19 лютого 2026 року на базі Університет Григорія Сковороди в Переяславі відбулася V Всеукраїнська науково-практична конференція «Соціокультурні трансформації в Україні ХХ–ХХІ ст. і подолання радянської спадщини в освіті, культурі, ментальності». Захід об’єднав науковців і викладачів із різних регіонів України для обговорення змін у суспільстві впродовж ХХ–ХХІ століть, впливу радянського минулого на сучасні інституції та пошуку підходів до його подолання в освітній, культурній і політичній сферах. Учасники зосередилися на аналізі соціокультурних процесів, що відбуваються в умовах війни, трансформації ідентичності, мовної політики та інституційних реформ.
У роботі конференції взяли участь заступник директора Інституту, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць та провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів, кандидат політичних наук Ростислав Балабан.
У своїй доповіді Юрій Ніколаєць проаналізував вплив соціокультурного середовища на поведінку громадян в умовах сучасної російсько-української війни. Він звернув увагу на те, що спосіб життя, система цінностей, соціальні ролі та ідентичність суттєво вплинули на ставлення громадян до організації спротиву агресії. Водночас наявні в суспільстві відмінності в оцінках політичних сил, історичних постатей, економічного розвитку чи мовної політики не призвели до внутрішнього збройного протистояння. За його словами, залучення громадян України до бойових дій по різні сторони фронту стало наслідком дій Російської Федерації, спрямованих на реалізацію власних зовнішньополітичних цілей.
Окрему увагу доповідач приділив появі нового соціального статусу — внутрішньо переміщених осіб. Переміщення громадян зі східних регіонів до центральних і західних областей створило передумови для ширшого використання української мови в побутовому спілкуванні. Водночас він відзначив наявність проблем у реалізації державної мовної політики, збереження впливу російського соціокультурного середовища, зокрема через соціальні мережі та месенджери, а також ефект звикання до війни. Це, за його спостереженнями, зумовило збереження значної кількості російськомовних громадян і навіть певне зростання цього показника у 2025 році.
Ростислав Балабан у своїй доповіді зосередився на чинниках, які упродовж тривалого часу ускладнювали подолання радянської політичної парадигми. Серед них він назвав одержавлення економіки, поширені патерналістські установки та відсутність у більшості громадян досвіду економічної діяльності в ринкових умовах. У суспільстві тривалий час зберігалися уявлення про «справедливий розподіл», «народне майно» і провідну роль держави у забезпеченні добробуту. Політичні кампанії 1990-х років, на його думку, посилювали такі настрої через численні соціально-економічні обіцянки, що сприяло формуванню моделі пасивної політичної поведінки.
Доповідач також зауважив, що в Україні не відбулося повноцінної політичної люстрації, а значна частина радянської партійної еліти певний час залишалася при владі. Зберігалися риси «демократичного централізму» з жорсткою вертикаллю підпорядкування та обмеженими можливостями для управлінської модернізації. Помітні зміни, за його оцінкою, розпочалися з упровадженням реформи децентралізації.
Обговорення доповідей відбулося у форматі відкритої дискусії. За підсумками роботи учасники конференції узгодили спільні підходи до оцінки сучасних соціокультурних трансформацій та ролі інституційних реформ у подоланні радянської спадщини.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Соціокультурні трансформації в Україні під впливом російсько-української війни”.
Аналітична доповідь містить аналіз соціокультурних трансформацій в Україні в умовах сучасної російсько-української війни. Розглянуті сутнісні прояви світоглядних та екзистенційних зрушень, що відбулися на рівні індивідуальної та групової свідомості щодо уявлень громадян України про цілі свого життя та ціннісні пріоритети.
Запропоновані концепти «русско-російської» загрози національним цінностям України, захисту національної ідентичності в умовах когнітивної війни. Визначені трансформації ідеологічних уподобань громадян України, специфіка засвоєння ними «європейських» цінностей та етнополітичні аспекти соціокультурних змін. Окреслений соціокультурний вимір громадянства та охарактеризовані переоцінки громадянами України подій і постатей минулого під впливом російської воєнної агресії.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Концепція соборності України: витоки, еволюція, політична актуальність”.
