10 липня у Варшавському університеті відбувся науковий семінар у межах спільного польсько-українського проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи». Подія об’єднала провідних експертів з обох країн для обговорення ключових аспектів інституційного розвитку, балансу влади та викликів, з якими стикаються демократії в умовах кризи. 

Подія надала унікальну можливість для наукового діалогу між Україною та Польщею, досліджуючи шляхи посилення інституційної спроможності та стійкості демократичних процедур в умовах сучасних викликів. 

З боку української дослідницької групи виступила Наталія Кононенко, кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. Її доповідь «Інституційні дисбаланси в українському напівпрезидентському режимі: механізми стримувань і противаг у 2014–2025 роках» висвітлила унікальний феномен «демократії, в країні, яка воює», тобто в Україні, яка зберігає функціонування демократичних інститутів попри повномасштабне вторгнення РФ. Як зазначила дослідниця, українська напівпрезидентська модель, закріплена в Конституції, містить суттєві інституційні дисбаланси. Дослідниця наголосила, що подвійне підпорядкування уряду – одночасно парламенту та президенту – створює постійну напругу у владних відносинах. Особливу увагу вона приділила аналізу президентських повноважень у законотворчому процесі, зокрема праву вето, яке іноді призводить до системних затримок. Науковиця також зауважила, що війна внесла свої корективи: створення тимчасових військових адміністрацій посилило президентський контроль, водночас створивши ризик зменшення політичної ваги уряду. Проте, як підкреслила Наталія Кононенко, саме гнучкість української системи дозволила зберегти демократичні процедури в умовах повномасштабної війни.  

Польський проєкт цього разу представляв доктор Міхал Містигач, науковий співробітник та викладач факультету Політології та Міжнародних Досліджень Варшавського університету, прокурор Окружної прокуратури у Варшаві, член Комісії Кодифікації системи судоустрою та прокуратури. У центрі уваги його доповіді «Поділ і збалансування влад у Польщі – детермінанти, трансформації, досвід» була еволюція принципу поділу влади у Польщі, його роль у збереженні демократії та запобіганні зловживанням владою. Дослідник зробив наголос на тому, що поділ влади не може зводитися лише до формального розмежування компетенцій з метою убезпечення кожної гілки влади від зазіхань інших. У сучасних умовах принцип поділу влади потребує переосмислення в контексті влади, яка здійснює контроль, зазначив доповідач. У підсумку доктрор Містигач підкреслив, що джерела конституційної кризи не мають єдиної причини. Вони простягаються від кризи легітимації влади, дефіциту громадянської політичної культури до фасадності конституційної відповідальності еліт з декоративною роллю Конституційного трибуналу.

Обидва виступи засвідчили, що баланс влади в демократіях — крихкий, особливо під час криз. Український досвід демонструє адаптивність, але потребує реформ, польський – попереджає про наслідки послаблення інститутів. За підсумками обох доповідей відбулись обговорення та дискусії, участь в яких взяли польські та українські науковці: координатор проекту професор Інституту соціальної профілактики та ресоціалізації Варшавського університету Агнешка Дудзінська, завідувачка відділу політичних інститутів і процесів Інституту, професор Галина Зеленко, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Тетяна Ляшенко,  професор Інституту політичних досліджень Польської академії наук Антоні Камінські, професор кафедри конституційного права Вроцлавського університету Ришард Баліцький,  провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ростислав Балабан та інші учасники.

Подія надала унікальну можливість для наукового діалогу між Україною та Польщею, досліджуючи шляхи посилення інституційної спроможності та стійкості демократичних процедур в умовах сучасних викликів. 

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію книжки “Микола Хвильовий” з циклу “Митці на прицілі”.

Видання присвячене письменнику й публіцисту Миколі Хвильовому (1893–1933). Авторська розвідка, унікальні документи й матеріали показують драму, породжену життям митця «під прицілом» партійних і чекістських органів. Кожна його книжка викликала суспільний резонанс і реакцію влади, з якою він вів своєрідну гру. Людина неприборканого темпераменту, він не хотів виконувати «соціальні замовлення», накинені згори, наважився на критику політики лідерів російського більшовизму щодо України. Комуністичні спецслужби вважали Миколу Хвильового «українським шовіністом», постійно стежили за письменником і готували його фізичне знищення.

