На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Влада і громадянське суспільство у країнах світу: досвід взаємодії”.

Книга містить аналіз прикладів взаємодії органів державної влади і організацій громадянського суспільства в різних регіонах світу – у країнах пострадянського простору, Центрально-Східної і Західної Європи, Південно-Східної Азії, Африканського континенту.

Розкрито взаємозв’язок між характером політичного режиму і характером його відносин з громадянським суспільством, простежено зростання впливу громадських організацій на політичне правління та на розв’язання актуальних суспільних проблем.

Зміст книги ілюструє здатність громадянського суспільства в демократичних умовах бути одним із впливових акторів суспільного життя і помітним фактором впливу на політичний розвиток.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Влада і громадянське суспільство у країнах світу: досвід взаємодії”.

Книга містить аналіз прикладів взаємодії органів державної влади і організацій громадянського суспільства в різних регіонах світу – у країнах пострадянського простору, Центрально-Східної і Західної Європи, Південно-Східної Азії, Африканського континенту.

Розкрито взаємозв’язок між характером політичного режиму і характером його відносин з громадянським суспільством, простежено зростання впливу громадських організацій на політичне правління та на розв’язання актуальних суспільних проблем.

Зміст книги ілюструє здатність громадянського суспільства в демократичних умовах бути одним із впливових акторів суспільного життя і помітним фактором впливу на політичний розвиток.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Політичні та історичні аспекти розвитку єврейських громад України і країн діаспори в контексті сучасних викликів”.

Пропонована наукова праця містить аналіз нинішньої політичної та соціально-культурної ситуації єврейської спільноти України під час російської агресії та війни проти України. В рамках зазначеної науково-дослідної теми було насамперед приділено увагу вивченню різних аспектів сучасного стану єврейської громади України, особливо ставлення цієї спільноти до російської агресії та участь українських євреїв у протистоянні країні-агресорці. Ці напрями досліджень зазначені, проаналізовані та розкриті в тексті монографії.

11 вересня 2025 року відбулася зустріч учасників польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи» з головою правління громадської організації «Український кризовий медіа-центр» (УКМЦ), українським політиком, надзвичайним і повноважним послом Валерієм Чалим.

У ході зустрічі обговорювались безпекові питання та ризики російсько-української війни для Польщі; реформа місцевого самоврядування, зокрема досвід Польщі, рекреаційні проєкти для військових, що реалізуються цією громадською організацією разом з військовим омбудсменом. Валерій Чалий наголосив, що АКМЦ створює своєрідну мережу між урядом та громадянами. Також була підкреслена роль Польщі у підтримці України, яка залишається незмінною.

У розмові взяли участь професор Інституту соціальної профілактики та ресоціалізації Варшавського університету Агнешка Дудзінська, професор Інституту політичних досліджень Польської академії наук Антоні Камінські, професор Ягелонського університету Ярослав Фліс та представники Інституту – Наталія Кононенко, Світлана Ситник, Тетяна Ляшенко та Ростислав Балабан.

12 вересня 2025 року відбувся візит учасників польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи» до НАЗК.

В ході зустрічі заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Сергій Гупяк представив презентацію, в якій детально ознайомив польських і українських науковців з антикорупційною інфраструктурою, створеною в Україні, та Державною антикорупційною програмою на 2023-2025 роки. Пан Гупяк зазначив, що НАЗК є мультифункціональним і політико-формуючим органом. Головною метою Національного агентства з питань запобігання корупції є вироблення нормативно-правової бази.

Після презентації відбулось обговорення, в якому взяли участь польські дослідники – професор Агнешка Дудзінська, професор Антоні Камінські, професор Ярослав Фліс, а також співробітники Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса – професор Галина Зеленько, наукові співробітники – Наталія Кононенко, Ростислав Балабан та Світлана Ситник. Предметом жвавої дискусії стали такі теми, як рівень корупції в Україні, лобіювання та адвокація, механізм системи декларування в Україні. Також обговорювалась тема запобігання корупції у сфері оборони та безпеки. На питання науковців відповідали також керівники підрозділів НАЗК Анастасія Єзерська та Вячеслав Бондаренко.

В Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України 11 вересня в продовження роботи польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи» відбулась зустріч учасників проєкту з керівництвом та науковцями інституту.

З вітальним словом виступив директор  Інституту, академік НАН України Олег Рафальський. Він розповів про структуру Інституту, логіку проведення наукових досліджень, підготовку наукових кадрів в аспірантурі та докторантурі. Запросив польських колег до публікації у фаховому виданні «Політичні дослідження», яке видається Інститутом.

Заступник директора Інституту, член-кореспондент НАН України, Олександр Майборода розповів про академічні дослідження Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. Підкреслив, що інститут працює без ідеологічного диктату у двох основних напрямах: загальна політологія і етнополітологія. Плани роботи наукового інституту узгоджуються з соціально-політичними проблемами, які виникають у суспільстві, зокрема дослідження організації державної влади, розбудова української нації, мовна, культурна єдність та соборність України.

Заступник директора Інституту, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько представила учасників проєкту, а також розповіла про комунікації Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Зазначила, що перед українською наукою постало унікальне завдання: досліджувати інтеграційні процеси в Україні, які відбуваються у складній воєнній реальності. Тим не менш, Україна співпрацює з багатьма країнами, а з 2008 року Асоціація політичних наук України є членом Всесвітньої асоціації політичних наук.

Координатор проекту професор факультету соціальної профілактики та ресоціалізації Варшавського університету Агнешка Дудзінська повідомила, що даний проєкт реалізується за дорученням Міністра науки та вищої освіти Польщі.

Ознайомитись з основними подіями проєкту, можна на його сайті https://ustrojwdzialaniu.uw.edu.pl/o-projekcie/, а переглянути доповіді та дискусії під час робочих семінарів можна на YouTube-каналі:
https://www.youtube.com/@ustr%C3%B3jwdzia%C5%82aniu

11–12 вересня 2025 року в Києві відбувається візит польських учасників проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи».

Перша зустріч пройшла з народними депутатами України – Оленою Шуляк, головою Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, та Вадимом Галайчуком, першим заступником голови Комітету з питань інтеграції України з ЄС.

У дискусії взяли участь:

від польської сторони – координатор проєкту професор Варшавського університету Агнешка Дудзінська, професор Інституту політичних досліджень ПАН Антоні Камінські, професор Ягеллонського університету Ярослав Фліс;

від української сторони – заступниця директора ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса Галина Зеленько, провідні наукові співробітники Наталія Кононенко, Ростислав Балабан, Світлана Ситник та Тетяна Ляшенко.

Обговорювалися питання гармонізації українського законодавства з правом ЄС, забезпечення прозорості та підзвітності державних інституцій, дотримання прав і свобод громадян, а також інституційні аспекти проведення майбутніх виборів. Окрему увагу приділено досвіду Польщі щодо трансформації політичних інститутів, адаптації законодавства та інтеграції до ЄС, що може бути корисним для України в умовах війни та післявоєнного відновлення.

Учасники підкреслили важливість збереження демократичних процесів у кризових обставинах та пошуку балансу між потребами безпеки і захистом демократичних цінностей. Представники Верховної Ради наголосили, що навіть в умовах воєнного стану Україна має дотримуватися європейських стандартів правотворення та інституційної практики.

Окремим напрямом дискусії стали питання суспільної довіри до влади та ефективності політичних інститутів у часи кризи. Було відзначено, що досвід Польщі у подоланні викликів демократичного розвитку може стати корисним ресурсом для України, особливо в контексті забезпечення прозорих виборчих процедур та підвищення стійкості інститутів до зовнішніх і внутрішніх викликів.

Щороку Європейський консорціум політичних досліджень (ECPR) проводить загальну конференцію, яка дає можливість науковцям та практикам презентувати свої дослідження, посилити співпрацю, а також ознайомитися зі школами методів соціальних наук.

На цьогорічній конференції презентувала своє дослідження співробітниця відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Альона Гурківська. На панельній дискусії «Сучасні конфлікти в пострадянському просторі» вона представила роботу на тему «Еволюція наративів у сучасних конфліктах: підривна сила пропаганди».