В аналітичній доповіді здійснено концептуальний аналіз політичної соборності України як багатошарового явища, що поєднує в собі ідею державної єдності, громадянської солідарності та стратегічної інтеграції. Автори розглядають соборність як ключову політичну категорію в умовах сучасної війни та регіональних викликів. Особливу увагу приділено внутрішнім і зовнішнім чинникам актуалізації соборності: децентралізаційним процесам, національній консолідації, загрозам територіальній цілісності, а також впливу євроінтеграційного вектора.
На основі міждисциплінарного підходу (політологія, соціологія, правознавство) визначено інтеграційний потенціал соборності як механізму стабілізації суспільно-політичного простору, укріплення демократичних інституцій та формування загальнонаціонального діалогу.
3 лютого 2026 року провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський виступив з лекцією (онлайн) для студентів історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара на тему “Пам’ять про Голокост, наукові та освітні аспекти: виклики у часи війни”.
Лекція була прочитана в рамках проєкту кафедри всесвітньої історії ДНУ «Європейський мультикультуралізм як досвід і шлях до європейської інтеграції України» за програмою ЄС Erasmus+Jean Monnet. Цього разу на лекцію для слухачів спеціального курсу ДНУ доєдналися також колеги і студенти з інших освітніх закладів Дніпра і регіону – Українського державного університету науки і технологій, Криворізького державного педагогічного університету, Новоолександрівського ліцею Дніпровського району.
Анатолій Подольський
У ході лекції лектор наголосив на масштабах трагедії Голокосту на українських землях: близько 25 відсотків усіх жертв Голокосту становили українські євреї, а на території України зафіксовано понад 2000 місць масових поховань. Окрему увагу було приділено тому, що незалежна Україна здійснила важливі кроки у створенні меморіалів жертвам Голокосту, тоді як сучасна росія своїми терористичними діями нищить як пам’ятки, так і саму культуру пам’яті. Важливим акцентом стало й те, що Україна посідає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу. Загалом лекція була інформативною, глибокою за змістом і важливою з погляду формування історичної пам’яті та громадянської відповідальності.
Під час лекції
Інформація про лекцію А. Подольського
Шановні колеги, інформуємо Вас, що з цього року журнал “Політичні дослідження” (категорія Б) буде виходити чотири рази на рік у видавництві НАН України “Академперіодика”.
Тепер рукописи статей до журналу приймаються постійно.
Про умови підготовки і подання рукописів можна прочитати на сайті журналу за посиланням http://pd.ipiend.gov.ua
Рукописи надсилайте на електронну пошту editor_pd@ukr.net.
Інтерв’ю Анатолія Подольського в ефірі Kyiv24 щодо Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, 27 січня 2026 року
Протягом 23 – 30 січня 2026 року відбувся міжнародний академічний візит у межах програми Insight Israel, організованої за співпраці Міністерства у справах діаспори та боротьби з антисемітизмом Держави Ізраїль і Аріельського університету. Програма спрямована на поглиблення міжнародного академічного діалогу, ознайомлення з особливостями розвитку ізраїльської науки, системи вищої освіти та суспільно-політичних процесів у сучасних умовах безпекових викликів.
У складі міжнародної делегації взяли участь 22 представники академічної та експертної спільноти з 11 країн світу – України, Польщі, США, Канади, Німеччини, Індії, Іспанії, Грузії, Вірменії, Австрії та Литви. Делегація об’єднала провідних науковців, університетських управлінців, експертів у сфері політичних наук, міжнародних відносин, права, безпеки, інновацій та публічної політики.
Україну в складі делегації представляла Галина Зеленько – заступниця директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, член-кореспондент НАН України. Її участь у програмі стала важливим елементом представлення української академічної науки та досвіду України в умовах війни у ширшому міжнародному контексті.
Програма Insight Israel включала серію лекцій і дискусій з провідними ізраїльськими науковцями та експертами, зустрічі з керівництвом Аріель університету, Університету Бен Гуріон та Єврейського університету, з парламентарями у Кнесеті Ізраїлю та представниками органів державної влади у Єрусалимі, Тель-Авіві, Аріелі та на півдні країни. Окрему увагу було приділено питанням академічної свободи, ролі університетів у кризових умовах, викликам безпеки, проблемам дезінформації та сучасним проявам антисемітизму.