29 червня 2025 року провідний науковий співробітник відділу етнополітології  нашого Інституту Анатолій Подольський виступив з лекцією на тему «Пам’ять про Голокост сьогодні. Історичні паралелі, актуальність комеморації, зміна сприйняття Голокосту внаслідок російської війни та повномасштабного вторгнення» під час  міжнародного науково-методичного семінару „Історія геноцидів в Україні: вивчення досвіду та виклики сучасності”, що  відбувся у Києві. 

Організаторами заходу виступили Український центр вивчення історії Голокосту та Меморіал Шоа (Memorial de la Shoah) в Парижі. Його метою була фахова дискусія українських і французьких науковців і освітян з проблематики дослідження і викладання історії Голокосту та інших геноцидів ХХ століття, демонстрація важливості збереження пам’яті про геноциди минулого для розуміння та осмислення подій сучасної російської агресії та війни проти України.

Учасниками триденного заходу стали дослідники, викладачі історії та суспільних дисциплін середніх шкіл та закладів вищої освіти України. Для 25 учасників організатори підготували насичену програму. Протягом трьох днів на семінарі відбувались заняття, лекції та практикуми, присвячені історії та пам’яті про геноциди на теренах України.

Теми лекцій, що були представлені під час роботи семінару:

• Пам’ять про Голокост сьогодні. Історичні паралелі, актуальність комеморації.
• Голокост і російська війна в Україні: повернення історії.
• Страждання і памʼять після Голокосту: що не так із «ніколи знову»?
• Методи, підходи, виклики до навчання про історію Голокосту та геноциду.
• Як використовувати фотографії Голокосту під час навчального процесу.
• Музейна педагогіка та її роль у вивченні історії геноцидів під час російської війни проти України 

Лекторами семінару стали українські та французькі науковці: Тома Шопар, Олександр Воронюк, Бруно Бойє, Паскаль Захарі, Леся Гасиджак, Надія Гончаренко, Анатолій Подольський, Павло Козленко, Ольга Гончар.

Фотогалерея семінару ↓
https://www.facebook.com/media/set/?vanity=uhcenter&set=a.1156701983163232

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію журналу “Політичні дослідження” 2025. № 1 (9).

Науковці відділу політичних інститутів і процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 30 червня в книгарні «Сенс» презентували аналітичну доповідь «Межі інституційної спроможності: як працює влада в Україні», виконану у співпраці з Асоціацією політичних наук України за фінансової підтримки Міжнародного фонду Відродження.

У доповіді представлено політологічний аналіз системи стримувань і противаг, яка сформувалася в Україні за роки незалежності. Автори констатували незавершеність формування повноцінної системи стримувань і противаг через зволікання з ухваленням процесуальних норм, які б забезпечили виконання положень телеологічної (орієнтовної) конституції. Зроблено акцент на вразливості інституційної архітектури, спричиненій надмірною централізацією, слабкістю формальних процедур та поширенням неформальних практик.

У документі запропоновано рекомендації щодо вдосконалення інституційної структури системи державної влади в Україні та ліквідації пасток спроможності.

Під час обговорення виступаючі зосереджували увагу на тому, що система управління та владні інституції виявилися гнучкими для подолання криз, але малоефективними для продукування відповідальної політики. Міркували про те, як демократія поєднується з війною, і які шанси на післявоєнне відновлення владним інституціям їх сталих повноважень. Дискутували про причини втрати урядом і парламентом політичної ваги, політичний вплив інституту президентства, просування реформи судів і прокуратури, стан справ у місцевому самоврядуванні та його співіснування із виконавчою вертикаллю.

Доповідь презентували співробітники відділу політичних інститутів і процесів: Галина Зеленько (керівник проєкту), доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України; Ростислав Балабан, кандидат політичних наук; Світлана Брехаря, кандидат політичних наук; Василь Козьма, доктор політичних наук, професор; Наталія Кононенко, кандидат політичних наук; Тетяна Ляшенко, доктор політичних наук; Віталій Перевезій, кандидат історичних наук, доцент; Світлана Ситник, кандидат політичних наук, доцент.