У своєму дослідженні авторка зосередилася на аналізі еволюції наративів, поширюваних російськими проксі в Україні до і після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Були проаналізовані повідомлення низки проросійських каналів у Telegram, – меседжері, який, попри своє російське походження, став одним із найпопулярніших джерел інформації серед українських громадян. Вибрані канали були класифіковані за спрямуванням, що дозволило виявити відмінності у стратегіях пропаганди залежно від цільової аудиторії.

Результати дослідження підсумовують різницю наративів та технік ворожої пропаганди, які спрямовані на «ураження» ідентичності, єдності та довіри до влади та суспільних інституцій. Висновки продовжують дискусію щодо доцільності використання термінології «статегічний наратив» у дослідженнях саме пропаганди, агентності реципієнта та ролі узгодженості наративів для пропаганди.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Сучасна європейська політика захисту та розвитку єврейського життя”.

Монографія містить результати дослідження автором політики Європейського Союзу (ЄС) щодо «єврейського питання», а також особливостей життя сучасних єврейських громад у Європі. Проаналізовано актуальні проблеми розроблення й упровадження Стратегії ЄС щодо боротьби з антисемітизмом та сприяння єврейському життю (2021–2030).

27 серпня у затишному приміщенні Простору «Цінності» відбулася презентація монографії Павла Гай-Нижника «Сенсові ідеологеми В.Путіна: наративи ціннісних маніпуляцій та casus belli геополітики і геостратегії РФ» (Київ: Саміт-книга, 2025. 440 с.).

У книзі висвітлено хронологію використання і динаміку сенсових навантажень наративу «однополярність», «двополярність» і «багатополярність» (поліцентричність) у риториці та промовах В.Путіна і Д.Медведєва в часі обіймання ними посади президента Російської Федерації. Виокремлено комбінацію дефініцій «однополярність» і «поліцентричність» світу в ідеологемі нової архітектури глобальної безпеки, що застосовувалася В.Путіним для просування геостратегічних цілей РФ і початку її протистояння з т.зв. колективним Заходом. Простежено та проаналізовано сенси й цілі зовнішньополітичної риторики В.Путіна стосовно архітектури світової безпеки в контексті геополітичної тактики РФ щодо втілення своєї гранд-стратегії змін важелів впливів у світі та експансії на міжнародній арені.

Виокремлено комбінацію дефініцій „нацизм” і „неонацизм” у штучно створеній псевдоісторичній і псевдополітологічній ідеологемі відродження неонацизму в Україні. Виявлено трансформацію негативного спрямування наративу „неонацизм” в особистій риториці В.Путіна. Встановлено, що В.Путін цілеспрямовано намагався надати наративу „неонацизм” більш широкого глобального політичного обширу, переспрямовуючи його у дискредитацію й обвинувачення не лише на Україну чи країни Балтії (в контексті відтворення неоімперії СРСР на пострадянському просторі), а й на держави Заходу (членів ЄС та НАТО), які нібито спонукають до відродження нацизму.

Узагальнено, що пропагандистська ідеологема і наратив „неонацизму” започатковані В.Путіним з метою відволікання уваги від базових неофашистських засад власної диктаторської системи рашизму в РФ, які поступово ставали стрижнем його концепту спотвореного образу не лише України, а й західних демократій.
Проаналізовано цивілізаційні виклики, що постали перед Україною та світом, їх особливості і закономірності. Висвітлено і проаналізовано засади та послідовність політики “демілітаризації” України в контексті протистояння РФ з НАТО та руйнування світового порядку. Висвітлено основні засади (імперативи) ідеології рашизму як провідної концептуальної домінанти повномасштабної агресії РФ супроти України та вказано на виміри інформаційних, міжнародних, торговельно-економічних, воєнно-політичних складових руйнації глобальної сталості й поширення планетарного хаосу.

Виявлено і встановлено намагання В.Путіна цілеспрямовано дискредитувати місце та роль демократичного світу у безпековій системі планети в контексті відтворення неоімперії на пострадянському просторі та намагання встановлення нової конфігурації світового порядку. Висвітлено геостратегію Кремля в Європі та Азії, Північній і Південній Америках, Африці та Глобальному Півдні, проаналізовано геоекономічні плани Москви з рамках АТЕС, ЄврАзЕС, ШОС і БРІКС, а також геополітичні зв’язки Російської Федерації з Північною Кореєю, Іраном, Індією, Китаєм тощо.