Участь української дослідниці в такому форматі міжнародної академічної співпраці сприяла донесенню українського бачення проблем політичної стійкості, інституційного розвитку та збереження демократичних механізмів в умовах війни. Водночас програма стала майданчиком для налагодження нових професійних контактів, обміну досвідом і формування перспектив подальших спільних наукових та освітніх ініціатив.
27 січня 2026 року, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» вручив відзнаки «Жива пам’ять» людям, які зберігають і передають далі пам’ять про Бабин Яр.
Диплом “За збереження пам’яті про трагедію Бабиного Яру” та почесну нагороду “Жива пам’ять” отримав провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський
Нагородження відбулось під час відкриття наукового круглого столу «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: виклики під час війни». Під час вручення почесної нагороди директорка НІМЗ “Бабин Яр” Роза Тапанова підкреслила, що А.Ю. Подольський більше 30 років досліджує нацистський геноцид євреїв в Україні та Східній Європі й формує культуру пам’яті, поваги до прав людини та толерантності.
Роза Тапанова, Анатолій Подольський
Науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України увійшли до складу Робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів. Ця експертна група створена для розробки ключових норм, що мають забезпечити легітимність та справедливість виборчих процесів у надзвичайних умовах.
Інститут в Робочій групі представляють Зеленько Галина Іванівна – заступник директора, доктор політичних наук, член-кореспондент НАН України; Котигоренко Віктор Олексійович – завідувач відділу етнополітології, доктор політичних наук, професор; Балабан Ростислав Валерійович – провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук; Кононенко Наталія Вікторівна – провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук.
Співробітники нашого Інституту беруть активну участь у роботі над такими критично важливими блоками майбутнього законопроєкту, як адміністрування виборів та розвиток виборчої інфраструктури; організація голосування внутрішньо переміщеними особами, на тимчасово окупованих та прифронтових територіях; забезпечення виборчих прав громадян України, які перебувають за кордоном; виконання міжнародних зобов’язань України у сфері виборів. Кононенко Наталія Вікторівна вже підготувала та внесла офіційну пропозицію щодо доповнення драфту проєкту закону «Про особливості забезпечення організації та проведення загальнодержавних виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні». Ця ініціатива спрямована на захист прямого виборчого права громадян та передбачає обов’язкове оприлюднення на офіційному сайті ЦВК кандидатами на посаду Президента України та в народні депутати інформації про час та мету їх перебування за кордоном протягом періоду дії правового режиму воєнного стану. Підготовлена науковицею пропозиція перебуває на обговоренні Робочої групи.
28 січня 2026 року із доповіддю на Президії НАН України виступив доктор історичних наук, заступник директора Інституту Юрій Ніколаєць. У своїй доповіді “Протидія деструктивним інформаційним впливам в Україні в умовах російсько-української війни” він підкреслив, що джерелом деструктивних впливів в інформаційно-комунікаційному середовищі можуть бути не лише ворожі медіа ресурси, а й такі ресурси власної країни. Прагнення прикрасити стан справ у державі (у тому числі розраховуючи на збільшення допомоги від союзників чи партнерів), “відбілити” вище військово-політичне керівництво країни, частина дій якого виявилася помилковими, приховати наслідки невиваженої кадрової політики чи економічних перетворень, перекласти на когось відповідальність за невдалі дії (як правило на військових чи іноземних партнерів, чия допомога виявилася “недостатньою” чи “несвоєчасною”) може стати джерелом деструктивних інформаційних впливів.
Загроза деструктивних інформаційних впливів, які є наслідком внутрішньополітичної боротьби, може полягати у формуванні обставин, які призводять до різкого зниження довіри до влади, що постає перешкодою реалізації політики, спрямованої на організацію протидії ворогові.
У таких умовах мережа якісних регіональних медіа, національних медіа які існують завдяки західній підтримці, може стати альтернативою загальнонаціональному телемарафону. У контексті цього потрібно працювати зі споживачами медіа задля підвищення інформаційної відповідальності громадянина. Повинно бути сформоване уявлення про обмеженість довіри до анонімних джерел, а тим більше, якщо такі джерела формують контент не на постійній основі.