24 червня 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України відбулася презентація чергового дослідження оцінок сценаріїв розвитку подій довкола агресії РФ проти України. Це серія академічних доповідей в рамах проєкту ГО «Інститут трансформації Північної Євразії» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

З доповіддю “СВОрачіваємся: Чи готує Путін Росію до післявоєнного майбутнього» виступив ГО «Інститут трансформації Північної Євразії», провідний науковий співробітник центру внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат політичних наук Володимир Нагірний. Автор наголосив на чинниках, які формують кризові речі для існування РФ, однак зазначив, що для правлячого режиму РФ ці явища наразі є контрольованими. Адже мета Путіна зберегти владу до 2036 року. При цьому, дослідник зауважив, що ключовий фактор розпаду РФ всередині самої країни. Відтак, приділили час обговоренню питань внутрішньої нестабільності країни, а також як вертикаль влади реагує на ці процеси, та готується справлятися з ними. Оскільки горизонталь влади, за переконанням пана Володимира, там не працює.

Серед питань, над якими дискутували науковці та експерти, які можливі чинники зміни влади в РФ, чи можливий підйом громадянського суспільства в понад сто мільйонній країні, що сприяє дезінтеграції РФ: мир чи війна. Оцінювали можливість як ескалації, так і деескалації військової агресії. Чи зважиться РФ на якісь військові дії на території однієї з країн НАТО, щоб випробовувати спроможність військового альянсу?

У заході взяли участь працівники Інституту. Модерувала захід завідувачка відділу, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько. Серед учасників були заступник директора з наукової роботи Інституту доктор історичних наук Олександр Майборода, в.о. завідувача відділу історії та теорії політичної науки, доктор політичних наук Максим Розумний, провідні наукові співробітники відділу політичних інститутів та процесів, кандидат політичних наук Ростислав Балабан та кандидат політичних наук Наталія Кононенко, старший науковий співробітник, кандидат політичних наук Ірина Овчар та ін.

Підсумовуючи дискусію, Галина Зеленько відзначили, що російська система досить адаптивна до різних змін. Тому в їх розумінні війна проти України – це інструмент зміни геополітичного становища РФ. Однак так зване «українське питання» і завдання так званої «СВО» – це для Росії «програма-мінімум». Натомість програма-макисмум – зібрати геополітичний ресурс за рахунок країн колишнього комуністичного табору для розвороту в Азію. Однак такі нібито амбітні наміри впираються в те, що Росія, потрапивши у китайське геополітичне горлечко фактично перетворилася в таку собі регіональну державу, яка не може грати у ваговій лізі наддержав, але може вести війну на виснаження проти України.

На інтернет-порталі Global Watch розміщено інтерв’ю провідного наукового співробітника відділу політичної культури та ідеології нашого Інституту, доктора історичних наук Павла Гай-Нижника журналістці Ользі Чепель на тему «What the Cold War taught the Kremlin about controlling the truth» (“Уроки Холодної війни: як Кремль навчився контролювати правду”), в якому, зокрема, йдеться про те, як через десятиліття після падіння СРСР боротьба Москви за серця й розум людей не припинилася — вона просто перейшла в цифрову форму й замаскувалась.

Розмову опубліковано кількома мовами: українською, російською, англійською, китайською, японською і філіпінською мовами.

Ознайомитися зі статтею англійською (та іншими мовами) можна за посиланням ↓ https://globalwatch.info/en_GB/articles/gc7/features/2025/06/19/feature-02/What-the-Cold-War-taught-the-Kremlin-about-controlling-the-truth

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної доповіді “Межі інституційної спроможності: як працює влада в Україні”.

Документ пропонує рекомендації щодо зміцнення інституційної стійкості в умовах воєнного стану та на тлі активної фази євроінтеграції України, акцентуючи на необхідності збереження балансу між ефективністю управління та демократичним контролем.

У доповіді проаналізовано, як функціонують ключові органи державної влади України (президент, уряд, парламент) в умовах повномасштабної війни, зокрема:

 вразливості інституційної архітектури, спричинені надмірною централізацією, слабкістю формальних процедур та поширенням неформальних практик;
 напруження між безпековими та демократичними пріоритетами, що впливає на суспільну довіру до держави між виборами.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Російсько-українська війна і націоналізація церковно-релігійного символічного простору: контекстуалізація, проблематизація, інтерпретація”.

