом солідарності наших народів.
Олександр Майборода зробив наголос на тих напрямах співпраці між Україною і Польщею, які, на його думку, можуть бути фокусом спільної уваги. Зокрема, важливою темою досліджень могла б стати проблема формування української етнічної ідентичності у складі Речі Посполитої, яка фактично стала державним лоном українського етногенезу. Так само потребує подальшого вивчення історія співпраці тих українських і польських суспільних сил, які діяли заради відродження своїх держав. Актуальною також є проблема залежності економічного прогресу від функціонування політичної системи та діяльності правлячого класу. Україні й Польщі доведеться докласти великих спільних зусиль, щоб відстояти принципи демократичного права, а з іншого боку, не дозволити використовувати ці принципи для створення хаосу у міжнародних відносинах. О. Майборода наголосив на важливості культурних обмінів, маючи на увазі класичну й сучасну літератури, обміни концертними програмами, виставками, спільне створення культурного продукту. Взаємний обмін культурними зразками може суттєво зміцнити слов’янську солідарність у її традиційно демократичній формулі. Доповідач наголосив на тому, що про перспективи українсько-польського співробітництва доводиться говорити у дуже тривожний час. Україні важлива будь-яка підтримка з боку найближчих європейських сусідів, у першу чергу, з боку польського народу, чий історичний приклад здобуття національної свободи став вирішальною умовою його успішного розвитку.
Зліва направо: Матеуш Бялас, Олег Рафальський, Олександр Майборода
Павел Коваль констатував, що західна орієнтація України виступає гарантом безпеки Польщі. Саме тому Польща – основний природний союзник проєвропейської України. Віддаючи належне іншим країнам Східного партнерства – Молдові та Грузії, Павел Коваль відверто визнав, що саме Україна займає одне з домінуючих місць у польській зовнішній політиці. Як депутат польського парламенту, а в минулому – Європарламенту, доповідач зазначив, що лобіювання євроінтеграції України завжди наштовхувалося на опір Росії, тому необхідно замислюватися про можливі гібридні форми інтеграції України до Євросоюзу, зокрема часткове членство, яке у першу чергу забезпечить економічну співпрацю сторін.
Павел Коваль
Олег Калакура наголосив, що окупаційно-гібридна війна Російської Федерації проти України має й антипольське спрямування, яке базується на імперській парадигмі «спільного ворога», виклав ретроспективний погляд на періодизацію новітніх українсько-польських відносин, окреслив знакові досягнення українсько-польської співпраці у соціогуманітарній та інших сферах, відзначив важливість опанування українцями польського досвіду консолідації суспільства, успішних реформ та орієнтації на європейські стандарти. Підкреслювалось, що тільки спільними зусиллями Україна та Польща зможуть протистояти збройній, соціокультурній та інформаційній агресії з боку Росії, а для цього необхідно розширити контакти й співпрацю інтелектуалів, продовжити науковий і культурно-мистецький діалог, подолати негативні нашарування у свідомості, успадковані міфи та стереотипи в оцінках та трактуванні минулого. Тільки поглиблення політики стратегічного партнерства, що базується на цивілізаційному виборі України й Польщі, взаєморозумінні, забезпеченні спільних інтересів, деміфологізації так званих «важких тем» історії, захист інтересів і прав українців у Польщі та поляків в Україні, може стати новим стимулом для українсько-польської співпраці та протистояння російській експансії.
Олег Калакура
Доповідь Агніешки Ціанціари значною мірою перегукувалася з міркуваннями її польського колеги. Пані професор зазначала, що склалося стереотипне уявлення про Польщу як «адвоката» України у Євросоюзі. Але останніми роками ситуація змінилася, – здебільшого через внутрішні проблеми Євросоюзу, що супроводжуються охолодженням стосунків Польщі з Німеччиною і Францією, з одного боку, і «підняттям ставок» Росією, з другого. За цих обставин виникає питання, чи потребує Україна подальшої адвокації Польщі? На думку доповідачки, Польщі у боротьбі за європерспективи України варто залучати якомога ширше коло європейських країн. Усвідомлюючи складність цих перспектив, Агніешка Ціанціара вважає доцільним використання тактик «нога у двері» і «малих кроків», які б дали змогу поступового руху України до Європи.
Агніешка Ціанціара і Юрій Шаповал
Юрій Шаповал у своєму виступі зупинився на ключових моментах життя та діяльності журналіста й науковця Богдана Осадчука (1920–2011). Сімдесят років він прожив у Берліні, тут закінчив університет, тут став відомим як журналіст «Александер Кораб». Під цим псевдонімом його десятиліттями знали читачі німецьких газет і найстарішого швейцарського часопису «Neue Zürcher Zeitung». Професор Ю. Шаповал проаналізував значущість зусиль Богдана Осадчука для зміцнення польсько-українських відносин у 1950–2000 рр., в першу чергу його співпрацю з Єжи Ґедройцем, директором Літературного інституту, головним редактором емігрантського журналу «Культура», що видавався у Франції в 1947–2000 рр. У доповіді було підкреслено, що без цих двох осіб не можна собі уявити польсько-українське єднання. Вони будували його, коли ще не було ні вільної Польщі, ані вільної України. Доповідач спирався на недоступні раніше архівні документи, оприлюднив маловідомі чи взагалі незнані факти.