Важливим аспектом державної інформаційної політики залишаються заходи, спрямовані на збереження єдності українських громадян у продовженні боротьби з ворогом. Підвищення суспільно-мобілізаційного потенціалу державної інформаційної політики може бути забезпечене завдяки поширенню контенту про перспективи та характер повоєнної відбудови, орієнтованої на реалізацію інноваційних проєктів, модернізацію економічної діяльності та відносин бізнесу і влади, про поглиблення всебічних зв’язків між регіонами держави. Важливим є акцент на тому, що ЗСУ мають досвід успішних дій у війні, масштаби якої є найбільшими з часів другої світової, а також на ураженні більше мільйону загарбників, знищенні чи виведенні з ладу величезної кількості ворожої воєнної техніки та військового спорядження, значної частини Чорноморського флоту та стратегічної авіації РФ, створенні та використанні віддалено керованих та роботизованих комплексів тощо.
Протидія України деструктивним впливам у інформаційному просторі не повинна обмежуватися протидією таким впливам з боку РФ, оскільки джерелом деструктивних впливів може бути й влада та громадянське суспільство України, а також держави, які є партнерами України на міжнародній арені.
Забезпечення ефективної протидії деструктивним інформаційним впливам, надзвичайно актуальне в умовах війни, не втратить актуальності й після завершення / припинення бойових дій. Така протидія є і буде важливим засобом забезпечення національної безпеки держави.
27 січня 2026 року у Києві відбувся ХІХ щорічний науковий круглий стіл «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: виклики у часи війни» присвячений Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту. Організаторами круглого столу виступили Український центр вивчення історії Голокосту (УЦВІГ) Goethe-Institut в Україні за підтримки Єврейської громади м. Дюссельдорф та Польського інституту в Києві.
Відкрив круглий стіл з вступною промовою провідний науковий співробітник відділу етнополітології нашого Інституту, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський. У виступі було зазначено, що за останні роки, під час широкомасштабної російської агресії та війни проти України дослідження та викладання теми Голокосту не припинялось, з’явились нові наукові праці, методичні розробки щодо викладання цієї важкої проблематики як частини власної історії України часів Другої світової війни, вписування трагічної долі українських євреїв у загальний історичний контекст української історії середини минулого століття.
Під час роботи круглого столу
Цьогорічний Круглий стіл «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: виклики у часи війни» продовжив обговорення питань збереження пам’яті, освітніх та дослідницьких викликів в умовах повномасштабної війни, розв’язаної проти нашої держави. Акценти доповідей українських фахівців стосувалися ставленню до пам’яті про минуле як до джерела стійкості, сучасних змін у сприйнятті теми Голокосту, навчання через історію, проєктну та виставкову діяльність в Україні, присвячену вивченню історії Голокосту під час російської агресії та війни проти України.
Виступає Анатолій Подольський
Нагадаємо, у 2005 році Генеральна асамблея ООН приняла Резолюцію №60/7, в якій проголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Резолюція наголошує на важливості освітньої та просвітницької роботи для того, аби засвоїти уроки Голокосту та запобігти проявам ненависті, фанатизму, расизму та упереджень у майбутньому.
Відеозапис відкриття круглого столу
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Концепція соборності України: витоки, еволюція, політична актуальність”.
У монографії досліджується генеза концепції соборності України, її історична еволюція та сучасна політична релевантність як основи національного єднання та державотворення.
Частина 1 «Ідея соборності України: історичні витоки, еволюція та смислове наповнення» присвячена комплексному аналізу становлення й розвитку ідеї соборності в українській політичній думці, історичній пам’яті та суспільному дискурсі — від витоків до початку новітньої державності. У монографії простежується перехід від уявлень про етнічну єдність до концепту політичної соборності української нації, а також розглядається роль соборницьких ідей у програмах політичних партій Західної України й Наддніпрянщини.