На прикладі подій, що розгорталися упродовж останніх десятиліть довкола релігійних пам’яток національної історії та культури — Києво-Печерської, Почаївської, Святогірської лавр, а також символічного фантома Десятинної церкви — Кочан Н. І. проаналізував політику РФ із втримання України в орбіті російських неоімперських інтересів (“русского міра”). Йдеться, зокрема, про політичну інструменталізацію Української православної церкви (Московського патріархату), використання релігії як засобу унеможливлення реальної суверенізації України, блокування її євроінтеграційного поступу, запобігання дерусифікації та українізації її символічного історико-культурного релігійного простору.

Етнополітичні аспекти динаміки цього простору досліджено також на прикладі діяльності Румунської православної церкви, яка намагається відновити свою юрисдикцію на українських територіях Буковини та Бессарабії.

Вийшло друком англомовне видання співробітників відділу політичних інститутів і процесів «Crises of Political Development in Ukraine: The Challenges of Post-Soviet State-Building and Ways to Overcome Them» у видавництві Ibidem press у серії «Soviet and Post-soviet Politics and Society” (науковий редактор Галина Зеленько, передмова Олега Рафальського»).

У есеях цього збірника аналізуються кризи політичного розвитку України як складові ширшого синдрому кризи модернізації. Зокрема, статті присвячені кризам ідентичності, легітимності, проникнення, розподілу та участі, а також їхній взаємодії між собою. Такий підхід забезпечує глибше розуміння природи політичних криз в Україні та їхнього впливу на процес демократизації.

Неоінституціональний підхід, покладений в основу цього дослідження, дозволяє розглядати кризи політичного розвитку як системні та хронічні явища. Автори визначають причини кожного типу таких криз, описують їхні особливості в українському контексті та прогнозують подальшу еволюцію. У такий спосіб читачі отримують аналітичний інструментарій для оцінки кризових процесів і потенційних шляхів їхнього подолання.

Книжка вже доступна для замовлення на сайті Columbia University Press за посиланням: cup.columbia.edu/book/crises-of-political-development-in-ukraine/9783838220277/

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію аналітичної записки “Політичні та історичні аспекти розвитку єврейських громад України і країн діаспори в контексті сучасних викликів”.

Аналітична записка містить аналіз нинішньої політичної та соціально-культурної ситуації єврейської спільноти України під час російської агресії та війни проти України.

В рамках даної науково-дослідної теми було в першу чергу приділено увагу вивченню різних аспектів сучасного стану єврейської громади України, особливо ставлення цієї спільноти до російської агресії та участь українських євреїв в протистоянні країні-агресору. Ці напрями досліджень зазначені, проаналізовані та розкриті в тексті Аналітичної записки.

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА. Витоки. Історична еволюція. Сучасність”.

Представлена монографія, написана на стику політичних наук, історії та філософії і не позбавлена глибоких авторських роздумів, присвячена екскурсу в історію українського державотворення — спроб і форм реалізації державницької ідеї від давніх часів Київської Русі й до сьогодення, що минає у жорстокій боротьбі з екзистенційним ворогом, який прагне позбавити українців національної ідентичності, державності й навіть самого права вільно робити свій європейський цивілізаційний вибір.

Розпочався черговий візит науковців інституту до Варшавського університету в рамках виконання проєкту «Вплив типів політичної системи на якість функціонування політичних інститутів: польський та український досвід і перспективи».

Під час першого етапу обговорення відбулася дискусія на тему «Як зароджувався рух за ефективне державне управління в Польщі. Злети і падіння». Спікеркою виступила Катажина Батко — членкиня правління Фонду для Польщі, ініціаторка низового громадського руху за прозорість у діяльності органів державної влади.

Іншою темою обговорення стала «Еволюція виборчого права в Польщі», яку представив д-р габ. Ришард Баліцький, професор Вроцлавського університету, юрист-конституціоналіст, член Державної виборчої комісії Польщі.

