7 листопада 2025 року в межах навчального візиту польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи» відбулася зустріч учасників проєкту з представником офісу Польського омбудсмена (Rzecznik Praw Obywatelskich).

У зустрічі взяли участь співробітники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України – заступниця директора д.політ.н. Галина Зеленько, провідні наукові співробітники Ростислав Балабан і Наталія Кононенко та старша наукова співробітниця Світлана Ситник.

Представник Офісу пан Матей Крук ознайомив делегацію з ключовими напрямами роботи Польського омбудсмена та наголосив, що діяльність установи спрямована на забезпечення ефективного дотримання верховенства права й основних прав і свобод людини. Особливу увагу офіс приділяє питанням захисту прав меншин, забезпеченню доступу до правосуддя, а також контролю за дотриманням термінів досудового слідства.

Пан Крук підкреслив активну співпрацю омбудсмена з громадськими організаціями у сфері моніторингу та реагування на потенційні порушення прав людини. Важливою ділянкою роботи є також контроль за виконанням Польщею положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та розгляд випадків дискримінації за ознакою ідентичності. Ці зобов’язання закріплені у спеціальному законодавстві, ухваленому після вступу Польщі до Європейського Союзу.

Під час сесії запитань і відповідей учасники обговорили механізми захисту прав українців у Польщі, взаємодію Польського омбудсмена з Європейським омбудсменом, а також особливості роботи інституції до та після вступу Польщі до ЄС.

Зустріч стала важливою складовою програми навчального візиту та сприяла поглибленню українсько-польського наукового співробітництва у сфері дослідження політичних інститутів і практик захисту прав людини.

6 листопада 2025 року у Парижі відбулася Міжнародна конференція «Ukraine and the World: Ukrainian Science in France», організована спільно з Посольством України у Франції та провідними французькими науковими інституціями. Захід став платформою для представлення сучасних українських досліджень у гуманітарній, соціальній та природничій сферах.

Серед учасників конференції виступила Оксана Зорич, співробітниця Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

У доповіді під назвою «National Consolidation in the Ukrainian Information Space: Between Social Integration and Symbolic Power» дослідниця представила результати свого дослідження, присвяченого ролі комунікації у процесах національної консолідації під час війни.

Оксана Зорич зазначила, що український інформаційний простір у воєнний період функціонує як ключовий механізм соціальної інтеграції. Комунікація в цьому контексті виступає не лише інструментом обміну інформацією, а й способом відтворення символічних меж спільноти. Формування національної єдності відбувається через узгодження смислів і практик взаємодії в цифровому середовищі, а не через централізоване управління. Таким чином, український досвід демонструє перехід від ієрархічних моделей символічної влади до мережевих форм колективного значення, що забезпечують гнучку, адаптивну стійкість суспільства під час війни.

Дводенний захід організувала Українська наукова діаспора у Франції за підтримки Посольства України у Франції та Міністерства освіти і науки України з нагоди проведення Днів української науки у Франції.

6 листопада 2025 року у Варшавському університеті відбулося чергове засідання в межах спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи», який реалізується за участю співробітників відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Темою семінару стало обговорення питань поділу та рівноваги влад.

З українського боку з доповіддю «Зворотний вплив системи стримувань і противаг на функціонування політичних інститутів в Україні» виступила проф. Галина Зеленько. У доповіді було проаналізовано умови формування української системи стримувань і противаг, вплив процесів первинного нагромадження капіталу, особливості нормотворення під час дії перехідних положень конституції (1996–1999 рр.).

Авторка окреслила циклічний характер конституційних змін і продемонструвала, що українська система стримувань і противаг набуває реверсивної динаміки, що зумовлює інституційну нестійкість. Унаслідок цього в Україні формується циклічна модель інституційної рівноваги, де зворотний вплив системи стримувань і противаг проявляється через адаптацію політичних інститутів до змін конституційного дизайну, а часті зміни не дають можливість сформуватися усталеним політичним практикам, а системі стримувань і противаг виконувати притаманні їй функції. Зокрема, широку дискусію викликала озвучена дослідницею проблема неможливості виконання системою стримувань і противаг класичної стабілізуючої функції  в умовах нестабільного балансу влад, частих конституційних змін, партизації державних інститутів та високої політичної конфліктності. 