Друга частина монографії присвячена комплексному аналізу політичної концепції соборності України в контексті сучасних суспільно-політичних трансформацій, викликаних внутрішніми чинниками та зовнішньою агресією. Особливу увагу приділено актуалізації ідеї соборності від моменту окупації Криму, частин Донецької та Луганської областей до повномасштабної війни, коли українське суспільство зіштовхнулося з новими загрозами державності, водночас демонструючи високий рівень консолідації та стійкості.
22 січня 2026 року у Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся круглий стіл до Дня Соборності України “Національні спільноти України – історичні події та сучасність у загальнодержавному контексті”.
У заході взяли участь олова Громадської спілки “Рада національних спільнот України”, заслужений працівник культури України Ашот Аванесян, народні депутати України Максим Ткаченко та Неллі Яковлєва, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олександр Осіпов, заступник Міністра молоді та спорту України Уляна Токарєва, координатор проєкту Офісу Ради Європи в Україні Наталія Олійник, генеральний директор директорату шкільної освіти Міністерства світи і науки України Інна Кільдерова, аташе департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії Міністерства закордонних справ України Віктор Чоловський.
Круглий стіл відкрив заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць. Учасники заходу відзначили, що в умовах сучасної російсько-української війни найважливішою є громадянська ідентичність. А згуртованість громадян у організації відсічі агресору перешкодила ворогові реалізувати свої плани і ліквідувати Українську державність.
Під час круглого столу відбулась презентація монографії працівників Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса «Концепція соборності: витоки, еволюція, політична актуальність». Презентуючи цю наукову працю, головний науковий співробітник Інституту, доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз відзначила, що у День Соборності України, звернення до ідеї соборності набуває не лише символічного, а й принципового науково-методологічного значення. У межах політичної науки соборність доцільно розглядати як багатовимірну нормативну категорію, що поєднує територіальну цілісність, ідентичність, політичну лояльність і відповідальність громадян за спільний політичний простір. Вона виступає одночасно формою осмислення єдності держави та критерієм її функціональної спроможності в умовах зовнішнього примусу й внутрішніх напружень.
Соборність реалізується як щоденна соціально-політична практика – через горизонтальні зв’язки солідарності, взаємодопомоги, участі громадян у захисті держави та підтримці її інституцій. У цьому сенсі соборність постає як динамічний процес відтворення політичної спільноти, а не як раз і назавжди зафіксований стан. Соборність постає не лише як категорія історичної пам’яті чи елемент національного міфу, а як ключовий аналітичний інструмент дослідження стійкості держави, логіки політичної консолідації та форм виживання національної спільноти в умовах тривалої війни.
Учасники заходу висловили думку про важливість єднання громадян України у організації відсічі ворожому вторгненню та зосередженні зусиль на відновленні територіальної цілісності нашої держави.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Російсько-українська війна як конфлікт ідентичностей, цінностей та ідеологій”.
Аналітична доповідь містить аналіз головних аспектів сучасної російсько-української війни як конфлікту ідентичностей, цінностей та ідеологій. На основі обґрунтування відмінностей української та російської політичних культур, ціннісно-орієнтаційних настанов і практик українського та російського соціумів визначено головні чинники російської агресії проти України. Аналіз ідеологічних та ідентифікаційних процесів у російському й українському суспільствах дав змогу оцінити передумови схильності російського суспільства до розв’язування війни та налаштованість громадян України чинити рішучий опір у воєнному протистоянні, яке для України має екзистенційний характер.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Етнополітична резильєнтність України”.
Кризи, які супроводжували становлення етнополітичної системи сучасної України та її чільного суб’єкта – української нації, тільки прискорювали цей процес. Найбільша з таких криз, спричинена російською агресією 2014 року та її наступною ескалацією у 2022 році, триває. Її остаточні наслідки складно, але важливо й потрібно прогнозувати.
Пропонована аналітична доповідь є стислим викладом результатів однойменного дослідження етнополітичних викликів війни та викликів, які, вірогідно, постануть, коли сила зброї відступить перед силою дипломатії. Авторські версії відповідей на ці виклики можуть бути корисні інституціям і посадовцям етнополітичної системи України, а також усім, кому важливо, щоб держава та українська нація були резильєнтними – значить успішними.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Російсько-українська війна як конфлікт ідентичностей, цінностей та ідеологій”.