У ході обговорень було порівняно польський та український досвіди з точки зору виборчого законодавства, ролі громадських організацій, особливостей політичних процесів і демократичного розвитку.

Від Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України участь у науковому візиті взяли:

• Галина Зеленько — докторка політичних наук, професорка, членкиня-кореспондентка НАН України;
• Наталія Кононенко — кандидатка політичних наук, старша наукова співробітниця;
• Світлана Ситник — кандидатка політичних наук, провідна наукова співробітниця;
• Ростислав Балабан — кандидат політичних наук, старший науковий співробітник.

Проєкт триватиме протягом двох років та передбачає серію експертних дискусій, аналітичних досліджень та спільну публікаційну діяльність польських та українських науковців.

На медіаресурсі «Українська правда» вийшла авторська колонка провідної наукової співробітниці Інституту Наталії Кононенко «Інституційний шорткат: чому не працює “європейська” логіка в українських реаліях».

У публікації аналізуються виклики для політичної єдності українського суспільства під час війни, зокрема у контексті деокупації, міжконфесійних відносин та зовнішнього впливу на політичне поле. Авторка наголошує на необхідності збереження внутрішньої стійкості як ключового чинника політичної безпеки. Тема є особливо актуальною в умовах тривалої агресії та постійних спроб дестабілізації з боку ворога.

Ознайомитися зі статтею можна за посиланням: https://www.pravda.com.ua/columns/2025/06/1/7514849/

На сайті Інституту (в розділі “Наші видання“) розміщено електронну версію монографії “Політична безпека України: проблема стабілізації політичного поля країни. Прогнозна оцінка, механізми забезпечення”.

У колективній монографії за результатами вивчення стану політичної безпеки України під час війни розглянуто перспективи збереження стабільності політичного поля країни у мирних умовах. У центрі аналізу — ключові фактори забезпечення стабільності політичного поля: суспільна єдність перед лицем воєнних загроз і труднощів повоєнної відбудови, стабільність політичної системи, політична єдність в умовах політичної конкуренції.

У роботі розглядаються перспективи вирішення ряду політичних проблем, які несуть конфліктогенний потенціал: деокупація українських територій, наявність церковно-конфесійних і етнополітичних протиріч, убезпечення політичного поля країни від зовнішнього втручання.

Електронна версія дослідження доступна за посиланням: https://bit.ly/4mGvFF5

5 червня 2025 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України відбулася презентація наукового дослідження «Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло», присвяченого аналізу інституційної спроможності української держави в умовах сучасних політичних викликів. Презентацію відкрив директор Інституту, академік НАН України Олег Рафальський, який наголосив на важливості дослідження, проведеного співробітниками відділу політичних інститутів та процесів, оскільки воно порушує фундаментальні питання ефективності влади, політичної стабільності та якості врядування.  

Під час презентації дослідження «Інституційна (не)спроможність держави в Україні» ключові рамки аналізу інституційної спроможності окреслила Галина Зеленько, завідувачка відділу політичних інститутів та процесів ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. Вона наголосила, що інституційна спроможність держави — це не лише її здатність реагувати на виклики, а й ефективність у реалізації функцій через розробку політики, управління ресурсами та надання послуг. Керівник проєкту окреслила різні теоретичні підходи до цієї проблематики та вказала на необхідність комплексного оцінювання якості інститутів через індекси, показники стабільності та легітимності.

Авторський колектив, представляючи монографію, зосередив увагу на ключових висновках свого дослідження щодо функціонування державних інститутів, викликів та можливостей їхнього вдосконалення. У дослідженні Віталія Литвина, аналізується циклічність політичних режимів. Автор зосередився на функціонуванні інституту президентства в Україні, зазначивши хронічну нестабільність у відносинах між гілками влади. Він окреслив зміну форм правління, що не супроводжувалась належною інституціоналізацією. Особливої уваги було приділено політичній уніфікації після 2019 року, яка, на його думку, призвела до фактичної президенціалізації системи, посилення клієнтелізму та перетворення президентської влади на головного координатора міжінституційної взаємодії. Такий стан справ, за словами Литвина, створює замкнене коло «інституційної пастки».