Другу доповідь представив д-р Міхал Містигач, який проаналізував зміни в польській конституційній моделі протягом 2015–2023 рр., зокрема кризу між виконавчою та судовою владою та наслідки ерозії принципу верховенства права. Вчений проаналізував і визначив порушення системної практики, що призвели до ерозії верховенства права, що зрештою призвело до визнання польської конституційної демократії дефектною у 2023 році. Зокрема доповідач зупинився на кризі між виконавчою та судовою владою, принципом сепарації влади. При цьому М. Містигач наголосив, що діджіталізація є важливим фактором у демократизації усіх гілок влади, підкресливши, що Україна досягла більших успіхів у цифровізації. 

У підсумку учасники проєкту дійшли висновку про необхідність розроблення нової форми суспільного договору, що відповідав би сучасним викликам і забезпечував стабільний баланс владних інтересів.

Від Інституту у семінарі також взяли участь провідні наукові співробітники Тетяна Ляшенко, Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та старший науковий співробітник, доц. Світлана Ситник. З польського боку у семінарі взяли участь проф. Ришард Баліцький (Вроцлавський університет), проф. Ярослав Фліс (Ягеллонський університет), проф. Антоній Камінський (Інститут політичних наук ПАН), проф. Агнєшка Дудзінська (Варшавський університет) та ін.

4 листопада 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся експертний семінар «Прозорість і довіра: як реформувати державну службу без втрати легітимності», організований низкою громадських організацій – Professional Government Association (PGA), Коаліцією «Реанімаційний пакет реформ» (РПР), Центром політико-правових реформ (ЦППР), Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ), Vox Ukraine та Асоціацією політичних наук України (АПНУ). Захід став майданчиком для професійного діалогу між урядовими структурами, науковою спільнотою, громадянським суспільством та міжнародними партнерами щодо оновлення системи публічної служби.

Учасники обговорили три ключові напрями майбутньої реформи: скасування довічного статусу політично значущих осіб (PEP), модернізацію фінансового декларування та приведення системи оплати праці державних службовців до ринкових стандартів. Представники урядових інституцій – Наталія Козловська (Секретаріат Кабінету Міністрів України), Олександр Гладун (НАЗК) та Кирило Клименко (Рахункова палата) наголосили на необхідності узгодження антикорупційних, бюджетних і управлінських рішень у межах підготовки нової Стратегії реформування державного управління (2026–2030). Вони визнали, що державна служба потребує оновлення системи оплати праці, але це має відбуватися синхронно з інституційним зміцненням самої служби.

Представники громадянського суспільства – Артем Шаіпов (PGA), Тарас Шевченко (ЦЕДЕМ) та Гліб Вишлінський (Центр економічної стратегії, ЦЕС) закликали уникати спрощення реформи через надмірний антикорупційний ухил. Вони наголосили, що реформа має спиратися на доказову політику та враховувати суспільне сприйняття справедливості. Зокрема, А. Шаіпов закликав до проведення емпіричних досліджень щодо довіри до інституцій, а Т. Шевченко попередив про ризики «антикорупційного максималізму», який може підірвати мотивацію державних службовців. Вишлінський підкреслив, що зростання заробітних плат у державному секторі є передумовою ефективності реформи, а не її наслідком.

Академічна та експертна спільнота – Олена Суший (Інститут соціальної і політичної психології НАПН), Галина Зеленько, Світлана Ситник, Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та Юрій Ніколаєць (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, члени Асоціації політичних наук України) наголосили, що успішність реформ вимірюється рівнем суспільної довіри, а не лише адміністративними змінами. Вони підкреслили необхідність повернення в політичні практики політичної відповідальності, відкритої комунікації з громадянами та інституційної послідовності. Людмила Южва (NDI) звернула увагу на значення комунікаційної складової у формуванні довіри до процесів реформування.

Європейські організації були представлені Угісом Сіксом, керівником проєкту EU4PAR, який наголосив на тому, що ЄС послідовно наполягає на важливості дотримання принципу ризик-орієнтованості та міжнародних стандартів прозорості в оцінці діяльності державної служби, а також на необхідності балансу між відкритістю даних і захистом приватності державних службовців .