Аналітична доповідь містить аналіз головних аспектів сучасної російсько-української війни як конфлікту ідентичностей, цінностей та ідеологій. На основі обґрунтування відмінностей української та російської політичних культур, ціннісно-орієнтаційних настанов і практик українського та російського соціумів визначено головні чинники російської агресії проти України. Аналіз ідеологічних та ідентифікаційних процесів у російському й українському суспільствах дав змогу оцінити передумови схильності російського суспільства до розв’язування війни та налаштованість громадян України чинити рішучий опір у воєнному протистоянні, яке для України має екзистенційний характер.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Суспільно-політична солідарність в Україні у повоєнний період: прогнозні оцінки”.
Аналітична доповідь містить прогнозний аналіз проблем, здатних вплинути на рівень солідаризації українського суспільства після завершення російсько-української війни, в умовах відбудови України. Розглянуто готовність політико-інституційної системи країни на виконання консолідуючої ролі, проведено аналіз можливих ліній соціогрупових конфліктів, визначено основні стратегічні лінії розвитку, щодо яких може формуватися національний консенсус, зроблено прогноз щодо змін у характері солідаризації населення і розглянуто вірогідні сценарії цього процесу, розглянуто основні причини і фактори, які можуть справити позитивний або негативний вплив на рівень згуртованості влади і громадян, зокрема в питаннях діалогу між ними, використання інформаційних ресурсів впливу на суспільну свідомість, протидії зовнішнім факторам, спрямованим на підрив суспільної єдності в Україні.
На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Імперативи воєнного часу у системі державної влади”.
Аналітична доповідь «Імперативи воєнного часу у системі державної влади» присвячена комплексному аналізу трансформацій української системи державної влади в умовах повномасштабної війни. У центрі уваги — зміни балансу між концентрацією та дисперсією влади й їхній вплив на збереження демократичних інститутів, механізми легітимації політичної влади у 2022–2025 роках, функціонування публічного управління та проблему компетентності бюрократії, а також еволюція системи правосуддя й антикорупційної політики в умовах воєнного стану. Окремий акцент зроблено на трансформації вертикалі державного управління, взаємодії військових і військово-цивільних адміністрацій з органами місцевого самоврядування в контексті децентралізації.
Продовжується робота в рамках спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи», який реалізується за участю провідних польських та українських науковців, зокрема співробітників відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
Перша зустріч 2026 року, яка відбулася 15 січня у Варшавському університеті, була присвячена функціонуванню судової системи в Україні та Польщі. З науковою доповіддю «Судочинство в Україні: шлях до справедливого суду», присвяченою проблемам та перспективам реформування системи правосуддя в Україні в умовах тривалих трансформацій і повномасштабної війни, виступила старший науковий співробітник Інституту, кандидат політичних наук Світлана Брехаря.
У доповіді дослідниця наголосила, що, попри понад тридцятирічний період незалежності, судова влада продовжує функціонувати в умовах інституційних викликів, зумовлених радянською спадщиною, політичним впливом і дефіцитом суспільної довіри. Окрему увагу було приділено феномену негативного відбору в судовій і правоохоронній системах та його впливу на якість правозастосування. Світлана Брехаря підкреслила здобутки судово-антикорупційної реформи, зокрема запровадження механізмів підзвітності суддів, конкурсних процедур добору, відновлення дисциплінарної функції Вищої ради правосуддя та функціонування антикорупційних інституцій – НАБУ, САП і Вищого антикорупційного суду.
У доповіді «Ерозія конституційного судочинства в Польщі та її вплив на захист конституційних прав і свобод особистості» професора Моніки Фльочак-Вонтор з Ягеллонського університету було проаналізовано трансформацію ролі Конституційного Суду Польщі в умовах конституційної кризи. Окрему увагу було приділено історичній ролі Конституційного Суду в період системної трансформації, формуванню принципів демократичної правової держави, а також сучасним проявам політизації конституційної юстиції. Професор Моніка Фльочак-Вонтор наголосила, що ерозія незалежності Конституційного Суду призводить до зниження довіри суспільства, обмеження доступу громадян до ефективного конституційного захисту та створює ризики для правової безпеки.