Відмічено, що основною ціллю просування наративу «поліцентричності» було виправдання та обґрунтування агресії проти України й протистояння РФ із Заходом загалом й зокрема з НАТО. Узагальнено, що риторика і політика РФ були логічним продовженням оголошеної В.Путіним нової холодної війни Заходу (ЄС і НАТО) і започаткувала новий етап глобальної дійсності у далекоглядній гранд-стратегії РФ щодо зміни важелів геополітичного впливу на євразійському просторі та в руйнуванні усталеної системи світової безпеки.

З поміж численних гостей з відгуками про книгу виступили: дипломат, Міністр закордонних справ України (2007–2009). Надзвичайний і повноважний посол України Володимир Огризко, доктор політичних наук, народний депутат України IV–VIII скликань, віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань (2005), заступник голови Верховної Ради України (2007 та 2008–2012) Микола Томенко, дипломат, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Кіпр (два терміни: 2003–2007 та 2012–2019), ректор Дипломатичної академії України при МЗС України (1996–2003, 2007–2012) Борис Гуменюк, дипломат, Надзвичайний та Повноважний Посол. 1-й секретар Постійного Представництва УРСР при ООН (1978–1985), радник, начальник відділу міжнародних економічних відносин, начальник відділу міжнародних організацій Міністерства закордонних справ України (1985–1992),Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині (1992–1997), начальник Управління країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького та Середнього Сходу та Африки П’ятого територіального Управління МЗС України (1997–2000), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Південно-Африканській Республіці (2000–2003), а також за сумісництвом у Мозамбік, Намібії, Замбії, Зімбабве (2002–2003), консультант МЗС України (2005–2007), радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (2007–2012) Ігор Турянський, кандидат філологічних наук, дипломат, письменник. Надзвичайний та Повноважний Посол України. Виконувач обов’язків начальника відділу Управління кадрами МЗС України (1993), перший секретар Посольства України в Болгарії (1994–1998), завідувач відділом Балканських країн Третього територіального управління МЗС України (1998–2000), керівник Дипломатичної Місії України в Республіці Македонія (2000–2001), радник Посольства України в Словацькій Республіці (2001–2003), начальник Третього територіального управління МЗС України (2003–2004), керівник Дипломатичної Місії України в Боснії та Герцеговині (2004–2005), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Македонії (2005–2009), заступник директора Департаменту інформаційної політики, Посол з особливих доручень / начальник Управління технічного забезпечення МЗС України (2009–2011), генеральний консул Генерального консульства України в місті Ростов-на-Дону (2011–2018), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Болгарія (2018–2022) Віталій Москаленко, доктор наук з державного управління, кандидат юридичних наук. Голова Народного Руху України (2012–2017), міністр регіонального розвитку і будівництва України (2007–2010), народний депутат України 5-го та 6-го скликань. 1998–2002 – Львівський міський голова, президент Національної академії державного управління при Президентові України (2016–2023) Василь Куйбіда, голова правління Всеукраїнського об’єднання «Платформа громадських ініціатив», голова міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності», засновниця Всеукраїнського жіночого молитовного сніданку, Посольство України в Латвійській Республіці (помічник керівника торговельно-економічної місії, помічник посла України) (2003–2005), Посольство України в США за місцем довготривалого закордонного відрядження чоловіка (1999–2002) Наталія Федорчук, організатор проєктів культурної дипломатії в 21 країні світу, дизайнер, президент національного галузевого партнерства у легкій промисловості моди Fashion Globus Ukraine, радник міністра освіти і науки України (2016–2022), дизайнер одягу IM GOLDA (2006–2022), віце-президент Холдингової компанії EMV в енергетиці (1998–2008) Голда Виноградська, доктор історичних наук, член Ради арабських і мусульманських учених України Ферхад Туранли та інші.

Громадська Організація “Інститут політико-правових та релігійних досліджень” оголосила лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» – 2025 на підставі рішення Експертної ради ГО “Інституту політико-правових та релігійних досліджень”.