Дискусія показала: український дискурс про реформу державної служби поступово виходить за межі технократичного підходу і набуває рис ціннісного пошуку балансу між контролем, довірою та професійністю. Учасники семінару погодилися, що оновлення державної служби має спиратися на прозорість, доказовість і політичну відповідальність. Реформа, яка зберігає легітимність, повинна стати публічним договором довіри між державою, суспільством і міжнародними партнерами.

30 жовтня в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл на тему: «Хто формує українську ідентичність в умовах російсько-української війни».

Його співорганізаторами виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Львівський національний університет ім. І. Франка та ГО «Центр реформ та місцевого розвитку», представник якого Богдан БЕВЗ став модератором заходу.

Зібрання відкрив заступник директора ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Олександр Майборода.

Зліва направо: Юрій Ніколаєць, Олександр Майборода, Богдан Бевза

Робота круглого столу була організована у форматі двох сесій: «Суб’єкти формування української ідентичності у сфері культурної та регіональної політики» та «Суб’єкти формування української ідентичності у сфері освіти та молодіжної політики». Жваву дискусію викликали доповіді заступника керівника управління гуманітарної безпеки та людського розвитку служби з питань соціальної та гуманітарної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України Артема ГОЛОБОКОВА, професора кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету ім. І. Франка, доктора політичних наук Ігоря ВДОВИЧИНА, доктора історичних наук, провідного наукового співробітника відділу політичної культури та ідеології ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса Павла ГАЙ-НИЖНИКА, аспіранта відділу політичної культури та ідеології ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса Ігоря ЦИГВІНЦЕВА. В обговоренні активну участь взяли завідувач відділу етнополітології ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса, доктор політичних наук, професор Віктор КОТИГОРЕНКО та завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій НІКОЛАЄЦЬ.

Виступає Артем ГОЛОБОКОВ

Учасники круглого столу висловили певні зауваження до тлумачення понять «українська громадянська ідентичність» та «українська національна ідентичність» у Законі України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», а також стурбованість через можливі ризики, пов’язані із запровадженням в Україні множинного громадянства та можливістю залучення до процесу відбудови зруйнованих під час російсько-української війни виробничих потужностей порівняно великої кількості зовнішніх трудових мігрантів. Було відзначено, що у платформізованій публічній сфері війна функціонує як механізм виробництва легітимності, де архітектура видимості та жанрові конвенції визначають не лише обсяг, а й тип довіри – і саме тому подальше обговорення має рухатися від оцінки окремих акторів до політик прозорості, модерації та медіаграмотнісних інтервенцій, здатних розірвати «короткі ланцюжки» маніпулятивної легітимації. Був зроблений наголос, що у сучасних умовах надмірний акцент на необхідності підвищення рівня медіаграмотності громадян не повинен відтіняти потребу у підвищенні рівня масових комунікацій.

У центрі Павло Гай-Нижник

Доповідає Ігор Цигвінцев

Пори досить гостру дискусію, що точилася під час заходу, його позитивні результати не викликають сумніву. Круглий стіл став майданчиком, де свої позиції з приводу контраверсійного законодавства, що регулює сферу формування національної ідентичності, висловили представники державних інституцій громадянського суспільства та наукової спільноти.

Науковці Інституту взяли активну участь у роботі XV Міжнародної науково-практичної конференції «Південь України в умовах глобальних соціокультурних трансформацій: питання культурної, етнорелігійної, етнічної та національно-громадянської ідентичності», що відбулася 2–3 жовтня 2025 року на базі Запорізької політехніки. Від 1995 року ця конференція утвердилася як авторитетний майданчик для обміну досвідом і налагодження наукових зв’язків між університетськими й академічними науковцями, музейними інституціями та національно-культурними спільнотами.

Цьогорічна наукова подія зібрала істориків, соціологів, філософів, філологів, політологів і краєзнавців, які представили результати власних досліджень і обговорили актуальні питання етнокультурних процесів, національної ідентичності, мовної та культурної політики України в умовах війни та глобальних трансформацій. 

Із вітальним словом до учасників виступив заступник директора з наукової роботи ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода. На пленарних засіданнях виступили провідні українські та іноземні науковці, серед яких співробітники Інституту: Юрій Ніколаєць, Тетяна Бевз, Анатолій Подольський, Наталія Кочан, Анастасія Дегтеренко та Олексій Ляшенко.