За результатами доповідей відбулася широка й плідна дискусія за участю українських та польських дослідників: заступника директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, професора Галини Зеленько; провідних наукових співробітників Ростислава Балабана, Наталії Кононенко, Тетяни Ляшенко та старшого наукового співробітника, доцента Світлани Ситник; професора Ярослава Фліса (Ягеллонський університет), професора Антонія Камінського (Інститут політичних наук ПАН), професора Агнєшки Дудзінської та професора Яцека Залесного (Варшавський університет).
15 січня 2026 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбувся міждисциплінарний науково-практичний семінар на тему «Історія у політико-психологічному вимірі: особистість, культура, нація».
Співорганізаторами заходу виступили Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.
З вітальним словом до учасників семінару звернулися член-кореспондент НАПН України, директор Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Микола Слюсаревський та заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Юрій Ніколаєць.
Із доповідями виступили доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Павло Горностай, а також заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, д. істор. н., проф. Юрій Ніколаєць.
Учасники семінару наголосили на важливості аналізу впливу колективної пам’яті, ідентичності, травми та історичних наративів на формування політичних процесів, культури та нації. Особливу увагу було приділено взаємодії психологічних механізмів — зокрема ресентименту, героїзації та демонізації — з історичними подіями і політичними ідеологіями, а також їх ролі у формуванні політичних рішень і суспільних орієнтацій.
У контексті сучасної російсько-української війни було відзначено прискорену трансформацію уявлень про минуле, теперішнє і майбутнє, а також посилення значення спільного (часто травматичного) історичного досвіду як підґрунтя національної ідентичності. Обговорювалися питання використання історичних наративів політичними акторами для мобілізації суспільства та формування образів «друзів» і «ворогів».
Окрему увагу було приділено змінам у суспільній свідомості українців унаслідок повномасштабного воєнного вторгнення Російської Федерації. Наголошувалося, що війна сприяла безпрецедентному рівню суспільної солідарності, зростанню добровольчого та волонтерського рухів, зміцненню горизонтальних зв’язків, а також поглибленню ідентифікації громадян із цінностями свободи, гідності та справедливості.
Водночас учасники семінару звернули увагу на проблеми інституційної неспроможності держави повною мірою забезпечити запит суспільства на утвердження базових цінностей, зокрема у сферах доброчесності, верховенства права та антикорупційної політики.
Було підкреслено, що в умовах війни українська ідентичність набула значення важливого чинника стійкості держави та її суб’єктності на міжнародній арені. Відзначалося зростання усвідомлення належності до української нації як інклюзивної громадянської спільноти, незалежно від етнічного походження.
Учасники семінару також констатували, що війна зумовила переосмислення українцями власної історії, перегляд усталених міфів і символів, зокрема остаточну деконструкцію імперського міфу про «один народ», який тривалий час використовувався Росією як інструмент політичного та культурного домінування.
Семінар засвідчив актуальність міждисциплінарного підходу до аналізу історичних, психологічних і політичних чинників сучасних трансформацій українського суспільства.
У обговоренні взяли участь працівники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса: завідувач відділу проблем світового політичного розвитку Олександр Майборода; завідувач відділу етнополітології Віктор Котигоренко; завідувач відділу теорії та історії політичної науки Максим Розумний; д. істор. н. Павло Гай-Нижник; д. філос. н. Зореслав Самчук; к. іст. н. Анатолій Подольський; PhD Іван Леонтьєв та представники Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України – заступник директора Світлана Чуніхіна; головний науковий співробітник відділу психології мас і спільнот Вадим Васютинський; завідувачка відділу психології політико-правових відносин Наталія ДОВГАНЬ; завідувачка відділу психології мас і спільнот Олена Сушій; завідувачка відділу психології малих груп і міжгрупових відносин Лідія Чорна; кандидат політичних наук Ольга Волянюк; провідний науковий співробітник Борис Лазоренко, в.о. завідувачки кафедри спеціальних галузей історичного знання та дидактики історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Ольга Дяченко, професор кафедри військової політології Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Свідерська та ін.
Науковий журнал «ПОЛІТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»
Новини
Оголошення