Захід проведено ГО “Інститут політико-правових та релігійних досліджень” за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Європейської культурної асамблеї, Національної спілки письменників України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії мистецтв України, Київської міської державної адміністрації.

Всеукраїнська літературно-мистецька премія «Київська книга року» заснована за ініціативи Герасименка Олександра Олександровича, Президента ГО “Інститут політико-правових та релігійних досліджень”, яка щорічно вручається до Дня Незалежності України.

Метою Премії є підтримка творчих діячів, відзначення авторів, видавництв, представників творчої спільноти, які зробили значний внесок у популяризацію української книжки, популяризація творчості, утвердження високих мистецьких стандартів у національному письменстві і літературній критиці, створення умов для творчого зростання.

У номінації «Історико-політологічна література» перемогу здобув Гай-Нижник Павло Павлович – доктор історичних наук, письменник, політолог, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, дійсний член (академік) ГО “Українська академія наук”, ГО “Академія політичних наук України”, президент-академік ГО “Українська академія геополітики та геостратегії”, за книгу: «Український націонал-консерватизм: Гетьманський Рух. Трилогія»

21 серпня 2025 р. у приміщенні Інституту відбувся круглий стіл на тему «34 роки незалежності України: внесок, досягнення та перспективи розвитку національних спільнот України». Організаторами заходу виступили Громадська спілка «Рада національних спільнот України 2025» та Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. З вітальним словом від імені науковців Інституту виступив заступник директора з наукової роботи, член-кореспондент НАН України О. М. Майборода.

В обговоренні питань порядку денного круглого столу взяли участь керівники організацій етнічних спільнот України, представники органів державної влади, науковці та громадські активісти. Предметом обговорення стали актуальні питання життя національних громад в умовах війни, їхній внесок у боротьбу за захист спільної української батьківщини.

13-16 серпня 2025 року у Києві Український центр вивчення історії Голокосту у партнерстві з Міжнародною школою вивчення та викладання Голокосту Яд Вашем провів щорічний семінар-школу «Історія Голокосту в Україні: вивчення, викладання, пам’ять». Протягом 4 днів учасники та учасниці — вчителі та вчительки історії та суспільних дисциплін — навчалися через лекції, дискусії, практичні заняття та тренінги. Семінар об’єднав українських і міжнародних експертів, щоб дати учасникам сучасні знання та практичні інструменти.

З лекцією для освітян на тему «Актуальність навчання про історію Голокосту під час російсько-української війни » виступив провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський.

Лекцію читає Анатолій Подольський.

Лекція була присвячена викликам у дослідженні та викладанні історії Другої світової війни, зокрема історії Голокосту під час російської агресії та війни проти України.  Очевидно, що в останні три роки українські академічні дослідники, викладачі порівнюють злочини націонал-соціалізму, комунізму із злочинами проти людяності, які чинить росія в Україні. Осмислення історії Голокосту, так само як і історії Голодомору сприяє розумінню українським суспільством загарбницької мети та злочинної ідеології російського політичного режиму, що направлена на знищення української державності. Сьогодні нам важливий досвід тих, хто пережили жахи нацистської окупації для розуміння поведінки російського ворога сьогодні. Також йшлося про значимість меморіального досвіду, вшанування пам’яті тих, хто загинули в добу Голокосту, запозичення цих меморіальних для увічнення памяті жертв російської війни в Україні.   

Захід відбувся завдяки підтримці Міжнародного проєкту «Слідами пам’яті ІІІ. Веймарський трикутник пам’яті», Єврейської громади Дюссельдорфу та МЗС Німеччини в межах програми співпраці з громадянським суспільством країн Східного партнерства 2025, а також Асоціації єврейських організацій та общин ВААД України.

Учасники семінару-школи.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.

Асоціація політичних наук України – це об’єднання дослідників у сфері політичної науки для сприяння розвитку політичних студій в Україні, зміцнення ролі політичної науки у формуванні публічної політики, поглиблення академічної та прикладної міждисциплінарної співпраці, захисту професійних інтересів політологів та посилення голосу експертної спільноти в демократичному розвитку суспільства.