Конференція вкотре об’єднала провідних українських і зарубіжних науковців, експертів та дослідників, які обговорили історичні, культурні та соціальні аспекти розвитку України, роль етнічних і національних спільнот у сучасному суспільстві та перспективи збереження культурної спадщини.

Відеозапис конфереції

Фотогалерея конференції

27 жовтня 2025 р. у митрополичих палатах Софіївського собору у Києві відбулося урочисне вручення дипломів лауреатам Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року – 2025». У номінації «Історико-політологічна література» першість й відповідний диплом лауреата здобув провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник за трилогію «Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух».

Всеукраїнська літературно-мистецька премія «Київська книга року» — це престижна щорічна відзнака, заснована Київською міською державною адміністрацією з метою підтримки вітчизняних авторів, видавців і популяризації українського слова. Премією відзначаються найкращі книжкові видання, створені у столиці або пов’язані з нею тематично, художньо чи науково. Лауреатів визначають у кількох номінаціях — від художньої та дитячої літератури до історико-політологічних, мистецьких та краєзнавчих досліджень.

У Берліні вийшла друком книга головного наукового співробітника нашого інституту, доктора історичних наук, професора Юрія Шаповала «Богдан Осадчук. Життя в триалозі». Видання було ініційоване Центром історичних досліджень Польської академії наук у Берліні і є частиною серії «Україна-Польща-Німеччина. Трикутник діалогу».

Книга містить текст німецькою, польською і українською мовами. Це закономірно, адже дослідження присвячено  Богдану Осадчуку (1920-2011), журналісту і вченому, професору Вільного університет Берліна. Народжений в Коломиї, Осадчук 70 років прожив у Берліні. Завдяки володінню польською, німецькою і українською мовами (він розмовляв і писав ними вільно), він став «людиною пограниччя», яка своїми публікаціями і виступами єднала Польщу, Німеччину і Україну. Німецькою він він створив багато важливих текстів, які друкувалися в найвпливовіших часописах Західної Німеччини та Швейцарії. Його наукова та журналістська творчість як визнаного аналітика подій у країнах «соціалістичного табору» і Радянського Союзу в період холодної війни увійшла до канону радянології і в багатьох аспектах залишається актуальною до сьогодні. Завдяки багаторічній співпраці з Єжи Ґедройцем, директора Літературного інституту в Мезон-Ляффіт (Франція) і редактора журналу «Kultura», Осадчук зробив величезний внесок у справу польсько-українського порозуміння і примирення.

Вперше книга була представлена у Варшаві у вересні поточного року під час роботи ІІІ Міжнародного конґресу дослідників історії Литви, Польщі, України і Білорусі. Тоді Ю. Шаповал зробив доповіді «Люди, які нас обʼєднують» і «Інтелектуальна спадщина Єжи Ґєдройца: що актуально сьогодні», в яких йшлося про значення діяльності Богдана Осадчука. Під час обговорення директор Центру історичних досліджень Польської академії наук у Берліні професор Ігор Конколевський висловив сподівання, що книга Ю. Шаповала «знайде ширше коло читачів у Польщі, Україні та Німеччині, а також буде використана з дидактичною метою – створення навчальних матеріалів для викладання історії XX століття через біографічну розповідь про найважливіших піонерів діалогу та примирення в Європі – людей, які заради кращого співіснування сусідніх суспільств і народів вчили себе та інших, як на основі наукового аналізу та діалогу описати й подолати зло, яке у XX столітті породило багато травм і драм».

27 жовтня 2025 року Ю. Шаповал виступив на колоквіумі, організованому Інститутом східноєвропейської історії і країнознавства Тюбінґенського університету з науковою доповіддю про значення інтелектуальної спадщини Богдана Осадчука для Німеччини, а також для сучасної Польщі і України.

Доктор політичних наук, профессор, заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук, член-корреспондент НАН Галина Зеленько в ефірі NEMYRIALIVE про феномен “Capture state”: як приватизація 90-х створила олігархічні монополії, чому демократичні інститути не працюють і як медіа та партії стали інструментами фінансово-промислових груп.