Ґжегож Мотика
Ґжегож Мотика підсумовуючи захід, зазначив, що сьогоднішня дискусія є демонстрацією спільної й плідної співпраці науковців Польщі й України. «Чи має Україна майбутнє у Європейському Союзі?». Ще 20 років тому важко було відповісти на це запитання. Нині ж, – це важким, але реальний сценарій. Цього б не могло статися без постійних контактів культурної та наукової еліти обидвох країн, якій вдалося здолати чимало, в першу чергу – історичних, суперечностей, знайти точки дотику і ретранслювати ці компроміси своїм суспільствам.
З нагоди 30-ї річниці визнання Угорщиною незалежності України та річниці підписання Будапештського Меморандуму в Будапешті 4 грудня 20121 року відбувся міжнародний круглий стіл експертів «Українська діаспора: через культуру до взаєморозуміння та безпеки». Ініціатором проведення форуму виступила українська громада угорського міста Дунауйварош за підтримки адміністрації міста та „Фонду української культури Угорщини”. Співорганізатором заходу з українського боку виступала громадська організація „Центр аналізу регіональних ризиків”.
Метою форуму було об’єднання зусиль експертного середовища та європейської громадськості задля прискорення інтеграції України в загальноєвропейський та євроатлантичний простір.
З вітальним словом перед учасниками заходу виступила Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Любов Непоп. Вона наголосила на важливості єднання українців за кордоном: „Для нас надзвичайно важливо, щоб українці за кордоном зберігали свою єдність, сприяли розвитку відносин України з державами, в яких вони проживають, і допомагали мобілізації міжнародного співтовариства на підтримку України”.
В роботі наукового заходу взяли участь угорські та українські науковці, експерти аналітичних центрів та дослідницьких установ, представники інститутів громадянського суспільства, засобів масової інформації.
Участь у роботі круглого столу взяла завідувачка відділу Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, член-кореспондент НАН України Галина Іванівна Зеленько.
Учасники наукового зібрання наголошували на тому, що 27 років тому Україна позбулася статусу ядерної держави, розраховуючи на захист та підтримку з боку США, Великої Британії та Росії, а натомість отримала захоплення Росією Криму, війну на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Про Будапештський меморандум, вважають учасники круглого столу, особливо варто згадувати нині – в контексті нової ймовірної російської військової агресії.
Галина Зеленько наголосила та тому, що Будапештський меморандум – це не лише про гарантії безпеки для конкретної держави – України, а й про політику нерозповсюдження ядерної зброї. Фактично невиконання своїх зобов’язань країнами-підписантами Будапештського меморандуму руйнує філософію Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Тому відкидати його було б неправильно, навпаки – важливо, щоб ідеї Будапештського меморандуму не зникали з публічного дискурсу.
Учасники круглого столу
Про необхідність об’єднання у протистоянні російській агресії дипломатичних, політичних, економічних та військових зусиль та забезпечення регіональної стабільності йшлося у виступах Джеймса Шеррі, Александра Дулеби, Валерія Кравченко, Світлани Мітряєвої, Олексія Їжака, Володимира Приходько, Одраша Родноті, Ілдико Еперйеші, Наталії Никифорак та ін.
Представництво ПАН у Києві та Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України запрошують науковців, працівників державних органів та інститутів громадянського суспільства до участі в роботі круглого столу „30 років співпраці Польщі та України”, який відбудеться 9 грудня 2021 року о 10:00 годині у Києві (вул. Генерала Алмазова, 8, 2 поверх, конференц-зала).
30-років тому народ України проголосував за незалежність своєї держави і Польща однією з перших визнала державну незалежність України. Вже 8 січня 1992 р. між державами були встановлені дипломатичні відносини. З нагоди 30-ї річниці цих подій експерти Інституту політичних студій Польської академії наук та Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України окреслять комплекс чинників, що впливають на формування двосторонніх відносин, змалюють перспективи їх подальшого розвитку (програма круглого столу).
Враховуючи протиепідемічні вимоги щодо дотримання соціальної дистанції між учасниками зібрань і розмір зали просимо обмежити участь вашої установи одним представником. Будемо вдячні за повідомлення про участь до кінця робочого дня 8 грудня. Адреса електронної пошти: office@ipiend.gov.ua
Контактні особи:
Матеуш Бялас, в.о. Директора Представництва ПАН у Києві, mateusz.bialas@pan.pl, +38 (050) 165-02-15 (Viber), +48-575-431-534 (Whatsapp)
Олександр Микитович Майборода, заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України – mayboroda@ipiend.gov.ua, +38 (044) 285 77 22; +38 (095) 294 66 44.
Оргкомітет
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