Віталій Перевезій у своєму виступі дослідив конституційні зміни статусу парламенту, вказуючи на проблеми його функціонування в умовах змішаної форми правління, проаналізував зміни у статусі українського парламенту. Автор показав, як відсутність дієвих конституційних моделей взаємодії між гілками влади спричиняє фрагментацію процесів і ослаблює контрольні функції Верховної Ради щодо уряду.

Наталія Кононенко детально розглянула проблеми функціонування виконавчої влади, акцентуючи увагу на “дуальності відповідальності” урядів — між політичною залежністю від Президента і номінальною відповідальністю перед парламентом. Великий вплив президента на уряд та виконавчу владу поєднується із майже відсутністю інструментальної політичної відповідальності за діяльність уряду між електоральними циклами. Зазначила, що відсутність реальних механізмів підзвітності унеможливлює ефективний контроль і породжує дефіцит довіри до влади. 

Світлана Брехаря звернула увагу на проблеми судової системи як ключового елементу інституційної спроможності. Дослідниця розглянула стан судової системи, виділивши проблеми рекрутингу суддів, низьку дисциплінарну відповідальність і критичний рівень недовіри до судів. Проаналізувала кадрові та дисциплінарні аспекти діяльності ВККС і ВРП, охарактеризувала хід реформування суддівського корпусу, а також вказала на тривалий брак довіри до суддів з боку суспільства, що ставить під сумнів легітимність усієї системи.

Тетяна Ляшенко продовжила тему, описуючи «пастки» виконавчої влади, виокремивши три системні пастки української виконавчої вертикалі: політичного впливу, неформального управління та кадрового дефіциту. Авторка презентувала результати, отримані програмою SIGMA, які засвідчують низький рівень професійного розвитку, неефективність найму за заслугами та низьку оцінку доброчесності державної служби наприклад, лише 1 з 5 показників професійного розвитку держслужбовців відповідає міжнародним стандартам. За її словами, підвищення загальнодемократичних показників сприятиме зростанню індексів спроможності виконавчої вертикалі влади. 

Світлана Ситник проаналізувала роль місцевих рад, розкрила питання спроможності місцевого самоврядування. Вона продемонструвала дані щодо активності обласних і районних рад, наголосила на впливі виборчих систем та адміністративно-територіального устрою. Було підкреслено, що без чіткої регламентації повноважень і стандартів, органи місцевого врядування часто не здатні ефективно впливати на формування політики.

Ростислав Балабан у своєму виступі порушив проблематику децентралізації. Він високо оцінив її потенціал, виділив позитивні аспекти децентралізації, зокрема, зменшення бюрократичних витрат, зростання фінансової автономії громад, наближення процесу прийняття рішень до громад, формування суб’єктності територіальних громад. Водночас звернув увагу на загрози, які виникають унаслідок браку кадрових ресурсів, неузгодженості міжгалузевих реформ і відсутності конституційного закріплення ОТГ. Він також підкреслив ризики рецидиву централізації в умовах воєнного стану та зауважив, що реформа потребує подальшого вдосконалення, особливо після війни, адже бракує механізмів захисту від централізації та недоброчесного врядування. 

Василь Козьма завершив аналіз, звернувши увагу на інституційну основу конкурентної політики. Він навів невтішну динаміку позицій України в рейтингу економічної свободи (150-те місце з 165), пояснивши це зниженням ефективності регуляторної політики. Доповідач акцентував на важливості інституційної незалежності Антимонопольного комітету, прозорості розслідувань і здатності до реального впливу на ринок.

Дослідники зійшлися на тому, що інституційні пастки в Україні — це наслідок політичної мінливості, слабкої відповідальності органів влади, корупції та нестачі професійних кадрів. Для подолання цих проблем необхідні системні зміни: посилення незалежності судів, завершення децентралізації, реформа держслужби та створення механізмів реального контролю за владою. Як зазначили автори, подальший розвиток залежатиме не лише від політичної волі, але й від умов повоєнного відновлення.