• Україна балансує, і в цьому вся її політична драма
• чому змішані парламентські інструмени не спрацювали?
• хто насправді перехопив ініціативу змін у 90-ті?
• “захоплена держава” це не метафора
• коли шахтарі йдуть на Київ це не лише про зарплати
• в нас дві громадянські спільноти
• де закінчується демократія і починається домовленість “по понятіям”?
• в яких областях України найбільший вплив оліграхів?
• закон про фінансово-промислові групи легалізував те, що вже стало нормою
• в природі не буває вакууму
• яка частка олігархів в деяких галузях економіки?
• як телебачення стало пропуском у вищу політичну лігу

Передмова — Олег Рафальський

Наукова редакція — Галина Зеленько. 

 

У виданні проаналізовано природу та динаміку криз політичного розвитку в Україні (криза легітимності, криза участі, криза проникнення, криза розподілу та криза участі), їхні структурні причини та можливі інституційні механізми подолання.

Електронна версії книги доступна для замовлення за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/

Доктор політичних наук, профессор, заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук, член-корреспондент НАН Галина Зеленько в ефірі NEMYRIALIVE про інституційну спроможність держави, олігархічну демократію, телеологічну Конституцію, пастки виборчої системи та те, чому Україна застрягла між демократією і автократією.

• три групи країн, в якій з них Україна?
• інституційна спроможність держави
• як розірвати замкнене коло?
• рівень розвитку громадянського суспільства
• чому такі різні результати в пост-радянських держав?
• чим відрізнялись моделі приватизації?
• як популізм може бути закладений в Конституцію?
• як телеологічну конституцію перетворити на реальну?
• чим погана виборча система з закритими списками?
• як олігархи стримують розвиток автократії?
• що таке “соціальні катапульти” у владу?
• чому в парламенті можна звільнити міністра, але не змусити його звітувати?
• тест-драйв демократії чи просто гра для фінансових груп?
• чому ми знову і знову починаємо демократію з нуля?

Головний науковий співробітник нашого інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал головував під час однієї із сесій міжнародної конференції «Політика нацистських звинувачень: Радянський Союз та антирадянські націоналізми у часи Холодної війни», що відбулася 15-16 жовтня 2024 року у Львові. Організаторами конференції були Центр сучасної історії імені Миколи Гаєвого (Український Католицький Університет – УКУ, Україна) і Федеральне міністерство досліджень, технологій та космосу (Німеччина). Учасників конференції привітали ректор УКУ професор Тарас Добко, а також професори Мартін Шульце Вессель, Кай Струве (обидва Університет Людвіга Максиміліана, Мюнхен), Ярослав Грицак (УКУ, Львів). 

Конференція відкрилася вступною лекцією професора К. Струве на тему «Поточна війна і ХХ століття: як образи минулого допомогли зробити нову війну можливою». 

Під час роботи конференції. 

Ключовими темами, які обговорювалися науковцями з Австралії, Канади, Литви, Німеччини, Норвегії, Польщі, США, Угорщини та України, були: образ ворога у радянській пропаганді: «українські буржуазні націоналісти», радянська пропаґанда та її суперечності: українські націоналісти, поляки та євреї у радянських наративах, загроза «фашизму» та радянське імперське правління, Радянський Союз і українська діаспора, антирадянська активність серед національних діаспор, знання про масові злочини Радянського Союзу та східноєвропейські емігранти, розслідування воєнних злочинів на Заході та причетність Радянського Союзу. 

Конференція завершилась підсумковою дискусією, під час якої було визначено тематику та терміни наступної зустрічі. 

Мартін Шульце Вессель, Ярослав Грицак, Кай Струве.

Зліва направо: Юрій Шаповал і ректор УКУ Тарас Добко.

24 вересня 2025 року у Варшавському університеті (Республіка Польща) відбувся шостий семінар у рамках виконання спільного польсько-українського дослідницького проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи». Захід став частиною тематичних обговорень проблем впливу законодавчого процесу, законів на політичну та адміністративну практику. На цій черговій зустрічі польських та українських політологів, правників та соціологів Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України представляли науковці відділу політичних інститутів та процесів д. політ. н. Галина Зеленько, к.політ. н. Ростислав Балабан, к. політ. н. Наталія Кононенко та к. політ. н. Світлана Ситник. 

Предметом обговорень та дискусій стали ключові меседжі виступу д.ю.н., проф. Ігоря Онищука (Карпатський університет імені Василя Стефаника), який у своїй доповіді «Якість законодавства: концептуальний аналіз та критерії оцінювання» зупинився на взаємозв’язку між якістю законодавства, особливостями законодавчого процесу та рівнем ефективності публічного управління. А також – результати емпіричного дослідження впливу політичної системи на законодавчий процес, які презентувала у своїй доповіді «Особливості законодавчого процесу як показники інституційної ефективності»  професор Варшавського університету д-р габ. Агнєшка Дудзінська.

Дискусія навколо якості законодавчих та регламентних процедур, а також ефективності процесу законотворення зачіпала спільні як для України, так і для Польщі проблеми демократичних практик і якості  права, які обмежують позитивні суспільні наслідки від впроваджуваного законодавства. Обговорюючи вади інституційних механізмів, науковці обговорювали також впливи, які має політична культура на якість законодавства, що набуває особливої значимості за наявності когабітації.

Проф. д-р хаб. Моніка Флорчак-Вонтор окреслила тренди, які нині є активно обговорюваними у польському науковому середовищі. Зокрема, щодо можливостей використання штучного інтелекту для моніторингу якості законодавства, прогнозування наслідків застосування законодавства, а також підвищення якості законотворення. Визнаючи переваги можливостей, які надає ШІ, науковці мають також вагомі перестороги.

Більш детально з інформацією про цю зустріч можна ознайомитися за посиланням: https://ustrojwdzialaniu.uw.edu.pl/polska-cechy-procesu-legislacyjnego-jako-wskazniki-sprawnosci-instytucjonalnej-ukraina-jakosc-i-skutecznosc-ustawodawstwa-analiza-pojeciowa-i-kryteria-oceny/

23 вересня Микола Рябчук, провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеологій, взяв участь в Українському форумі – експертній дискусії про поточну ситуацію в Україні, що відбулася в Берні в будівлі швейцарського парламенту.

Захід, організований Українсько-швейцарською міжпарламентською групою дружби, Українським товариством Швейцарії та Фрібурзьким університетом, зібрав кілька десятків аналітиків, політиків, членів парламенту та міжнародних послів, які базуються в Берні, для відвертого, за правилами Чатем-Хаусу, обміну думками щодо стану та перспектив співпраці між Україною та Швейцарією, а також основних перешкод для її подальшого розвитку.

У своїй вступній промові д-р Рябчук пояснив екзистенційний характер війни для українців в умовах відвертих геноцидних намірів Росії, вказав на фактичну неможливість досягнення будь-якої реальної мирної угоди з Росією – країною, щ ніколи не дотримувалася жодних угод, і застеріг від бездумного прийняття російських епістемних рамок та термінології, які затуманюють, а не прояснюють суть подій.

Втім, основна дискусія зосередилася на гострій проблемі реекспорту швейцарської зброї до України, що його буцімто забороняє нейтральний статус Швейцарії, хоча жодних формальних (писаних) заборон з цього приводу, виявляється, не існує.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Україна 1917-1920 років: подієві та історіографічні контексти”. 

У пропонованій книзі зроблено спробу зосередити увагу на найбільш важливих, складних, суперечливих моментах досвіду революційних років (1917–1920) в Україні. Навколо них уже більше століття не затихають дискусії, які не завжди завершуються розумінням справжніх смислів того, що відбувалося, усвідомленням сутності того, що сталося, безперечним наближенням до істини. Тому обрані для відтворення, тлумачення та оцінок історичні аспекти і сюжети досліджуються у тісному взаємозв’язку з розвитком історіографічних тенденцій, наукових напрацювань різних часів.

23 вересня 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбулася презентація та експертне обговорення аналітичної доповіді «Економіка Росії. «Надійний тил» чи «Все нормально. Падаємо», присвяченої поточному економічному стану Російської Федерації.

Ця аналітична робота була підготовлена Іваном Усом, головним консультантом Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидатом економічних наук. Дослідження виконано на замовлення Інституту трансформації Північної Євразії за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Автор, Іван Ус, представив ключові висновки щодо впливу міжнародних санкцій, внутрішніх структурних проблем та військових витрат на економічну систему Росії. У доповіді проаналізовано динаміку ключових галузей, фінансову стійкість та довгострокові економічні перспективи країни-агресора.