Захід став значущою подією для представників наукового та експертного середовищ, оскільки порушив фундаментальні питання ефективності влади, та дотримання принципів демократичного управління. Серед стейкхолдерів, що взяли участь в обговоренні презентації, були представники Секретаріату Кабінету Міністрів України: Олександр Ярема – Державний секретар та Олег Войтович – заступник Державного секретаря, народний депутат України Олена Шуляк – Голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та керівник проектів ГО Технології прогресу Олександр Стародубцев, який брав безпосередню участь у розробці реформи державного управління. До дискусії стосовно проблем інституційної спроможності долучились і представники наукової спільноти України та співробітники Варшавського університету – Агнешка Дудзінська та Антоні Камінські. Загалом захід об’єднав 60 учасників, які взяли участь як офлайн, так і онлайн. Дискусія, що розгорнулась після презентація показала, що інституційні пастки в Україні потребують негайних рішень, підкреслила необхідність системних реформ, а також важливість подальшого наукового діалогу для пошуку ефективних шляхів розвитку державних інститутів.

В умовах тривалого повномасштабного вторгнення РФ та потреби в післявоєнній реконструкції, формування сильної та відповідальної держави є не просто бажаним, а життєво необхідним кроком. Саме тому результати дослідження «Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло» заслуговують на широку дискусію, подальше наукове осмислення та імплементацію у державну політику.

28 травня 2025 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбулася презентація аналітичної доповіді «Аналіз загроз національній безпеці у сфері внутрішньої політики», підготовленої Центром внутрішньополітичних досліджень НІСД. У заході взяли участь і дали свою оцінку результатів дослідження співробітники відділу політичних інститутів та процесів Галина Зеленько — завідувачка відділу політичних інститутів та процесів, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України; Світлана Ситник — старший науковий співробітник, кандидат політичних наук, доцент;  Наталія Кононенко — провідний науковий співробітник, кандидат політичних наук та Василь Козьма – головний науковий співробітник, доктор політичних наук, професор.

У ході презентації було представлено результати третього щорічного експертного опитування, у межах якого оцінювався дестабілізаційний потенціал основних загроз у внутрішньополітичній сфері та ймовірність їх реалізації. Вперше в межах цього дослідницького проєкту було також проведено окреме опитування чат-ботів, що використовують штучний інтелект.

28 травня 2025 року в Центрі Разумкова відбувся круглий стіл на тему «Механізми політичної освіти ветеранів війни як шлях підвищення демократичної стійкості України». Захід зібрав представників наукової спільноти, громадянського суспільства, органів державної влади, освітніх установ та міжнародних організацій.

Питання, винесені на обговорення:

• завдання політичної освіти ветеранів;
• зміст, форми та методи політичної освіти;
• суб’єкти, які здійснюють політичну освіту ветеранів.

Участь у заході взяли: Президент Центру Разумкова Юрій Якименко, директор військових програм Центру Микола Сунгуровський, експерти Центру — Олексій Мельник і Михайло Міщенко, представники Міністерства освіти і науки України, незалежні науковці та члени Асоціації політичних наук України. Також до дискусії онлайн долучилися представники Офісу Президента, Національного інституту стратегічних досліджень, ветеранських організацій, університетів, а також Фондів Ганнса Зайделя і Конрада Аденауера.

Серед запрошених спікерів також представники ІПіЕнД ім. І. Кураса НАН України – доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Галина Зеленько та кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів і процесів Ростислав Балабан.

У вітальному слові президент Центру Разумкова Юрій Якименко наголосив на необхідності переходу від аналізу запитів до впровадження системних механізмів політичної освіти ветеранів. Представлена Базова програма неформальної політичної освіти ветеранів є спробою створити платформу для формування політичних компетентностей з урахуванням їхніх освітніх і кар’єрних потреб.

Галина Зеленько поінформувала про доцільність залучення Асоціації політичних наук України надати кадрову підтримку проєкту, яка включає понад 300 викладачів-членів Асоціації з 15 регіональних осередків університетів. Ростислав Балабан акцентував увагу на потребі створення гнучкої мережевої структури політичної освіти, здатної швидко реагувати на виклики. Він підкреслив важливість не лише знань, а й формування практичних політичних компетентностей ветеранів на місцевому рівні. Захід став важливим етапом у просуванні теми політичної освіти ветеранів як частини ширшої стратегії зміцнення демократичної стійкості України та складовою співпраці Інституту та Центру Разумкова.