Презентація пройшла в активному дискусійному форматі. Модератором заходу була Галина Зеленько, заступниця директора інституту, член-кореспондент НАН України.

В обговоренні взяли участь заступник директора інституту з наукової роботи, член-кореспондент НАН України Олександр Майборода, завідувач відділу політичної культури та ідеології Інституту Юрій Ніколаєць, головний науковий співробітник Інституту Зореслав Самчук, вчений секретар Інституту Віталій Перевезій, докторант Інституту Андрій Бузаров та інші представники науково-експертної спільноти.

Учасники розійшлися в оцінках економічних та геополітичних перспектив Росії. Тому акцентували увагу на важливості постійного моніторингу економічних процесів у РФ для майбутнього України.

Доповідь доступна для ознайомлення на вебсайті Інституту трансформації Північної Євразії за посиланням.

18–21 вересня 2025 року у м. Яремче відбулася ХVІІІ українсько-польська зустріч. Це важливий щорічний науковий захід, який об’єднує українських та польських дипломатів, викладачів, науковців, журналістів, експертів, громадських активістів. Цього року форум працював у форматі дискусійних секцій, відвертих розмов та презентацій. Участь у заході взяли понад 150 учасників.

Як керівник установи, яка є традиційним організатором заходу, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор, академік НАН України Олег Рафальський відзначив, що Україна та Польща приречені зміцнювати своє стратегічне партнерство попри тривалість суперечностей культурно-історичного характеру. Також слід врахувати, що ці складнощі українсько-польських взаємин є історичним контекстом всієї Східної Європи останнього століття. Вони також є наслідком непростих політико-економічних трансформаційних процесів в регіоні, що нині продовжуються.

Зважаючи на динаміку міжнародних подій, можна стверджувати, що Україна разом з Польщею здатні і повинні забезпечити сприяння у формуванні нової безпекової картини в Європі та спільно стати ключовим форпостом захисту демократичних цінностей в умовах становлення нового світопорядку. Обмін досвідом у сфері безпілотних технологій ставить обидві країни на якісно новий рівень військового співробітництва. В нинішніх умовах україно-польські взаємини стрімко розвиваються, набувають сучасного змісту, відповідаючи на виклики сьогодення, а відтак мають велике майбутнє.

Он-лайн підключення Олега Рафальського та Алєксандра Кваснєвського

Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у роботі взяли участь завідувач відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць, головний науковий співробітник відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор Олег Калакура, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів, кандидат політичних наук Ростислав Балабан. 

Юрій Ніколаєць виступив з доповіддю під час засідання секції «Разом чи окремо: зовнішня політика України та Республіки Польща в наступні роки».

Доповідає Юрій Ніколаєць 

Ростислав Балабан взяв участь у роботі секції «Українсько-польська співпраця в ході відбудови української держави».

Виступає Ростислав Балабан 

Учасники зустрічей зосередили увагу на важливих складових двосторонніх взаємин у безпековій, економічній, транскордонній та культурно-гуманітарній сферах у контексті російсько-української війни та в процесі виконання Україною зобов’язань в рамках програми європейської інтеграції.

Співробітники Інституту в кулуарах форуму разом з ректором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігорем Цепендою

Учасники зустрічі

Наріжним каменем ідеології націонал-соціалізму був антисемітизм, тому людей єврейського походження вбивали не за опір чи різність поглядів, а просто за те, що вони народились, констатує кандидат історичних наук Анатолій Подольський. В ефірі Українського Радіо він нагадав, що в період німецької окупації України загинуло орієнтовно 1,5 млн наших співгромадян, які називали себе євреями і відчували себе приналежними до єврейської культури. Продовжив справу нацистів комуністичний режим, де антисемітизм був латентним, але він був, акцентує історик. А нівелювання національної ідентичності інших народів спершу стало однією з основ радянської ідеології, а потім і російських окупантів, які “зараз нас знищують за те, що ми громадяни, що ми хочемо жити у власній державі, що в нас є ідентичність політична, громадянська, національна, є суб’єктність”, резюмує історик.